«Своїм останнім розпорядженням на посаді спікера Володимир Гройсман підняв зарплату народним депутатам з 6400 до 17650 грн.».

(Читаючи стрічку новин)

Якось надто явно.

Неприкрито якось.

Наче на барахолці.

Після голосування за Гройсмана-прем’єра враз упірвали собі нове корито. Потроєне. В тому розумінні, що тепер доброї товчі там одразу потроїлося. Буде бідним мільйонерам на чорний день.

І клятви Майдану десь із ситим ремиґанням переварилися, ще й вітрами-пуканнями заграли. Ич, і зрадливі рясні сльози за бідних пенсіонерів, учителів, лікарів ураз висхли.

Воно так, православні, коли повна ложка в роті. І пельку не дере.

Була б жива – гукнула б на те моя добра бабця Сянька, ковінькою потрясаючи: «А добра б вам не було, безостидники!»

Та вже б почекали, сараки, заки нового Генпрокурора виторгують! Можна було б іще з півкорита вициганити. А вже б тоді гуртяком – у кормоцех. А то ще, крий Боже, без п’яти хвилин новий Понтій Віталійович візьмуть і к лихій матері оскаржать у суді цю срамну потраву.

Воно, звісно, ніхто цього робить не буде, але чого б не помріяти, поки дозволяють.