Українські вболівальники залюбки супроводжують перегляд футбольних матчів жвавим обговоренням тактики, стратегії, гри команди та кожного гравця окремо. Звісно, хто ж знає тонкощі футболу краще за народних «експертів»?
А от декому за таке заняття платять гроші: мова про професійних коментаторів. Здавалося б, про це мав би мріяти кожен уболівальник. Чи все так просто в роботі коментатора футбольних матчів? Про особливості цієї професії спілкуємося з українським спортивним журналістом, телеведучим і коментатором Роберто МОРАЛЕСОМ.

– Роберто, в уяві багатьох робота футбольного коментатора – це суцільне свято чи розвага. Мовляв, нічого складного: дивишся футбол, описуєш побачене, ще й отримуєш за це гроші.

– Дивишся і розповідаєш, аналізуєш. Все саме так, просто все це треба робити якісно. Розповідати оригінально, цікаво. Це як письменник: пише ж багато людей, а читають не всіх. Треба переглядати дуже багато футболу та мати власну думку. У нас нині чимало колишніх футболістів стали експертами в ЗМІ. Проте більшість із них говорять нецікаво, їхній аналіз того, що відбувається на футбольному полі переважно поверховий. Все це дуже далеко від сучасного європейського футболу.

– Хто має більше шансів стати коментатором-професіоналом: футболіст із посередніми ораторськими здібностями чи журналіст, управний у розмовному жанрі, але з посереднім знанням футболу?

– Із посереднім ні, але й брак коментаторських даних теж критично важливий. Без знання риторики та дикції, без вміння подати свою, навіть дуже цікаву думку, в цій професії не працюватимеш. Колумністом можна, коментатором – ні.

– Яким повинен бути класний коментатор?

– Він мусить ґрунтовно знати футбол. А це постійний процес: навіть за 5 років гра суттєво змінюється. Другий важливий показник – майстерність розмовного жанру. Якщо людина не може у себе вдома змусити друзів і близьких із захопленням слухати розповідь про будь-що, то їй не варто йти в коментатори.

– Ним потрібно народитися?

– Певний рівень комунікативності треба мати від природи. Інше можна набувати.

– Припустимо, людина розбирається в футболі, вміло подає інформацію та має бажання коментувати футбольні матчі. Що їй порадити?

– Дивитися максимум футболу, аналізувати. Ні в якому разі не повторювати чужі думки, тим паче у наших ЗМІ надто багато штампів і банальностей. Треба якомога більше писати про футбол, розповідати друзям, набувати навичок подачі інформації. Потім вже можна вивчати риторику та ставити голос. Щодо перспектив працевлаштування – починати варто з публікацій у друкованих та інтернет-ЗМІ. Шанс напряму потрапити на телебачення навряд чи є, навіть на регіональних каналах…

– Футбольний коментатор в Україні заробляє багато?

– Ні – це не сфера it-технологій, не продажу, але тут можна нормально заробляти.

– Що найскладніше в цій роботі?

– Змушувати себе якісно працювати в моменти, коли у тебе в голові якісь проблеми, коли навіть дещо «наївся» футболом… Але себе треба переборювати.

– Чи стикалися з випадками коли власники чи дирекція телеканалу нав’язували коментаторам певну точку зору?

– Це існує. Але тут проста ситуація: тиснутимуть на того, хто піддається тиску.

– Яким чином готуєтеся до матчів і скільки в середньому часу це займає?

– Читаю, дивлюсь матчі чи нарізки відео. А от інтерв’ю та експертні думки проглядаю по діагоналі – там не часто знайдеш щось цікаве, а навіть якщо й цікаве, то є ризик потрапити під вплив чужих слів і думок. Тоді це вже не коментар, а суцільне цитування. А часу витрачаю по-різному.

– У період не заповнений підготовкою до матчів і їхнім коментуванням, Ви вільні від футболу?

– Вільний в тому сенсі, що не прив’язаний до робочого місця. А часу на перегляд матчів постійно бракує. Навіть нарізки моментів – це лише варіант отримати загальну уяву. Для серйозного розуміння потрібно дивитися ігри повністю.

– На яких матчах працювати найскладніше?

– На іграх вітчизняного чемпіонату. У нас надто багато команд прагнуть заважати супернику, а не грати.

– Кого з українських коментаторів вважаєте найкращим-найкращими?

– З роками я став прискіпливішим. Як на мене, є коментатори, які добре працюють, проте в кожного свої недоліки. У мене теж (сміється). Якщо виділяти когось одного, то зараз цікаво працює Іванов.

– Чи мають футбольні коментатори в Україні свій фірмовий стиль? Наприклад, їхні італійські колеги відомі на весь світ своєю емоційністю…

– Настільки яскравого стилю не мають, але працюють набагато веселіше за німців.

– Як людині Вашої професії виробити власний упізнаваний стиль?

– А чи варто це робити? Бачу багато цього в інтернет-ЗМІ, коли за яскравими цитатами, феєрично закрученими реченнями з алюзіями та іронією втрачається суть. Кожна людина має свій стиль. Просто не треба наслідувати авторитетів.

– І наостанок: жінка-арбітр в українському футболі вже є, а от жінка-коментатор… Наскільки це можливо, як вважаєте?

– Хай з’явиться. В Туреччині вже є. Чекаємо…