П’ята ранку. Тихий, але такий недоречний сигнал смартфона. «Результати вашого РНК-тесту готові. Переглянути за посиланням:…» Ледве розплющивши одне око, тицяю на Читати далі…
Років п’ять тому на чернігівському центральному базарі розговорилися були з одним білорусом середнього віку. Спокійний, врівноважений, розсудливий чоловік. Розповів, що живе
Харків прощається з Геннадієм Кернесом. З телевізійних новин, повідомлень і світлин в електронних ЗМІ вражає нескінченна вервечка людей до труни небіжчика:
Минулорічне вибіркове опитування в Україні засвідчило: маємо понад 5 з половиною мільйонів курців. Цю цифру зафіксував щорічний державний статистичний звіт.
Київ та ще 17 областей України не готові до послаблення карантину з приводу коронавірусу. Вимогам Міністерства охорони здоров’я відповідають лише 7 областей. Щодня
Голосування за путінські зміни Основного закону РФ оголило деякі приховані досі штрихи сучасного російського життя. Крім демонстрації повної абсурдності цього заходу,
Травень 29, 2019Анна ПЕТРУК, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Цьогорічний Міжнародний «Книжковий Арсенал» уже став історією. Прекрасною з огляду на сотні учасників і справжнє велелюддя відвідувачів, на десятки яскравих локацій і незабутніх творчих зустрічей, автограф-сесій, дискусійних майданчиків, круглих столів і лекцій. І море книжковиї новинок з усіх усюд України, від видавців близького і далекого зарубіжжя.
Вистоявши довжелезну чергу до входу, ще на гамірному подвір’ї «Мистецького
Арсеналу», помічаю спільноту. Дуже
різних, геть незнайомих людей об’єднує щось посутнє. Те що, хтось бережливо несе в руках,
а хтось у цілому оберемку. І це щось
– її величність Книжка. Новісінька, що аж пахтить ароматом друкарської фарби,
свіжого паперу і клею. Яка ріднить ці розмаїті обличчя одухотворенням і щастям.
А на сцені таланти завзято відкривають себе, читають сотворене, сподіваючись
донести оте «своє, сокровенне»…
Прхопивши рекламні проспекти і буклети, прямую далі під міцні прохолодні
арсенальні склепіння. Обабіч довжелезного проходу – безліч стендів, книжкових
розкладок видавництв, знаних і маловідомих, бувалих і початкуючих. А люду
– як на справжньому ярмарку. І
захоплення гідний, справді вражаючий наплив молоді, котра вибирає, купує чи
просто приглядається до томів і томиків. Є, отже, потужний
інтелектуально-духовний потенціал, який любить, цінує рідну книгу, а це
означає: розправляємо плечі для життя, щоб не лихо носити, а «і рости і
діяти».
А от і перша моя покупка: «Щоденник книгаря» Шона Бейзелла.
Яке неповторне почуття: купуєш одну книжку, а тут-таки хочеться придбати ще
десять.
І водночас нестримно тягне до бічної зали, послухати лектора, бо точно
знаєш, що після того в тебе відкриється читацьке «друге дихання», якого вистачить
аж до відвідин наступного «Книжкового Арсеналу» – рівно через рік. Але ж у цій духовній
зброярні (а хто заперечить, що книга не зброя?), хіба ж така наснажуюча лекція
одна? І доля знову зводить з Бейзеллом – встигла на початок дискусії «День з життя
книгаря: як живуть українські книгарні». Саме з нагоди виходу книжки «Щоденник
книгаря».
Розмаїття аудиторії вражало: студенти, мами з дітьми, літні люди… Модератор
представляє учасників дискусії: Наргіз, Роман, і дві Наталі – власники
книжкових крамниць з різних міст України.
В кожного з них – свій шлях та досвід. Романа ще шість років тому гаряче
запевняли: вже ніхто не читає! Знайомі не розуміли, навіщо той береться за
такий неприбутковий бізнес. Звісно, це на Книжному форумі здається, що геть усі
довкола читають. А насправді це не так. Проте Роман наполегливо популяризує
читання, бо не розуміє, як нації без цього розвиватися. А тому намагається
підтримувати тих, хто цікавиться книгарництом.
Коли Наргіз відкривала свій магазин у знаному осередку видавничої справи – Харкові,
всі книгарні міста можна було перерахувати на пальцях однієї руки. А спеціалізованих
дитячих не було й поготів. Тому заповзялася відкрити магазин-клуб, в якому і мамам
і дітям було б комфортно. Як наголошує Наргіз, найголовніше – відкрити крамницю
в правильному місці. Це тільки так здається, що в книгарнях товар не першої
необхідності, Адже ж не їжа, не вода? Не їжа, але годує. Не вода, але напуває.
Розум годує, душу напуває. От що таке книжка!
Як створила локацію, де людям приємно у затишній атмосфері зустрічатися,
спілкуватися, – повідала Наталя. На кожне свято сходяться цілими родинами,
дарують одне одному книжки, обговорюють новинки, смакують десерти та каву.
Наталя аж розчулилася, розповідаючи історії своїх відвідувачів.
А її тезка зізналася: займатися книжками вирішила неочікувано для себе. «Кайфувала»
більше від споглядання книжок, ніж від читання. Сама з Дніпра і українських книжок
не знала, аж поки не грянула Революція Гідності. Отоді, коли побачила море
людей, готових покласти життя за свободу, власну країну, усвідомила: не варто чекати
допомоги звідкись, щоб будувати свою омріяну країну. І задля цього є велика
духовна сила – українська мова, яка має об’єднати народ.
– Українська книга, сторінка за сторінкою, нас змінює, – наголошує Наталя.
Її шлях успіху – від сторінки у
фейсбуці, онлайн-магазину до крамниці в середмісті столиці. Мріє зробити з
українців, котрі все ще читають російською, активних шанувальників
українськомовної книжки. Каже, що розташування магазину – це якраз не головне
для успіху. Переконує:
– Промоція – ось наше все. Маємо клієнта за руку привести до книгарні,
показати: ми його любимо і чекаємо на нього.
Втім була одна порада книготорговцям-початківцям, яку дружно підтримали всі
учасники цієї дискусії. Проста і щира:
починайте справу прямо сьогодні.
Ще за працями уславленого швейцарського психоаналітика Карла Юнга виокремлено своєрідну типологію особистості, якою успішно послуговуються й досі у США та Європі.
12 січня минає 52 роки від виходу першого студійного альбому британського рок-гурту «Led Zeppelin». Подія знакова, бо визначила вектор розвитку музичного
Всюдисуща статистика підрахувала: щорічно камерами у своїх телефонах люди роблять понад трильйон світлин! Виробники аматорських цифрових камер, зазнаючи великих збитків, згортають
Виставу-експеримент з такою назвою втілив соціально-інтерактивний театр столичного благодійного товариства «Джерела». Це громадське об’єднання допомагає людям з інтелектуальною інвалідністю освоюватися у
Омріяні палаци, розкіш, інтер’єри у стилі вікторіанської епохи… Отак живеш у сучасному діджиталізованому світі, надворі перша чверть ХХІ століття, а тут
Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла,
Переповнюють враження від збірки оповідань Марини Варич «У ніч на страсну п’ятницю». Усі три розділи книжки пронизано єдиним міцним тематичним стрижнем.
Бібліографістика завжди впорядковує книгопотоки і документообіг у логічні русла. В інформаційно розхристаному сьогоденні її роль важко переоцінити: потік інформації такий стрімкий,
У минулому місто-фортеця, гетьманська столиця, в історії якої чимало драматичних і трагічних сторінок. Свого часу Вольтер називав його головним містом України.
Карантинне усамітнення із серіалами, відеоіграми та відкриванням холодильника у паузах одверто набридло. Так, що мимоволі повторюєш за класиком: хочеться закохатися, одружитися
Напишіть відгук