Воєнний стан змусив українських науковців та винахідників мобілізувати знання та ресурси для створення нових технологій і рішень, спроможних посилити захист нашої Читати далі…
В минулому житті пара весільних фотомайстрів, а нині – одні з найвідоміших у світі військових фотографів Костянтин та Влада Ліберови відкривають Читати далі…
В український прокат вийшов документальний фільм «Ми, наші улюбленці та війна» блогера і мандрівника Антона Птушкіна. За задумом творців, це спроба Читати далі…
Українська історія сповнена кривавих сторінок, і чи не найбільшим болем у ній озиваються 30-ті роки: Розстріляне відродження та Голодомор. Сталінська репресивна
Здолавши команду Ісландії, збірна України завершила свій шлях до Євро-2024 у фіналі плей-оф-кваліфікації. Викликавши хвилю позитивних емоцій футбольних уболівальників, бо це
У київській бібліотеці імені Володимира Винниченка Національна спілка фотохудожників України, столичний фотоклуб «9х12» представили виставку фоторобіт кінооператора Олега Маловіцького. Як зазначає сам Олег, це своєрідний підсумок-ретроспектива.
– Все своє фотографічне життя, я намагався знімати теми, які почав дуже давно: «Діти в місті», «Світло і тінь», «Динаміка спорту», «Геометрія», – розповідає фотомитець. – Для мене важлива не форма, а настрій, внутрішній стан, враження, взаємодія з аудиторією, їхні почуття, думки, емоції.
Олег почав серйозно займатися фотографією, коли вирішив стати кінооператором. П’ять років навчання на операторському факультеті Театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого, у творчій майстерні відомого українського кінооператора Сурена Шахбазяна, дали можливість активно та плідно займатися творчою фотографією.
Часу і можливостей для заняття фотографією тоді було більше, зізнається Олег. Під керівництвом наставника Сергія Васильовича Пожарського, знімали дуже багато світлин. Тоді, у студентські 80-ті, його роботи вже експонувалися в Іспанії, Франції, Югославії, були відзначені на виставці в Німеччині.
А після випуску, коли почалися кінооператорські будні, було вже не до фотосправи.
Фотоапарат знову узяв до рук під час служби в армії. Знімав фоторепортажі та фотонариси для військових видань. А повернувшись зi служби, почав працювати на кіностудії «Київнаукфільм». Більшість часу знову займало кіно – творча фотографія стала хобі. У відрядженнях та експедиціях з ним завжди була фотокамера, і щойно з’являвся вільний час, Олег знімав, не заощаджуючи плівку. Знімав, проявляв, робив контрольні відбитки та збирав архів «на потім».
– Портрет Миколи Амосова зняв на летучці перед операцією, – згадує Олег. – Зробив 6 знімків, надрукував «контрольки»: 5 світлин були «звичайними», нецікавими, а одна… Оця… Коли славетного хірурга не стало, цей знімок став популярним.
Колись, представляючи Олега в товаристві, де його не знали, я казав: «Знайомтеся, наймолодший кінооператор кіностудії «Київнаукфільм». На той час Олегові було вже за 50. Ось такий чорний гумор…
Нас познайомив наш кінопроєкт «Інший Чорнобиль». Вже частково був відзнятий матеріал. «Переглянь, може з цього щось вийде», – сказав Олег.
Не відриваючись від монітора, переглянув все на той час відзняте, одразу побачив початок фільму, зателефонував Маловіцькому: «Олегу, це бомба!» Згодом світ побачив справді інший Чорнобиль – очима кінооператора Олега Маловіцького. Напевне, потрібен час, аби усвідомити значення відеодокумента, зафіксованого камерою, талантом Олега.
Серйозне повернення до творчої фотографії в Олега почалося наприкінці 2018 року. Можливо, й тому, що душа митця не могла бути у простої – чимало кінопроєктів, у яких брав участь Олег, без належної підтримки, в кращому випадку, так і залишаються незавершеними, на рівні ескізів й задумів.
Одна річ – розглядати світлини на екрані монітора, інша – мати нагоду наживо насолодитися надрукованими фотороботами майстра. На виставці представлено світлини, зняті лише на фотоплівку. Жодного цифрового фото! Опоненти «старих» методів скажуть: майбутнє за цифровими технологіями, аналогові знімки – це анахронізм.
– Цифрова фотографія мене не приваблює, – каже Маловіцький. – Люблю аналогову класику: знімаю на чорно-білі негативні плівки, зрідка на слайдові. Звісно, користаюся можливостями сучасної гібридної технології.
Саме завдяки майстрам, зокрема, Олегу Маловіцькому, можемо побачити красу некольорової, нецифрової, але такої глибинної фотографії.
– Здалося, що перенісся в той час, в якому я теж жив, аромат того часу, переданий тобою, Олегу, мене вразив, – зауважив метр української операторської школи, заслужений діяч мистецтв Юрій Гармаш. – Фотографія з’являється тоді, коли вона надрукована, оформлена. Кожна наступна виставка також фіксуватиме певний період часу життя, творчості. І дуже хотів би побачити зняте тобою сьогодення.
Тут не лише мозаїчний фотопортрет української столиці чи інших міст. У цьому вернісажі – швидкоплинна сучасність, відкадрована Олегом Маловіцьким.
– Алгоритм роботи простий: ідеш, бачиш, знімаєш, – розкриває творчі секрети Маловіцький. – Київ, Вільнюс, Баку, Ленінград (Санкт-Петербург), Сімферополь… Багато світлин зроблено, коли худрук замість лекцій «виганяв» нас «у поле»: погода гарна, фотоапарат взяли і вперед, знімати.
Хтось скаже: ну що тут такого, стріт-фото. Справді, йдеш собі і дорогою просто «клацаєш затвором»: що бачу, про те і співаю… Але і в такому, на перший погляд, «простому» жанрі фотографії треба бути майстром, вміти уздріти те, що не помічають інші.
Книжка – анахронізм? Читання – це щось із минулого? Українська література набагато гірша, ніж зарубіжна? Розмовляємо зі студенткою IV курсу навчально-наукового
Внаслідок ракетного обстрілу Києва російськими варварами серйозно постраждав столичний виш – Державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Зруйновано
Ім’я польського письменника Анджея Сапковського стало відомим після появи 1986 року фентезійного літературного циклу «Відьмак», рукопис якого він поштою надіслав на
Українське видавництво «Компáс», що іспанською означає «ритм», засноване 2018 року Анабель Рамірес та Мариною Марчук. Щоб відкривати нашому читачеві безкрайній світ
Щороку у День фізика Вільнюський університет перетворюється на справжнє квітневе місто розваг, де панує атмосфера веселого пошанівку науки, творчості, безмежного ентузіазму.
Литовська столиця завжди відзначалася відкритістю до різних культурних впливів. Значна українська громада, глибоко закорінена в історію цього міста, вельми помітна у
Власник соцмережі «X» мільярдер Ілон Маск незадоволений рекламодавцями, які відмовляються використовувати його платформу. На конференції «DealBook Summit», відповідаючи на запитання про
Відвідайте виставку обов’язково. Сьогодні таке трапляється не часто.