Те, що не вмирає

На жаль, невблаганний час робить своє: фотокартки з роками жовтіють, спогади притлумлюються, історія тьмяніє… Автори фільму «Тим, що прийдуть після нас» намагалися відновити забуті сторінки не такої вже й далекої минувшини…

На річницю Євромайдану в рамках Фестивалю «Місяць документального кіно» за підтримки Французького Інституту та «Альянс Франсез» в столичній книгарні «Є» презентували французьку документальну стрічку про Голокост в Україні.

…Через 70 років після трагедії Єва Бюшвальд приїздить до Ковеля – міста, у якому під час війни жили її рідні. Вона знаходить будинок, де мешкав її двоюрідний дід, спілкується з євреями, які змогли вижити, відвідує місця масових розстрілів, покинуті кладовища.

– Найбільше мене здивувало те, що українці зовсім нічого не знають про розстріли на своїй землі. Як? Як можна цього не знати, не цікавитись цим? Це ж ваша історія! – каже Єва.

Кінострічка особиста, навіть інтимна, фільм-одкровення відкриває завісу історії Єви, її родини. Ми перенеслися у минуле, до двоюрідного діда героїні, побували у синагозі, співпереживали оповідям очевидців цього жахіття. Історії, описані у фільмі, потрясають: приголомшливі одкровення, як ламалися, нищилися життя мільйонів людей.

Це історія усієї України, показана через призму одного містечка. Так оцінив стрічку колишній в’язень Шаргородського гетто, заслужений діяч науки і техніки України Василь Забарко. – Я бачив дуже багато документальних фільмів, але цей надзвичайно чесний, душевний, глибокий. Це і докір нам, євреям: хтось робить те, що уже давно повинні були зробити ми.

– Фільм дуже близький мені: я все це пройшов, сам був малолітнім в’язнем концтабору «Мертва петля» у Вінницькій області, – зазначає Аркадій Кріштейн. – Стрічка надзвичайно цінна і важлива для прийдешніх поколінь. Ми повинні правдиво говорити про нашу історію, тільки так збережемо пам’ять.

У ковельській синагога, куди зганяли усіх євреїв, нині швейна фабрика. Її стіни раніше були вкриті написами, які євреї залишали для своїх рідних. Збереглося таких послань лише 95, хоча зараз і вони зафарбовані.

«Тим, що прийдуть після нас» – один із тих страшних настінних написів. Єва сподівається, що їй все-таки вдасться відновити їх, але для цього потрібна підтримка місцевої громади, усіх небайдужих.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company