Слово «стабілізація» стало в карантинній Україні чимось на кшталт мантри. На неї гадають усезнаючі політики, її майбутнім світлим обрисом втішають суспільство Читати далі…
Національний музей Революції гідності та Український інститут національної пам’яті презентували результати соціологічного дослідження про ставлення українців до подій на Майдані 2014 Читати далі…
Знакового восьмого березня у Київському державному університеті телекомунікацій з урочистою помпою відкрили… оновлений жіночий туалет. Були палкі промови керівництва, перерізали червону Читати далі…
Виповнюється 140 років від дня народження знаного галицького письменника Володимира Бирчака (1881-1952). Михайло Коцюбинський товаришував та листувався з ним. У фондах
На світлині – легендарний нападник збірної України з футболу Сергій Ребров. Народився в місті Горлівка Донецької області. Виховувався в академії донецького
Крим – Україна. Цей географічно-історичний факт не викликає сумнівів у всього цивілізованого світу. Його регулярно підтверджують у своїх рішеннях усі міжнародні
Київ та ще 17 областей України не готові до послаблення карантину з приводу коронавірусу. Вимогам Міністерства охорони здоров’я відповідають лише 7 областей. Щодня
Голосування за путінські зміни Основного закону РФ оголило деякі приховані досі штрихи сучасного російського життя. Крім демонстрації повної абсурдності цього заходу,
Про Меланку й Василя, як і про водіння Кози, слід сказати окремо; це надзвичайно древні традиції, що, з одного боку, забулися, перемішалися з християнськими новорічними традиціями, а з іншого – незмінно хвилюють нас невмирущої красою символіки, людською теплотою, веселими витівками й добрим гумором.
В давнину Новий рік стрічали весною, і це стало причиною додаткової плутанини, бо обидва ці обряди відносяться скоріш до новорічних, аніж різдвяних свят. Але в наш час вони просто додаються до зимових святок, складають звичну розважальну їх частину.
Взимку, коли Природа вмирає, Богиня плодючості Меланка (це та ж таки Мокоша, Марена, жіночий символ «вода–земля») перебуває в царстві мертвих. На цей час це єдиний наш зв’язок із потойбічним світом, і то саме в Новорічну ніч. Рахмани (вони ж брахмани) живуть «по той бік», то наші предки. Десь серед них живе й Меланка; а тут така справа, що їй неодмінно треба вступити в шлюб, аби рік був урожайним. Отож під Новорічну ніч парубоцькі ватаги й просять рахманів відпустити Меланку погуляти.
Ой паночку-рахманочку, Пусти з нами Меланочку Із квітами, із дутками, З хорошими парубками.
І рахмани відпускають! А що робити, такий закон Природи. За іншими уявленнями, вона сама в цю ніч шукає-блукає й таки виривається з підземного царства. Але теж не без допомоги чоловічої сили:
Ой там учора ізвечора Пасла Меланка два качора./2/ Ой пасла, пасла – загубила. Пішла шукати – заблудила./2/ Ой приблудила в чистеє поле, Ой там Василько плужком оре: /2/ Ой оре, оре, жито сіє, За ним те жито зеленіє. /2/ Ой оре, оре, сам плуг заносить, За ним Меланка їсти носить. /2/ – Ой ти Василю, Василечку, Виведи мене на стежечку. /2/ Ой ти, Васильку, ти чепчику, Посію тебе в городчику /2/ Та й буду тебе шанувати, По тричі на день поливати, /2/ Щосуботоньки проривати, Щонеділеньки милувати. /2/ Щонеділеньки милувати, За русу косу затикати. /2/
Василь тут – дивовижний міфічний герой, ніби й людина, але водночас і рослина, пахучий чепчик. В багатьох записах зафіксовано «черчик» – можливо, чернець, а скоріш це якесь давнє слово, етимологічно пов’язане з «черевом». (У Нечуя-Левицького можна прочитати про весну: «…славна пані череватая, що зачерчилась на трьох синів: на пашничка, конюшка і земчика», тобто завагітніла трьома синами.) Міфологічний сюжет новорічних пригод Меланки й Василя втрачений, дослідники ще довго розгадуватимуть символи-загадки, розкидані поетичними зблисками по багатьох щедрівках багатьох регіонів України. Схоже, вся ця містерія діється в іншому вимірі, десь у підземному царстві, і в сучасному християнському Василі нам непросто впізнати язичницьке божество, покровителя рослин, що мав людський вигляд, але після відходу в інший світ міг з’являтися на землі лише у вигляді рослини – квітки василька.
Якщо Меланка – це хтонічнна (підземна) сила, що живить рослинний світ з глибини, з води й землі, то Василь опікується наземною частиною рослинного світу.
Василь запліднює землю – плужком оре, жито сіє, за ним те жито зеленіє… Без цієї магії, без символів шлюбу Василя з Меланкою-Мокошею ще й сьогодні не обходиться жодне «меланкування».
З потойбічного світу в світ Сонця є тільки один шлях, який можна подолати в Новорічну ніч, і Василь знає той шлях, і виводить Меланку з царства мертвих! Щоб потрапити в реальний світ, вони долають якийсь водний рубіж. В піснях про Меланку часто згадується епізод, коли Меланка опиняється біля води і мочить свій одяг, зокрема фартух. Щоб приховати від ворогів утікачку, в щедрівках приховується справжня причина мокрого одягу Меланки і даються інші, часто абсурдні пояснення:
Наша Меланка господиня, На ополонці ложки мила… Ложку, тарілку упустила Ложку, тарілку діставала, Біленький фартух замочала… Наша Меланка в Дністрі була, Та й дністровую воду пила, Та й на камені ноги мила, Тоненький фартух замочила. Ой повій, вітре буйнесенький, Висуши фартух тонесенький. Ой повій, вітре, з яру, з яру, Висуши фартух краще жару. Ой повій, вітре, із болота, Висуши фартух краще злота. Ой повій, вітре, туди-сюди, Висуши фартух, піду між люди.
Є варіанти щедрівок, де фартух у Меланки золотий, що може означати її «непросте», божественне походження. Ще з іншого боку, мокрий фартух – відвертий еротичний символ, і всі ці ополонки, річки й дунаї лише для відводу очей, бо головна справа цієї Богині-Господині – плодитись і давати плодющу силу всьому сущому!
Втікачку переслідують потойбічні сили, щоб повернути її назад у підземелля. Треба збити ворогів з пантелику, заплутати сліди, і народ вдається до переодягання й маскування. Замість однієї справжньої Богині по всіх селах ходять ватаги меланкарів. У кожній ватазі своя ряджена (підмінна) Меланка, а в її свиті Василь, дід, баба, коза, а ще й гурт охоронців – стражники, драгуни, улани чи козаки з військовими атрибутами.
Наявністю справжньої й підмінної Меланки можна пояснити її двоїсту характеристику. В одних щедрівках Меланка – гарна господиня, справжня поміч своєму чоловіку; у відповідних ватагах її зображує гарна мати, що має кілька діток, щаслива в шлюбі, відзначається красою та пишною статурою.
Ой на горі вогонь горить, Щедрий вечір, добрий вечір (рефрен) Святий Василь за плугом ходить, А Меланка коня воде, Коня воде, хустку носе. В тії хустці троє зілля: Перше зілля – васильочок, Друге зілля – барвіночок, Третє зілля – любисточок. Васильочок за образочок, Барвіночок на віночок, Третє зілля на весілля.
В інших щедрівках навпаки – це невміла ледащиця, і зображує її підмальований хлопець у дірявому жіночому одязі.
Наша Меланка обманниця, На споді штани, зверху спідниця. Наша Меланка не дівоча, На ній сорочка парубоча. Наша Меланка – господиня, На ополонці ложки мила. Стоять миски під лавкою Позаростали муравкою. Стоять горшки під другою Позаростали усугою.
Парубок – уособлення Меланки підмінної; жінка-мати, очевидно, є образом справжньої Великої богині-матері, богині плодючості.
Час перебування Василя в реальному світі в образі людини обмежений лише Новорічною ніччю. Виводячи Меланку з потойбічного світу в реальний, він, мабуть, порушує якісь заборони, за що з першими променями ранкового сонця повинен перетворитися на квітку василька.
Саме в Новорічну ніч, і тільки в Новорічну ніч, коли Богиня плодючості вирвалася з царства мертвих, а Бог рослинності ще не втратив людської подоби, вони можуть узяти шлюб. Від їхнього священного шлюбу залежить добробут на землі, родючість рослин і плодючість тварин. Цей шлюбний зв’язок символізують і обрядові хліби Меланка та Василь, які в новорічну ніч лежать на святковому столі один на одному, захищені магічними атрибутами – часником, конопляним сім’ям, металевою монетою. Селяни цієї ночі не сплять на печі, щоб Меланці було де переночувати з своїм Василем.
Їхнє весілля представлене в новорічних обрядових діях, фольклорі та повір’ях. Юрби ряджених грають весілля Меланки підмінної, щоб обдурити духів з того світу. Найчастіше це – фарс із веселими розвагами; ось запис О. Курочкіна: «Замість традиційної ікони останні, в дусі карнавальної інверсії, “благословляли” затулою від печі, рублем і качалкою або чимось іншим, що потрапляло під руку. Далі дійство немовби переносилося до церкви. Наслідуючи справжню церемонію, наречені тримали в руках “свічки” – качани кукурудзи, обвиті вінками з сухого барвінку, на голові вінки з бур’яну або сухого бадилля…» В Прикарпатті, як годиться, ці дійства ще сміливіші: в ході імпровізованої вистави Меланка або дублюючий персонаж «баба» імітують пологи, в результаті яких на світ з’являється лялька-немовля. Постійним об’єктом ігрового зображення меланкарів бувають і попередні фізіологічні стадії життєвого циклу людини – статевий акт і вагітність.
Весілля Меланки й Василя є цілком «логічною» містерією, оскільки воно пов’язане з початком Нового року, пробудженням природи, зародженням нового життя.
Серед обрядових дій, що відбуваються в Новорічну ніч, можна ще згадати змагання ватаг ряджених меланкарів. Вони, як правило, відбуваються опівночі на роздоріжжях або на мостах чи кладках через потік. В індивідуальних поєдинках кожна ватага виставляє свого рядженого представника. Починають боротьбу зазвичай ряджені «ведмеді», іноді їх поєдинок визначає яка ватага перемогла, а іноді справа доходить до колективного змагання «стінка на стінку», хто кого потіснить. Команда, що програла, пропускає переможців уперед.
Поєдинок на містку, на рубежі двох світів, розділених водою, та ще й опівночі, може знаменувати поєдинок з представниками з потойбічного світу, які женуться за Меланкою, а обдаровування ряджених – відкупне пожертвування потойбічним силам за Меланку.
Пандемія багатьом зв’язала руки (і ноги). Змусила переосмислити повсякденне, розставити нові пріоритети, обмежити свій життєвий простір та відмовитися від звичного. Через
Дмитро Щебетюк виїжджає з станції метро «Почайна». Скриншот взято з Доступно.ua Нові двометрові турнікети, які нещодавно встановили на низці станцій київського
10 лютого – день народження українського військового діяча, політика, дипломата, поета, австрійського архікнязя Вільгельма Гамбсбурга (Василя Вишиваного). Для багатьох поєднання цих
Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла,
У минулому місто-фортеця, гетьманська столиця, в історії якої чимало драматичних і трагічних сторінок. Свого часу Вольтер називав його головним містом України.
Залишити відповідь