Нині Київський метрополітен перевозить щодня півтора мільйона пасажирів. А яким цей вид транспорту, без якого неможливо уявити столичне життя, був учора?

Ідея прокласти у Києві підземку виникла ще у далекому 1884 році. Керівник Південно-Західних залізниць Дмитро Андрієвський запропонував запустити трамваї, що роз’їжджають містом не де-небудь, а під землею! Та через складність будівництво розпочали аж 1949 року.

Відтоді минуло майже 70 літ…

Чули? Кажуть, скоро метро-жетончиків не буде. Їх повністю замінять новітні безконтактні технології… Особисто я таки сумуватиму за синьо-зеленими «кругляшками». До слова, жетони за історію столичного метрополітену були металеві, пластмасові, сині, зелені… А ще раніше продавали паперові квитки, за які пасажири підземки віддавали всього 5 коп. Нам би такі ціни…

Та не будемо про сумне. Час для цікавих фактів. Переїзд від наземної станції «Дніпро» до найглибшої у світі – метро «Арсенальна» (105,5 метра до поверхні) є світовим рекордсменом з перепаду висот. А загалом у столичному метрополітені – 52 станції, 814 вагонів, 124 ескалатори… За всю історію київської підземки її послугами скористалися… 17 мільярдів людей.

Метро – це не лише головна транспортна артерія стольного Києва. Це місце зустрічей, побачень. Ба більше: виявляється, тут можна навіть відгуляти весілля – у вагоні чи на будь-якій станції. Щоправда, лише вночі. І лише за умови покриття всіх витрат – на зарплату працівників, за використану електроенергію, експлуатацію ескалаторів тощо.

А мені вже 21 рік… Час замислитися.

Тож побіжу використати свій синій жетон, поки це можливо. Оберу найкрасивішу станцію. Для майбутнього весілля. А потім – на пошуки нареченого. Може, зустрінемося в одному з вагонів метро?