У МІСТІ ВКРАДЕНОГО ЩАСТЯ

Правильно кажуть: ми цінуємо лише тоді, коли втратили. Ця гірка мудрість якомога точно відображає мій сьогоднішній стан. Виболений останніми п’ятьма роками. Я не цінував мирний час і українські прапори, які гордо розвивалися над Донецькою обласною державною адміністрацією та іншими установами міста. Сприймав це як належне: мовляв, так і повинно бути.

А тепер, через п’ять років божевілля, яке твориться в моєму рідному місті, я постарів. Постарів якщо не фізично, то морально – це точно. У кожній наклейці, в кожному найменуванні вулиці, в кожному будинку я намагаюся побачити щось українське… Десь іще промайнуло українською –  реклама мобільного оператора «Київстар»…

Сумно спостерігаю занедбані відділення наших банків. Ні, не ср*ного штучного «Центробанку ДНР», а НАШИХ. «ПриватБанк», «Альфа», «Укрсиббанк», «Райффайзен»…

Сумно від того, що за ці п’ять років в Донецьку так мало залишилося від щасливого минулого міста. Міста, яке приймало «Євро-2012». Міста, яке славилося своєю «Донбас-Ареною», аеропортом, досконалістю. У нас це все вкрали. Вкрали люди, яким подобаються страждання. Люди, яких послали сюди вбивати і грабувати. А ватага наших жителів із задоволенням підтримала всю цю вакханалію, і деякі прилеглі до Донецька селища теж піднялися, побачивши прекрасну наживу. Ще б пак! Разом з інтервентами грабувати багатий Донецьк –  вони, напевно, все життя про це мріяли!

Нині тут морок. Тут править те, що я боявся найбільше. Те, що я в новинах спостерігав в Лівії, Грузії, Сирії. Війна. Кров. Пригнані російські та їхні «підлипали» перетворили Донецьк у в’язницю. Потвора «Моторола», який катував та розстріляв двох полонених українських солдатів,– яскраве тому підтвердження. Слава Богу, що здох, потворо.

Це не чорна злість черствої людини. Це крик поки ще душі. Поки що душі поки ще людини. Людини, яка скоро може забути, що таке людяність.

*   *   *

Центр Донецька. 20.30. Відчуття таке, ніби ти в покинутому мегаполісі, а на тебе полюють зомбовані. Залишилося тільки добути автомат і шукати корпоративних бойовиків «Амбрели» з гвинтівками. А ще взаконити заборону на виїзд в темний час доби. Хоча, це все і так є.

Для тих, хто не в темі, поясню. З 23:00 до 4:00 в колишньому європейському мегаполісі діє так звана комендантська година. Це такий «прекрасний час», коли тебе можуть зупинити бойовики в зеленому і доставити в місцеву нічліжку поліцаїв, іменовану в народі «підвалом».

Хоча все не так страшно і жахливо, як здається на перший погляд. Іноді з місцевими «ментами» навіть можна домовитися. Все залежить від того, на кого натрапиш. Бувають хлопці адекватні: перевірять паспорт і проведуть додому. Але трапляється зле та немите бидло, яке дуже хочеться втопити в Кальміусі.

Це Зона, друзі. Тому всіх ненормальних відчайдухів, яким не вистачає гострих відчуттів, запрошую сюди на екскурсію. А ті, хто з головою дружать, думаю, самі прекрасно розуміють, що від цього краще триматися якомога далі.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company