Час безжальний, якщо люди байдужі до нього і до самих себе. Демократичні набутки «Революції на граніті» та Помаранчевого Майдану постали перед серйозним викликом. Навіть там, де цього найменше очікували, – у книговидавництві. Нинішня влада невтомно твердить про священність демократизації та європейських цінностей, натомість реалії свідчать: під загрозою демократичні основи нашого суспільства – свобода слова.

Що трапилося?

У серпні 2019 року Віктор Медведчук подав позов із вимогою заборонити поширення книжки «Справа Василя Стуса» авторства історика і журналіста Вахтанга Кіпіані. Перше засідання у цій справі відбулося 2 жовтня 2019 року. А 19 жовтня нинішнього року Дарницький суд столиці «іменем України» ухвалив: інформація, оприлюднена у книжці Кіпіані, порушує право на повагу до честі та гідності Віктора Медведчука. І заборонив розповсюджувати видання до вилучення з нього деяких фрагментів про Медведчука.

Водночас слуги Феміди заборонили поширювати інформацію, яка міститься у конкретних розділах книжки та дозволяє ідентифікувати Віктора Медведчука як персонажа твору, у друкованих ЗМІ, на радіо, телебаченні та в інтернеті.

Реакція влади

В Офісі Президента висловили здивовання деякими формулюваннями в ухвалі суду, але тут-таки заявили: судова влада у нас незалежна і ми, мовляв, цього під сумнів ставити не можемо. Хоча й зізналися, що вважають «дивним визначення позивача Медведчука В.В. як «персонажа (дійової особи) твору». На думку Офісу, більша частина книжки – це передрук матеріалів кримінальної справи Василя Стуса, тому документальна основа видання не викликає сумнівів. Віктор Медведчук «є учасником справжнього процесу, який мав місце в історії, а не просто «персонажем твору». А крім цього нагадали, що в Україні прямо та недвозначно заборонено цензуру.

Наслідки

Вахтанг Кіпіан та видавництво «Vivat» подали апеляцію на рішення Дарницького суду. А тимчасом активно розповсюджували книжку. Умови для цього склалися якнайкращі: читацький ажіотаж довкола видання ріс як на дріжджах. У соцмережах кілька днів поспіль книжка була трендовою темою. Перший наклад розлетівся миттю, почали друкувати друге видання за передзамовленням.

А 24 жовтня Подільський суд скасував рішення Дарницького, про це Вахтанг Кіпіані повідомив на своїй фейсбук-сторінці.

То цензури не існує?

Цензура – спосіб управління інформаційним простором. Приклади її проявів – наочні. Чи використвують цей інструмент наші «сильні світу сього», якщо ті ж таки ЗМІ – переважно у їхній власності, – питання риторичне. Яке мимоволі наводить на сумні відповіді, навіть попри те, що цензура у нас поза законом.