Час минає, концерти відбуваються, альбоми виходять, кліпи набирають мільйони переглядів, принаймні у таких довгожителів української сцени як «Бумбокс» і «Океан Ельзи». На початку березня два дні поспіль «Бумбокс» збирав аншлаги (з усіма карантинними нормами) в київському клубі «Stereoplaza». І цими ж таки днями Святослав Вакарчук з товариством випустили альбом «Оранжерея».

Чим вони унікальні для сучасного українського слухача, ці здавалось би абсолютно міленіальні колективи? Спробуємо обґрунтувати нашу власну «немузичну» теорію їхнього загальнонаціонального успіху.

Громадянська позиція

Збройна агресія Російської Федерації на Сході України та окупація Криму явили всю міру загнивання українського «культурного» прошарку, названого шоубізом. Натомість герої нашої оповіді виявилися не з того гнилого тіста. Цілком одрізавши для себе гастрольні шляхи до держави-окупанта, музиканти чітко висловили свою позицію:

«Якщо хтось надумає до мене в хату зайти і не спитати у мене дозволу, мабуть, він отримає, вибачте, люлєй. Або я викличу поліцію, приїдуть вони – його заарештують. Так само і країна – це мій великий дім», – заявив лідер «Бумбокс» Андрій Хливнюк на Радіо «Свобода».

«Війна нав’язана нам Кремлем. Вона створена ними, зрежисована ними і зараз фактично ведеться роками їхніми ж найманцями. Ми маємо чітко розуміти, що ключ від закінчення війни лежить виключно там – у Кремлі та кремлівських кабінетах», – запевнив Святослав Вакарчук «Hromadske.ua.»

Звісно, слова мають бути «запінені» діями. І «Бумбокс» долучився до акції «Free Sentsov, Free Crimea», провівши у 2018 році концерт на адміністративному кордоні з Кримом. Також фронтмен Андрій Хливнюк виступав у британському парламенті на підтримку політв’язнів Кремля.

А Святослав Вакарчук виступав у травні 2016 року в прифронтовому Маріуполі та проводив благодійні концерти закордоном, кошти з яких йшли на підтримку нашої армії.

Про його політичну кар’єру промовчимо для лаконічності матеріалу. Тим паче такий крок ніяк не вплинув на перегляди його нових кліпів.

Тож частина українців сповнена повагою чуттям «родацтва», майже братерської спорідненості з цими митцями. А як можна не додати пісні свого брата до власної медіатеки?

Соціальні мережі

Обидва лідери колективів є просунутими користувачами Facebook та Instagram, а Святослав Іванович вже навіть встиг з’явитися і в ClubHouse.

Що це дає?

Якщо тебе немає в онлайні, тебе немає. У наших героїв усе чітко з SMM. Оскільки у кожної соціальної мережі своя за віком аудиторія, артисти долучають нові вікові групи слухачів. У той-таки Instagram, бо Facebook тримає фанів з «нульових».

Кліпи

З огляду на те, що це наша «немузична» теорія успіху, без відеоробіт гуртів не обійтися. Проаналізуємо останні:

«Бумбокс»: «Ангела» (2,5 млн. переглядів).

Символічні натюрморти, натхненні іспанськими митцями XVI-XVII століття, справа Шеремета, тату з багатьма смислами, зґвалтування у Кагарлику… Відеокліп, який варто переглядати не один раз. Бодай для того щоб зрозуміти. До слова, автору тексту так сподобався задум кліпу, що він й собі набив тату, як у відео. Успіх «Бумбоксу» не тільки в музиці, а у вмінні заінтригувати та лагідно – у сучасній постмодерній формі – попросити думати про світ, в якому існуємо. І молоді це до вподоби.

«Океан Ельзи»: «#БезТебеМенеНема» (1 млн. переглядів).

«Океани» йдуть іншим шляхом, але не менш сучасним. Останній кліп – це анімація: Вакарчук стає анімованим котиком з гітарою. А сам трек написано штучним інтелектом. І тепер кажіть, що українські артисти не встигають за трендами. Вони їх створюють!

Висновок? Є те, що на хвилі, те, що було і відбуло, що пливтиме і відпливатиме, а є «Бумбокс» та «Океан Ельзи». Слухаймо і пишаймося!