Вертаємося зі Слов’янська. Хвилина в хвилину встигли вскочити в потяг.
Живі, сильні, стріляні молоді містяни – поповнили ряди НАШИХ у проекті Школи Лохвицького земства, а ми – їхні. 
Проект Музей відкрито на ремонт. Слов’янськ, в якому ми сьогодні взяли участь, – наша нова сторінка. І наші нові друзі.
Стрімка і безстрашна Женя, яка веде пошук загиблих українських солдатів –  і говорить із ними як із живими. Льоша, що не прощає ні нинішньоі війни, ні ще давнішого розкуркулення своєі сім’ї… Льоня родом із Вінниці, але живе в Слов’янську другий рік на квартирі –  і це він придумав про «відкритий на ремонт» ( мій особливий респект). Денис із написом на футболці «Сильні громади»…
Студенти, бібліотекарі, волонтери, солдати, місцеве управління культури, архітектор міста, музейники, журналісти…

Наш проект не зовсім про архітектуру… Він про – дізнатися правду. І розрухати туман, у якому брели стільки років, що аж ледь не втратили себе…
Люди прийшли прекрасні –  ті, хто теж хоче розрухати.
І ми знайшли спільну точку – тут теж треба трансплантувати здорову тканину на місце відмерлої частини пам’яті. Ніхто не знає історії того періоду: де тут взялися воїни УНР, чи коли за переписом було 73 відсотки українськомовного населення,..чи періоду опору більшовикам,.. чи часу, коли саме місцевий Петренко написав відому « Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…»…

Пам’ятають лише, що місто нібито було купецьким…

Наче хтось прийшов і стер стирачкою –  тепер спробуй щось комусь розкажи.
Ми знайшли тутешнього Сластіона –  Євгена Сердюка… Ніхто не пам’ятає його лиця – немає навіть фотокартки… Ніхто не знає його долі… Лише будинок його авторства стоїть. І теж спотворений. І місцеві люди б’ються за те, щоби його врятувать від нинішніх власників, яким все одно, що він, може, шедевр…  Хто буде дбати про ці речі в кількох десятках кіломерів  від Авдіівки…

А от і будуть, як виявилося…

Виявилося, що війна, навпаки, загострила ці думки…
В глибині зали дві жінки уважно слухали все, що говорилося, й плели захисну сітку. Вони щодня її тут плетуть – і відправляють на фронт… «хлопчикам»…