Ні сіло ні впало Президент України Володимир Зеленський оголосив проведення всенародного опитування. В акурат під час місцевих виборів, 25 жовтня. На пам’яті перипетії ухвалення закону про продаж землі, коли на вимогу опозиційних партій провести референдум парламентська «монобільшість» та й сам господар Банкової дружно переконували заперечували: «Ми абсолютні переможці. 73 відсотки виборців  схвалюють нашу програму і наші дії, обійдемося без пускання грошей на вітер».

І ось на маєш, опитування. Ще й про далеко не найгостріші, не найболючіші для суспільства проблеми. А до того ж цілком неочікуване, для Держказначейства передусім. У Держбюджеті на це грошей точно не передбачено. Де брати? Невже ініціатори проситимуть «спонсорської милостині», отієї, що з душком корупції?

І що ж воно з тим опитуванням так загорілося?

Не загорілося, а впало. Упав рейтинг Володимира Зеленського, а надто його партії, якій загрожують вирвані роки на місцевих виборах. Тому Президент так активно об’їжджає регіони, візитує до інших країн. Заодно й за рідних партійців агітує, збадьорюючи свій похнюплений електорат.

Скажіть, для чого виносити питання про всенародну підтримку довічного ув’язнення найзатятішим корупціонерам? Тут і до ворожки не ходи – виборці і так дружно підтримають. Як і переважно проголосують «проти» легалізації марихуани, нехай і в медичних цілях. Питання, відповіді на які очевидні, потрібні, щоб знову припасти до шмиги виборцеві, показати, що команда «зелених» –  слуги Народу, а не Президента.

Чого тільки не покажеш за заповітний бюлетень.

Хіба Володимир Зеленський своєю монобільшістю у Верховній Раді не може ухвалити жорсткий антикорупційний закон? Звісно, може, але одна справа гамір у сесійній залі і геть інша – «гомін, гомін по діброві». Себто суспільний поголос. Є й делікатне питання: закон треба виконувати, а де тих казнокрадів і хабарників для довічного ув’язнення брати? Не є у нас таких! Не вірите? Та Президент вже й генпрокурорів трясе і перетрясає: стовідсотково своїх на двістівідсоткових. А корупціонерів як не було, так і нема! Пам’ятаєте: «Прийшла весна, пора саджати»? Вже друга весна не за горами, а в того, хто цю обіцянку так необачно народу «зацяцянив», схоже, ноги розповзлися на корупційній слизоті. Уже й третій Генпрокурор судомно стискає «чорну мітку» від Зеленського: або до кінця року посадить бодай одного топ-чиновника, або поповнить колоду битих карт…

Зрозуміло, провести широчезне опитування, вселюдно погуторити про корупцію – воно, дивись, знайдуться й такі, хто повірить, що того лиха поменшало. Заради такої солодкої рейтингової переманочки можна і не зважати на те, що сама ініціатива опитування не тулиться до закону, що таке «волевиявлення» – це вже щось із рецидиву хрестоматійної охлократії. Довічне ув’язнення для мафії, зодягненої у білі шати верховних жерців, та й лікування канабісом тяжкохворих – то дискусії не для запраглих справедливості громадян, дай Боже усім нам здоров’я витримати і пережити. То поле діяльності для правників і медиків, для тих, хто знає дух і букву Закону, практику судочинства, хто лікує онкологію чи інші страшні недуги… Чому б не внести до запитальника ще й таке: чи схвалюєте ви привселюдне рубання рук кишеньковим злодіям, спійманим на гарячому?

Але головний трюк Володимира Зеленського в іншому. У цьому «гроні п’ятірньому» питань вільно чи невільно затесалося одне, значуще. Дуже потрібне, але… не українському суспільству, а кремлівській агентурі. Тій, що отаборилася десь у президентському офісі і про яку шеф британської розвідки відверто застерігав нашого довірливого «не-лоха» під час його лондонського візиту.

Йдеться про ідею створити «вільну економічну зону» в Донецькій і Луганській областях.

Чи варто нагадувати, що ми вже щось таке мали? І звільнення від податків не лише збіднило скарбницю, а й дарувало нам донецьких олігархів, породило економічне «відрубництво». На тих агресивних фінансових дріжджах піднялася ганебна «Партія регіонів» і забродило місцеве розкольництво. Нинішня «офшоризація» Донбасу лише посилить його відрив від Великої України, стане першим кроком до федералізації. Яку спить і бачить Владімір Путін: нею ж таки марить розвалити нашу державу.

Завважте, не йдеться про контрольовані нами райони, про частини, захоплені бойовиками. Йдеться про Донецьку і Луганську області як територіально єдині з Україною. Замість неприйнятних для суспільства виборів на непідконтрольних землях за путінським сценарієм, Володимир Зеленський зробив хід конем. Стрибнув уперед і вбік. Начебто хочемо залишити кошти в регіоні для відбудови краю, поруйнованого російською війною, і лазівку на майбутнє для економічного паразитування ОРДЛО відкриваємо! Таке непомітне возз’єднання з бойовиками, щось на зразок Чечні, якій заради міфічної єдності російських регіонів принесено в жертву інтереси неохопної Московії.

У жовтні незалежні журналісти зафіксували таємні вечірні зустрічі першого заступника керівника Офісу Президента Сергія Шефіра з олігархом Рінатом Ахметовим. Чи не звідси, бува, кошти на оте опитування? Зрозуміле бажання донбаського багатія повернути вирване з рота. Там, на окупованих територіях залишилися його прибуткові підприємства, а гроші, знаємо ж, не пахнуть.

Навіть криваві.

…Академічний Тлумачний словник української мови пояснює «трюк» як спритну витівку, хитрий несподіваний прийом, виверт. Те, що виверт і що несподіваний, –  це точно. А чи хитрий? Маю сумніви. Радше «дрюкабельний». У тому сенсі, що такі трюки наше новітнє суспільство звикло рішуче виправляти… дрюком.