Соціологічні опитування  свідчать: за рівнем свободи слова ми – у 2013 році. Не опустилися нижче, що не так уже й погано, але мали б розширити  поле одного із найголовніших надбань демократії. Адже 2013-й був останнім роком «паханату» Віктора Януковича, коли права і свободи  звужувалися.

Щоправда, за останні роки побільшало громадян, які довіряють вітчизняним ЗМІ: нині таких – 35 відсотків.

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко, який оприлюднив ці дані соціологічного виміру, переконує: маємо й надалі відстоювати свободу слова. І силами журналістів, і всім миром, потугою суспільства. Так, у нас чимало ЗМІ, що працюють як опозиційні, критикують владу, мають  про щось осібну думку. А разом з тим нікуди не зникла небезпека переслідування медіа і журналістів. Чимало прикладів нерозкритих злочинів проти журналістів, а вже розслідувані справи «застрягають» у судах.  Вкрай незадовільні умови для роботи, а часом і загрозливі для життя та здоров’я  колег маємо нині в Криму і в окупованих районах Донбасу.

Експерт громадської організації «Інформаційна безпека», представник Київського міжнародного інституту соціології Тетяна Попова вважає, що після Революції Гідності  суспільство неослабно сподівається на розширення громадянських прав і свобод,  вимагає дотримання законності, бездоганної роботи системи судочинства. На жаль, ці справедливі очікування не завжди справджуються. Керівники держави, урядовці і політики мають нарешті зректися звичних аморальних популістських догм. І працювати не «на вибори», а на інтереси громадян.