П’ята ранку. Тихий, але такий недоречний сигнал смартфона. «Результати вашого РНК-тесту готові. Переглянути за посиланням:…» Ледве розплющивши одне око, тицяю на Читати далі…
Років п’ять тому на чернігівському центральному базарі розговорилися були з одним білорусом середнього віку. Спокійний, врівноважений, розсудливий чоловік. Розповів, що живе
Святкового суботнього дня на Миколая громадська спілка «Бойове братерство України» вітала чергове поповнення: в Немирінцях, що на Житомирщині, Клятву служіння Україні
Протипандемійні заборони та обмеження добряче насолили підприємцям. Підраховують збитки і власники готельно-ресторанного бізнесу. Готельєри змушені скорочувати витрати, припиняти роботу, шукати нові
Карантин карантином, але конвеєр освітнього процесу просто так зупинитися не може. В багатьох українських школах канікули вже завершилися, отож теоретично школярі
Київ та ще 17 областей України не готові до послаблення карантину з приводу коронавірусу. Вимогам Міністерства охорони здоров’я відповідають лише 7 областей. Щодня
Голосування за путінські зміни Основного закону РФ оголило деякі приховані досі штрихи сучасного російського життя. Крім демонстрації повної абсурдності цього заходу,
Маестро української пісні Левко Дутківський святкує нині свої славні 76 весен. Так склалося, що з ним ми знайомі з перших виступів його дітища, тоді ще самодіяльного ВІА «Смерічка», у програмах Чернівецької студії телебачення. Колектив тоді записував свої пісні до новорічної програми…
Що запам’яталося –
це його вимогливість, найперше до себе
і до виконання твору, чистоти звучання мелодії. Не все відразу вдавалося.
Багато часу ми тоді згаяли на запис
пісні «Сніжинки падають», і це
було природно. Адже Левко зі своїм колективом, народженим у маленькому гірському буковинському
містечку Вижниця, вперше
на терені СРСР презентував новий музичний стиль біґ-біт («біт» з англійської —
удар). Це пізніше, з плином часу він розповів про свої захоплення, які творили той новий стиль:
– В тодішньому радянському музичному просторі існували
різноманітні джазові квінтети, тріо, біґ-бенди, діяли академічні естрадні
колективи та співаки, вокальні жіночі ансамблі, що виконували пісні в стилі
міського романсу. На Заході ж, навпаки, використання електроінструментів,
мікрофонно-підсилювальної апаратури зумовило і зміни в стилях музичних
напрямків. Ми були закриті залізною завісою, лише інколи (через страшне заглушування) ловили з транзисторних короткохвильових радіоприймачів
фрагменти музики.
У світі змінювалася мелодика, ритміка, гармонія, манера виконання та кількісний склад учасників гуртів. Виник новий музичний стиль біґ-біт І я вирішив створити у нас щось подібне на «Бітлз» і «Роллінґ Стоунз». І 1966 року з’явилася «Смерічка» — група, яка грала біґ-біт.
Такий стиль був справді новим для Радянського Союзу. Наш
оркестр навіть зовні чимось нагадував «Бітлз». За порадою керівника ансамблю
«Пісняри» Володимира Мулявіна, 1 квітня 1973 року я вирішив перейти
з ансамблем на професійну сцену.
Від першого знайомства на телебаченні під час запису
«Сніжинок… » «Смерічка» та її керівник мали великий вплив на Володю Івасюка.
Пізніше, в 1977-му, на
шпальтах Всесоюзного журналу «Кругозор» Івасюк про це написав:
… Своєрідний стиль
виконання і трактовка фольклору полонили мене, коли я вперше почув ансамбль на
сцені. В «Смерічку» я приніс свої перші пісні…».
Тими піснями були: «Мила моя», «Відлуння твоїх кроків»,
«Червона рута», «Водограй» та інші.
— Володя був талановитим музикантом, співаком, композитором,
поетом. І доброю та щирою, позбавленою заздрощів людиною, вірним другом, — пригадує Дутківський. — Він з повагою прислухався і до моїх порад, часто показував
мені першому свої пісні.
— До «Смерічки» скоро прийшла шалена популярність. Як те вплинуло на музикантів?
— Надто
важко було в ті часи здолати щаблі слави, особливо коли це все… заважало
державі. Національний колорит ансамблю, його український дух лякали тодішніх
ідеологів. І вони повсякчас шукали зручної нагоди, аби розправитися з носіями
того духу. Інколи це робилося через засоби масової інформації. В газетах або
журналах на замовлення готувалися тенденційні публікації, в яких музикантам і
співакам гурту приписувалася відсутність професіоналізму, чіплявся ярлик
аматорства. На щастя, в
Україні були люди,
які знали справжню ціну «Смерічки» і підтримували нас.
Пригадую статтю відомого співака й композитора Сергія Козака, в якій він назвав наш ансамбль «духовним надбанням українського народу, речником і носієм його музичної культури», розвінчав недолугі спроби недоброзичливців. Добре відгукувався про «Смерічку» й відомий російський поет, редактор журналу «Юность», шанувальник творчості Володимира Івасюка Андрєй Дємєнтьєв… Коли перед ансамблем відкрилися гастрольні дороги, ніхто уже відверто не втручався в репертуарну політику…
— Але згодом ваші дорогирозійшлися…
— 1982-го я
покинув колектив назавжди. «Смерічкою», вступивши до лав КПРС, почав керувати
Назарій Яремчук. Якби нас не розбили поодинці: мене, Назара, Василя
Зінкевича, — ми зробили
б набагато більше! Василь з Назарієм у дуеті були неперевершені, доповнювали
один одного! Знаєте, після загибелі Івасюка Яремчук був серед чотирьох
товаришів, які, незважаючи на заборони влади, поїхали на похорон до Львова.
Тоді це могло коштувати всього: кар’єри, спокою, навіть репутації. Траурна
колона розпочиналася з великого вінка із білих квітів, що його ніс Назарій
разом зі мною… Володимир був нашим другом, і ми мали провести його в останню
путь, а що нас очікувало по тому — нас у ту страшну
годину не цікавило.
— «Смерічанський період» закінчився,
проте Ви сцену не покинули…
— Проводив багато лекторіїв та концертів, на яких популяризував творчість Володимира Івасюка, Михайла Ткача, Степана Сабадаша, Василя Михайлюка та інших митців Буковини. До мене й нині часто звертаються за порадами молоді виконавці. Ділюся з ними досвідом.
Щоразу наприкінці року соціальні мережі рясніють побажаннями, обіцянками, сподіваннями і навіть планами досягти чогось істотного у році прийдешньому. Спектр найрізноманітніший: схуднути,
Дедалі частіше доводиться чути про «утиски російськомовних» українців. І хоча більшість населення України вважає рідною саме українську мову та підтримує її
Кінофільм «П’ята влада» режисера Білла Кондона, відтворює історію людини, яка змінила ставлення до інформації в усьому світі. Йдеться про Джуліана Ассанжа.
Всюдисуща статистика підрахувала: щорічно камерами у своїх телефонах люди роблять понад трильйон світлин! Виробники аматорських цифрових камер, зазнаючи великих збитків, згортають
Виставу-експеримент з такою назвою втілив соціально-інтерактивний театр столичного благодійного товариства «Джерела». Це громадське об’єднання допомагає людям з інтелектуальною інвалідністю освоюватися у
Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла,
Переповнюють враження від збірки оповідань Марини Варич «У ніч на страсну п’ятницю». Усі три розділи книжки пронизано єдиним міцним тематичним стрижнем.
Бібліографістика завжди впорядковує книгопотоки і документообіг у логічні русла. В інформаційно розхристаному сьогоденні її роль важко переоцінити: потік інформації такий стрімкий,
У минулому місто-фортеця, гетьманська столиця, в історії якої чимало драматичних і трагічних сторінок. Свого часу Вольтер називав його головним містом України.
Карантинне усамітнення із серіалами, відеоіграми та відкриванням холодильника у паузах одверто набридло. Так, що мимоволі повторюєш за класиком: хочеться закохатися, одружитися
Напишіть відгук