Наше бурхливе життя вже неможливо уявити без соціальних мереж. Вони помічники в роботі, їх використовуємо для самоосвіти, пізнання, спілкування.

Але почасти люди не помічають, як через ті-таки соціальні мережі видозмінюється їхнє сприйняття дійсності. Не на краще. Користувачі вже мимоволі спостерігають одне за одним, лайкаючи ідеальні світлини якоїсь події, відпочинку чи емоційних вражень дописувача. Але згодом на рівні підсвідомості борять смуток, досаду, заздрощі. Й мимовільно знецінюють свої досягнення, бо ж у когось все одно краще.

Ці психологічні драми часто-густо збурюються через яскраві дописи блогерів. Їхні «ідеальні», почасти «відфотошоплені» епізоди життя надто впливають на тих, хто перебивається повсякденним сірим одноманіттям. А тимчасом: варто пам’ятати: для блогерів постити такі картинки – це доволі добре оплачувана робота. Тому сприймати їхній контент на віру геть не варто. Варто бути прискіпливішим, адже те, що ви проглядаєте навіть мимохідь, може ще довго і неприємно «ворушитися» у підсвідомості.

У своїй книжці «Важливі роки» американська психологиня Мег Джей описала період життя людей від 20 до 30 років. Розповівши історії своїх пацієнтів, на прикладах пояснила, як соцмережі маніпулюють людьми. «Багато в чому Facebook – це не спосіб спілкування, а шанс бути на висоті, не відставати від інших. Найгірше те, що тепер нам доводиться відповідати не тільки своїм близьким друзям і сусідам, а й сотням інших людей, чиї штучні статуси постійно нагадують нам про те, яким прекрасним має бути життя. Подібний самообман змушує користувачів соціальних мереж постійно порівнювати свій соціальний статус з якимись вищими стандартами. В результаті їх не настільки вже бездоганне життя має поганий вигляд на тлі того чудового, яким нібито живуть інші».

Привабливі картинки здатні впливати. По-різному. І навіть можуть затруювати наше життя. Тому, користуючись соцмережами, зосереджуймося на чомусь ціннішому, ніж світлини незнайомців. А ще дуже важливо навчитися бачити натхненну красу в найменшій дрібничці. І бороти заздрощі, не знецінювати власних досягнень.