Життя з чистого аркуша: варто спробувати

З напівтемного офісного коридору спалах світла притягає магнітом. Відчуваєш себе  метеликом, якого приманює барвисте сяйво квітки. Це – творча майстерня дизайну. Інший незвичний світ, неначе з казки «Аліса в задзеркаллі». Тільки замість Аліси – Ірина. Ірина НАУМЕНКО. приємна дівчина з добрими очима і сяйним усміхом.

– У Вас тут казково! І затишно, ніби вдома! – не приховую захвату.

– Створювала це з любов’ю, вкладаючи душу. Завжди хотілося такого затишку. Мою справу вимріяла з дитинства. Згадую себе маленькою: хотілося творити щось красиве, незвичне, захоплююче. Стільки було тієї фантазії – без меж! Радо брала участь в усіх творчих шкільних олімпіадах та конкурсах.

– І перемагали?

– Звісно. Ніколи не забуду, як на шкільній лінійці мені подарували наручний годинник. Тоді, 1996 року, такий дарунок для семикласниці, справді, був дуже цінний. І я творила з великим бажанням. Оформлювала шкільні куточки до різних свят. Вкладала душу в писанки, шкрябанки, власноруч майструвала янголяток. Нещасний випадок змінив усі життєві плани. В одинадцятому класі потрапила в аварію. На лікування потрібні були значні кошти. Мрія про мистецьку освіту тоді взялася димом. Ще й знайомі своїх дровець доклали: мовляв, щоб у такий виш вступити, треба «продати двох корів». І що робити? Довелося стати бухгалтером.

– Але ж Ви від своєї мрії не змогли відмовитися?

– Згадую слова з милої української пісні: «Без мрії не можна жити, не можна нікого любить». Удома було безліч часу для улюбленої справи: шила, кроїла, в’язала, освоїла техніку ошибана (це різновид флористики, виготовлення картин з природних матеріалів – листя, квітів, пуху). Потяг до творчості ніколи не згасав. Пам’ятаю, дізналася про програму «Photoshop». Було дуже цікаво спробувати себе: брала блокнот, ручку, читала текстові уроки і записувала кожне поєднання клавіш. І таки освоїла цю премудрість! Один момент змінив моє життя: знайомий запропонував попрацювати дизайнером у їхній майстерні. Була щаслива – не вірилося, що це насправді! Відтоді на роботу не ходила – літала!

– І за три роки вирішили відкрити власну дизайн-студію?

– Так, захотіла створити щось своє. Поміркувала, подумала: а чому б ні? Є клієнтська база, досвід роботи, я цю справу обожнюю. Вірила, що все буде добре. Коли купувала для студії нові меблі, вирішила: мають бути обов’язково білі. Це колір нового життя, чистого аркуша. Тепер і навички бухгалтера знадобилися: будь-який досвід в житті не минає даремно…

Що скажете людям, котрі хочуть займатися улюбленою справою, але бояться залишити свою «роботу за спеціальністю», на яку поклали роки навчання?

– Якщо є мрія, то до неї треба йти, не боятися нового, дослухатися до поклику серця. Треба працювати, викладатися на повну і ніколи не здаватися. Сама по собі мрія не здійсниться. Бажаю кожному, хто прагне чогось, отримати успіх в улюбленій справі.

Після розмови вже трохи по-іншому оглядаю світлу кімнату, де нескінченне різнобарв’я фарб, кольорів, текстур, квітів, ідей. Життя кожному дарує шанс, варто тільки наважитися ним скористатися, зробити крок назустріч мрії.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company