Вночі та вранці орки лупили ракетами в районі Центрального ринку – виявляється, це для голодних орків «важний стратегічєскій об’єкт». Вцілили в житлові будинки: палають квартири, є поранені, про вбитих наразі невідомо.

В історичному центрі Чернігова підлоги у мешканнях тряслися в ознобі від «руzzкого міра», холодильники танцювали краков’як (але не «бариню!»), годинники та дзеркала «в оргазмі любові до Москви» билися об стіни та одне об одного.

П’ятий ранок незламної України. Нескореного Чернігова, під яким горять танки могутньої армії світу, яка би дійшла до Відня, Парижа і Мадрида, якби не кляте чернігівське кладовище «Яцево», що вперто не дає їм пройти…

При дорозі біля Городні та Семенівки стоять вказівники, де написано мовою орків: «В последний путь, Россия!». І селяни п’ють за Росію не цокаючись, після того як у Корюківці вигнали її танки. А в Семенівській громаді завалили дороги деревами: давня сіверська тактика боротьби, ще від часів отого Солов’я-розбійника, що сидів чи то у Гніздищі, чи в Моровську.

…Ніколи не думав, що буде таким приємним звук ударів сусіда по металевій мисці, з якої він витряхує їжу для свого хазяйства.

І був п’ятий день українського опору. І був ранок, і зійшло сонце. І побачив Бог, що Україна – то добре.