Жовтневі листи

Пущанське річеня повне непроглядної печалі. Дерева засипають жовтень палкими листами, але той їх уже не читає, і вони, припавши до землі, покірно віддають їй багряно-золотий пал своєї агонії.

Хащами вештається підхмелений туман, хрумкоче галуззям, полохає синиць, упито хлипає і ремигає прілістю.

Десь у селі погавкує пес – ритмічно, наче одбиває час. Одлякує сон, а чи сварить отак свою собачу екзистенційну нудоту. Бахнув далекий постріл: обірвав?.. одлякав? Але густа німота вже глитнула і його самого.

Під сліпим небом чеберяю глицею межи принишклих грибів… Шелепає глузливо напівпорожній кошик, а я щасливий. Підбираю листи до жовтня, дочитую не допалені землею золоті рядки…

Радію: ще можу це читати.

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company