ЗА НОВОРІЧНОЮ МЕЖЕЮ

Сказати, що 2020-й був насичений недобрими подіями, – нічого не сказати. Можемо тихо зітхнути: пережили. Рік для світу виявився чи не найскладнішим після лихоліть Другої світової війни.

Людство потрясла планетарна пандемія коронавірусу. Всі вчилися жити в одному щільному просторі зі смертельно небезпечною недугою. Від 11 березня, коли ВООЗ ударила в набат, оголосивши Covid-19 пандемією, країни почали одна за одною відмежовуватися і фактично запроваджувати надзвичайний стан, який дипломатично назвали локдауном: зупинився транспорт, підприємства, закрилися освітні установи, заклади громадського харчування, офіси, торговельно-розважальні центри, театри тощо. Мешкання стали офісами, шкільними класами, університетськими авдиторіями: дорослі, школярі, студенти привчалися до дистанційної роботи. У містах багатьох країн заборонили без потреби виходити на вулицю: тільки за чітким маршрутом – до продуктового магазину чи аптеки. Світ, здавалося б, зупинився, життя мегаполісів завмерло. Навіть природа відчула онову: повітря в містах-гігантах, вода в океанах стали чистішими, дикі тварини впритул наблизилися до людських осель, без остраху гуляючи спорожнілими вулицями міст, у парках, поблизу водойм…

Ну чим не ясний сигнал для людей, для їхніх державних мужів, політичних лідерів, для їхньої інтелектуальної еліти: «Об’єднуйтесь! Коронавірус не знає ні рас, ні соціального статусу, ні цивілізаційних бар’єрів, ні кордонів. Єднайтеся, бо кожен у цій самоізоляції загине!»

А натомість світом поширився спалах агресії: масові заворушення у США проти поліцейської сваволі, війна між Вірменією і Азербайджаном за Нагірний Карабах, громадянські протести у Білорусі проти Лукашенка, акції «антикарантинного спротиву» в багатьох столицях Європи і в українських містах…

То куди ж прямує світ? І що чекає нас за новорічною межею? Що ще, крім другої хвилі коронавірусу, яка вже, пишуть, виходить з-під контролю владарів інтелекту, технічних новацій та суперновітніх технологій?

Чи не єдиною позитивною подією-2020 можна вважати розробку вакцини від Covid -19. Але і з цим виникають проблеми: як швидко налагодити виробництво необхідної кількості рятівних ліків, як зберегти вже виготовлені партій, якщо їх конче необхідно зберігати у наднизькому температурному режимі: -70 градусів Цельсія. А є ще тяжкі алергічні реакції у вакцинованих, і найголовніший головний біль – здатність підлого вірусу мутувати.

Саме час, очевидно, задуматися над тим, за що і чому з’явилася ця планетарна смертельна напасть. Можливо, це плата за людську жорстокість, жадібність, захланність, за зневажливе, споживацьке ставлення до довкілля. За безчестя наших правителів і за те, що ми самі ж руйнуємо свій імунітет совісті, чуйності, взаємоповаги, співчуття, сердечності – за хапливі вигоди, за мішуру достатку, ситості, комфорту… Ніхто ж не б’є на сполох, що на часі розробляти вакцину, яка прищепила б кожному доброту, милосердя, любов до ближнього…

«Людина людині повинна світити». Ці давні слова мудрого Олеся Гончара – нині як рецепт нашого одужання.

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company