Скільки ще бути «арбайтерами»?

За офіційними джерелами,  щороку  близько 5  млн. українців  шукають заробітків закордоном. Дбаючи про особистий достаток, працюємо на розвиток інших країн.

Ось статистика, яку озвучив на круглому столі  з  проблем трудової міграції Олексій Антипович, керівник соціологічної групи «Рейтинг».  Серед опитаних, які впродовж останніх п’яти  років хоча б раз виїжджали на заробітки за межі України, лише третина працювала офіційно. Мешканці сходу здебільшого шукають роботу в Росії, жителі західних регіонів – у країнах ЄС.  Правда, останнім часом бажаючих заробляти в Росії значно поменшало. Дві третини опитаних незадоволені рівнем заробітної плати, умовами праці, а переважна більшість не хотіла  б знову повертатися  туди на заробітки. Лише 6% припускають, що можуть поїхати до Росії знову.

Давні проблеми  наших співвітчизників у країнах ЄС залишаються пекучими й сьогодні: незнання мови, відтак – відчуття другосортності, відсутність офіційного працевлаштування і соціальних гарантій.  А проте 75% опитаних  відповіли, що все одно поїдуть на заробітки до Європи.

Західні роботодавці дотримуються трудового законодавства за умови, що ви офіційно працевлаштовані. Проблеми виникають у нелегалів. Як правило, такий статус мають  сезонні робітники. За словами Василя Кирилича, начальника управління з консульського забезпечення МЗС України,  потрібна «не словесна, а документальна домовленість». Він навів приклад,  коли на другий день після звернення до консульства і поліції  польський роботодавець задовольнив вимоги українських робітників. Вони працювали офіційно і мали ті ж права на оплату праці і соціальні гарантії, що й польські громадяни.

Україна намагається вийти на міждержавні угоди з тими країнами, куди найбільше їдуть українці. Наприклад, Угорщина визначила потребу в будівельниках і надала Україні офіційну заявку. Після підписання відповідних документів, державні уповноважені стежитимуть за наймом робітників, за умовами їхньої праці та оплати.  Бо останнім часом з’явилося чимало рекрутингових агентств, які під виглядом офіційного працевлаштування ошукують громадян. Ледве не кожен п’ятий опитаний стикався з шахрайством, шукаючи роботу.

Україна інтегрується в Європу, і трудові права наших громадян лишатимуться  пріоритетом консульських установ. Але корінь проблеми все ж таки у нас. «Мільйон робочих місць» –  це ж під таким гаслом, наприклад, Віктор Ющенко ішов у президенти. Маємо відтоді вже третього очільника держави, а тими «мільйонами» так і не потішилися.

– Нам треба змінити атмосферу,– наголосив  представник Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Микола Бровченко. – Ми нині фактично кажемо нашим співвітчизникам: «Їдьте і повертайтеся». А треба, щоб вони повернулися і залишилися.

Керівник громадської організації запропонував свої проекти, названі «ДоДоДо»: достаток, досвід, додому. Є в цьому переліку і фестивалі української культури, і кілька фільмів про «заробітчан». Але, як зауважили учасники круглого столу, жоден фільм не допоможе стабілізувати українську економіку.

Ми провели власне опитування серед українських громадян, що працюють у польському Шпротові, на кондитерському виробництві. Наші  знайомі поспілкувалися з двома десятками  молодих жінок, переважно до 25 років, здебільшого з центральних регіонів України .

Чи хотіли б сьогодні повернутися до України і працювати на аналогічному підприємстві?  90 відсотків опитаних відповіли  негативно, аргументуючи тим, що за гроші,  зароблені вдома,  нормально прожити неможливо. І хоча додому приїздять не так часто, раз на два-три місяці, зате ж привозять тисячу і більше  у «твердих» грошах. Для Польщі це начебто нормальні заробітки, але якби  була можливість переїхати , наприклад,  до Німеччини , то там заробляли  б на чверть більше. Як бачимо, українські «Рошен» чи «Світоч» давно не приваблюють своїми зарплатами тих, хто знає європейську ціну своїй праці.

Про переїзд на постійне проживання до Польщі задумувалися близько 70% опитаних нами жінок. «Тут і умови праці кращі, і побут інший. І ніколи не вибираєш: купити хліба чи поповнити рахунок на мобільному». Нарікають хіба що на дорожнечу найманого житла. А де сьогодні дешево? Гідна зарплата компенсує і такі витрати. «Звісно, я сумую за батьками, але жити в скруті, як і вони, не хочу. Краще їм допоможу»,  –  прокоментувала 27-річна Світлана з Полтави.

За даними дослідження Міжнародної організації з міграції, закордонні заощадження  українських працівників у 2014 році складали 4 мільярди доларів США. Все ж таки майже дві третини наших співвітчизників хотіли б повернутися додому і вкласти гроші у розвиток своєї справи і рідної країни. Та чи переконають їх фільми, усі ці «гнізда горлиць», та всякі інші культзаходи? Таки ні. Як і безліч круглих столів, за якими переважно одні й ті ж достойники обговорюють одні й ті ж проблеми. Після розмови хтось із учасників кинув репліку: «Я думав, що вони про серйозні речі говоритимуть. А вони…».

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company