Німецькі емігранти з України, волонтери, ще рік тому довідавшись про легендарного дядька Гришу, скинулися, зібрали тисячу євро і купили йому самохідного інвалідного візочка. Правда, дядько Гриша розхвилювався: «Що про мене люди подумають? Що я, збираючи гроші для фронту, сам наживаюсь? Нехай тоді вручають цей візочок мені на моєму «робочому місці», щоб  народ бачив і знав – Григорій Янченко ні на кому не наживається!».

Янченка послухалися, умови виконали. Позаду візочка прикріпили табличку-посвідку, що це справді подарунок.

Григорій Янченко, колишній десантник, інвалід без обох ніг, просить у перехожих гроші. Хто скільки може. Не милостиню, а гроші. Для бійців АТО. Його «робоче місце» – поруч з торгівельно-розважальним закладом «Фабрика» в Херсоні, пише сайт VaRoTa.com.ua.

–  Ви не уявляєте собі, як важко було простягнути до людей руку і просити копійку, каже дядько Гриша, Григорій Янченко. – Я ж усе життя трудився, ні в кого нічого не просив. Закінчив ПТУ в Авдіївці. За професією – інженер-технолог. Два роки працював у Донецьку. Потім десятки років – у Херсонському житлобудівельному комбінаті. Навіть коли залишився без однієї ноги, зміг працювати кранівником мостового крану. Нічого складного. Набагато складнішим виявилось пересилити себе і вийти на вулицю з простягнутою рукою…  Але як би я інакше допоміг нашим хлопцям, що стоять на передовій?! Тільки це й примусило мене просити милостиню!

Лише після того, коли сума пожертви склала понад мільйон гривень, Григорій Миколайович перестав їх рахувати. Нині сума зібраних  ним коштів для воїнів АТО сягає 1 мільйона  300 тисяч гривень…

Інвалідом Григорій Миколайович Янченко став після тяжкого поранення ще 1968 року в Чехословаччині, коли Москва ввела туди «братні» танки, щоб задушити «празьку весну», масові народні протести. Янченко тоді служив у десантних військах. Біля Праги потрапив під артобстріл. Звідти й виніс «нашпиговані» десятками осколків ноги.

Лікарі не наважилися оперувати. Через тридцять років осколки «заворушилися». Гангрена вразила спершу одну ногу, потім другу, а там  і пальці рук… Григорій Миколайович переніс 34 (!) операції… І 2004 року змушений був пересісти в інвалідний візок.

Внесок Григорія Янченка в нашу майбутню перемогу високо оцінено громадськістю. Рік тому дядько Гриша став переможцем національного конкурсу «Благодійник року». Отримав статуетку «Бурштиновий янгол добра». Йому, народженому у містечку Ічня на Чернігівщині, присвоїли звання почесного громадянина Херсона! Патріарх Філарет нагородив його медаллю «За жертовність і любов до України». А нещодавно Григорій Янченко удостоївся ордена «Народний герой України» – славетної недержавної нагороди, заснованої волонтерами.

Родина Григорія Миколайовича тішиться своїм чоловіком, батьком і дідом (у нього двоє синів і четверо онуків), у всьому його підтримує. А сам дядько Гриша зізнається, що ладен віддати всі свої бойові і трудові нагороди – тільки б швидше здолати ворога.