З усмішкою в душі

Галина Зоря. Квіти чорнобривці

«Вихід на позитив» – цю незвичайну виставку розгорнуто в залах київського Музею сучасного мистецтва. Справжнє суцвіття полотен київських митців – прихильників постмодернізму. Нині, коли коронавірус знову наступає, вони, безумовно, додадуть кожному відвідувачеві цілющих світлих емоцій.

Здавалося, що притягального у химерному поєднанні ліній і кольорів, у складних, часом абсурдних композиціях? Але придивившись, вловлюємо у цих полотнах іронію, елементи пародії, епатажність: ця абсурдна подача матеріалу лише загострює сприйняття дійсності. Надихнути відвідувачів позитивним художнім світобаченням – таке завдання поставили творці експозиції.

«Бірюзове море», «Флокси Масандри», «Дует біля озера»… Літні візії художників захоплюють. Ось парк у розпал дня. Виконання у кращих традиціях модернізму – занадто схематично, мазки неохайно пригортаються однин до одного. І палітра здається дивною: кислотний жовтий, неоновий рожевий, те, що ми звикли бачити у рекламі, тут гармонійно переплітаються з кольорами літнього сонця та «класичним» зеленим. Повз картину просто так не пройдеш. Оте відчуття сонячності лишиться з вами надовго.

Чимало й портретів.«Алла. Дружина» Олександра Хмельницького чи «Портрет мами» Любові Рапопорт зупиняють, будять роздуми…

А я вподобала «Кота» Сергія Резніченка. Витончена дівчина у блакитній багатошаровій сукні з келишком червоного вина. І в компанії чорного кота. Вивіреність ліній наближає зображене до класичної традиції. Але чомусь думаєш про дівчину-кішку, а не про чорного кота…

Блакитний – чи не найуживаніший колір виставки. Він усюди – у морі, нічному небі, одязі і квітах… А помаранчевий та коричневий додають загального тепла та затишку. Сюжети багатьох картин навертають приємні спогади літа, дачних історій, безтурботного дитинства. Про це – «Парне молоко» від Ірини Герасимової… Чи «Ракетка» Олега Єржиковського – класичний «дачний етюд»…

Звісно, зібрання постмодерністського мистецтва не було б повним без кубічно-геометричних стилів. Найяскравіша з таких картин на цій виставці – жовтогарячий «Краєвид» Гейзи Дьєрке. Чи звичайна корова, чи, може, квадратура сільського будинку вписані у жовте тло геометричних фігур. Накладені мазки створюють відчуття розпеченої пустелі. Передчуття апокаліпсису українського села?

«Вихід на позитив» – проста та домашня виставка. Ніякого «високого» мистецтва, переважно неохайні мазки та «опрощені» сюжети, з недотертим олівцем під фарбою. Але це дозволяє глядачеві розслабитися. І забути про негативне.

Ви ще встигаєте на цей вернісаж. Запевняю, полишатимете його з усмішкою. На вустах і в душі.

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company