У день других роковин широкомасштабного вторгнення російських варварів в Україну, на одній із центральних площ німецького міста Реґенсбург українсько-баварське об’єднання «Hromada Читати далі…
Кінець дві тисячі тринадцятого Мені вісім. Я заклякаю навпроти телевізора, коло ранкового випуску новин. Що відбувається, чому навколо монумента Берегині на Читати далі…
Впродовж історії українська культура зазначала чимало утисків: століттями Польща, росія силуванням чи милуванням намагалися асимілювати українську ідентичність поміж своїх. Те ж
Новий мультимедійний проєкт «Площа Героїв» має намір розкрити для широкого загалу маловідомі, а то й незнані драматичні сторінки зародження, становлення і
Травень 29, 2019Анна ПЕТРУК, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Цьогорічний Міжнародний «Книжковий Арсенал» уже став історією. Прекрасною з огляду на сотні учасників і справжнє велелюддя відвідувачів, на десятки яскравих локацій і незабутніх творчих зустрічей, автограф-сесій, дискусійних майданчиків, круглих столів і лекцій. І море книжковиї новинок з усіх усюд України, від видавців близького і далекого зарубіжжя.
Вистоявши довжелезну чергу до входу, ще на гамірному подвір’ї «Мистецького
Арсеналу», помічаю спільноту. Дуже
різних, геть незнайомих людей об’єднує щось посутнє. Те що, хтось бережливо несе в руках,
а хтось у цілому оберемку. І це щось
– її величність Книжка. Новісінька, що аж пахтить ароматом друкарської фарби,
свіжого паперу і клею. Яка ріднить ці розмаїті обличчя одухотворенням і щастям.
А на сцені таланти завзято відкривають себе, читають сотворене, сподіваючись
донести оте «своє, сокровенне»…
Прхопивши рекламні проспекти і буклети, прямую далі під міцні прохолодні
арсенальні склепіння. Обабіч довжелезного проходу – безліч стендів, книжкових
розкладок видавництв, знаних і маловідомих, бувалих і початкуючих. А люду
– як на справжньому ярмарку. І
захоплення гідний, справді вражаючий наплив молоді, котра вибирає, купує чи
просто приглядається до томів і томиків. Є, отже, потужний
інтелектуально-духовний потенціал, який любить, цінує рідну книгу, а це
означає: розправляємо плечі для життя, щоб не лихо носити, а «і рости і
діяти».
А от і перша моя покупка: «Щоденник книгаря» Шона Бейзелла.
Яке неповторне почуття: купуєш одну книжку, а тут-таки хочеться придбати ще
десять.
І водночас нестримно тягне до бічної зали, послухати лектора, бо точно
знаєш, що після того в тебе відкриється читацьке «друге дихання», якого вистачить
аж до відвідин наступного «Книжкового Арсеналу» – рівно через рік. Але ж у цій духовній
зброярні (а хто заперечить, що книга не зброя?), хіба ж така наснажуюча лекція
одна? І доля знову зводить з Бейзеллом – встигла на початок дискусії «День з життя
книгаря: як живуть українські книгарні». Саме з нагоди виходу книжки «Щоденник
книгаря».
Розмаїття аудиторії вражало: студенти, мами з дітьми, літні люди… Модератор
представляє учасників дискусії: Наргіз, Роман, і дві Наталі – власники
книжкових крамниць з різних міст України.
В кожного з них – свій шлях та досвід. Романа ще шість років тому гаряче
запевняли: вже ніхто не читає! Знайомі не розуміли, навіщо той береться за
такий неприбутковий бізнес. Звісно, це на Книжному форумі здається, що геть усі
довкола читають. А насправді це не так. Проте Роман наполегливо популяризує
читання, бо не розуміє, як нації без цього розвиватися. А тому намагається
підтримувати тих, хто цікавиться книгарництом.
Коли Наргіз відкривала свій магазин у знаному осередку видавничої справи – Харкові,
всі книгарні міста можна було перерахувати на пальцях однієї руки. А спеціалізованих
дитячих не було й поготів. Тому заповзялася відкрити магазин-клуб, в якому і мамам
і дітям було б комфортно. Як наголошує Наргіз, найголовніше – відкрити крамницю
в правильному місці. Це тільки так здається, що в книгарнях товар не першої
необхідності, Адже ж не їжа, не вода? Не їжа, але годує. Не вода, але напуває.
Розум годує, душу напуває. От що таке книжка!
Як створила локацію, де людям приємно у затишній атмосфері зустрічатися,
спілкуватися, – повідала Наталя. На кожне свято сходяться цілими родинами,
дарують одне одному книжки, обговорюють новинки, смакують десерти та каву.
Наталя аж розчулилася, розповідаючи історії своїх відвідувачів.
А її тезка зізналася: займатися книжками вирішила неочікувано для себе. «Кайфувала»
більше від споглядання книжок, ніж від читання. Сама з Дніпра і українських книжок
не знала, аж поки не грянула Революція Гідності. Отоді, коли побачила море
людей, готових покласти життя за свободу, власну країну, усвідомила: не варто чекати
допомоги звідкись, щоб будувати свою омріяну країну. І задля цього є велика
духовна сила – українська мова, яка має об’єднати народ.
– Українська книга, сторінка за сторінкою, нас змінює, – наголошує Наталя.
Її шлях успіху – від сторінки у
фейсбуці, онлайн-магазину до крамниці в середмісті столиці. Мріє зробити з
українців, котрі все ще читають російською, активних шанувальників
українськомовної книжки. Каже, що розташування магазину – це якраз не головне
для успіху. Переконує:
– Промоція – ось наше все. Маємо клієнта за руку привести до книгарні,
показати: ми його любимо і чекаємо на нього.
Втім була одна порада книготорговцям-початківцям, яку дружно підтримали всі
учасники цієї дискусії. Проста і щира:
починайте справу прямо сьогодні.
Опановуючи нейромережі, люди завжди будуть на крок попереду. Штучний інтелект освоює практично всі галузі: медицину, маркетинг, дизайн… Без нього вже важко
Ця виставка під дахом столичного «</spanPinchukArtCentre доволі маленька, але зусиль для її реалізації було закладено дуже багато. Самі посудіть: зібрати за
Прогулюючись знайомим лісом між столичними Новобіличами та селищем Коцюбинським, натрапив на масову вирубку здовж вулиці Підлісна, біля будинкового комплексу «Грюнвальд». Я
В офісі Національної спілки журналістів України журналістка, волонтерка і майор ЗСУ Олена Мокренчук презентувала першу книжку серії «Герої Моєї країни».
Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменників України, презентував у Національному музеї літератури свою нову книжку. Цього разу – науково-публіцистичне дослідження про
Литовська столиця завжди відзначалася відкритістю до різних культурних впливів. Значна українська громада, глибоко закорінена в історію цього міста, вельми помітна у
Тут сплітаються традиції та комерція, а панує радість святкування. Чарівний світ ярмарку Казюкаса, знаний також як Kaziuko Mugė – серед найпопулярніших
Нове дослідження, проведене «Tesco Bank», засвідчило: 40% туристів не вельми обізнані, скільки «чайових» прийнято залишати у конкретних країнах. На перший погляд,
Власник соцмережі «X» мільярдер Ілон Маск незадоволений рекламодавцями, які відмовляються використовувати його платформу. На конференції «DealBook Summit», відповідаючи на запитання про
Залишити відповідь