Чому абітурієнти обирають Грінченків університет

Та й завелелюдів же у ці дні стольний Університет  імені Бориса Грінченка! В аудиторіях де працюють приймальні комісії, а найбільше у коридорах справді яблуку ніде упасти.
Велелюдно, а проте не надто гамірно. У храмі науки, як і належить, абітурієнти поводяться стримано. А до заповітної мрії лишається один крок: треба здати приймальній комісії оригінали вступних документів і пройти . У довгій вервиці до обранця-вишу – вже щасливці: вони  у списку зарахованих. Хто ж  вони – за мить  студенти-«грінченківці»?

Богдана КУЦАК:

– Цей університет престижний, тому цілеспрямовано  націлювалася саме на «Грінченка». Знаю: тут студенти мають можливість проходити практику за кордоном. Моя знайома, що вивчає італійську мову, стажувалася в Італії. Вона й наснажила мене у у моєму виборі Я, правда, ще вагалася, яку ж обрати мову. Але й тут зрештою довірилася смакові приятельки: теж вирішила студіювати італійську.

Олександр ПАРФЬОНОВ:

–  Живу в Одесі, а сам родом з Донецька. Брат тут вчиться на політолога, а я вибрав англійську філологію. Саме брат порадив  Університет Грінченка.  До них приходять на зустрічі відомі політики й політологи, експерти – навчання поєднано з практикою. Брат каже: тут не «платять» за «скласти іспит». А мені одразу впало в око облаштування вузу:  світло, охайно,  в кожній аудиторії сучасне лекційне обладнання, комп’ютери. Мрії збуваються: я мріяв навчатися у Києві. І саме в такому виші.

Олександра МАРИНЧУК:

–  Чула, що у цей виш приїздила делегація з якогось китайського університету. А нині це перспективний напрямок розвитку наших економічних і гуманітарних відносин. Китайську філологію в університеті вивчають з нуля. Я з Луцька і поза шкільною програмою вчила китайську мову. Тому, гадаю, впораюся з навчанням. І прохідний бал тут  не такий страшний, як у інших вишах. Вирішила скористатися вікном можливостей, бо у найближчі роки (показує на чергу до приймальної комісії, – авт.) конкурс на китайську філологію  лише зростатиме.

Катерина ПІМЕНОВА:

– Мій вибір – педагогіка вищої школи.  Я вже осовоїла тут рівень бакалавра, тепер вступаю до магістратури. Могла б вибрати інший виш, але пересвідчилася, що в Університеті Грінченка насичена навчальна програма. Опановувати її складно, проте відчуваю, що за перші роки навчання виросла, маю непогані знання. А найперший плюс – відсутність будь-якої корупції. Вчилася, то знаю. Викладачі «беруть» студентів знаннями, досвідом, переконаннями.

Денис ГОРОБЕЦЬ:

– Люблю вивчати іноземні мови. Але бути вчителем, як на мене, занадто складно. Тому вибрав міжнародні відносини. Тож знатиму не лише мови. Чув про університет багато гарних відгуків. Старші товариші з моєї школи ще тут вчаться або вже закінчили. Та й шкільна вчителька з англійської літератури і технічного перекладу Надія Дмитрівна Іщенко закінчувала саме Університет Грінченка. То для мене найкраща рекомендація.

Єлизавета ПЛАХОТНЮК:

– Спершу збиралася в Інститут журналістики, подобається спілкуватися з людьми. Але вибрала право. Хто знає, можливо, стану відомою юристкою? Тут теж потрібне вміння порозумітися. Університет недалеко , буде зручно добиратися на пари. Але головне, що це сучасний навчальний заклад. Тому коли мені зателефонували з приймальної комісії – дуже зраділа.

Діана УРСУЛ:

– Вчилася в школі у Первомайську, на Миколаївщині, і чула від учителів гарні відгуки про цей університет. Кажуть, тут викладачі високого рівня. Вступаю до Інституту людини.  Розумію дітей, подобається з ними спілкуватися, то чому б не стати логопедом?

Данило ХЛЮСТОВ:

– Подавався і в інші вузи, але вибрав Грінченка. Хороші умови для навчання – видно одразу. Обрав політологію, здається, розуміюся на цьому. Стежу за подіями і новинами, аналізую їх.

Анна ТАРНАВСЬКА:

– Вивчаю англійську мову і літературу. Закінчила  бакалаврат Житомирського університету імені Івана Франка. Мої  знайомі, які вчилися в Грінченковому університеті на магістрів, нині викладають на  приватних курсах. І їхній приклад, і відгуки про цей столичний університет переконують: тут готують фахівців-професіоналів. Треба лише вчитися, не лінуватися. А для мене ще й важливо, що студентів з інших міст забезпечують гуртожитком.