Зі святом, рідненький!

Повз руїни «заламаних», покинутих, забутих видань «Грінченко-інформ» ось уже 5 років торує свою власну тернисту і чесну путь. Сяйну, наче крапля роси на листку яблуні у бабусиному саду. То зі святом тебе, «Грінченко-інформе», чи як?

З виданням я познайомився на ІІ курсі – це був для мене один із варіантів місця практикування. Спершу, як і більшість студентів, бажав пройти ту практику та й забути. «Навіщо воно мені треба?» – такі були думки.

Але мене чомусь «затягнуло». Звичайне, на перший погляд, видання на базі Грінченкового університету виявилося його душею, його серцем. Тут вирощуються, ні – народжуються! – справжні журналісти. Чисті. Без домішок сучасних «будь как всє». Самобутні і сміливі. Справедливі і жорсткі. Власне, яких і потребує українська журналістика. Адже у час бозна-яких надуманих законів, правил і нововведень, хто зна, що буде завтра, і саме тому ми потребуємо таких «сталевих» соколят, які виб’ють правду з-під лап брехні і цензури.

Звичайно, ті, кому хочеться просто отримати “задовільно”, його отримують. Адже є хист до письмацтва, чи немає – сучасна молодь щось та дещо справна нашкрябати. Редакція підправить, підрихтує, підфарбує і опублікує. Та так не завжди буде. Преса – не Телеграм-канал чи сторінка Фейсбуку. Тут не відредагуєш те, чого вже не повернути. Ба більше, у «Грінченко-інформі» “слово не горобець”, і це знає кожен, хто ступає на поріг видання

Тому, журналята, ростіть і народжуйтеся тут, у «Грінченко-інформі». Тут тепло, щиро, і… чесно.

З часом, може, і я стану одним із тих, «сталевих», що самовіддано борються за Правду, за справедливу справу. Час покаже.

А нині – зі святом тебе, рідненький «Грінченко-інформе», зі святом!

Рости і процвітай, словом і ділом!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company