Жити з помийної ями

Часто бачите людей, як порпаються у смітниках? Таким, на жаль, сьогодні не здивуєш. Для декого там «малий бізнес»: макулатура, пляшки, пластик… А комусь пофортунить на одежину чи якісь продукти… Тут працюють переважно ті, хто опинився на соціальному дні: п’янички, волоцюги, безхатченки. А мені довелося бачити, як  смітниками нишпорять люди, одягнені у модні куртки і дороге взуття, як дівчата доглянутими і наманікюреними пальчиками перебирають недоїдки. Вони називають себе фриганами.

В Європі та й Америці, як правило на задвірках супермаркетів чи ресторанів, фригани по-діловому і з почуттям власної гідності вибирають придатні для вживання продукти. Не тому, що  бракує грошей – це свідомо обраний стиль життя…

Фриганізм як субкультуру започаткував американець Адам Вайсман, а вже згодом рух поширився на Європу. На спеціальному сайті фригани з усього світу діляться  думками і досвідом, щось радять одне одному, просто спілкуються. Коли  переглядала їхній сайт, то знайшла (уявіть собі!) карту найкращих смітників Нью-Йорка, список топ-продуктів, які можна споживати впродовж місяця після закінчення терміну придатності та чимало інших порад і настанов.

Фриганізм проголошує смітники і звалиська головним джерелом достатку – безплатних продуктів і різних матеріальних благ. Суть ідеї в тому, щоб звести до мінімуму власне щоденне споживання і тим самим, якщо не ліквідувати зовсім, то хоча б зменшити  нерівність між багатими і бідними. Уникати марнотратства і не переводити харчі, доїдати не лише за собою а й за кимось, на повну використовувати викинуті речі. Не худі мають погладшати, а багатшим треба збідніти – отак!

Звісно, рух фриганів не позбавлений логіки. За різними підрахунками, ми викидаємо до помийниці  від 30 до 50% придатних  продуктів і страв. І йдеться не про марнотратну Америку чи ситу Європу, а про нас із вами. Наприклад, одна з українських торговельних мереж через день у своїх супермаркетах оновлює поличку «Термінова знижка». Придатність продуктів, які викладають на такі полиці, закічується того ж дня. Полювання за ними теж схоже на фриганізм. Але не всі продукти «зі знижкою» розкуповують. Назавтра їх відправлять на смітник. Але якщо продукти зберігали належним чином, то, як правило, їх можна вживати і наступного дня, без шкоди  здоров`ю. На смітник викидають прим’яті яблука, підгнилі банани. Достатньо попрацювати з ними ножем і можна споживати.

Але чи нормальне з точки здорового глузду таке прагнення скористатися усім, що потрапляє під руку? Мабуть, ні. Зрештою, такі захоплення можуть закінчитися і хворобливою залежністю. Таких людей називають «плюшкіними»:  вони тягнуть до своєї квартири чи на обійстя всілякий непотріб, перетворюючи житло на смердюче звалище, на розплідник пацюків і тарганів. Такі фригани ні за які гроші не розпрощаються зі своїми «скарбами»!

Ми запитували  у ровесників, чи готові вони стати фриганами і що до цього могло б  їх підштовхнути? Більшість відповіли категоричне «ні». А якби давали мільйон? Багато опитаних теж відмовлялися, хоча дехто погоджувався і на сто тисяч. Але… Якби хтось із знайомих став фриганом, а тим більше добрий товариш чи кохана дівчина, що тоді? Отоді багато з опитуваних сказали «так»! Людина  вибирає ті норми поведінки, звички і мораль, які переважають у найближчому оточенні. Тому цілком можливо, що ми скоро станемо свідками поширення фриганізму і в Україні. Варто лише комусь, до кого дослухаються, приклад показати.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company