Він прийшов у тривозі: цей пост міг би не з’явитися, але деталі поки що не можу розкрити. Скажу лишень, що спав, як заєць на купині. Що ж, на війні – як на війні. Зрештою, Бог не без милості, козак не без щастя…

Досвіток традиційно почався з авіанальоту з білоруської сторони. Сьогодні раніше 5-ї години, певно, все ж налякалися вчорашнього сліпого привіту ППО.

Російський винищувач уже залетів і у повітряний простір НАТО, в Польщу, але сита Європа висловлювала чергове занепокоєння.

…А ранок таки настав, і був ще один день світу, який втомився дивуватися Україні, що героїчно боролася за право бути собою. І текла кров українська, і російська, не змішуючись, бо не може бути єдиним вода й олива, вогонь і вода. І благословляв Пан Бог Україну, бо кров захисників – свята.