У країнах, законсервованих диктаторами, почався неминучий процес бродіння. Те, що у нас уже потроху минає, там тільки починається. Звісно, нафталінові старці можуть подовжити період власної агонії ціною маніпуляцій і великої крові, але їм не вдасться позбутися близького і прогнозованого майбутнього, де їхні золоті трони вже зяятимуть порожнечею.

Час не те, щоби безжальний до них, просто з наступного року продюсери Вселенського театру для нового епохального сценарію вже заходилися підбирати інших акторів, тому спротив адептів цвинтарного «порядку» апріорі приречений на поразку. Їх уже фактично нема, але ці маніяки оскаженіло намагаються доводити зворотнє.

Та й Україну, з нумерологічної точки зору, чекає щось подібне до репризи, де ослаблому пострадянському спруту під плаксивий реквієм вкорочуватимуть щупальця.

І причина тут також цілком програмна. З того ж таки наступного року на наше життя почнуть впливати енергії стабільніших чисел, тому ми станемо вимогливіші до такого поняття, як соціальна справедливість. Тобто стара система, яка дозволяла вузькому колу олігархічних монополістів безбожно грабувати країну, викачуючи з неї всі ресурси, більше не вписується в наше майбутнє. А це означає, що вибір у доморощених глитаїв загалом невеликий. Їм доведеться або ділитися ринковим простором з іншими, що для них рівнозначно повному життєвому краху, або ще гірше – канути в Лету. В широкому сенсі цього фатального слова.

Процес трансформації забронзовілих упирів навряд чи буде легким. Їхня агонія нам теж добряче попсує нерви. Але на тлі подій, що поступово «накривають» наших сусідів, Україна здаватиметься острівцем відносної і давно вистражданої стабільності. Час не те, щоб до нас прихильніший, він просто саме з нас почав.