Архів розділу: Суспільство

Інновації для оборони

Воєнний стан змусив українських науковців та винахідників мобілізувати знання та ресурси для створення нових технологій і рішень, спроможних посилити захист нашої держави.

В демографічній трясовині

Як стверджує газета «The Wall Street Journal», ще до широкомасштабного вторгнення росії Україна за рівнем народжуваності пасла задніх в Європі. Тепер українські демографи прогнозують, що за цим показником нам приготовано пасти задніх у світі.

Цирк у броні

Попри те, що з платники податків України стягнуть цього року на «Єдиний телемарафон» ще півмільярда, народний депутат Ярослав Юрчишин прогнозує, що 2024-й стане для нього вирішальним: маємо проблеми з міжнародною фінансовою допомогою, бракує коштів за всіма напрямками.

Мова – мій дім!

Думки пронизують мої самотні вечори, коли для рефлексії потрібна лише тиша. Я давно знала, що колись цей дім був навмисно зруйнований. Із його стін нахабно стерли петриківський розпис, а натомість повісили портрети катів у рамках. Колись його вікна стали відображенням смерті, а червоний прапор окропив кровʼю ретельно побілену стелю…

Брудний слід «чистого бізнесу»

Відмова від усього російського. Або від того, що так чи інакше дотичне до цієї недоімперії. Відмовляємося від їхнього медійного простору, від участі в різних мистецьких заходах, спортивних змаганнях, в яких допускають присутність росіян. Підтримує українців у їхньому прагненні не мати нічого спільного з країною-агресором переважна більшість демократичного світу.

«МОЗ, ізцілися саме!..»

Україна може опинитися на порозі кадрового голоду лікарів

Міністерство охорони здоров’я пропонує свій варіант розподілу для інтернатури: студенти обох форм навчання мають бути в єдиному рейтинговому списку на основі оцінок, отриманих впродовж 6 років. Здавалося б, це ж круто: рівні права на бюджет. То чому ж тоді ця пропозиція викликає неоднозначний резонанс серед майбутніх лікарів?

Сьогодні в меню: сексизм, дискримінація та насильство

В соціальних мережах широко обговорюється скандал довкола харківського коктейль-бару «Поза зоною», на сторінці якого в інстаграмі розміщене меню з аморальними назвами коктейлів, що містять ознаки сексизму, об’єктивізації та навіть насильства («Мрія пед#філа», «Хв#йда», «Зґв#лтований» тощо).

Українське кіно: завдяки і всупереч

Здобутки українських кінематографістів за минуле десятиліття – це про витонченість роботи, сміливість, право власного голосу. Іноді проти владної доктрини. Наше сучасне кіно – це гармонійне поєднання кінострічки з її митцями у час труднощів, це знак для міжнародної спільноти, що в Україні набирає сили кінематограф, здатний збирати велелюдні кінотеатри.

Сила віри й вірності

Життя дружини військовослужбовця – це постійна подорож важкими хвилями емоцій та переживань. Щодня вона бореться з викликами, які вимагають мужності, емоційної стійкості, безмежного терпіння.
Попри фізичну розлуку з чоловіком Вікторія завжди разом з ним. Емоційно, духовно. Долає випробування його служби в умовах передової.

Загроза в об’єктиві мікроскопа

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, лише за 2019 рік бактеріальна резистентність безпосередньо спричинила 1 млн 270 тис. смертей у світі. І сприяла ще 4,95 млн летальних випадків. Резистентність або стійкість до антибіотиків є природнім процесом, який відбувається під впливом еволюції, але людський фактор став сильним каталізатором цього явища.

«… І ОЧІ Й СКРОНІ В СИВИНІ»

Ірпінь. Тут 33 дні поспіль вирувало пекло. Окупанти висікли з тіл душі 39 тероборонівців, 58 бійців ЗСУ, 322 цивільних. Від рашистів місто звільнили 28 березня 2022 року.

Нічне життя «UKLONістів»

Популярна служба таксі «Uklon» опинилася у центрі скандалу. Анонімний телеграм-канал «Джокер» зацікавився деталями її роботи, чим надав широкого резонансу цій історії.

Слід варвара

Впродовж історії українська культура зазначала чимало утисків: століттями Польща, росія силуванням чи милуванням намагалися асимілювати українську ідентичність поміж своїх. Те ж саме коїли і Румунія з Угорщиною. Всі роки Україна, мов пазл, по клаптику збирала свою ідентичність. Відроджувала традиції, досліджувала побут предків, вписувала в історію стерті імперіями імена.

Комбат Михайло КРИЖАНІВСЬКИЙ: «Ми повинні відмовитись абсолютно від усього російського, щоб в майбутньому не ховати своїх дітей та друзів»

4-й батальйон «Сила Свободи» оперативного призначення бригади «Рубіж» сформовано переважно з добровольців. Брав участь у боях в Курдюмівці, Озарянівці, Часовому яру, Спірному.
Думками про мобілізацію, рекрутинг, націю та військо в інтерв’ю для «Грінченко-інформу» поділився командир батальйону Михайло Крижанівський.

Абетка і «букварь»

Кіра, дівчинка з русявим волоссям, світло-сірими очима та дуже дзвінким сміхом, народилася 2 листопада 2021 року. Її батьки мешкають у Полтаві, колись «культурній колисці» України. У Кіри є бабуся та дуже крута доросла двоюрідна сестра – себто я. У першу свою новорічну ніч Кіра тихо спала у мене на руках й гадки не мала, яким буде рік прийдешній.

«ЯЗИК МІЙ – ВОРОГ МІЙ…»

Щасливий, що Україна таки не Росія у сенсі демократичних свобод, але по щирості не тішуся, коли у вітчизняних соцмережах та деяких медіа натрапляю на гучні сумніви у легітимності нашої нинішньої влади. Аж надто вони суголосні з тим, що ллється з росіянських пропагандистських помийниць.

«Що далі в ліс…», або Новобіличі «лисіють»

Прогулюючись знайомим лісом між столичними Новобіличами та селищем Коцюбинським, натрапив на масову вирубку здовж вулиці Підлісна, біля будинкового комплексу «Грюнвальд». Я не був там більше року – війна змусила змінити звичний спосіб життя. Побачене шокувало, адже це улюблені місця відпочинку мешканців цього району і нищити дерева – ще й так масово – ніколи ані в кого тут не здіймалася рука.

Слуга чи господар?

Дел Спунер (людина): – Ти лише машина, тільки імітація життя. Робот напише симфонію? Робот перетворить шматок полотна на шедевр мистецтва?
Санні (робот): – А Ви?
(З фільму «Я, робот»)

Монолог. Про еліту і меценатів

Днями розмовляв із двома ветеранами української документалістики про Закарпаття, Карпатську Україну. Переглядали епізоди моєї стрічки «Монологи. Сеньйор», героєм якої є світлої пам’яті професор Степан Стойко.

Штучний інтелект. Міфотворчість

Замість прологу. 1971 рік. Новорічна ялинка у столичному тоді ще Жовтневому палаці. Перед початком театралізованого дійства я, семикласник, звернув увагу на «робота» в кутку просторого фоє. Школярі підходили до цього штучного «гуманоїда», розглядали, спілкувалися з ним. «Картонно-електричне» одоробло, блимаючи лампочками, досить швидко відповідало на поставлені запитання. Вся хитрість цієї штукенції у людській подобі з пап’є-маше була у прихованих усередині мікрофоні й динаміку. Звісно, десь сидів «дядечко», чув запитання юних гостей ялинки і підтримував такий «машинно-дитячий» діалог. Бесіда протікала досить жваво, допоки один розумник в піонерському галстуку не врізав запитанням під дих: «Як звати мою бабусю»? Одороблу заціпило, у цій тиші було чутно, як в його нутрощах гули динаміки. Пауза ставала нестерпною. І раптом з динаміка почулося бадьоре: «Діти, а ви знаєте, з яких хімічних елементів зроблено орден Леніна?»…

На Bihus.Info тиснуть…

Офіційний ютуб-канал Bihus.Info оприлюднив відео, назване «Ми їх ЗНАЙШЛИ! Спецоперація СБУ проти журналістів: обличчя, імена, наслідки». За результатами власного розслідування журналісти стверджують: операцію прослуховування та відеозйомки їхніх колишніх колег проведено за наказом одного з департаментів СБУ.

Юрій Ніколов. Як примусити журналістів мовчати

14 січня до квартири Юрія Ніколова намагалися вдертися невідомі особи. На момент інциденту вдома перебувала старенька матір, повідомив на своїй фейсбук-сторінці український журналіст-розслідувач, засновник проєкту «Наші гроші».

Моя країна є і буде

Прийде час – і мої близькі казатимуть про мене: «Вона була професоркою вже тоді, коли від професорства у неї хіба був гострий язик». Прийде час – і я матиму моїх талановитих студенток та студентів. І викладатиму і права людини, і взаємодію з владою, і демократичні практики – у топовому київському виші.

«Кому війна, а кому…». Гринкевичі

Державне бюро розслідувань повідомило про затримку львівського бізнесмена (як виявилося згодом – Ігоря Гринкевича) під час спроби підкупу uоловного слідчого управління ДБР. За 500 тис. доларів США той просив організувати зняття арешту із майна його компаній. 30 грудня Печерський районний суд Києва ув’язнив Ігоря Гринкевича з можливістю вийти під заставу в розмірі близько 430 млн. гривень.

Чорнобильська пам’ять

Трагічне 26 квітня 1986 року кардинально змінило свідомість людства: чорнобильське лихо вибухнуло на весь світ, поставивши людство віч-на-віч з болючими проблемами безпеки «мирного атома». А для СРСР це стало початком кінця – розпаду комуністичного тоталітаризму.

«НА ВЕСЬ СВІТ ЗАСІЯЛА»

Цьогорічні зимові християнські свята відзначили з гірким усміхом на вустах, а подекуди – з палючими сльозами, якими оплакуємо втрати, гамуємо страждання… Бо для «скрєпно-православних братьєв» московитих свята Господні не є причиною зупинити війну, не запускати ракети, дрони, керовані бомби, які вбивають невинних мирних людей… Отак і святкували: врочистий церковних дзвін переплітався з гучними вибухами московських різдвяних «подарунків».

На майдані, де пам’ять живе і болить

Десять років тому отут, за вікном відбувався Майдан.
У затишній конференц-залі Будинку профспілок, яка тепер слугує простором Національного музею Революції Гідності, слухаємо Ксенію Дворнікову. Вона штатна працівниця музею, а тоді працювала кореспонденткою «5-го каналу» і вела прямі репортажі з епіцентру революції.

«Пливуть, летять думки печальні…»

Кінець дві тисячі тринадцятого
Мені вісім. Я заклякаю навпроти телевізора, коло ранкового випуску новин. Що відбувається, чому навколо монумента Берегині на київському майдані Незалежності так багато диму, і чому супроти цивільних людей так багато страшних чоловіків, схожих на роботів-убивць? Вбраних у чорне, у чорних шоломах і з блискучими прямокутними щитами. Цього мені малій, звісно, ніхто не пояснює. Тепер уже й не згадаю, що тоді чула з телевізора і що говорили в школі. Пам’ятаю лише свій страх. За дідуся, за дядька, за двоюрідних братів, старших од мене на два роки. Страшенно боялася, що кожного з них будь-якої миті можуть схопити і кудись забрати.

Творчість Мужніх

Десятиліття тому наш народ вийшов на велелюдні Євромайдани, аби відстояти своє право жити разом із цивілізованим світом. Тоді мені було всього 7 років і я, звісно, мало що пам’ятаю. Але ніколи не забуду, як снідала і вечеряла під голос Майдану з телевізора. Такі епізоди пам’ять навіки вкарбовує в душу.

До чого тут росія?

Киянка Олександра, очевидиця буремних подій 2013-2014 років, Революції Гідності, згадує те, що одинадцятилітньою закарбувала у памяті.

Молодь. Свій шлях

Час летить: іноді навіть не встигаєш збагнути, що відбувається. Особливо це лякає молодь, на чиї плечі впало нелегке завдання – вирішити, чому присвятити життя, з чого розпочати, що робити, аби не опинитися в складній ситуації. Переживати за це абсолютно нормально, адже людина не народжується обізнаною, ким є і стане.

Віталій Довгич: «хто?», «що?», «де?» і «коли?»

Парадоксальне мислення, авантюрні дії та лаконічне письмо: про це йшлося на зустрічі другокурсників-грінченківців із українським журналістом, доцентом та головним редактором часопису «ЄвроАтлантика» Віталієм Довгичем.

Павло Казарін: «Армія враз отримала купу різносторонніх людей»

Він знаний журналіст, публіцист, а нині ще й військовик Збройних сил України. На його очах змінювалася українська армія.

«ЩО РОБИВ, ТЕ РОБИВ Я ДО КРАЮ…»

БОРИСОВІ ГРІНЧЕНКУ – 160

Історичні особистості непідвладні часові. Міняються покоління, традиції, але така людина ніби відроджується у прийдешньому, в історичних реаліях, про які мріяла, які наближала своєю працею. І продовжує жити у памяті вдячних поколінь. Таким для українців є Борис Грінченко.

На зв’язку. Навіть у блекаут

Лише 37% абонентів по всій Україні мають оптичний інтернет, який може працювати за відключеної електромережі. Це надто мало, зважаючи на непередбачувану зиму і підступні наміри росії нищити нашу енергосистему.

«Олімпієць» спортивної журналістики

Хоча у чемпіонаті Полтавщини 17-річний Сергій Савелій був другим, в дальшому житті чимало разів ставав першим. Коментував перший матч 1-го чемпіонату незалежної України з футболу: «Чорноморець» – «Карпати», разом з колегою Сергієм Лифарем 12 лютого 1994 року провів з норвезького Ліллехаммера перший прямий репортаж з Олімпійських ігор. І першим серед українських спортивних журналістів здобув нагороду AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) – за роботу на 10 Олімпіадах. Цей фактаж легко «нагуглити» самій. Та хіба замінить суха статистика Всемережжя живого спілкування з Метром української спортивної журналістики?

Фотограф – це насамперед про людину

Ян Доброносов – бувалий фотокореспондент. У його доробку – і знімання «паркетів» із чиновниками, і світлини про події Революції Гідності, і сила-силенна фронтових знімків.

ЗЛЮТОВАНІ ГІДНІСТЮ

Десять років тому, 30 листопада, світ сколихнуло жахливе побиття студентів, які вийшли на центральний майдан Києва вільно сказати своє ТАК євроінтеграції України.
Таким був початок однієї з найгероїчніших і найкривавіших сторінок незалежної Української держави. Диктаторські закони Януковича призвели до масових протестів по всій Україні, до сутичок мітингувальників із озброєними силовиками; остання крапля терпіння українців луснула.

Протоієрей Дмитро Долгий: «Єдиний вихід – щоб держава більше впливала на церковну ситуацію»

Священник у місті Ромни Сумської області Дмитро Долгий зрікся московського патріархату в перші дні повномасштабного вторгнення. Місто було оточене російськими військами, а після розголосу про зречення до отця Дмитра почали навідуватися посланці з погрозами. Майже всі віряни підтримали настоятеля, але в Ромнах є й такі, хто досі чекає російських окупантів.

Орест Сохар: «У журналістиці сталості немає»

За даними ІМІ, у 2022 році інтернет-видання «Оглядач» посідало п’яту сходинку рейтингу найпопулярніших українських ЗМІ.

Закон, який житиме змінами

В межах дводенної конференції «Donbas Media Forum-2023», яка щорічно збирає журналістів і медіаменеджерів України та світу, де налагоджується комунікація та обговорюються актуальні проблеми професії, відбулася дискусія стосовно закону «Про медіа». За обговоренням безпосередньо спостерігали і студенти українських вишів, зокрема, й волонтери зі столичного Грінченкового університету.

Валерія Бадуліна: «Лідерство – це вміння брати на себе відповідальність»

Міжнародна молодіжна організація AIESEC виникла в Європі ще після ІІ Світової війни. Її творці, група ініціативних людей, керувалися моральним імперативом: всі люди повинні здійснювати спільні дії задля створення кращого світу.

Медики-волонтери зріднюють людей

Українсько-ізраїльська місія медичних волонтерів FRIDA відвідала Сумщину. З користю для області: за два дні – 728 наданих послуг. Консультації, УЗД, дерматоскопія, вимірювання артеріального тиску, десятки вдячних пацієнтів та сотні посмішок, подарованих одне одному.

Юрій ЩЕРБАК: «Мрію про те, щоб Україна перестала бути провінцією»

Початок літа 2011-го. В помешканні письменника, сценариста, публіциста, політика, діяча екологічного руху, дипломата Юрія Щербака, що на столичній Великій Васильківській вулиці, записуємо розмову з господарем для документального кінопроєкту «Україна 20/21». 

Вічна пам’ять… Вічна вдячність…

Студентське братство Київського університету імені Бориса Грінченка зазнало непоправної втрати: в районі Токмака загинув Максим Бодяк, студент факультету суспільно-гуманітарних наук. Йому було всього лише 20 років.

Креативні донати

Психіка намагається захиститися від трагічних подій, хоча це вдається не завжди. Для частини населення у відносно безпечних регіонах війна знову починає бути «десь там». Це, на жаль, багатьох розхолоджує: спрацьовує «ефект втоми» – люди менше донатять на потреби наших оборонців. Українські інфлюєнсери, фонди, волонтери змушені шукати креативні способи пожвавити цей процес.

ВІЙНА. ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ

Початок листопада означено появою статті Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного в авторитетному журналі «Economist». Стаття набула неабиякого резонансу в українському суспільстві, хоча спрямована, здебільшого, на активізацію допомоги від наших союзників. Автор чітко визначив нинішній період у російсько-українській війні як період позиційного протистояння, що набуває затяжного характеру.

«Шабля», боями гартований

Олександр К., солдат 25-ого окремого батальйону ЗСУ, вступив лав Збройних сил у березні 2022 року. Вподобав собі позивний «Шабля». Не стримуючи в очах лукавих іскорок, пояснює: це, мовляв, спрощений варіант фрази «Тихіше, будь ласка, панове!». Отримав бойову посаду кулеметника і зброю – РКК (ручний кулемет Калашникова). Це відбувалося у стінах столичного Грінченкового університету – там тоді діяв один зі збірних пунктів Тероборони. Деякий час Олександра навчали новій військовій професії в Києві, потім продовжили підготовку під Броварами, а звідти групу передислокували під Канів.

За кадром – істина

Навіть у цифрову епоху, коли інформаційний потік сягнув небачених раніше швидкостей, документальне кіно залишається потужним інструментом, здатним проникнути в глибини людського розуму й серця. Такий собі місток між дійсністю та глядачем, у широкий екранний світ.

ВИКАДЖУЄМО «МОСКВОБІССЯ»?

На початку жовтня Верховна Рада України в першому читанні проголосувала за заборону релігійних організацій, пов’язаних із росією. Проєкт закону довгоочікуваний, хоча з підготовлених його варіантів цей найменш радикальний, або простіше сказати – яловий. Його ініціювала Рада національної безпеки та оборони, проаналізувавши безліч фактів антидержавних дій попів московської церкви, які досі легально діють в Україні.

Коли скинемо червоні шаровари?

Нація, що забуває своє коріння, – не більше, аніж сіра людська маса, котрою легко маніпулювати, котру неважко визискувати. Народ без своєї культури, мови, традицій – це скопище рабів.

Щоб не вигорали

У сучасному світі поняття «успіх» і «статус» нерідко стають визначальними критеріями оцінки особистості. Надмірна увага до матеріальних досягнень та зовнішнього вигляду може довести до втрати контакту із самими собою. У світі, де розмір гаманця перевершує внутрішні якості, ми реально ризикуємо втратити сенс життя, зневіритися у власних силах.

Чи завернемо дорогу в один кінець?

«Я приїхала сюди з дочкою, вона закінчить курси німецької мови, буде вступати у виш. Чоловік залишився сам на господарстві в Україні, чекає коли відкриють кордони, і він переїде до нас». Переселенка з Київщини ділиться розповіддю про нове життя Німеччині. Зізнається: повертатися в Україну не планує. Мовляв, знайшла нову роботу, за яку отримує більше грошей, ніж дома.

«Буду жити в Україні»

В той час як студенти країн Європи, оговтуючись від пандемії Covid-19, поверталися в рідні авдиторії, більшість українського студентства разом з родинами, сусідами, знайомими і незнайомими переховувалася в підвалах, а рідні виші, міста і села здригалися, стогнали і ставали руїнами під смертоносними обстрілами армади рашистських варварів. Частина наших студентів мимоволі поповнила потоки біженців. Багато з них опинилося закордоном.

З болем – до життя

В медичних закладах завжди не по собі. Тут, серед особливого, притлумленого гамору і зосереджених облич засів біль. Часом смертельний. Його дихання вловлюєш одразу і довго носиш на одязі: це називається «лікарняний запах». Але кілька походів до військового шпиталю змусили забути все, що бачила доти.

Земля стогне…

Війна вбиває довкілля. Обстріли промислових об’єктів, будинків, руйнування систем водопостачання та каналізації, знищення лісів та морських екосистем спричиняють планетарну екологічну шкоду з довгостроковими катастрофічними наслідками для біоценозу та біорізноманіття.

Проти лудоманії – соціальною реабілітацією й… анкетуванням?

В Україні це поширений вид залежності, характерний патологічним потягом до азартних та комп’ютерних ігор. Але кваліфікованої допомоги людям із симптомами лудоманії не надається. Вкрай бракує фахівців, не розроблено стандартів надання такої допомоги, у бюджеті катма сталої статті фінансування таких потреб.

Вечірній потяг «Київ – Дім»

Гомінкий столичний вокзал, здається, ніколи не затихає. Щодня радо зустрічає й зі смутком проводжає киян та гостей. Напевно, він бачив все: щасливі щирі сльози, радість, печаль, горе… Словом, увесь спектр емоцій.

Новий етап кримінальної юстиції

Президент України Володимир Зеленський підписав ухвалений парламентом закон, який запроваджує новий вид кримінальних покарань.

Гуртуються для великої відбудови

Громадська організація «Будуємо Україну Разом» (БУР) єднає молодих волонтерів для відбудови поруйнованих рашистськими варварами українських міст і селищ.

Я (не) люблю свою дитину

Післяпологова депресія – серйозна проблема у житті багатьох жінок. І, на жаль, для багатьох незрозуміла, бо недостатньо обговорювана. Цей стан виникає після народження дитини і зазвичай згубно діє на фізичне і психологічне здоров’я жінки.

ПОСТГЕНОЦИДНИЙ СИНДРОМ

Історичні періоди, які випадали на межі століть, зазвичай приносили великі зміни. Для нас вони стали знаменними, доленосними: розмах національного відродження, відновлення української державності, розбудова незалежної демократичної держави… Такі зрушення потребують концентрації зусиль кожного члена суспільства, взаєморозуміння, узгодження, спрямування цих зусиль в одне русло. А ще впевненості, віри у свої сили і свою правоту. На жаль, у нас із цим далеко не все гаразд. Будь-який задум, що є очевидним поступальним кроком, відразу ж наштовхується на наш-таки скептицизм: «Та нічого з цього не вийде, з нашим народом цього не зробиш…». – «А чого це з нашим народом не вийде?». – «Бо ми такі… А хіба ні?».

Зупинити людоморців, засудити мововбивць…

Науковці, представники громадськості, викладачі та студенти столичних університетів імені Бориса Грінченка і Михайла Драгоманова, Західноукраїнського університету зібралися за круглим столом, щоб обговорити шляхи і засоби протиборства лінгвоциду. Саме так можна юридично трактувати цілеспрямоване нищення української мови, яке проводять на окупованих українських землях рашистські варвари.

ВІЙНА НА ДВА ФРОНТИ

Володимир Зеленський публічно ініціював прирівняти корупцію до державної зради. Принаймні на час війни. Втім щиро зізнався, що не відає, чи підтримає цю ініціативу нинішня Верховна Рада.

«Нерівні» тварини

Чому людина так легко застосовує до тварин видову дискримінацію? Чому одних ми любимо, піклуємося про них, вважаємо їх ледь не членами сім’ї, а інші в нашому розумінні – всього лише товар чи навіть їжа? Чому моральні підходи й ставлення до «братів наших менших» такі різні?
Чи часто шукаємо відповіді на ці запитання? Змалечку нас привчають до того, що, приміром, собака чи кішка – це наші «чотирилапі друзі», а свиня чи корова – лишень товар, який людина вигодовує собі на харч.

Забіг удячності

Олег Дурмасенко, батько старшого солдата ЗСУ Олексія Дурмасенка, який загинув, боронячи Україну від російських окупантів, вкотре ініціював патріотичний забіг «Шаную воїнів, біжу за героїв України».

«НАМ УКРАЇНУ ХРАНИ!..»

День Незалежності. Тридцять друга річниця. У пам’яті зринають відеокартинки минулорічних святкувань. За різних українських урядів та президентів, які керували Україною після 1991-го… Щоразу сценаристи цього найголовнішого масштабного дійства намагалися додати креативу. На київський майдан Незалежності запрошували багато іноземних гостей, серед найпочесніших – керівництво «братньої росії». Зараз про це важко говорити, але були свята, коли з трибуни (за Януковича) «тубільців» вітали путін з мєдвєдєвим. А неподалік відблискував золотою кадебістською кокардою кіріл-гундяєв…

«ЗЕМЛЯЧКИ»

За понад 300 років насильницького окупаційного «братання» українська та російська спільноти справді переплелися на побутово-житейському рівні. Імперська чорна діра століттями втягувала таланти з України. Там, у «центрі» їм надавалося значно більше можливостей для реалізації. Це правда. Єдина вимога – розчинитися, перестати продукувати українське, примножувати російське… Наші знакомиті вчені, інтелектуали, наставники московських царевичів, громадські діячі, військові, дипломати, митці примножували славу «расєї», ностальгуючи лиш вряди-годи за своїм, рідним.

«Оре він поле, не своє…»

В ярмі скорбот, нужди, неволі
Важке він тягне «житіє»
І, затаївши в серці болі,
Не нарікаючи на долю,
Оре він поле не своє…
Олександр КОНИСЬКИЙ

Кінець ХІХ століття, українські землі в складі Австро-Угорської та російської імперій. Аграрне перенаселення, економічні та культурні утиски, масові смерті від голоду та недоїдання. Ставши заручниками ситуації, люди кидали все нажите роками і на останні гроші їхали шукати кращої долі. А хто ж бо знав, що краще вже не буде?
Початок ХХІ століття, Україна. Несприятлива соціально-економічна ситуація, рекордно низька заробітна плата, повномасштабне вторгнення російської федерації. Діти, які ростуть без батьків, розділені тисячами кілометрів.
Циклічність історії вражає до мурашок…

Академік Євгеній ПЕДАЧЕНКО: «Нейрохірургом можна стати, маючи фаховий досвід щонайменше 10 років»

Дар цілителя. З ним народжуються, чи набувають його досвідом і лікувальною практикою? Як і в багатьох інших царинах людської діяльності, як визначити межу, котра виокремлює з обширу професійної спільноти справжнього віртуоза? А якщо під орудою талановитого диригента створити цілий колектив таких віртуозів, озброїти найсучаснішими знаннями, техніками і технологіями, долучити до знаних майстрів обдаровану молодь? Можливо такою понад сім десятиліть тому і була мотивація засновників Інституту нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова Національної академії медичних наук України, нині науково-дослідної та лікувальної установи зі світовим ім’ям.

«Поворознюківщина»

«Україна здавна славетна щедрими застіллями, салом, борщем, горілкою, шароварами, вишиванками, піснями та гопаками» – певно за такою «методичкою» опрацьовували вже екскерівництво Міністерства культури України, яке донедавна готове було виділити тридцять мільйонів кревних гривень на чергову бурлескно-шароварну оперу авторства шоумена та ведучого Юрія Горбунова. Не встиг збіднілий на комедійний дух аматор-«вуйко»  відспівати кремлівського диктатора – у палкій агонії «Похорону путіна» за участі ширвжиткового ексадника глави ОП, як за державні кошти вирішив освіжити інший образ – затятого «господарника» і ватажка «конкретної братви».  

Своя гостя

Ранок. Залізничний вокзал столиці заливається світлом, а слідом шириться звістка: поїзд Київ-Краматорськ прибуває на тринадцяту колію. Тремтить у грудях. Дивно усвідомлювати, що їду вже не в подорож, але ще не додому. Їду на побачення до Слов’янська – мого рідного прифронтового містечка на Донеччині неподалік Краматорська.

Андрій Котляр: «Дуже непросто змінити парадигму в головах людей, що росія – це зло»

Підіймаюся мармуровими сходами на другий поверх Будинку кіно. Чую дзвінкий сміх і музику зі славетного ресторану «Вавилон». Символічно: прийшла на показ документальної стрічки «Залізні метелики» від кінооб’єднання «Вавилон`13». Фільм досліджує збиття росіянами у 2014-му році малайзійського «Боїнга MH17», на борту якого загинули усі 298 цивільних.

НЕ ВИХЛЮПНУЛИ Б ДИТЯ…

Новітня російсько-українська війна загострила й пришвидшила процеси очищення від усього, століттями нав’язуваного Україні імперською «тюрмою народів». Зокрема, географічних та топонімічних назв. Усе логічно й правильно. Але скільки вже начулися і набачилися випадків, коли людей до комісій із перейменування міст, сіл, площ, бульварів, вулиць і провулків, підбирають за будь-яким принципом – партійним, політичним, чиновницьким – але тільки не за професійним. А фахівцями для цієї значущої і делікатної місії, звісно, є історики та краєзнавці. Саме вони мали б верховодити і заправляти у цих комісіях – заради істини, яка, як відомо, найдорожча.

Сон воєнної ночі

Вечірньої пори до мене в лікарняну палату «підселили» новенького. Неговіркого хлопця-військового. При знайомстві лише назвався і сказав звідки родом. Його рідне місто в Дніпропетровській області я добре знав з юності. Вже згодом Олесь (назву його так) повідав, що на фронт пішов добровольцем у перший же день війни.

Василь Могилевський: «Епічність цієї війни в тому, що з боку росії гине весь непотріб, а у нас гинуть найкращі сини України»

З майором медичної служби Василем Могилевським (позивний «Жнець»), командиром групи медичного забезпечення окремого загону спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України, зустрілися у столиці. Користуючись нагодою, Василь завітав до колег з екстреної медицини, з якими у мирний час рятував киян. Високий і дужий, з міцними руками, за статурою і стереотипом сприйняття більше схожий на хірурга, аніж на лікаря анестезіолога-реаніматолога. Розмова почалася із спогадів про перші дні великої навали, коли «Жнець» знову повернувся на військову службу.

«Це розмова не про сексуальні фантазії, це питання безпеки дітей у суспільстві»

Випадки сексуального насилля, на жаль, не така вже й рідкість у нашому житті. Часто-густо ми б’ємо тривогу уже тоді, коли лихо сталося. А зазвичай намагаємося з показним сум’яттям уникати розмов на ці теми, особливо з рідними дітьми. Людей старших, навіть 30+, невідчіпно сковують рецидиви радянського виховання – з його провідним наративом: «В Совєтском Союзе сеєкса нєт». І підлітки довідуються «про це» з інших джерел, часто каламутних і нездорових. Тому й не дивно, що для багатьох статеве визрівання випереджає визрівання свідомості.
Щоб глибше розібратись у цій темі, я поспілкувалася з Вікторією Старовойтовою, психологинею, сексологинею, експерткою телепрограми «Говорить вся країна».

Топонімічна коловерть

Як часто, гуляючи містом, чіпляємося зором за таблички з назвами вулиць, провулків, бульварів: чиї імена носять? Зазвичай у такий спосіб увічнюють героїв, митців, громадських діячів… А чи заслуговують деякі такого вшанування? Щиро зізнаюся: частину прізвищ читаю на цих табличках уперше в житті.

Юрій Малашко: «Ситуація на Запорізькій АЕС контрольована»

Російські окупанти безперестану обстрілюють керованими авіаційними бомбами міста і села Запоріжжя, зокрема Оріхів, Гуляйполе, Малу Токмачку. Варварськи руйнуючи об’єкти цивільної інфраструктури, передовсім домівки, вбиваючи та калічачи мирних людей. Про це вчора на брифінгу в Медіацентрі Україна – Укрінформ повідомив очільник Запорізької обласної військової адміністрації Юрій Малашко.

Про «байрактарщину»

Війна знімає полуду, розкриває людям очі. Щоб бачили в полові зерно. Щоб не велися на макуху. Щоб переоцінювали цінності і знецінювали фальш. Навіть, якщо та фальш убрана в рідні строї.

Молодь Україну не віддасть

З початку повномасштабної агресії росією в Україні зруйновано десятки молодіжних центрів. Програма розвитку ООН вже оцінює ці збитки у 3,3 млрд доларів. Цифру оприлюднив постійний представник ПРООН в Україні Яко Сільє на презентації дослідження «Вплив війни на молодь в Україні», підготовленого ГО «Аналітичний центр «Cedos» і дослідницькою агенцією «Info Sapiens» за ініціативи і підтримки Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, Програми розвитку ООН в Україні і Міністерства молоді та спорту України. Участь у фінансуванні цього проєкту також узяло МЗС Данії.

Беззахисні заручники війни

Є люди, які нічого, крім байдужості та зневаги, до тварин не відчувають. Схоже вони, ці люди з черствими душами, справді вважають себе «вінцями природи». Чи нездатними до любові, милосердя, співчутливості. Або безвольними, неспроможними, як писав Антуан де Сент- Езюпері, взяти на себе відповідальність за тих, кого приручили. А то й іще гірше: вони всерйоз думають що кимось призначені знущатися над тваринами, відбирати їхнє життя. Відвозити на трасу, залишати серед безлюддя тісну коробку, в якій запаковане хатнє створіння, і спокійно їхати собі геть. Чи ще гірше – топити беззахисних тварин… Уперше чуєте про таких варварів? Сумніваюся. Навіть у селах, де люди серед тварин , піклуються про них і люблять, як своїх рідних дітей , – навіть такі випадки не рідкість.

Скалічене дитинство

Ніхто нині достеменно не скаже, скільки українських дітей росія вивезла на свою територію чи в окуповані терени. Владці росії ретранслюють звіти про 738 тисяч дітей, вивезених з України. На думку ж Дмитра Лубінця,  Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, це явно перебільшена цифра. Омбудсман вважає, що росія незаконно вивезла з України близько 150 тисяч дітей. Його колега, Уповноважена ВР з прав дитини Дар’я Герасимчук каже, що йдеться про «кілька сотень тисяч дітей, тобто десь 200-300 тисяч».

При тривозі, серед добрих людей

Чергова повітряна загроза. Знову пронизливо і звично виє сирена. Яка ця тривога за рахунком – давно втратили лік.

НЕ ВЗЯЛИ ВОГНЕМ – НЕ ВІЗЬМУТЬ І ВОДОЮ

6 червня 2023 року росія здійснила черговий терористичний акт екоциду – підірвала греблю Каховської ГЕС. Це сталося близько 2:50 ночі. У цей час російська вояччина масово обстрілювала територію України.

Олег Грицун: «Свобода породжує відповідальність»

Олег Грицун у військовій журналістиці з лютого минулого року. Має досвід роботи на передовій на півдні та сході України.

Воїни правдивого слова

Вони щодня, щохвилини захищають наш простір. Їхня зброя – об’єктив, мікрофон, диктофон, нотатник. І слово Правди. Українці, весь цивілізований світ дізнаються її, правду про цю страшну війну, саме завдяки працівникам українських медіа.

ЖУРНАЛІСТИКА. ВІЙНА. ПЕРЕМОГА

У День журналіста наші медіа та соцмережі, зазвичай, люблять розпалювати дискусії про те, якими мають бути справжня журналістика і справжні журналісти. Згадують параметри журналістської етики, кодекс журналістської честі, наводять приклади, порівняння.

Михайло Шарков: «Я став воєнним кореспондентом з лютого минулого року»

Почула його «наживо», коли у холі столичної станції метро «Золоті ворота» відкривали фотовиставку «Україна: журналісти на передовій».
Знаєте, ще два роки тому, для нас було нормально знімати, як розквітають квіти у ботанічному саду чи як готові пляжі до сезону… Нині ж, на жаль, для нас стало нормою робити сюжети з війни, у найгарячіших точках нашої країни.

Кричати, несила мовчати!

Навесні минулого року світ захоплювався силою духу захисників «Азовсталі». Після 86 днів безпрецедентної оборони у потрійному оточенні ворога вони вийшли з території комбінату за наказом командування. Утім ані самі оборонці, ані їхні рідні не могли уявити, що, евакуювавшись від п’ятитонних авіабомб, вони на невизначений термін будуть відправлені до катівень.

Українське телебачення: рудимент чи медіаперспектива?

Моє покоління «нульових» ще застало часи, коли телевізор був основним джерелом розваг та інформації. Тоді інтернет не був настільки поширеним, і більшу частину свого вільного часу я проводив, дивлячись мультфільми, серіали, фільми та шоу. Навіть музику слухав з телевізора, бо альтернативи майже не було. Але згодом разом з багатьма змінив свої звички щодо телебачення.

Небайдужі і непереможні

Усе в людському житті тлінне – тільки мистецтво вічне. Минають епохи, міняються покоління. А мистецтво, як і тисячоліття тому, вражає, доводить до сліз, загоює рани. Часто народженню його творів передують трагічні події. Україна у цьому не виняток, адже на її життєвому шляху було немало викликів. Їх теж увічнено мистецькою памяттю на полотнах, у піснях, книгах, на театральному кону й кіноекрані.

Рубці і символи національної пам’яті

У колективній пам’яті українців уже закарбувалося багато трагічних і героїчних сторінок новітньої російсько-української війни: оборона Києва та Київщини, знищення флагмана Чорноморського флоту рф – ракетного крейсера «Москва», окупація ЗАЕС, протести херсонців проти російських «визволителів», оборона «Азовсталі», Бахмута, масовані ракетні удари, постачання західного озброєння.

Українці. Рік пекельного гарту

Упродовж понад 30-ти років незалежності світ мало знав про Україну. І ще менше звертав на неї увагу. Багато хто вважав її ледь не випадковим уламком розваленого СРСР. І дружна більшість – придатком росії. Рік повномасштабної війни кардинально змінив геополітику. Сплативши жахливу ціну, наша країна стала справжнім світовим трендом. Українці явили себе нацією, героїзм і волелюбність якої нині викликає щире захоплення на всіх континентах .

«Наш прапор має…»

Цей символ держави – знак її суверенності і соборності. Відомий людству ще з сивої давнини.
Український Стяг нині несе особливу історичну місію. Він став всесвітнім символ нескореності імперству, героїчного опору тоталітаризму і диктатурі.

«Пригнешся так до велосипеда ближче і їдеш з Богом»

Терор російських окупантів ширився багатостраждальною Чернігівщиною, як та чума. Варвари скаженіли від того, що бачили в очах більшості наших людей не гостинну приязнь, а люту ненависть. І сіяли страждання, впивалися своєю владою над беззбройними і безборонними. Вихлюпували свою нелюдську скажену злість на селах довкола нескореного Чернігова, об давні вали якого розбивали свого сталевого лоба. Наткнувшись тут на такий злютований опір ЗСУ і бійців терооборони, який їм не снився навіть у їхніх пяних снах.

Мій герой

Ігор Юрійович Горішнєв, мій батько, захищає Україну від початку повномасштабного вторгнення росії. Наприкінці квітня вдруге приїжджав на ротацію. Це моє перше інтерв’ю про війну, про внесок у наближення перемоги над підступним ворогом. (Хоча батько не мав бажання щось розповідати).

Цінуймо себе, щоб нас цінували

Нині навіть діти розрізняють італійську піцу, французький круасан, китайську локшину, турецькі солодощі, американські бургери, мексиканське тако… Народ упізнають за тим, що він робить найкраще і чим пишається. Це теж добрий знак неповторного менталітету. А бути собою – тренд сучасних поколінь. У світі цінується унікальність, ідентичність, неповторні етнокультурні риси народу. Коли елементи його матеріальної культури, духовного надбання стають брендом, стійким та упізнаваним. Ідея популярних «лейблів», символіки зазвичай демонструє характер нації, її погляди та традиції.

Сергій Притула: «Досі не можу призвичаїтися до таких великих сум»

У залі КПІ студенти зустрілися із Сергієм Притулою, українським ноуменом, волонтером й очільником свого іменного благодійного фонду. Це інтерв’ю побудовано з його відповідей на запитання, які цікавили учасників цього діалогу.

Куди бігти, де сховатися?

Лише 73% укриттів столиці доступні киянам під час тривоги. З них тільки 20% мають каналізацію, 30% – запас води та водопостачання, ще 30% електрифіковано. Таку інформацію озвучила на пресконференції Іванна Мальчевська. Вона координує Групу громадського моніторингу «ОЗОН», котра ініціювала кампанію перевірки укриттів Києва.

ПЕРЕПЛЮНУЛИ Й ФАШИСТІВ

Кілька поколінь радянських глядачів виховувалося на документальному фільмі режисера Михаіла Ромма «Обыкновенний фашизм», який вийшов на екрани в 1965 році. Стрічка розповідає про ідеологію фашизму, зародження цього явища в Італії, подальшому поширенні в Іспанії й інших країнах Європи. Головний же акцент зроблено на злочинах нацистської Німеччини в роки Другої світової війни.
І хто знав, що через понад 50 років на території російської федерації визріє різновид сучасного фашизму.

«Вся і давність, і обнова…»

За статистикою близько 33 млн людей розмовляють українською. І ця кількість із 24 лютого 2022 року лише зростає. Передовсім, серед українців, які раніше в побуті послуговувалися російською. Звучить надто прямолінійно, але російська агресія справді збурила українізацію за покликом серця. Люди переводять гаджети, соціальні мережі та й загалом своє життя на рідну мову. І почали більше цікавитися історією своєї країни й мови.

Неймовірні

За даними інтернету, з близько 60-ти тисяч українських жінок, котрі нині служать, 40 тисяч перебувають у лавах Збройних сил України. Значна частина несе службу у Прикордонних військах. Саме їм присвячено фотопроєкт «Неймовірна», нещодавно презентований в Укрінформі.

Удар із неба: успішно вчимося тримати

У нинішньому звитяжному протистоянні українців збройній навалі російських варварів – чималий внесок Повітряних сил ЗСУ. Про те, як українські воїни боронять наше небо, виявляють, ідентифікують, супроводжують та знищують ворожі повітряні об’єкти, розповів на онлайн-брифінгу в Укрінформі речник командування Повітряних сил України Юрій Ігнат.

«Я їх усіх ненавиджу!»

Війна зруйнувала не лише інфраструктуру багатьох українських міст і сіл – передовсім тих, що поблизу кордону з агресором. Рашистські окупанти вдерлися й у життя багатьох наших родин. Найперше – змішаних українсько-російських чи тих, де хтось із сім’ї, переїхавши до сусідньої країни, залишився там, отримав громадянство, створив свою родину… Показовий приклад – Сумщина: віддавна мешканці цієї області мають близьких родичів у Курській, Брянській областях рф.

Дякуємо за єднання!

Того лютневого ранку українці вперше за роки Незалежності не побачили сонця. Життя ніби зупинилося, попереду, здається, була непроглядна пустка безнадії. Ми відчули на собі кривавий «братній» поцілунок каїна.

З нашим Олегом і Рембо не тягався б!

У фільмах чи книжках світах кожен-кожна з нас могли обирати свого героя чи героїню. І щиро вболівати за них. Нас водило світами фантазій, чар та нестримних пригод, але ми точно знали, що, перегорнувши останню сторінку чи дочекавшись заключних титрів на екрані, повернемося в звичну буденність… Ті, хто читали чи дивилися історії про непереможних героїв, виросли, змужніли, і багато з них сам перевтілився в героїв. У реальних.

ВІЙНА ПРОЗРІННЯ

Наші національні словесні змагання з того, хто більший українолюб, стали звичними для медіа. Багато хто із самоназваних патріотів цілить стрілами іронії у тих донедавна російськомовних українців, які, мовляв, лише після 24 лютого минулого року «перевзулися» і нині намагаються спілкуватися українською.

Ветеранське підприємництво розвиватиметься

– Коли боєць стабілізований і психологічно адаптований, він радіє життю, хоче займатися та відновлюватися фізично, – наголосила керівниця благодійних проєктів з реабілітації поранених бійців ГО «Гвардійсько-військове товариство «Редюїт» Дарина Требух.

Роботи вистачить на всіх. Відбудовчої

Війна, закриті та зруйновані підприємства, вимушене переселення сотень тисяч людей, втрата бізнесу та скорочення робочих місць на підприємствах, що працюють… Наприкінці 2022 року Україна мала 8,6 мільйона найманих працівників – на 1,2 мільйона менше, ніж у 2021 році.

Панацея від зловживань?

Відколи воєнний стан, до України, за різними даними, надійшло десятки тисяч тонн різноманітної гуманітарної допомоги. І в нас, і за межами нашої країни вже постала ціла армія волонтерів – організаторів такої помочі: тисячі людей з добрими намірами та бажанням допомогти, сотні благодійних організацій.

БОГУ – БОГОВЕ, А КЕСАРЮ… НА БОЛОТА!

Толерантна українська влада разом із толерантним суспільством гадали, що релігійна ситуація в Україні з двома співзвучними за назвою церквами (Православна церква України та Українська православна церква) якось вирішиться сама собою. Не забуваймо, ще зовсім недавно українські державні службовці найвищих рангів охоче молилися в українських храмах московського патріархату, демонстративно показуючи свою прихильність саме до цієї церкви.

«Ти як?»

Стартувала всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», ініційована Першою леді України Оленою Зеленською.

«За дві доби нам написали більш ніж 50 історій»

Вкрай вважливо нині говорити про права жінок, випадки насилля, образи в їхній бік – замовчування ґендерних проблем у суспільстві матиме погані наслідки. В цьому переконана й Анастасія, співзасновниця проєкту «wom_stories»

Українці самостверджуються

Пішов другий рік повномасштабного вторгнення росії. Боротьба триває не тільки на фронті, а й у душах українців. Переосмислюються життєві цінності, власне місце в країні, своя ідентичність. Все більше наших земляків усвідомлює: геноцидна акція нищення імперією рашистів українського народу, української культури, мови триває не рік, не 8 років, а століттями. Тому в Україні наростає суспільний спротив усьому російському – воно стало маркером варварства.
Для багатьох наших громадян ця внутрішня трансформація розпочалася зі зміни мови спілкування.

«Забути війну неможливо, якщо бодай раз побував у бою»

Україна у вогні масштабної російської агресії. Вкотре нескорені українці обстоюють волю та незалежність рідної держави. І вражають світ безприкладним героїзмом.

Зупинити рашизм

У Київському університеті імені Бориса Грінченка представили читацькому загалу книжку «Заборонити рашизм», перше науково-публіцистичне видання, у якому дається визначення рашизму як ідеології та суспільної практики сьогодення. Як зазначали організатори презентації, це книжка про новий вид фашизму, витоки й методи формування російського експансіонізму, месіанства та гегемонізму, що стали підґрунтям творення імперської ідеології «русского міра», набули гіпертрофованих рис та вилилися у прямий військовий напад на Україну, в агресивні наміри росії щодо решти країн Європи та всього світу.

Інформаційна небезпека

Досі не сходить з екранів телевізорів та соціальних мереж «незручне» запитання Президентові України Володимиру Зеленському, яке поставила кореспондентка «5-го каналу». Президент подякував їй «за виступ», а публіка в залежності від політичних симпатій та антипатій розділилася на тих, хто назвав журналістку «обличчям свободи слова» і тих, хто вважає її спіч мірилом непрофесіоналізму та заангажованості. Тут я аж ніяк не хочу вдаватися в суперечки, тим паче продовжувати цю тему. Бо насправді перед Україною стоять набагато серйозніші виклики, ніж партійні суперечки за участі журналістів.

Боролись за свободу, тепер – за справедливість

Довгі дев’ять років кримінальні справи за фактами тяжких злочинів, скоєних владою проти учасників Революції Гідності, найперше – убивство Героїв Небесної Сотні, у більшості випадків усе ще не «визріли» до судових вироків. Хід розслідування, перепони у судовому розгляді, значний російський слід у справах та вади українського законодавства аналізували учасники пресконференції «Справи Майдану: стан слідства і перспективи правосуддя», яка відбулася в Укрінформі.

«СИНДРОМ МОБІЛІЗАЦІЇ»

Сонячний морозяний ранок, я, радісний, крокую рідним містом, своїми «місцями сили». Нотую щось у планшет…
ДЗИНЬ! – повідомлення від телеграмканалу, де зазвичай сповіщають про ракетну небезпеку: «УВАГА! Ще один піксель ходить з планшетом по Микільсько-Ботанічній, схоже, йде роздавати повістки, будьте обачними!». Дивуюся, бо розумію, що цей піксель я! Дожився: власний народ жахається мене, ще й у рідному місті, тільки через те, що я у формі.

«Тепер немає тебе і мене – є МИ»

24 лютого зарубцюється в підручниках історії як дата розв’язання росіянами найбільшої катастрофи в Європі після Другої світової війни. Кожен прожитий день після цього буде хронологічно відображено в інформаційних повідомлення з фронтів, у статистиці зайнятих та звільнених населених пунктів. Пізніше неминуче розкриється ще одна статистика, найстрашніша: кількості невинних жертв серед цивільного населення і захисників.

Переселився – не загубився

Наші громадяни, які за рік широкомасштабної агресії росії проти України масово стали вимушеними переселенцями, дивують світ: втративши рідну домівку, не втрачають людяності та щирого бажання допомагати іншим. Серед них – і Наталія РАДЧЕНКО.

Ми з роду Нескорених

Сама поява майстерно, на рівні світової літератури, написаних українських художніх текстів завжди люто дратувала росію: імперія намагалася применшити значущість творів українського письменства, позначивши вічною і неодмінною вторинністю і їх, і їхніх авторів.

Холодний душ побіля прірви

У столичному Українському домі презентували книжку «Над прірвою. 200 днів російської війни». За участю авторів – віцепрезидента Національної академії наук України, голови Наглядової ради Українського інституту безпекових досліджень академіка Володимира Горбуліна і директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, військового експерта, письменника Валентина Бадрака.

Дзеркало суспільства. Модне

Вона швидкоплинна. Її тренди змінюються від сезону до сезону. Іноді згадуючи минуле, вона, втім, завжди націлена на майбутнє. Так, мінливість – її сутність. Сучасна фешн-індустрія тримається на творчій фантазії величезної кількості модельєрів і дизайнерів, професійність яких набуває справжнього мистецького рівня. Покази мод перетворюються у захопливі шоу, головна мета яких – естетичний вплив на глядача. Проте їх також можна вважати своєрідними соціальними меседжами для підтримки суспільства.

Відчуй себе, опануй себе…

Війна й особисті переживання викликають неабиякий стрес. Психологічна допомога потрібна багатьом підліткам. На жаль, не кожен може звернутися до спеціаліста. Іноді це зумовлено фінансовою скрутою, а подеколи – обмеженнями батьків, пов’язаними упередженим ставленням до психологів та психотерапевтів.

ВІЙНА І СОВІСТЬ

Корупцію в нашій державі ніхто не відміняв. На превеликий жаль. Навіть за теперішнього воєнного лихоліття. Цей спрут на певний час зачаївся, та й увага суспільства перемістилася туди, де нині наше земне пекло. І тільки на початку 2023 року один за одним почали вигулькнули факти, м’яко кажучи, некоректної поведінки деяких високопосадовців – від елементарного жлобства, до підозр в корупційних схемах. І пішла ціла лавина відставок. Таке враження, що хтось збирав цих «хлопців» докупи, аби в певний час «випустити з рукава».

Медіаротація

Оскільки кадри, як відомо, вирішують все, то вельми цікавим видається підсумкове дослідження, яке наприкінці 2022-го провела громадська організація «Детектор медіа».

Похорон путіна чи весілля шароварщини?

Пильне око «великих комбінаторів» та «ідейних борців за грошові знаки» продовжує виловлювати теми, які наш «зело патріотичний» масспоживач воліє енергійно «хавати». Раніше такі танці на кістках усього вкраїнського звалися «шароварщиною», нині ж, «в актуальному світлі сьогодення», старого кожуха перелицювали і нарекли новою назвою «байрактарщина». І якщо донедавна цього звіра вигулювали в піснях при «кумпанії» ведмедів, балалайок, ваньок-встаньок і схожої бурди, то тепер український шоумен, актор і продюсер Юрій Горбунов заповзявся створити на поживу сьому чудовиську фільм. І не простий, а КА-РА-О-КЕ. Та ще й комедію.

Києво-Печерська лавра дочекалася української молитви: як усе відбувалося

В Успенському соборі Києво-Печерської лаври Предстоятель автокефальної Православної церкви України митрополит Епіфаній 7 січня 2023 року очолив Божественну літургію з нагоди Різдва Христового.

ЦІННОСТІ НАШОЇ БОРОТЬБИ

У своєму розвиткові людство здобуло низку загальноприйнятних цінностей, які стали еталонними. Попри розмаїття історичних і культурних традицій, попри різновекторність шляху, все ж у більшості країн, які досягли успіху і процвітання, цінності схожі. Базуються на постулатах про добро і зло, світло й темряву, правду й брехню, любов і ненависть…

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! УКРАЇНА ХРЕЩАЄТЬСЯ!

Важко перелаштуватися й відмовитися від усталеної традиції відзначати свято Різдва Христового за юліанським календарем 7 січня. Досі, навіть у патріотично налаштованих ЗМІ, «окремі» медійники бездумно переспівують наративи московських попів, називають святкову дату Різдва 7 січня «православним», натомість 25 грудня – «католицьким».

Під Різдвяною зіркою

Про Різдво вперше почув від батька на початку шістдесятих. В ніч перед Новим роком ніяк не міг заснути – так кортіло нарешті побачити отого Діда Мороза, як він приходить й приносить дітлахам подарунки.

«Не так тії воріженьки…»

Восени 2022 року в нашому місті відбувся круглий стіл «Національна освіта і національно-патріотичне виховання – запорука нашої перемоги у війні з росією». Один із його учасників тоді повідомив, що у київському видавництві «Портал» вийшла книжка Ярослава Грицака «Подолати минуле: глобальна історія України». Додав: це, мовляв, нове слово в історії України… Якась частина присутніх, зокрема й директори бібліотек міста, погодились придбати цю книжку, хоча за ціною вона таки кусалася: понад 700 гривень. Підкуповував цілий друкований проспект авторових регалій: український історик, публічний інтелектуал, професор Українського католицького університету, почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія», колишній викладач Гарвардського і Колумбійського університетів…

СВОБОДА ПЕРЕМОЖЕ!

Минає рік 2022-й, воєнний. Рік горя, страшенних втрат і розчарувань, водночас віри і сподівань, героїзму і перемог. І ще це рік гордості. За наш народ, військо, кожного, хто об’єднався в дужу потугу, аби громити московських зайд, рятувати дітей, котиків, зрештою – думати про наше мирне майбутнє. Без росії, в «сім’ї вольній новій», європейській.

Буденне щастя стало мрією

Не впевнена, що можу назвати себе вірянкою. Я не ходжу до церкви, не знаю молитов, проте точно вірю, що щось існує — якась енергія, до якої можу звернутися з проханням чи подякою. Іноді говорю до Бога, іноді — до сили Всесвіту.

В ясну ніч, під коляду сирени

«Возсія мирові Світ разума!..»

БУДЬМО СВІТЛОМ!

За час новітньої російсько-української війни українці навчилися цінувати світло. В найширшому розумінні цього слова: від світла у своїх оселях – до світла у людських душах. Про світло людських душ особливо хочеться говорити напередодні Різдва, адже це і є свято Народження Світла! При світлі легше жити чесним, добрим людям, кому немає чого боятися, кому немає від чого ховатися. Саме таких людей в Україні стає більше.

Історія, написана дітьми

Яка різниця між людьми і тваринами? Першим властива емпатія, співчуття. Те, що робить нас людьми. Однак це відчуття з часом може загасати. Після Другої світової жителів німецьких міст примусово возили в концтабори, щоб вони все побачили наживо. Після нашої війни так потрібно буде робити з росіянами. Та чи усвідомлять вони, як страждали українці?

Гармонійне цвяхостояння

У час війни психоемоційний та фізичний стани погіршуються як ніколи. Постійні гойдалки настрою, страх, що сковує м’язи, хвилювання та бажання втекти від самого себе – все це невситимо відбирає сили.

Бучанська ялинка спотикання

Після деокупації Бучі минуло сім місяців. Місто загоює тяжкі рани, заподіяні рашистськими нелюдами, й потроху звикає до повсякденних мирних клопотів.

ГОЛОДОМОР. НЕВМИРУЩЕ

У заключну суботу листопада Україна й світ вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-33 років. Цій планетарній трагедії, цьому акту геноциду українського народу виповнилося 90 літ. Сумні роковини посилюють новітні жахіттями російсько-української війни. Нащадки тих, хто виморював тоді мільйонами українців, нині знову згадали геноцидні практики. І знову застосовують їх проти українців, варварськи бомбардуючи цивільну інфраструктуру нашої держави.

Відвойовуємо свій інформаційний простір

На звільнені території Херсонщини та частину Миколаївщини повертаються вітчизняні ЗМІ, передовсім, друкована періодика. Про це на брифінгові в Укрінформі сповістив заступник міністра культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко. Додавши: це нині найпростіше, адже телерадіопередавальні центри та мережі там зруйновано, і потрібен час, аби їх відновити.

Суспільна солідарність проти владного егоїзму

Україна продемонструвала: сильною є та демократія, у якій суспільство готове захищати себе й свою державу. Про це сказав політолог і співзасновник «Національної платформи стійкості та згуртованості» Олег Саакян на пресконференції про успіхи та невдачі української політики.

Коли як не зараз?

Єлизаветі Самсоненко – лише 18, а її фотографії вже прикрашають глянцеві журнали «Vogue Hong Kong» та «Harper’s Bazaar Indonesia». З 15-ти років дівчина працює моделлю.

«Мріє, не зрадь!»

Рік тому соціологічна група «Рейтинг» розпитувала українців про їхні найсокровенніші мрії. Респондентами були чоловіки і жінки віком від 16 років. Найбільше, 58% опитаних, відповіли: мріють про міцне здоров’я. Значна частина респондентів бажала б збільшення зарплат і пенсій, 40 відсотків учасників мріють про дітей та онуків. А ще хтось – про власний будинок, подорожі, вдалу кар’єру і щасливе кохання.

Діджиталізація на повну

Про нові сервіси додатку «Дія» розповів на пресбрифінгу в медіацентрі «Україна-Укрінформ» Мстислав Банік, керівник із розвитку електронних послуг у Міністерстві цифрової трансформації України.

Інший погляд. Релігійні спільноти про війну

Люди схильні довіряти думкам, судженням священнослужителів, котрих вони поважають та цінують.
Втілюючи проєкт «Інший погляд», спілкуємося з представниками різних релігійних течій, конфесій, аби зрозуміти головні постулати віри. Також шукаємо відповіді на вкрай болісне нині питання про війну росії проти України.

Повернення

За даними Агентства ООН у справах біженців, від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну понад 12 мільйонів наших земляків перетнули державний кордон, виїхавши з країни. Втім уже наприкінці весни багато їх пакувало свої нехитрі пожитки назад, на отчі терени. Нині повернулося майже 5 мільйонів «вимушених емігрантів».

Лялька

Тут темно й тісно. Мої ноги затерпли від незручного положення і трохи поколюють. Пружини над головою постійно перемовляються тонким скрипінням. Так тихо, що чую, як серце пульсує у горлі, довкола обличчя літають маленькі клубочки пилюки. Лежу, притиснувши до грудей ляльку, ледве вміщаючись у цій коробці. Наче черепаха, що принишкла у замалому панцирі. Тільки панцир мій не надто міцний – у такий зазвичай залізають діти, граючись у хованки.

Мова – суспільна обнова

Безпрецедентне єднання українського суспільства на тлі війни різко вплинуло на ставлення до мови. Української загалом стало більше. Як свідчать результати опитування соціологічної групи «Рейтинг», все менше українців спілкуються вдома винятково російською.

Коли загубиться тінь?

Клуби диму, затхле повітря, вібрація, яку відчуваєш животом, пливкі тіні… Для когось до 24 лютого  уява намалювала б нічний клуб з кальяном, голосними сабвуферами та образи розкішниць в прозорих сукнях… А що малює вона тепер? Бучу, Маріуполь, Оленівку?..

Почин Дмитра Лубінця

Про перші 100 днів на посаді, особливості роботи під час воєнного стану та виклики, пов’язані з російською агресією розповів на брифінгу в Укрінформі уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Повідомивши: за цей час до його офісу надійшло 15 001 звернення.

П’ятірка щедрих брендів

Вони створюють одяг та аксесуари з патріотичною символікою і весь прибуток або ж частину виручки від продажу донатять на підтримку ЗСУ та надсилають у фонди, що займаються гуманітарною допомогою України. Ви можете придбати річ, а отже зробити свій внесок у підтримку армії та економіки України.

ПЕРЕМОЖНИЙ ЗНАК ІДЕНТИЧНОСТІ

«Украінського язика нє било, нєт і бить нє может! Кто етого нє понімаєт – враг Россіі!». Це вирок горезвісного «валуєвського циркуляра», одного з багатьох імперських документів, які виправдовували московський лінгвоцид українства.

Віктор «Симеїз» Руссу: «У теракті в Оленівці росіяни звинувачували «денерів»

21 вересня 2022 року стало червоною цифрою воєнного календаря: з полону звільнили 215 українських захисників, зокрема й частину бійців «Азовсталі». Славнозвісна Катерина «Пташка» Поліщук, Денис «Редіс» Прокопенко, Михайло «Мішаня» Діанов, фотографії якого облетіли увесь світ. Але ейфорію посилюють знайомі прізвища у списках…
Його не знайдеш на світлинах Дмитра «Ореста» Козацького, за час перебування там він не виходив із рапортом у світові ефіри, як Сергій «Волина» Волинський, однак, як і його побратими, Віктор «Симеїз» Руссу наближав нашу перемогу, боронячи Маріуполь у званні капітана 36-ї ОБрМП.

«Нобель миру»: втішив і здивував

Вибір цьогорічних лауреатів Нобелівської премії миру викликав неоднозначну реакцію українців: окрім української правозахисної громадської організації «Центр громадянських свобод» (ЦГС), Нобелівський комітет ушанував цією високою нагородою представників двох країн, ведуть війну проти України. За «надзвичайні досягнення у встановленні миру» Нобелівськими лавреатами стали білоруський політв’язень Олесь Біляцький та російська правозахисна організація «Меморіал».

Зниклі безвісти, але не забуті

Понад 4,3 тисячі українців нині у розшуку: їхні долі кинула у безвість війна . Цю цифру оприлюднив на брифінгу в Медіацентрі Україна – Укрінформ Олег Котенко, уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Будемо з теплом?

Українці напружено чекають зими: деякі експерти прогнозують складний опалювальний сезон. Та чи справді населенню варто надміру тривожитися? На якому етапі нині підготовка ТЕЦ, котелень, локальних засобів обігріву багатоквартирних будинків? Про це розповів на брифінгу в Укрінформі Олексій Чернишов, міністр розвитку громад на території України.

З людьми і для людей

Волонтери благодійного проєкту «Їжа Життя Дніпро» від початку навального вторгнення росії станом на 8 жовтня приготували й роздали біженцям, пораненим військовим і просто нужденним понад 250 тисяч порцій їжі.

Нема сирітства серед людяних

Серед узаконених українських свят День усиновлення набув нинішнього року особливої значущості і тональноті. Новітня московсько-ординська навала нагло вкрала в українських дітей дитинство. Із 67 тисяч юних українців – сиріт і позбавлених батьківського піклування, лише 16 тисяч знайшли нові родини.

Чи пахне кава на війні?

Звичне у мирний час висвітлення «світського життя» – те, до чого медійники нині ставляться максимально обережно. Не лише через внутрішній «моральний компас», а й через можливий осуд за «аполітичність» та «асоціальність». Слово справді стало зброєю. «Самофільтрації» зазнають і публікації в соцмережах.

Медичний канабіс: гадаємо і сперечаємося…

Понад 50 країн світу, включно з тими, хто дотримується суворого правового регулювання медпрепаратів, вже давно легалізували канабіс. В Україні ж про це затято дискутують уже два роки. Кілька разів реєстрували у Верховній Раді законопроєкти, але до ухвалення закону так і не дійшло. Про це говорили учасники круглого столу, організованого Українською асоціацією медичного канабісу (УАМК).

Проти «колективного путіна»

Експерти в Укрінформі обговорили причини, етапи, наслідки мобілізації в росії, дії України та світу проти дальшого загарбання рашистами нашої території, а також геополітичну ситуацію у світі та розклад сил у східноазійському регіоні, зокрема позицію Китаю у російсько-українській війні.

НЕ ЖДИ ДОБРА, ХТО ЗЛЕ СТВОРИВ…

Побутує думка, що тільки маніпуляції та жорстокість можуть допомогти досягти успіху. Та чи справді до вершини доходять лише «погані хлопці»? За останні 15 років науковці зосередились на дослідженнях «темних» рис особистості нарцисизму, психопатії та макіавеллізму. Як з’ясувалося, ці риси характеру більше притаманні чоловікам, аніж жінкам.

Гуманітарний батальйон

Тривожного ранку 24 лютого на запитання «Що далі?» молодь відповіла не вагаючись: «Наближати перемогу України». Саме тоді, вже першого дня небаченої навали команда волонтерів створила Гуманітарний батальйон.

«ОЧЄВІДНОЄ НЄВЄРОЯТНОЄ»

Людям, які зростали при Радянському Союзі, добре відоме сусідство цих протилежних слів, які хтось узяв для назви популярної телепередачі. Вона була пізнавальною, її любили дивитися ерудити та всезнайки, які хотіли знати ще більше.

Де Крим, де НАТО, а де кремлівська блекота

Кримськотатарський ресурсний центр від квітня цього року відслідковує поширення фейків про НАТО у ЗМІ тимчасово окупованого Криму. У червні центр навіть відкрив нову антифейкову рубрику «НАТО у ЗМІ окупованого Криму».
На пресконференції, скликаній в Укрінформі, експерти громадської організації поділитися з журналістами основними тенденціями поширення на півострові інформаційного фальсифікату.

Крим рашистам не скорити

Що європеєць чи американець знає про Крим? Можливо про море, гори і … про російську експансію? Погодьтеся, цього замало. Інформаційна кампанія «#LIBERATECRIMEA» нині розширює знання про найпівденнішу частину України, представляючи світові багату та складну історію Криму, його народу.

Новомова пам’яті

Для України важливо напрацювати культуру, сенс, які мають доноситися до тих, хто відвідуватиме місця пам’яті російсько-української війни. Це стане значущим для виховання майбутніх поколінь українства і, безумовно, привертатиме увагу іноземної спільноти.

«Славних прадідів великих…»

За ініціативи Товариства ветеранів походів «Українського козацтва на Кубань» в Укрінформі відбувся круглий стіл, присвячений 230-річчю переселення козаків чорноморського козацького війська на Кубань та 30-річчю походу «Україна-Дон-Кубань».  Як відомо, ці переселенці є  нащадками запорожців та кубанського козацького війська.

Війна – спокій – витримка

Стресові ситуації для нас і в мирний час не дивина. А нині, коли точиться  масштабна війна, це неабиякий тягар для кожного з нас і вельми значний психологічний подразник загалом для суспільства. Його наслідки, схоже, впливатимуть на психічне здоров’я не лише нинішнього покоління українства.
Про психологічний стан наших людей, методи його покращення йшлося на брифінгу «Відповідь на потреби населення у сфері психічного здоров’я під час надзвичайних ситуацій: чому це важливо та які заходи є ефективними?» Організував його медіацентр «Україна Укрінформ» за участі Фамі Ханна, експерта штаб-квартири ВООЗ у Женеві, співголови Референтної групи із психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.

Контрнаступ

Лише за тиждень і лише на Харківщині Збройні сили України звільнили близько 8,5 тис. квадратних кілометрів території України. Цей блискавичний наступ викликав серед українців справжній підйом радості й гордості і вкотре збурив щире захоплення цивілізованого світу. А тимчасом кремлівський диктатор, з трудом приховуючи розгубленість і ляк, харамаркає у «зомбоящику» для своїх довірливих підданих нову маячню про чергове «перегрупування сил» російської армії.
Як змінилася ситуація на фронті, зокрема на його південному напрямку, розповіла на брифінгу в Медіацентрі Україна – Укрінформ начальниця об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України Наталія Гуменюк.

Рік – і цілий світ

Ще торік Шполянська об’єднана територіальна громада жила своїм звичним, буденним життям, і гадки не гадаючи, який жах їй доведеться пережити у найближчому майбутньому…
Читаю місцеву пресу річної давнини, порівнюю тодішні провідні новини із нинішніми – і мимоволі на думці: це було в іншому світі, «десь, колись, в якійсь країні»

Не звикати, щоб не зникати…

Завіса літа: на зміну палючому сонцю прокрадається довгоочікувана осіння прохолода. Незмінною залишається тільки війна. Жорстока. Нещадна. Несправедлива. Пів року війни. За якими – тисячі жертв, десятки тисяч покалічених доль. Кажуть, час лікує. Притлумлює біль, затягує рани, притуплює пам’ять… А ще кажуть, що можна звикнути до виття сирен, до вибухів, навіть до втрат…

Павло МІХЛІН: «Війна – найстрашніша психологічна травма»

Як побороти відчуття тривоги, страх, депресію, притаманні багатьом за нинішньої ситуації? Саме з цього питання почалася розмова з медичним і сімейним психологом, ґештальт-терапевтом, професійним астрологом Павлом Міхліним.

ЕМІҐРАНТ СОНҐ

Бувають такі місцини, регіони, опиняючись в яких, в голові одразу виринає мелодія. Такі собі «асоціативними місцями», аналогія з літературними «асоціативними кущами». Наприклад, оглядаючи зі Щекавиці чи Лисої гори картато-контрастний Київ, старі одно- або двоповерхові будинки його Подолу чи «позняківський» ЖК «Корона», вам напевне ж пригадається: «Грає море зелене, тихий день догора»… А опинившись на кручах славнозвісного Дунаю, думками вальсуватимете в ритмі «Ander schönen blauen Donau» Штрауса-молодшого.

Бази ДНК: всемогутні і всезнаючі

Хтось колись образно висловився, що ДНК українця вишите червоними та чорними нитками. Маючи на увазі традиційні барви нашої вишивки і, звісно ж, біологічну значущість самого ДНК, який несе в собі інформацію поколінь і фактично є кодом нації. У багатьох країнах світу вже створюються спеціальні ДНК-бази. Україна теж зробила важливий крок для приєднання до всесвітнього реєстру ДНК.

Дорослі вчинки українських дітей

Щодня чуємо про те, скільки допомагають рідній країні та її оборонцям українські волонтери. Вони за короткі терміни збирають нереальні суми для закупівлі ЗСУ і терообороні озброєння, амуніції, технічних засобів, провізії. Чого варта, для прикладу, славнозвісна всеукраїнська волонтерська акція «Народний «Байрактар», яка засвідчила волю народу до перемоги над агресором і подивувала українською жертовністю світ.

Рашистська медіамакуха

Ця війна щодня неспинно віддаляє нас від ворожої росії. Все більше переконуємося: сфера сучасних медіаресурсів теж стала повномасштабним полем бою, де противник веде прицільний і нищівний вогонь. Назву принаймні чотири  позиції, на які варто звернути увагу всім нам. Щоб, проаналізувавши, чітко і ясно сказати собі: не ставай покірною мішенню, не ведись на солодку московську отруту!

«Ми ховали дівчаток і телефони, бо знали, що може статися»

Село Богданівка Броварського району – за 40 кілометрів од Києва. Враховуючи можливості сучасного транспорту – рукою подати. Богданівці провели під окупацією близько місяця. Тут рашисти проявилися в усій своїй ницості – як убивці, насильники, палії і руйнівники. Для мирного населення ці довгі тижні перетворилися на кошмар підвального життя під постійним страхом лютої смерті.

Великий світ малих бібліотек

Бібліотекам малих громад пророкують незавидну долю, аж до закриття. В кращому випадку на їхніх полицях стоятимуть старі книжки та ще хіба шкільні підручники. Проте я не вірю, що книжка колись втратить щирих своїх шанувальників. Переконана: книгозбірні ще заживуть у кращі часи і для багатьох наступних поколінь.
Але якими вони будуть в цифрову епоху?

«Привиди», «Соколи», Герої…

З початку повномасштабної війни, яку розв’язала проти України росія, зенітно-ракетні війська Повітряних сил ЗСУ збили 500 повітряних цілей напасника, включаючи крилаті ракети, безпілотники, літаки та вертольоти.  Про це повідомив речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат – на брифінгу в агентстві «Укрінформ».

ЦІНА ПЕРЕМОГИ

Українське суспільство налаштоване на Перемогу. Це підтверджує не одне опитування, проведене вітчизняними і зарубіжними соціологами.
На чому ж базується це тверде переконання? Звісно, на моральній категорії про добро, яке неминуче перемагає зло. Але цього замало, мають бути реальніші аргументи. Так, ми віримо у міць українського війська, у вірність та непохитність наших союзників. У те, що Збройні сили України, освоюючи новітню техніку, стратегію і тактику бойових дій, наближають час нашої Перемоги.

росія нищить довкілля України

Українська громадська організація «Екодія» зафіксувала понад 200 екоцидів, спричинених російською загарбницькою війною.

Історії привокзального готелю

Нас минула «гаряча війна». Мій Козятин не чув вибухів. Ми врочисто і велелюдно ховали наших земляків, які загинули у боях з рашистами, щиро їх оплакували і поверталися до буденних клопотів.  Мої добрі земляки живуть і працюють у відносному спокої, але їхні душі вже безповоротно зранила війна.

Під покровом добросердих

Серед мешканців Дніпра нині чимало волонтерів. У місті діють центри прихистку для біженців. Один з них разом з друзями створила волонтерка Надія.

Вибратися з пекла

Маріуполь. Місто-герой у жорстокій борні трималось три місяці. Знищене та окуповане рашистами, проте нескорене. Свою історію розповідає 60-річний маріуполець Іван Таушан, який зміг евакуюватися з міста.

Бити ворога зброєю, а добивати – гумором

Війна – нищівна і руйнівна стихія, проте навіть з цього кривавого румовиська проростають пагони нової української культури. Ледь не щодня з’являються нові українські патріотичні пісні, сленги, крилаті вислови, нові жарти та анекдоти, чи як їх називає молодь, меми. Чудодійний спосіб не тільки зняти стрес, а й показати собі та всьому світові справжню сутність нашого народу, який здатен сміятися навіть у найважчі часи і «добивати» окупанта словом та своїм неперевершеним гумором.

Після шоку

За 100 днів повномасштабної війни більшість із нас, очевидно, вже поборола страх та паніку. Якщо перебувають у відносній безпеці, ночами можуть спати спокійно, потроху звикають до поганих новин у телеграм-каналах, до певних обмежень у житті. Хоча справжнє життя наче зупинилося: живемо думками про минуле і майбутнє. 

Будні воєнного волонтера. Хвороби

Безкрайні поля Полтавщини рясно поливає дощем. Накрапувати почало ще в Києві, але тут погода розігралася не на жарт. Двома машинами мчимо в бік Харкова. В нашій – спорядження та медикаменти для захисників, позаду двоє закордонних журналістів та волонтерка зі Львова. Ми обіцяли познайомити їх з Харківськими спецпризначенцями.

Будні воєнного волонтера. Смерть

Не вперше було відвідувати північ Київської області, але вперше з моменту повного виведення російських військ. Ранок на столичному вокзалі. Колегиволонтери поять чимось схожим на каву, нині сприймаємо це як розкіш. Небо знов затягнуло, з тяжких хмар накрапає ріденький дощ.

Як там кур’єрка?

Через повномаштабну війну, яку розпалив у нас варвар-окупант, кожен українець вже ніколи не житиме колишнім життям. Перетнувши стоденну межу мужнього опору ворогу, ми точно стали іншими. З нами змінився наш світ. І наш побут.

Будні воєнного волонтера. Війна

Ранок волонтера також починається з кави. Але не з якісного напою в одній зі столичних кав’ярень, а з гіркуватої рідини у пластиковому стаканчику. Такою залюбки напоять на будь-якому з наших сховищ-складів. Пропонують поснідати, але аби не образити бабусю, котра готує на всіх, хто живе у сховищі, ввічливо відмовляюсь. Голод мобілізує, ситим я починаю засинати, а дорога попереду далеченька. До того ж ми не знаємо напевно, що на нас очікує.

Будні воєнного волонтера. Голод

Цей маршрут знайшов мене наприкінці першого тижня війни. З-поміж десятків дзвінків про потреби вихопив його.

«Це вже все, ця вражда тепер на десятки поколінь»

Чергова війна з ордою триває. Хтось досі ховається від обстрілів, хтось уже аніяк не реагує на сигнали тривоги. Живемо надіями, жадаємо якомога скоріше почути те заповітне слово перемога.

Невмируща сила, нездолані співці

Фрази на кшталт: «мистецтво не може нічого змінити» чи «культура завжди поза політикою» стали нині знаками не просто безпомічності, а угодовства, рабського конформізму тих «сіячів доброго і вічного», хто, позиціонуючи себе «поза політикою», фактично служить тиранії, благословляє імперську маячню правителів.

«Втрачене покоління» рятує країну

Ukrainian Titansholdupthesky
Автор: Kinder Album

А ви раніше теж були адресатом таких фраз: «Єта маладьож вся в тєлєфонах, ані нєабщаютсябєзніх, дажє в туалєт ходят с тєлєфонамі. Что с ніх вирастєт, божє мой! Вот ано – прапащає пакалєніє!»?

Біда навчить

У Фонді «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології та за підтримки фундації «John Fell Oxford University Press Research Fund» порівняли, як війна вплинула на думку українців про друзів, ворогів та стратегічні цілі держави.

Рятувальник

Відважні та сильні духом… Щороку, ризикуючи власним життям, рятують тисячі душ. Бути героєм у мирний час непросто. Що не скажеш про воєнний. Але для рятувальників немає кращого чи гіршого часу, у них є лічені хвилини й чужі життя, котрі чекають на допомогу.

Коли відкриваються очі…

Я позитивістка. Все своє свідоме життя вишукую світлий промінь – навіть у суцільному мороці.

Про радість і печаль на чужині

Інтернетом поширюють відео, де люди на митницях говорять, як вони сумують за Україною і хочуть додому. За кордоном їх гарно приймають, але вони все ж таки гості у чужій державі. Піднесений дух, патріотизм вражають! Та чи не минула ейфорія? Як є насправді?

«Волонтерство – це не мета, а принцип життя»

Іноді здається, що волонтерські організації всемогутні, а люди, які там працюють, – нездоланні. Волонтерство стало другим за значущістю фронтом нашої національної оборони. Наталія ФЕДОСОВА, президентка МГО «Золото Нації», на прикладі очолюваної нею громадської організації розповіла, як працюють волонтери.

Сила вірності

Цілий тиждень вмовляла маму та її чоловіка поїхати від війни у безпечне місце. Той тиждень правильніше б назвати вічністю сподівань. Довгий тиждень, який потім перейшов у місяць цілковитої невизначеності. Батьки маминого чоловіка – похилого віку, самостійно не пересуваються, потребують постійного піклування. І він вирішив залишатися. А з ним залишилась і моя мама.

Де нам краще?

Варварська війна росії вигнала з рідних місць, із домашнього затишку мільйони українців. Хтось знайшов прихисток на західних теренах Батьківщини, а комусь випав шлях у країни Європи і навіть географічно далі. Для багатьох із них одвічне гамлетівське «бути чи не бути?» стало питанням вибору долі.  Хай і в іншому формулюванні: «Де краще?» Це нині на вустах й у помислах багатьох, котрі, як і я, виїхали закордон.

Неаполітичний кіберспорт

До початку масштабного вторгнення росії в Україну часто можна було почути щось на кшталт «мистецтво поза політикою»… Хоча ні, не зовсім так, радше «іскусство внє палітікі», «спорт внє палітікі». Хочемо того чи ні, але такі наративи теж упливали на нас. Суспільне прозріння настало на світанку 24 лютого: політика таки повсюди. У кіберспорті зокрема.

Миколаївські волонтери

Триває четвертий місяць української боротьби проти російських окупантів. Серед міст, які особливо потерпають від російської навали, – Миколаїв. Його мешканці від початку війни перебувають під постійними обстрілами. В місті давно відсутнє водопостачання, порушено логістику. У таких скрутних умовах боротьбу на передовій доповнює волонтерський фронт, учасниками якого стали студент Київського університету імені Бориса Грінченка Віктор, його брат Олексій і їхній товариш Володимир. Ще 24 лютого хлопці організувалися в неофіційну благодійну організацію «Миколаїв Добро».

НАКАДИЛИ ПИЛЮГОЮ МЕЖИ ОЧІ

Маю знайомих серед прихожан УПЦ московського патріархату (хто їх не має?). Так ось, нинішня ситуація, за їхньою аргументацією, проста: звичайні вірні та духовенство нижчої й середньої гільдії щиро хочуть порвати з Російською церквою. Саме так. Але розжиріла вища церковна каста, яка  має чималий зиск, давно поставила власні статки та посади вище справедливості, миру та віри в Господа. І саме вони німим бастіоном стоять… за себе! За себе в тій церкві, яка дарувала їм усі «земні блага».

Пробудження

Війна демаскує і розсекречує. Лише тепер побачили справжні обличчя багатьох друзів та знайомих.Тому деякі з них вже колишні. Кумири мільйонів стали ніким. А ті, кого хейтили, в очах мільйонів стали героями. Маски спали. Кожен отримав досвід. Шкода, що саме такою ціною. Жаль невимовний, що для усвідомлення цінності життя дивимося у вічі смерті. Для кожного українця війна стала своєрідним пробудженням.

До тиші…

Передсвяткове воєнне 7 березня. Повітря не пахне весною, замість дзвінких пташечок чутно роботу наших крутезних Протиповітряних сил та страшну канонаду десь у напрямку Бучі.

Творець Добра

Світ закляк від жаху, дивлячись кадри, світлини з Бучі, Маріуполя, Чернігова Світ шокований геноцидом, мародерством, нищенням нації, воєнними злочинами, не сумісними з нормами цивілізації.

 «Писати про те, що не бачив, я не вмію»

Письменник, журналіст, громадський діяч та мандрівник, заслужений журналіст України  Олександр Карпенко напівжартома переконує: журналіст – це та людина, яка готова піти на розстріл, щоб довідатися, як це стояти під прицілом.

Баггі «VOLS»: страшний сон окупантів

«Це ідеальний автомобіль для розвідки, снайперів, партизанської війни. З можливістю розміщення кулеметів, гранатометів і доставки боєприпасів», – з цього допису розпочалась історія поширення баггі «VOLS». Опублікувала його Меліса Садик – дочка підприємця, який виготовляє ці транспортні засоби для українських військових.

На медійному фронті гаряче

Про виклики, що постали перед українськими медіа у час війни, про те, як виживати регіональній пресі і якими мають стати українські видання після нашої перемоги, – говорили редактори і репортери регіональних ЗМІ під час онлайн-конференції, ініційованої Національною спілкою журналістів України.

Зміни та втрати. Розкажи мені…

Перші вибухи, страх, панічний настрій… Так багато українців зустрічали світанок 24 лютого. Реальність ураз змінилася для мільйонів.
Смерть рідних, утрата житла, вимушений переїзд, трагічний досвід –непосильний фізичний і морально психологічний тягар. Звісно, час гоїть рани – з його плином навіть горе вже не так ятрить душу. Вкрай важливо взяти себе у руки, наголошує психологиня Світлана Дундал.

Орест СОХАР: «Якби всі знали, що відбувається в кожному підвалі в зоні бойових дій, ми мали б загальнонаціональну істерію»

Розв’язану росією війну, що дев’ятий рік триває в Україні, називають ще й «війною пропаганди».

Все, що ви бачите, чуєте і читаєте в новинах з наших «гарячих точок», з територій, окупованих ворогом, в тій чи іншій мірі несе заряд пропаганди, – пояснює шеф-редактор інтернет-видання «Обозреватель» Орест Сохар. – По-перше, вже тому, що значну частину інформації повідомляти не можна – у зв’язку з воєнним станом це державна таємниця. А по-друге, якби люди знали всі подробиці того, що відбувається на фронті, у них було би набагато більше причин для занепокоєння, ніж є тепер.

Циклічне горе

Жорстокий час, насичений трагедіями, горем, сльозами, зойками болю. Жахливі кадри тортур, новини про чергові обстріли, невинні жертви. Серце болить за Маріуполь, Бучу, Ірпінь, Бородянку… Українці прагнуть справедливого покарання злочинців, їхньої довічної розплати. І за скоєне сьогодні, і за злодіяння понад 70-річної давнини…

Вареники на фронт

Вишуканий ресторан люб’язно надав просторе приміщення з відтінками шоколадного кольору, аби тут розташувався ще один маленький цех. Тринадцятеро людей – жінки та чоловіки – щодня сходяться сюди, щоб під орудою пані Уляни та пані Вікторії ліпити вареники, які потім відправляють на фронт.

Хворі мультики

Україна позбувається радянського мотлоху. «Братній» народ допоміг – варварською війною. Їдкий дим від палаючих міст і сіл, кров убитих оборонців, зґвалтованих жінок, дітей, замордованих стариків розкрили наші очі і змили полуду: позбуваємося і сліду тієї облудної історії, освіти і культури, яка породила рашизм, – у пам’ятниках, назвах вулиць, у книжках апологетів «русского міра» і московського реваншизму.

Молодь та бізнес: «Найголовніше – почати»

Коли-небудь замислювались над тим, що хобі можна перетворити на бізнес? Чи над тим, що зробити це можна навіть у 16 років? Суспільство має багато стереотипів, пов’язаних з віком, місцем народження чи матеріальним становищем. Але насправді все це відходить на другий план, коли з’являється мотивація щось робити. Тоді будеш хапатися за кожну можливість і зрештою зможеш втілити свої амбіції.

З подіума на передову

Війна змусила багатьох українців підлаштовуватися під нову реальність. Так сталося і з майстерною кравчинею Анною Павлусь. Замість елегантних суконь вона тепер шиє бронежилети.

Бізнес на стражданні

Б’юсь об заклад, що кожен із нас хоча б раз бував у зоопарку, цирку або дельфінарії. Когось туди ще маленькою дитиною приводили батьки, дехто вже в зрілому віці ходив зі своїми друзями, коханими (це ж бо так цікаво – повитріщатися на живих диких звірів). Та чи задумувався хтось, як почуваються тварини, які стали об’єктом для людських розваг і потіхи? Яка сувора реальність ховається за завісою тих веселих видовищ?

Ще один день…

Поки українські захисники та захисниці боронять нашу незалежність на фронті, інші у тилу забезпечують країну необхідними для життя ресурсами. Постачають світло, ремонтують дороги, прибирають на вулицях і виходять на ринок з домашнім молоком. І кожна така людина своїми не героїчними, а мирними, повсякденними справами робить великий внесок у нашу Перемогу над рашистським нелюдом.

Нелюдів не мине розплата!

На росії довгий час існував міф про неперевершеність російської армії геть у всьому. Що для будь-якого російського вояка честь – не порожні слова. Очевидно, вони й самі вірили у ту маячню, яку несли. Вірили цим брехням і в багатьох країнах.

«ГРЯЗЬ МОСКВИ»

Прозріння через страх знищення, денацифікування чи імітація патріотизму як данина моді?  Це питання мучить мене давно. Не з початку активної стадії війни і навіть не з Революції Гідності. Ще 2003 року, коли під час помаранчевого Майдану весь світ зрозумів, що українці це сила, а Україна не окраїнна область рашки, бути патріотом стало модно і багато хто почав вивчати культуру, мову та історію своєї країни. Хтось це робив через прозріння, щоб нарешті самоідентифікуватись, а хтось як данину моді та можливість «вилізти».

«ПОБЄДІТЕЛІ»… БЕЗ ПЕРЕМОГИ

Саме це очікує росію в їхній сакральний день 9 травня. Звісно, хворий кремлівський карлик у своїй клінічній уяві бачив себе на параді в Києві, де йому колись янукович пропонував на трибуні посмоктати льодяника… Тепер їм обом залишається лишень облизуватися…

«Як много важить слово…»

Починаючи онлайн-зустріч зі студентами-журналістами столичного Грінченкового університету голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський зізнався: волів би не монологу, а живого спілкування – про те, що нині цікаве нам.

Пішов, щоб повернутися Перемогою

Олександр Махов… Саша… Український журналіст, воєнкор, доброволець, герой нашого часу… Тепер у нашій вічній і вдячній пам’яті.
Ввечері 4 квітня, під час чергової повітряної тривоги, Україну сколихнула жахлива звістка про його загибель.

«Прийшли зі своїм «міром», начебто на них тут хтось чекав»

Від початку березня Берислав, що на Херсонщині, окуповано російською вояччиною. Страх, ненависть, холод, відчуття втрати реальності… З тим нині живуть бериславці.

В чому наша сила

Замість мирної ранкової кави – гортання стрічки новин і перекличка друзів. Замість вечірнього перегляду фільму – сеанс заспокоювання родичів.

Історія світла в холодній темряві

Війна вражає влучно, боляче, руйнівно, безжалісно. І все ж не спроможна вбити надію – те світло, що дарує радість. Ним промінять наші мужні Оборонці, його підтримують люди, які попри все допомагають одне одному. Бо тільки так народ здобуває перемогу – громадянською злютованістю і спроможністю кожного знайти своє місце, аби тримати загальний сталевий стрій.
Ілона – волонтерка з Дніпра. Створила організацію «Light» та центр допомоги переселенцям, військовим. «Light» з англійської – «промінь світла». Назву волонтерській організації підібрали Ілонині друзі. Бо знають її засновницю як Ілону Light.

Чи соромно бути в безпеці

Війна «окупувала» наше буття – вона на вулиці, у мешканнях, у транспорті і сховищах, у медіа, в думках і серцях. У час смертельної небезпеки і тяжких випробувань для України, коли щодень точаться кровопролитні бої, коли ЗСУ і тероборонівці самовіддано борються за кожну п’ядь української території, коли жертвують заради перемоги над ворогом особистою безпекою, здоров’ям, життям, декому з нас доводиться витримувати свій особистий запеклий бій – із самим собою. Тяжку битву, де палять нищительним вогнем не фосфорні бомби не ракети, а… сором.

«СВЯТ-СВЯТ!..»

Бувало, аби позбутися чогось лихого, навіть нечистої сили, наші сільські жінки хрестилися і при цьому шепотіли: «Свят-свят!..» Це коротке й нехитре заклинання згадалося у нинішній страсний тиждень перед Паскою, коли сили світла й добра ось-ось мають перемогти смерть.

Час Непід’яремних

В мені палахкотить злість. Через тих нелюдів, що прийшли катувати та ґвалтувати.
Мене переповнює гордість. За країну, в якій народилася, в якій можу пізнати свободу.

Нелюди

«Это не мы, это все власть русская, а великий народ-то в чем виноват? Мы вообще в дела полетические не лезем», – чути скигління на росії. Поодинокі, але щораз гучніші і плаксивіші.

І на оновленій землі не буде й духу супостата

Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Увічнені століттями рядки Кобзаря відродили тривке жаріння у бездонних надрах українського духу. Пророчі трактати стали животрепетним символом нескореності козацької крові. Сталевим зором Пророк спозира спідлоба на тліючий вогонь, що ятриться у рясних румовищах «світу тихого, краю милого». Піт заливає чоло, змиваючи аспідну кіптяву.

Інформаційний «джавелін» українців

Не знаю, як ви, а я перші дні війни не могла відірватися від телевізора. Скільки подій, звернень політиків, прямі включення… До 24 лютого можна було впевнено сказати, що телебачення відходить на другий план, поступаючись соціальним мережам. Але нині телевізор знову отримав першість, на жаль, такою ціною.

Війна. День сорок шостий

Смурний ранок не від погоди – від війни. Так, вона відійшла від Чернігівщини, отримавши розгром, але палить наші міста й села на Слобожанщині, на Донбасі, у Таврії і Приазов’ї. У Гомелі росіяни концентрують техніку і війська при білорусах, а ті відводять очі…

Війна. День сорок п’ятий

Він прийшов слідами дощу. А той вицигикував по бляшаних підвіконнях, мірно й сильно бив по дахах і вікнах, шумом своїм покривав інші, криваво-краючі звуки російських снарядів та авіанальотів, що були недавно. Були, але завдяки методичній волі всепоглинаючого дощу – наче їх уже й не було. Психотерапія дощу.

Мій герой

Разом із другокурсниками Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка творимо мозаїку воєнного сьогодення України. На тему «Мій герой».

Марія СКЛЯР: «Щиро прагну наснажити кожного упевненістю, оптимізмом»

Марії Скляр 21 рік. З 2014-го, відколи почалася війна, дівчина волонтерить. Зізнається, за цей час багато чого навчилася: плести маскувальні сітки, творити ляльки-мотанки – символічні обереги. А ще збирала необхідні речі та кошти на різну амуніцію нашим воїнам. Каже, ніхто не закликав її до цієї праці – це голос ізсередини.

Війна. День сорок четвертий

Вогкий ранок прийшов на побиту нелюдами землю, споглядаючи, як люди на Сіверщині поступово приходять до тями після навали чужинців. Розміновуються села й дороги, але, ради Бога, не спішіть у ліси і лісопосадки, бо там може бути багато «подарунків» від самозваних братішек! Цей рік точно не буде врожайним на березовий сік…

Війна. День сорок третій

Уже звикаємо до мирних ранків на Чернігівщині, уже тягне до землі, бо ми хліборобська нація, на відміну від кочівництва окупантів, бо сьогодні – Благовіщення Богородиці і після цього свята вже можна чіпати землю.

Війна. День сорок другий

Ранок класично-квітневий, сонячний, вмитий нічним дощем і просочений живлющою вологою…
Був би таким гарним, якби не війна…

Війна. День сорок перший

Ранок прийшов у благословенній тиші, яку мирно перебиває шум старого київського шляху з Чернігова до Києва через Вишгород. Доки не відкрито традиційну дорогу через понищені росіянами Количівку, Іванівку, Ягідне, Красне, офіційно дозволено рухатися в обидва напрямки саме старим шляхом. Це шлях Володимира Мономаха та Іллі Муровця з незначними змінами – скажімо, отой первісний стелився через Шестовицю. Мономах у заповіті писав, що від ранньої до вечірні він доїжджав до Києва, звісно, конем верхи.

Квітень повернення

За даними ООН, повномасштабна військова агресія росії проти України підняла величезну міграційну хвилю: понад 4 мільйони українців виїхали закордон, ще 6,5 мільйона стали внутрішньо переміщеними особам.

Війна. День сороковий

Він прийшов нарешті із сонцем, але від того не стала відтаювати душа, бо вчора до макабричної інформації про геноцид росіян у Бучі додалося нове жахіття – про злочин у Ягідному.
Я знав цю інформацію раніше, від військових, але до останнього не хотів вірити, аж доки не підтвердили її в обласній військовій адміністрації.

Війна. День тридцять дев’ятий

Не помічаєш, що ранок сірий, бо він – тихий і це головне. Не помічаєш, що ранок недільний, бо російські бомби та снаряди змішали із залізом не тільки тіла, землю, дерева, але й дні.

У рефрижераторі, на Територію Волі

Можливо, воно забудеться, як забуваються тривожні сни. І я мало кого здивую тим, що евакуювалася з окупації. Бо навіть не тисячі, а сотні тисяч людей одномоментно проживають цей процес мученицької евакуації з міст і сіл України, на які посягає російський окупант.

Війна. День тридцять восьмий

Дощ із ночі старанно відмивав землю від російської нечисті.

«Із ран – нове життя заколоситься»

Ще тридцять сім днів тому я перебувала на вершині щастя. Сама цього не відаючи. Я тоді ще не знала війни. Колись (нині мені здається, що це було геть в іншому світі), готуючись до ЗНО з історії і вивчаючи теми про I і II Світові війни, не сприймала це всерйоз, для мене вони даленіли десь із сивої давнини, і мені здавалося, що у нинішньому цивілізованому світі, тим паче в Європі, повторити цю трагедію просто неможливо.

Війна. День тридцять сьомий

Вчора прилетіли чорногузи. Не всі, і не на всі гнізда, але прилетіли, мабуть, тривожно споглядаючи згори покоцану російськими хижаками українську землю. Сусід Сергій каже: «Я поздоровався, а вона крила розпустила і обходить гніздо, мовляв, це моє, не чіпай!». Він чомусь вирішив, що то жінка чорногузячого роду…

Війна День тридцять шостий

Він прийшов з дрібнесеньким дощем і радісними звістками про втечу російської армії з Чернігівщини. Звісно, не всі і не навіки, але вчора вони, побиті під Києвом, з підібганими хвостами двома колонами по 300 і 150 одиниць техніки драпали лосинівським та ічнянским напрямами. Їх Чернігівщина зустріла гаряче: був бій біля Нової Басані, а от Стару Басань окупанти дуже понищили.

Помічні листівки

«Ми відповідальні за тих, кого приручили». Думка героя казки Антуана де Сент-Екзюпері сьогодні, у важкі для України часи, звучить як ніколи актуально. Саме вона надихнула студентку Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка створити проєкт «Не кидайте своїх тварин».

Війна День тридцять п’ятий

Тихий досвіток. Трагічно тихий. І з блювотним сморідком Росії – підступної, хижої, брехливої. Бо після заяви про відведення частини військ з київського та чернігівського напрямків вечір і ніч росіяни гатили по Чернігову і Ніжину. Є пожежі в центрі Чернігова, про інші наслідки ще не оголошено. Власне, брехня – суверенна риса росіян, нічого нового.

«…А ХТО БОРЕЦЬ, ТОЙ ЗДОБУВАЄ СВІТ»

Я завжди відчувала в собі кров могутніх духом предків. Я знала, що немає нації сильнішої за українців. Нас нищили, поневолювали, нашу землю плюндрували, виснажували, а ми щоразу поставали ніби фенікс. Цей феномен не можна осягнути розумом, його не зрозуміють ті, хто не переживав такого пекучого болю. І нині епохальна мить: ми відроджуємо істину з глибинних надр, являємо її всьому світові. Важливо заволодіти цією правдою раз і назавжди та не відпускати її більше ніколи на уярмлення до сусідської імперії.

Війна День тридцять четвертий

Сей ранок пахне дощем і… волею. Тиша і ґелґіт якихось еміграційних птахів. Підсвічені напівсонним сонцем хмари підсвідомо тривожать: чи не від пожеж? Але слава Богу, ні! Просто хмари. Просто схід сонця. І це вже неймовірно.

Війна День тридцять третій

Коли настає світанок, стає спокійніше, не так в’ялить душу страх перед російськими авіабомбами, які кидають на наші голови «асвабадітєлі». Чернігів виживає без світла, тепла і подачі води, дивуючись сам собі своїй стійкості. Воду люди беруть завдяки героїчним діям працівників «Чернігівводоканалу». Як добре, що це підприємство комунальне, що не віддали його у приватні руки, бо маса хапуг, що поприхватували підприємства, повтікали, тільки-но забахало…

Мені наснилася весна

…Ніколи не снився рідний двір… Може, тому, що останнім часом через безсоння взагалі нічого не сниться. А може, тому, що власним двором я обжився не так давно – якихось 10 років тому…

Битва за розум

Ми вже звикли до побутування слів «фейк», «дезінформація», «пропаганда». Але чи віддаємо собі звіт, які страшні та руйнівні явища стоять за цими поняттями.

Війна День тридцять другий

Ранок таки виборсався, хоч і з натугою, з-під чорнющого хмаровиння, начиненого сніжною крупою, тримаючи в пам’яті нічні видива пожарищ древнього Чернігова. І то були не древні сни про пожарища орди монгольської, а таки свіжі – орди московської.

Війна. День тридцять перший

Крихка тиша воєнного ранку. Мовчать навіть півні і пси, мовчить людська техніка, ще не тече березовий сік, бо земля глибинно змерзла.

Війна. День тридцятий

Живий і навіть здоровий. А мовчав через відсутність інтернету та вчора наслухав перший за всю Широку війну дощ, який і прийшов несміливо, певно, боячись війни більше, ніж бояться вже обвиклі люди. Цілий день він ходив околясом темними хмарами і тільки ввечері наважився пошепотіти по дахах і підвіконнях, смачно прицмокуючи у маленьких калюжках…

НА МІСЯЦЬ БЛИЖЧЕ ДО СВОБОДИ

Українці – це нащадки Київської Русі…
Будинки українських селян гарні й міцні, ніхто з них не носить лаптів, як у Московщині…
Українці вельми інтелігентні, вільнолюбний дух відчувається і в їхному зовнішньому вигляді.
– Данський географ К. Мальт-Брюн, XVIII ст.

Важко описати всю палітру відчуттів, коли чуєш перші вибухи крилатих ракет у своєму рідному місті. Адреналін проймає все тіло, наганяючи інстинкти.

Війна. День двадцять восьмий

Яка сухенна весна – за час Широкої війни жодного дощу! І російські снаряди, крім людей, вбивають ще й наші луги: білі дими переплітаються над Україною, як молитви. Як прохання з прокляттями, що, також переплітаючись, ширяють з України до неба.

ВИХІД ІЗ ПЕКЛА

23 лютого. Моя перша публікація у виданні «Грінченко-інформ», під назвою «Рубіж». Радість. Плани на весну, конкурси, волонтерство
24 лютого. Звичайне чергове число календаря, але геть інший світ. Пришестя всеохоплюючих страждань та болю. Істерика, плач, розпач, паніка, хаос, пекло…

Народ-супергерой

Хвилина, година, дні, тижні… Війна тепер не в підручнику історії, вона тут, за вікном.

Війна. День двадцять сьомий

Він прийшов у тривозі: цей пост міг би не з’явитися, але деталі поки що не можу розкрити. Скажу лишень, що спав, як заєць на купині. Що ж, на війні – як на війні. Зрештою, Бог не без милості, козак не без щастя…

Рятівна мова

Трагікомічний випадок трапився у мене минулої ночі, рівно о третій годині.

Війна. День двадцять шостий

Сьогодні кацапське літаюче стерво забарилося – прилетіло бомбардувати о 5.15. І хоча в сірому світанковому небі їх вцілити важко, наші намагалися. Проте 4 бомби впали на сіверську землю в радіусі Чернігова. Рашисти не вдовольнилися цією «дружбою»  – прилетіли ще й після 6-ї, але їх уже зустрічали українці. Не квітами – ППО. Так хочеться, щоб уцілили, щоб швидше встановити всеукраїнський рекорд – сотню збитих путінських стерв’ятників. Наразі їх 96,  і один збили вчора.

«Ніщо не перекреслить мій народ!»

Уже й не відаю, який сьогодні день тижня та яке число, – не цікаво. Здається, ранкові сирени сполохали з голови всяку думку. Так, ще довго після нашої славної перемоги вони будуть снитися у нічних жахіттях. Цей пронизливий до кісток звук – моє власне тавро. Воно ниє болем того життя, яке навіки залишилося там, в іншій епосі, до путлерівської війни.

Війна. День двадцять п’ятий

Знову Господній ранок спаскудив російський літак. За заведеним маршрутом – із Білорусі, за заведеним будильником –  близько 5-ї ранку. Летів і скидав смертносний доказ «братньої любові». Знову стрясалася земля аж по довкілля, знову стоїть над моїм Черніговом дим пожарища. Коли вже його покладе в матір сиру землю прицільний український захисник?

Війна. День двадцять четвертий

Треба б говорити про день народження геніальної Ліни Костенко, якій сьогодні виповнилося 92 роки. Але ранок знову почався зі зловісного гулу рашистських літаків, які летіли з Білорусі. Лукашенко став підтирачем путлєра, як свого часу були Хорті в мадяр чи Тісо у Словаччині. І білорусам заціпило… 

Війна. День двадцять третій

Він почався, коли ще не було й третьої ночі, – гулом літака й глухим вибухом бомби.
Вчора росіяни обстріляли в Чернігові чергу за водою, раніше, нагадаю, також обстріляли чергу за хлібом, вбивши 13-ро людей. Скільки загинуло вчора, ще не знаю.

Війна. День двадцять другий

Ранок у Чернігові знову почався з авіанальоту та роботи нашої протиповітряної оборони. Знову о 4-тій – і чого їх, що Гітлера, що Путіна тягне на цей час? Невже радники з тої самої окультної секти? Ранок став ще й продовженням вечора, коли одна жінка телефонує: «Прорвали там!..», друга: «Прорвали сям!..». Воістину, в деяких жінок варто б на час війни повідбирати мобільники… Проте, на всяк випадок, поклав у кишеню штанів флешку, на якій недописана моя книжка про Левка Лук’яненка…

«НАМ УКРАЇНА ВИЩА ПОНАД ВСЕ!» 

Зродились ми великої години,
З пожеж війни і з полум’я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.

І ось ідем у бою життєвому
Міцні, тверді, незламні мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.

Лицар, Митець, Захисник 

Що наше життя? Гра долі… У якій ніколи не знаєш де знайдеш, а де втратиш. Тому головне, мабуть, жити на повну.

Війна. День двадцять перший

Цей ранок був би сонячно-радісним, якби не війна. Був би клопітним на півдні, де вже кипіла б посівна, – якби не війна. Йому б раділи пасічники півночі, адже пчілки обліталися, – якби не війна.

УКРАЇНЦІ: РФ ХОЧЕ ЗНИЩИТИ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД, А МИ – ЦИВІЛІЗОВАНІ ЄВРОПЕЙЦІ

Соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила результати четвертого загальнонаціонального опитування українців. 1200 респондентів від 18-ти років з усіх областей, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, шляхом телефонного опитування оцінювали нинішню ситуацію в Україні, наміри росії та висловлювалися щодо вступу України в НАТО.

Війна. День двадцятий

Двадцятий ранок Широкої війни.
Двадцятий, а Україна тримається!

Всі. Свої

Доброго ранку, ми з Києва!
Переборола власні страхи – здійснила захопливу подорож з Нивок до центру нашої столиці і назад. Ну О’К, пересувалася на місцевості з професійною, журналістською метою.

Війна. Дні вісімнадцятий і дев’ятнадцятий 

Звуки війни вигострюють слух і витончують душу. Розпізнавання «Градів» і танків стало банальним. Як і завмирання при звуках літака: чи скине братські подарунки від російського народу? Але вже й пташині перегуки насторожено фіксуєш, а виття далекого пса зрозуміло які викликає асоціації…

Про «взятіє» і «датіє»

За всі дні війни сьогодні вперше так сміявся.
Розсмішили орківські бляхарі, ті, що наштампували для свого воєнторгівського консервованого м’яса медальку «За взятіє Кієва».

Війна. День п’ятнадцятий

Напередодні столицю притрусило снігом, а сьогодні було багато сонячного проміння, втім повітря не прогрілося. Вперше, мабуть, за стільки тривожних днів вдалося виспатися, хоча й пізно полягали. Позаминулої ночі, коли оголосили повітряну тривогу, щось загупало так, що тряслися вікна, але я вже знаю, що того гупання не завжди треба боятися. Заспокоювала себе, що це наші відправлять русню в пекло. І як же зраділа, коли довідалася, що в районі бойових дій полк спецпризначення ЗСУ «Азов» разом із 72-ю бригадою знищили техніку батальйонно -тактичної групи (БТГ) шостого танкового полку (Чебаркуль) і навіть полковника їхнього упокоїли!

Будьмо. Тримаймося. Вірмо

Два тижні війни.
Ми вже інші.

Таємна зброя України

Світ дивується мужності українських воїнів, єднанню всього народу. Цього не дано збагнути ворогу – він не втямить, що крім байрактарів, автоматів, джевелінів у нас є ще високоточна таємна зброя 

«Братерство» змила кров. Назавше

Чули казочку про те, що українці і росіяни – братній єдинокровний народ?  Вкотре переконуюся: казки не мають нічого спільного з реальністю. Насправді ми зроду-віку не були братами. Ще царська Московія всіляко намагалася нас денаціоналізувати. Московити принижували, сквернили українців, офіційно називаючи «малоросами», а українську мову, яку заборонялося вживати майже в усіх сферах життя, – «малоросійскім нарєчієм велікорусского язика».

Війна. День чотирнадцятий

Цей день належить Тарасові Шевченку й Україні. Хоча він знову означений сиренами повітряної тривоги у Чернігові, новими повідомленнями про звірства російського дикуна з ракетами.

Війна. День тринадцятий

Цей ранок приходить скрадливо, у білій габі нічного снігу – так обережно промацує шлях, як наші ранкові дзвінки рідним і близьким, дзвінки перевірки чи живі: «Доброго ранку!». Коли приховуєш віддих полегшення, чуючи слово у відповідь. А банальне досі побажання «Доброї ночі!» стало майже магічним заклинанням…

Війна. День дванадцятий

Перший день Великого Посту. Взагалі- то піст – це не про їжу (бо то зветься дієтою). Піст – це співпереживання Христу Розп’ятому. І зараз ціла Україна постує. А Чернігів – страшним, суворим постом: учора ввечері рашисти побили дві багатоповерхівки, дві школи, три дитсадки. Про кількість убитих наразі невідомо – не до підрахунків. Над древнім містом стояли чорні хмари російської підлості й українського гніву. 

Війна. День одинадцятий

Наче світ український став цим ранком посередині якихось світових вагів-перевагів. Але ранкові удари по Чернігову і навколо, ні, не порушили рівновагу, а лишень влили злості та стійкості в українських оборонців. Та додали цементу в українство. Мене вчора вразило відео з Новопсковська Луганської області: прості люди стоять навпроти окупантів і кричать їм, що тут Україна.Ті у відповідь стріляють і ранять, а ніхто не тікає – пораненого піднімають і далі обзивають росіян заслуженими епітетами. Роблять це з українськими прапорцями.

Війна. День десятий

Це справді Народна війна.
Став командир перед призваними з оперативного резерву, щоб поставити завдання, і починає: «Дядьки! Гранатометами стріляємо справа…». Дядьки поблажливо слухають і поволі тягнуть ящики з патронами на позиції…

Хата,  добром багата

Обожнюю ці кольори: синій і білий! Традиційна хата на рідному Поділлі.
Тут живе мій брат Василь з дружиною Тетяною.

Війна. Одіссея

Натура моя лінькувата таки мене доведе: навіть на війну запізнився! Та й дізнався я про неї, чесно кажучи, не як очевидець: «блискавка» прилетіла з мого рідного міста Миколаєва. Мене, напівсонного, поінструктувала мати, погано ховаючи хвилювання та намагаючись уникати слова «війна». Похапцем зібравшись під акомпанемент роботи наших ППО, спускаюся сходами будинку, виходжу на вулицю і вже у супроводі виття сирени йду до метро.

Війна. День дев’ятий

Став боятися тихих ранків. Учора був тихий, а став пречорним: щонайменше 33 мирних чернігівців убили росіяни під час бомбувань житлових районів на вулиці Чорновола та в районі 18-ї школи. Цікаво, російським льотчикам, які летіли низько, бо в Чернігові хмарність, і прекрасно бачили, що там нема військових об’єктів, видали шоколадки до ранкової кави чи просто поплескали по плечах «Маладци!»?

Сумський Набат

Час проби на міцність. Усього й усіх: металу, землі, техніки, а головне – людини! Мокшанський вулкан, що періодично дихав гарячою сіркою, розкидав смертельне каміння і струшував світ, – вибухнув.

«… Бо я живу»

Війна – це час від часу дивитися фото, зроблені в мирний час, і ховати сльози. Бо маєш бути сильною.

ЧЕСТЬ!

Про бійців інформаційного фронту слово.
Кажу нині «Честь!» кожній та кожному з журналістів, редакторів, кореспондентів «у полі», кожному/кожній з продюсерів, дизайнерів, інженерів, кожному звукачеві, світлячку, кожному з топ-менеджерів на командному посту!

Заясніє Київ рідний сонцем Перемоги

І чому на нашу долю випало нещастя?

Війна. День сьомий

Сьомий ранок Широкої війни. Тиша така, що тільки чути крики сусідських гусей – цих нащадків римських рятувальників, та шелест дрібного снігу по торішньому листі – як скрадливі кроки сил спеціальних операцій…

Сипався сніг

сипався сніг,
сипавсь на квіти;
плакали всі,
всі, навіть діти;

Велика відвага маленького села

Ця історія трапилася з нами вчора. Ще одне свідчення того, чому ми неодмінно переможемо у цій війні.

НА «ТРОЙКЄ С БУБЄНЦАМІ», У ПЕКЛО

Сконай, біснувате ПУ!
Смерть уже близько. Близько, гівняний фюрере! Тебе прикінчать твої ж, не встигнеш навіть перднути у галіфе.

Народ Вільного світу

Події останніх днів засвідчили кілька безсумнівних речей:

ЯК УБЕРЕГТИСЯ ПІД ЧАС ОБСТРІЛУ

Готуємося

Воєнний стан в Україні: які обмеження діють

Вранці 24 лютого Володимир Путін оголосив «початок військової операції на Донбасі». У цей же час по українських військових об’єктах почали завдавати ударів. Загалом, за даними Державної прикордонної служби, російська військова техніка (зокрема броньованапорушила кордон у Чернігівській, Сумській, Луганській, Харківській областях. За кілька годин після нападу Верховна рада схвалила запровадження воєнного стану в Україні. Які обмеження діятимуть – на інфографіці.

Правдива казка наших днів

В атмосфері суцільної віртуалізації ми дедалі чіткіше усвідомлюємо – світ конкретний! У тривожний час, який нині випав на долю нашого покоління ця конкректика аж надто очевидна. Всі події потрапили під у збільшувальному склі: все видно. Особливо  людей. Кожного. І чим вищий статус людини, тим, краще вона «проглядається».

Скуті префіксом

На письмі, у спілкуванні префікси змінюють тлумачення слова, інколи докорінно. А у суспільно-політичному житті?

Езопова орнітологія 

Часом прогулянки вранішньою безлюдною набережною можуть навіяти цікаві роздуми…

Риба – де глибше, а люди – де риба

Експерти з Українського інституту майбутнього – директор економічних програм Анатолій Амелін та консультант з економічних питань Юлія Самаєва – скликали в агентстві «Інтерфакс-Україна» журналістів, аби повідати їм, як запобігти мільярдним втратам національної економіки через трудову міграцію наших людей.  Навели сумну статистику: потік мігрантів з України обраховується сотнями тисяч, більшість наших заробітчан обирають чужину місцем пожиттєвого осідку, і що найтривожніше – серед шукачів кращої долі переважає молодь.

Янгольські хори Свободи

Над Майданом літають Ангели… І здовж усієї Інститутської, на тонких линвах між деревами та ліхтарями теж тріпочуть крильцями прекрасні білі янголятка. Хлопчик років десяти, відсторонившись від батьків, по-дорослому покладає квіти до імпровізованого постаменту, яких тут багато, і непомітно торкає рукою пластмасову каску: їх тут теж багато, але ті, хто їх носив, уже ніколи не повернуться на Землю.

СИЛА СПРОМОЖНОСТІ

Якось дорогою на рідну Сумщину спілкувалися з Анатолієм Мокренком, народним артистом України, культурним і громадським діячем…  Звісно, центровою темою була Україна, наші болі-негаразди, боротьба за самих себе. Анатолій Юрійович дуже близько біля серця тримав цей біль, намагався долучатися до громадського життя, багато працював у Сумському земляцтві, проводив у своєму рідному селі Терни Недригайлівського (нині – Роменського) району щорічний фестиваль хорового співу «Співаймо разом». Саме на цей фестиваль ми з ним і їхали…

День оманливих «валентинок»

Соціологічна група «Рейтинг» опитала молодь та людей середнього віку і дійшла висновку:  55% респондентів асоціюють День святого Валентина зі… звичайними і буденними клопотами в пошуках подарунків для небайдужої людини.

МЮНХЕНСЬКИЙ УРОК

Британська кінодрама «Мюнхен. На порозі війни» режисера Крістіана Швохова воістину на злобу дня. Мимоволі постають історичні паралелі: 1938-й, рік украй напруженого очікування народів, коли над світом нависає новий морок уселенської бійні – і вже сьогочасна планетарна загроза війни, за новим імперським, путінським сценарієм.

Коронавірус: двобій триває

Експерти Київської школи економіки (КШЕ) провели онлайн-брифінг, на якому проаналізували перебіг коронавірусної пандемії в Україні минулого року.

Самоврядування під столичним пресом

Пресконференція в інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна» інтригувала назвою: «Масові обшуки в Чернігові – політичний тиск на місцеве самоврядування». Журналістів скликали двоє міських голів, однин із яких – столичний. Віталій Кличко, київський голова і лідер партії «Удар», почав розмову із тривожної статистики: «За останні кілька місяців місцеву владу Чернігова обшукували уп’ятеро частіше, ніж за останні шість років». Це, за визначенням, пана Кличка, не просто політичний тиск, а «диверсія» центральної влади. 

Ґендерна рівність: рухаємося важко, але правильно

Громадські організації України, які опікуються дотриманням прав з гендерної рівності, підбили підсумки своєї діяльності за рік, що минув. З цієї нагоди за круглим столом в агентстві «Укрінформ» зібралася  символічна дванадцятка громадських активісток

Земля і люди

Минуло пів року, як в Україні законодавчо скасовано мораторій на обіг земель сільськогосподарського призначення. Запрацювали електронні аукціони з продажу ділянок та набуття права користування ними. Отже правила гри у земельній реформі окреслено.

«Дайте можливість творити!..»

Урядова постанова про перегляд тарифів «у бік підвищення» розділила життя творчих спілок на «до» й «після». І фактично добиває галузь образотворчого мистецтва. Такої думки голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський, яку й озвучив на пресконференції «Тарифне знищення української культури».

Плєс поміж автозаків

Біля театрального під’їзду, чекаючи на виставу, нарахувала десять поліцейських автобусів та п‘ять великих автозаків. На величезні зелені броньовики Нацгвардії, які стояли з тильної сторони театру, і не зважала: там завжди рясно, до них звикла… Патрульні легковики теж не рахувала, бо вони то стояли, то від’їжджали, і так різко старуючи, ніби десь на тротуарах тисячі злочинців зривають діамантові сережки із панянок, які ризикнули о шостій вечора вийти на променад до театру… Автоколону поліційників  об‘єктив мого телефона так і не зумів охопити: машини щільно вишикувалися у два ряди, закриваючи театральний під’їзд, а поліцейські автобуси підігнали впритул до будочки, де театрали зазвичай п‘ють каву. Замість звичних завсідників того вечора кавували  змерзлі поліціянти, а публіка продиралась крізь увесь цей сюр…

.ru чи .ua ?

Миколаївський телеглядач ступив у 2022 рік із втратами: рівно опівночі 1 січня у користувачів МКТБ (Миколаївське кабельне телебачення)  зник сигнал від телеканалів двох медіагруп: «1+1 Media» та «StarlightMedia». Як пояснив директор ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» Андрій Бражко, ці холдинги збільшили вартість своїх послуг і співробітництво стало для провайдера збитковим.

Мережею по ботофермах

На медійному фронті – свіжі сили. Створено Мережу регіональних інформаційних проєктів з протидії дезінформації. Творці узаконили своє дітище підписаним Меморандумом і сповістили про це широку громадськість на спеціально скликаній пресконференції

Кладовищем історичної забудови

Поділ. Поволі роззираюсь, крокую закіптюженими вулицями історичного шматочка української столиці. Ось дореволюційна будівля вп’ялася своїми рідними порепаними стінами у фундамент скамянілого, бетонного та скляного Києва. Екстерєр сього будинку радше нагадував мерця з поезії Шевченка «За байраком байрак…», він так само «замовк, зажуривсь і на спис похиливсь».

«Трендодай» київський і всія України

Микола Тищенко, народний депутат від фракції «Слуга народу», не втомлюється шокувати поштиву публіку безстрашними зануреннями у непробудний енциклопедичний морок. Цього разу дісталося… котлетам. Фірмовим і звичайнісіньким – для ексресторатора вони, схоже, всі на один «фейс».

РІК ТРИВОГ І ОСМИСЛЕННЯ

Цей заголовок можна зарахувати до газетних штампів. Але я його поставив навмисне.  Адже саме так, на жаль, беззмінно іменується кожен із щонайменше восьми «крайніх» років, які ми прожили.

Моцарт опанував українську

У столиці відбулася прем‘єра драматичної опери «Амадеус». За словами режисера-постановника Максима Голенка, вперше цей Моцартовий твір зазвучав українською. 

Перехід Києва з «червоної» до «жовтої» зони не приніс полегшення художньому керівникові «Дикого театру» та головному режисеру Одеського академічного музично-драматичного театру ім. Василька Максимові Голенку. Київська прем’єра його постановки опери «Амадеус» відбулася за жорстких карантинних обмежень: на виставу впускали лише вакцинованих. Бодай разовою дозою. Та це не завадило столичному Національному академічному театрові оперети прогриміти дводенним аншлагом.

До і після «корони»

Ковідна пандемія принесла світові лихо не лише вкрай тяжким перебігом хвороби і мільйонними жертвами. Навіть ті, хто одужав, часто-густо приречені тривалий час відчувати його наслідки.

За чим ностальгуємо

Радянський Союз розпався понад тридцять років тому, але думки про те, що «раніше було краще» все ще побутують серед населення країн колишньої імперії. Україна не виняток. Чому?

Чи діє «Лінія Субтельного»?

На зорі відновлення нашої незалежності відомий канадський історик українського походження Орест Субтельний, автор чи не найґрунтовніших на Заході праць з історії України, проаналізував соціальну, культурну та політичну ситуацію в тодішній Україні. І завважив поділ, що існує в нашому соціумі між північно-західними та південно-східними регіонами. Між проукраїнською та прорадянською позицією населення. Ця концепція отримала власну назву «Лінія Субтельного».

ОДИНОКІ СВІЧКИ ДУШ НАШИХ

Начитавшись матеріалів про «Голодну блогерську тусу», мене так і «рвало» гримнути чимось позацензурним. Але навряд такому місце у суспільно-політичному виданні, а «на холодну голову» цю ситуацію з усіх її боків розглянули всі хто міг. Тому нижче – про дещо інше. Не таке кричуще, але не менш важливе.

Проти дезінформації

Медійна програма, запроваджена в Україні завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку, розробила короткий тест для українців, у якому досліджується, як респонденти відрізняють якісні матеріали в медіа від дезінформації.

ДОЛЕНОСНИЙ ДЕНЬ

… Іноді за високими словами питаю себе: чи не надто пафосний?
Але про свято 1 грудня, яке нині минуло майже непомітно, безсумнівно і з чистою совістю стверджую: Доленосний День! 

Під стінами «медійної події року»

Коли Президент України спілкувався у столичному «Creative States Arsenal» із журналістами, майданчик перед будівлею жив своїм життям. Я спробував зануритися у нього.

Вічні «Розмови»

Далеких 1960-х після появи «Вечірніх розмов» Максима Рильського дослідники його Слова часто констатували, що це нове явище не лише у творчості славетного письменника, а й загалом в історії української журналістики й літератури. Саме цим циклом публіцистичних роздумів, оприлюднених у газеті «Вечірній Київ», класик української літератури дав чіткий сигнал своїм колегам по красному письменству, яким має бути зв’язок літератора з читачем і які широкі можливості для такого посутнього діалогу творить преса. У цих хрестоматійних для журналістів публікаціях – розмаїття тем, проте усі їх об’єднує щирість, глибина, ота «чесність із собою», з якою публіцист їх розкриває.

Андрій Цаплієнко: «Змінити світ на краще – сенс нашої роботи»

Цьогорічним лауреатом премії імені Джеймса Мейса «За громадянську позицію»  став Андрій Цаплієнко  журналіст, репортер,  режисер, автор кількох книжок, які  висвітлюють події в найгарячіших точках планети, розповідають про путінську анексію Криму та російсько-українську війну на сході України.

Рабська павутина

І міжнародна, й українська статистики щодо торгівлі людьми цілком виправдано наганяють жах. Цей кримінальний бізнес за прибутковістю на другому місці після торгівлі наркотиками. За даними міжнародних організацій, у рабстві нині – від 27 до 40 мільйонів осіб.  В Україні найпоширенішими є трудова експлуатація, а також примусове і сексуальне рабство та торгівля органами.

Під сміттєвим пресом

Протягом року на Закарпатті в заплаві річки Тиса та її приток працівники Держекоінспеції та районних управлінь водного господарства виявили 86 стихійних сміттєзвалищ.

ЧОРНО-БІЛИЙ ЕКРАН

Від часу свого створення воно й було чорно-білим. Це перегодом екрани засвітилися різними барвами – наче реальний світ у всіх його відтінках. Але, схоже, не всім (окрім, звісно, глядачів) кольорове телебачення до вподоби. І воно час від часу знову стає чорно-білим. Ні, колір з екранів нікуди не зник, чорно-білим стаєзміст деяких телепрограм.

Єднання «асфоделями»?

У День української писемності та мови Україна писала ХХІ Радіодиктант національної єдності. Це нотатки людини, котра вже встигла посміятися, обуритися та, перевіривши текст, гірко зітхнути.

Комунікуючи протистоїмо…

Лихо не без добра: ми таки надбали досвіду протистояння в інформаційній війні з російським агресором. Такого цінного, що ним не гріх поділитися зі світом. На цьому наголошували організатори пресконференції «Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни як елемент національної безпеки держави», що відбулася в Укрінформі.

Героїку новітньої України досліджує молодь

У Нaцioнaльнoму музеї Рeвoлюцiї Гiднocтi оголошено результати трeтього кoнкурcу наукових студентських робіт на здобуття Вiдзнaки iмeнi Гeрoя Нeбecнoї coтнi Ceргiя Кeмcькoгo.

Сказина

«Таваріщі, рєволюція, о которой так долго говорілі большевікі, свєршілась!»
Сиве марево більшовицького гніву гойдається на площі Конституції, покриваючи ділове завивання сирен «швидких», якими рясно зойкають київські вулиці.

Тонкощі провінційної преси

Від часу здобуття Незалежності українська преса перманентно перебуває в процесі видозміни, оновлення, а з іншого боку – занепаду, аж до фізичного зникнення. Так відбувається скрізь – від загальноукраїнського сегменту до видань обласних і районних. Найважче, напевно, саме районним засобам інформації. Вони намагаються вижити в жорстких умовах конкуренції, змагаючись за читача, а отже за фінансову спроможність, із загальнонаціональною пресою та інтернет-виданнями, які набирають все більшої ваги.

Усе буде КИЇВ?

Колись, у часи  моєї «радянської юності», всі випускники тодішніх столичних вузів правдами-неправдами намагалися «зачепитися» в Києві. У доброї більшості іногородніх з цього  нічого не виходило, адже існував суворий закон прописки: не візьмуть на роботу, якщо у паспорті немає заповітного штампу з київською адресою. А стати киянином/киянкою й отримати отой штамп (а отже й роботу) ти мав/мала змогу лишень пов’язавшись з киянкою/киянином весільним рушником чи знайшовши тут родичів, які зважаться тебе прописати  у своїй квартирі. Тому більшість випускників покірно роз’їжджалися по обласних та районних центрах. Випускники з дипломами журналіста – у тім числі: їм мостилися шляхи в районні чи обласні газети або облтелерадіокомітети. 

Тестування совістю

… Їхав прощатися з Віктором Женченком,  письменником-побратимом. Він не зміг здолати коронавірусну атаку: пролежав близько двох тижнів під кисневою маскою і помер. Прощалися біля стін столичного Будинку письменників, що на вулиці Банковій. Добиратися на траурну церемонію довелося метрополітеном. І ось уявіть собі – я з прощальними трояндами в руках і сумними думками-спогадами, о довкола не полічити пасажирів метро без масок чи з масками що сяк-так прикривають рот. Знаєте, в цей момент хотілося криком кричати: «Люди, ви що – подуріли?! Яких вам іще потрібно жахливих статистик. щоб ви нарешті натягнули на писок маску?!»

Деолігархізація: хто контролює

Законопроєкт за реєстраційним номером 5599 «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» став довгоочікуваним кроком монобільшості Зеленського. Його вже гучно назвали «законом про деолігархізацію». Здавалося б, достатньо сміливий крок: почати боротися з клікою, яку народ давно і дружно кляне до сьомого коліна. І з тими, зокрема, її представниками, хто, за деякими даними, активно допомагав і Володимирові Олександровичу в його президентській кампанії.

БЕРЕЖІТЬ БЛИЗЬКИХ ВІД ВЛАСНОЇ СМЕРТІ!

Знаєте, де я зустрів Новий 2021 рік? Ні за що не здогадаєтесь... Я зустрів його з черговими санітарками у лікарні. Поруч зі мною стояли дві крапельниці і протягом чотирьох днів у мене заливали літри бозна-чого. На п’ятий день, коли мене виписували, в палату привезли хлопця, на вигляд років 25-ти, колір обличчя якого я ніколи не зубуду: воно було схоже на вкритий снігом чорнозем. Не знаю, чи вижив той хлоп, але кашляв він, як пес 

Неідеальна

Завжди дивували перфекціоністи: не могла зрозуміти, навіщо люди задля ідеальності так зациклюються на несуттєвих речах. Здавалось абсурдним, що моя мама може витрачати кілька годин, аби бездоганно «правильно» розкласти речі – як їй здається, на свої місця. Так було доти, поки мене не осяяло: я сама прагну ідеальності, якої не існує і, зрештою, ніколи не існувало. Дівчина, яка не розуміє перфекціоністів, виявилася їхньою подобою (недарма ж кажуть: те, що нас дратує в інших, є в нас самих, але, можливо, інакше прослідковується).

«Тихий Чорнобиль»

Що найогидніше в інформаційних маніпуляціях довкола вакцинування? Те, що активне антивакцинаторство безпосередньо впливає на життя і здоров’я українців.

Десять тисяч із волею до лідерства

Цього дня деякі вулиці столичного середмістя перетворилися на бігові доріжки Всеукраїнський спортивний захід «Нова пошта. Напівмарафон. Київ» зібрав десять тисяч бігунів. Організувала цей турнір компанія «NewRun», і не лише в Києві – в багатьох містах України.

ВИБОРОТИСЯ І ПЕРЕМОГТИ!

Свято Покрови – одне із основних в Україні. І то з давніх-давен. За часів Запорозької Січі воно називалося Козацька Покрова. Для січовиків Богородиця була заступницею і покровителькою, а Покрова символізувала своєрідний небесний щит, захист від ворогів. У різні історичні періоди та військові загрози під захист Покрови ставали нові й нові воїни. Це свято дуже шанували бійці армії УНР. І саме її, Покрову вважали своєю захисницею-заступницею вояки Української повстанської армії.

«Багряний хрест». Ветеранська подяка небайдужим

Тепер ветерани мають свою власну нагороду – «Багряний хрест». З нагоди його презентації в агенції «Укрінформ» навіть скликали спеціальну пресконференцію. Як зазначив ініціатор створення відзнаки, ветеран російсько-української війни, представник команди «Простір можливостей» Антон Колумбет, так ветеранська спільнота віддячуватиме всім небайдужим до долі рідної країни, її захисників – лікарям, представникам державних структур, громадський організацій, волонтерам – за внесок у покращення соціального захисту учасників бойових дій.

Ілюзія рівності, або Навіщо людству фемінізм

Людство намагається побороти будь-які упередження, що стосуються дискримінованих суспільних груп, однак до остаточної перемоги все ще далеко. Толерантність часто вважають звичайнісіньким наслідуванням моди. В найкращому випадку. Гірше, коли рівність чоловіка й жінки зневажають, ба навіть засуджують. Якщо ти феміністка чи фемініст – очікуй на критику, якщо підтримуєш права ЛГБТІ-спільноти, то легше про це взагалі мовчати.

«Паперове» перемир’я

Члени Міжнародної моніторингової місії скликали в Укрінформі пресконференцію, щоб розповісти про ескалацію обстановки на Донбасі російськими окупаційними силами. 

Сила антикорупційного пресу. Пресового

Держкомтелерадіо України скликало експертів за круглий стіл, щоб обговорити місію вітчизняних ЗМІ у нескінченній боротьбі з корупцією. Запросили науковців, експертів, журналістів, представників громадських організацій. Прийшли представники виконавчої та судової гілок влади – з Міністерства культури та інформаційної політики, МВС, СБУ, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і Вищого антикорупційного суду.

Демократія і демагогія

Як захистити демократію від деструктивних інформаційних впливів, визначалися учасники онлайн-зустрічі Дискусійного ПЕН-клубу. Платформою стала фейсбук-сторінка інтернет-видання «Тиждень».

ЩО І КОМУ «ПОНАД УСЕ»

Закон про боротьбу з олігархами вкупі із замахом на першого помічника Президента України – на вустах у всіх. Одні ці речі пов’язують, інші спростовують, треті висловлюють свої версії… Не буду долучатися до цих дискусій. Їх уже й так – «на всі смаки». Моя мова про відчуття тривоги. Тривоги за державу. І про небезпеки, які наростають.

Українська мова. Просто необхідна

Підсумки перших двох місяців іспиту для визначення рівня володіння державною мовою підбито на брифінгові в Укрінформі. Езаменують осіб, які за службовими обов’язками повинні володіти державною мовою, а також тих, хто бажає отримати українське громадянство.

Пліч-о-пліч за рівноправ’я

Напередодні цьогорічного десятого Маршу рівності поцікавилася у знайомих, чи йдуть вони на нього та як ставляться до таких ініціатив. Від одних почула: «У колоні радикали, поза нею теж... Це не для мене». Інші віджартовувалися, а деякі відмовилися йти через погрози.

За межу

Його поховали сьогодні. А днів зо три тому я проходив повз його хату з вицвілими синьо-жовтими ворітьми. Він сидів на лавці, відвернувшись від сільської вулиці, і мого здоровкання не почув. Сусідка, баба Параска, що сиділа на сусідній лавці, теж мені на моє «здрастуйте» не відповіла, бо ніби зумисне відверталася від діда…

«Сашко, прости нас, грішних…»

Хтось це може зрозуміти?! Як з тим жити і що робити?!
Ось так виглядає нині могила Олександра Зуєва (30. 08. 1950 – 31. 10. 2006) –  одного з найкращих методистів нашої естради, першого керівника ВІА «Кобза», автора музики таких суперпопулярних пісень, як «Чого квіти не в’януть?», «А ми удвох», «Три дороги», «Якщо поруч ти», «Пробач нам, Мамо»… Так сталося, що останні роки життя композитор жив серед безхатьків. Ніхто не зміг його підтримати у найважчий час… Похований на цвинтарі у місті Ірпіні… І не сто років тому, а всього лиш 15!

Кукурудзяно-соняшникова Україна. Їхня.

Не відкрию таємницю – українські поля засіваються переважно кукурудзою та соняшником. Уже кілька десятиліть. Для людей, далеких від села, цей доконаний факт ні про що не говорить: сіють, то й сіють. Для романтиків – золотисте соняшникове поле асоціюється з поетикою, а в гармонії з блакитним небом взагалі сприймається за національні кольори… Але ж для тих, хто більш-менш розбирається у сівозмінах (вихідці із села розуміють, про що йдеться), це не може не викликати занепокоєння. Звісно, немає криміналу в тому, щоб сіяти кукурудзу чи соняшник. Злочинно те, що ці культури чортом упилися в одні й ті ж ниви на десятиліття: сонях сіють по соняшнику, кукурудзу – по кукурудзі… Відтак українські чорноземи жахливо виснажуються, пісніють! Як свідчать дослідження Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії», наші ниви за останні 130 років втратили до 30% гумусу.

ДУХОВНА КВІТКА НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

До 30-річчя відновлення Незалежності України хтось придумав добрий дизайнерський хід – «виростив» повновиду синьо-жовту квітку, яка розквітнула поруч із цифрою «3», утворивши  таким чином композицію «30».

ГКЧП. Український спротив

Вранці 19 серпня 1991 року я, тодішній головний редактор республіканського молодіжного журналу «Ранок», мав справи у центрі Києва. Про те, що у Москві стався державний переворот і що Горбачова його ж найближчі соратники брутально зачинили під посиленою вартою на дачі у кримському Форосі, мені вже було відомо. Хотілося з кимось із тих, кому цілком довіряв, поділитися своїми тривогами і думками. Тож проїжджаючи повз будівлю на Десятинній, де тепер розташоване Міністерство закордонних справ, заскочив на кілька хвилин до свого доброго приятеля Олександра Чижа, голови Комітету молодіжних організацій України.

Владика Тимофій повертається

В селі Щербанівці на Київщині вшанували монументом митрополита Київського і Галицького Тимофія Щербацького. Чин освячення пам’ятника очолив архієпископ Агапіт із собором духовенства релігійної громади Православної Церкви України Обухівського району. В урочистостях узяли участь скульптор Михайло Горловий, представники місцевих органів влади, громадських організацій, історики. Патріотичними піснями завершив захід народний артист України Тарас Компаніченко.

«Темні» невігласи

Мені соромно за столицю і за країну загалом. І не тому, що ми посіли на Олімпіаді 44-те місце, а тому, що в Україні все ще не викорінено расизм. Сказати єдиному українському чемпіону Токіо-2020 «вали з країни», бо ти «чорна мавпа», – це образити не адресата, а народ, до якого він належить.

Євген МАРЧУК: «Конкурентний світ вимагає бути сильними, умілими, розумними, далекоглядними»

Понад десять років тому, навесні 2011-го, ми почали працювати над документальним кінопроєктом «Україна 20/21». Це двадцять серій, двадцять кіномонологів знакових людей, спогади яких є цінним свідченням самовидців, документом епохи. Автори ставили за мету спонукати глядача разом з героями замислитися над тим, яку країну надбали, подумки окреслити наше майбутнє, згадати тих, кому доля довірила втілити віковічну мрію мільйонів земляків наших про незалежну демократичну Україну.
А ще це роздуми вголос про роль і місце України у світовому геополітичному просторі: хто ми такі, що призначено нам на цій землі, розташованій на цивілізаційному вододілі.
І коли визначався з колом можливих співрозмовників, одним із перших вирішив записати Євгена Марчука…

Перший

Не стало Євгена Марчука. Раптово зупинилося серце. Горе для родини, знайомих, друзів… Є особистості, які своїм життям дотикаються до тисяч, мільйонів інших доль. Їх шанують чи ненавидять, з ними погоджуються чи їм опонують, але їх – знають! Євгена Кириловича не лишень знали, його присутність Відчували, а це набагато суттєвіше!

Олександр КАЛАШНИК: «Полтава-Док» – це унікальна атмосфера стосунків у залі, на екрані, в житті»

Польща, Ольштин, завершальні акорди Х Міжнародного телерадіофестивалю «Калинові Мости». Учасники побували на відкритті фотовиставки військового капелана Андрія Дуди «Герої не вмирають. Обличчя війни». Вражаючі миті, схоплені та навіки зафіксовані майстром. Після церемонії відкриття – показ документального фільму полтавця-кінорежисера Олександра Калашника «Репетиція». Спливають останні титри, стихає музика, зціпеніла побаченим аудиторія, тиша… І враз вибух овацій…

БОЖИЙ ЧИ ФСБ-ЕШНИЙ «ПРОМИСЕЛ»?

Від початку одвертої агресії Російської Федерації проти України окупанти посилюють тиск на нашу державу зсередини, залучивши всіх своїх явних та потенційних агентів, продажних політиків і такі ж ЗМІ. Найпотужнішим фактором дестабілізації залишається церква. В суто ФСБешних традиціях ворог перетворює найсвятіше – віру – на вбивчу зброю. А наша тактовна, якщо не боязка українська влада в цьому «тонкому» питанні намагається абстрагуватися: мовляв, хай церковники самі розбираються. І це є грубою (щоб не сказати фатальною) помилкою в умовах реальної війни!

МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ!

Від 16 липня набули чинності законодавчі норми, які поширюють вживання державної мови в суспільному житті. Українською мають проводитися концерти, шоу-програми, культурно-мистецькі, розважальні, видовищні заходи, супровід (конферанс), афіші, постери, буклети інші інформаційні матеріали про культурно-мистецькі та видовищні заходи. А це основне, чому противилися всілякі «квартали» та «дизелі»…

КОНСТИТУЦІЯ. ВІК БОГАТИРСЬКОЇ СИЛИ

У переддень святкування чвертьстолітнього ювілею новітньої української Конституції пригадалися події трирічної давнини. Тоді громадське об’єднання «Музичний батальйон» за підтримки Верховної Ради провело просвітницький мистецький марафон «Від Конституції – до Конституції», присвячений 100-літтю Конституції Української Народної Республіки. В Києві та інших містах відбулися концерти «Музбату», які завершилися 28 червня, у День Конституції велелюдним рок-фестивалем «Дунайська Січ».

Цяцьки: забава і… небезпека

Обираючи для своїх дітей іграшки, батьки частіше звертають увагу на привабливість обгортки, яскраві кольори та новизну. Проте які наслідки може нести цей красивий дарунок, де і в який спосіб його виготовили чи придбали, задумуються далеко не всі. А даремне. На українському ринку нині близько половини іграшок – сумнівної якості. Нерідко цяцьки, які красуються на полицях наших магазинів, просто заборонені в Європейському Союзі. Тимчасом виробники і реалізатори такого товару у нас майже не несуть відповідальності.

МОВНА КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ?

Як відомо,  16 липня 2021 року стане чинною стаття 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»: «Фільми, вироблені суб’єктами кінематографії України, розповсюджуються та демонструються в Україні з мовною частиною звукового ряду, виконаною державною мовою, у тому числі шляхом дублювання або озвучення. Сумарна тривалість субтитрованих реплік, виконаних іншими мовами у фільмі, не може перевищувати 10% сумарної тривалості всіх реплік у цьому фільмі». 

«Дімо, ми встигли!»

Так оптимістично вигукнули сотні людей, які долучилися до порятунку 5-місячного Дмитрика: свого часу лікарі поставили немовляті рідкісний діагноз нервово-м’язове захворювання. Та всього за 80 днів небайдужі люди вибороли Дмитрикові право жити, зібравши 2 мільйони доларів на лікування. Рекордний за швидкістю благодійний збір в Україні!

Не поводирі, а помічники

Піклування про соціальне життя людей з обмеженими можливостями є одним із важливих завдань держави. Та чи можна стверджувати про достатній рівень надання цієї допомоги в Україні? На жаль, чинна влада вкрай неініціативна щодо соціалізації таких громадян На цій проблемі наголошували учасники пресконференції в Укрінформі представники Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю УТОС.

До успіху – під рідним соцем

Ще донедавна працездатні та активні українці їхали за кордон, щоб заробити і повернутися. А нині багато хто із наших співгромадян, найперше молодих, воліє виїхати до заможніших європейських країн на постійне мешкання. Ці тривожні для країни тенденції примушують український уряд серйозно замислитися, шукати альтернативу. А поки урядовці думають, неурядові організації діють.

Голодна армія? Недобросовісна конкуренція!

Хтось цілеспрямовано модерує та активно поширює в українському інформаційному просторі тему харчування в українській армії. Публікації переважно тенденційні, ущипливі і з безапеляційним висновком: мовляв, українські захисники недоїдають, а часто просто голодують. Тема стала такою суспільно-болючою, що їй присвятили спеціальний брифінг в Укрінформі, який наживо транслювали на YouTube.

Власний бізнес у 50+? А чом би й ні?

Пандемія COVID-19 породила безпрецедентні виклики як для урядів, бізнесу, так і для суспільства. Суттєво попсувала життя і людям передпенсійного та пенсійного (чи як прийнято нині писати, «срібного», «третього») віку. Обкраявши їм і так куці можливості працевлаштуватися і стабільно заробляти. Як практично вирішити такі непрості завдання, обговорювали учасники круглого столу «Гендерна срібна економіка для розвитку місцевої громади».

Юлія Саклакова: «Кондитерська «магія» – це точна наука»

Останнім часом професія кондитера стала неабияк популярною. Бо хто ж не любить смаколики?
Та що стоїть насправді за лаштунками «солодкої» професії? І як її обирають? З цього починаємо розмову з кондитеркою Юлією Саклаковою.

Трутизна привабливих картинок

Наше бурхливе життя вже неможливо уявити без соціальних мереж. Вони помічники в роботі, їх використовуємо для самоосвіти, пізнання, спілкування.

Скажемо курінню «Ні!»

Волею ВООЗ щорічно під завісу травня відзначаємо Всесвітній день без тютюну. Цього дня в Україні відбуваються різноманітні заходи, покликані привернути увагу до небезпеки вживання тютюнових виробів, поширити серед курців і некурців інформацію про пагубу, яку несе людям ця звичка.

Жіноцтво – з новим славнем, жінки – зі старими проблемами

Емансипація, схоже, сягає апогею: жінки світу зажадали для себе славня. Звісно, плебісцит із цього питання у всесвітньому масштабі ніхто не проводив, але найактивніші і найемансипованіші вирішили: славню жіноцтва бути! І його створили – чоловік, італійський композитор Роберто Руссо.

У полоні «дзеркала думок»

Блогерство стрімко розвивається, ці активні балакуни сьогодні стають своєрідною кастою людей, яких знають, читають, ким захоплюються, кого наслідують. Часто вони без зайвої скромності називають себе експертами ХХІ століття, роздають навсібіч різноманітні поради, все вміють і про все знають; їхні лайфхаки вражають інфіковані інтернетом молоді голови із силою і яскравістю блискавки, що спекотним літнім днем влучає в дерево і палить його дотла…

Окуповані архіви

Через війну на Донбасі Україна вже втратила 5,7 млн унікальних документів Національного архівного фонду. На захоплених ворогом територіях залишилося 27 архівних установ, у яких налічувалось понад 2 мільйони артефактів. 

Вади слуху – не завада

Від травня кожен виступ Президента України транслюватиметься з перекладом мовою жестів. Про це в Укрінформі на прес-конференції з нагоди презентації сервісу для людей з вадами слуху зазначила Перша леді Олена Зеленська. Пілотний проєкт «Почуй мене» Міністерство соціальної політики запустило 5 березня 2021 року – за участю пані Зеленської та громадської організації «Громадський рух «Соціальна єдність». Сервіс покликаний зробити безбар’єрність новою суспільною нормою.

Чи страшний книжкам ковід

Ні для кого не секрет: сфера, де цінується креативний потенціал людей, практично завмерла через дистанційну роботу. Хоча деяким організаціям вдалося знайти вихід із «ковідного тупика».
Саме такі інноваційні тенденції та креативні рішення обговорювали видавці на круглому столі «Сучасні виклики та тренди у сфері креативних індустрій» в межах міжнародної конференції «Креативні індустрії: сучасні тренди», яка відбулася у Київському університеті імені Бориса Грінченка.

Влада. Чи треба до розуму серця?

В одному із попередніх матеріалів я досліджував помічну суспільну роль  епістократії, її благотворний вплив на підвищення політичного рівня виборця. А цей роздум про те, як поліпшити фаховість та професійність тих, кого обирають. Про меритократію.

З ОБІЙМІВ ОХЛОСУ

Час визначити терміном, що ж за державний лад панує в Україні, або куди українська демократія може дохворітися, а коли вже дохворілася, то що буде, якщо нагально не втрутитися і не вирізати цю ракову пухлину нашого суспільства.

Щоб не вигоралося…

Вам знайомі відчуття емоційного виснаження, байдужості до всього? Знаєте по собі, що таке творчий застій, небажання робити бодай що-небудь? Після тривалої відпустки не відновилися ані силами, ні енергією? Що ж, скоріш за все маєте рецидиви емоційного (професіонального) вигорання. Всесвітня організація охорони здоров’я тлумачить це як «синдром, що виник в результаті хронічного стресу на робочому місці. З яким не вдалося успішно впоратися». Синдром вигорання входить до 11-го видання Міжнародної класифікації хвороб, хоча ВООЗ не класифікує його як хворобу та планує оприлюднити список рекомендацій, яких бажано дотримуватися на роботі, щоб вигорання вас оминуло.

Згадали Чернігівський майдан

У Чернігові відбулась онлайн-дискусія «Євромайдан у регіонах»: експерти та учасники тих подій відтворювали хронологію спротиву, емоції, що тоді вирували, знакові імена  учасників. Активна фаза протистояння чернігівського євромайдану між активістами та правохоронцями розпочалася у сіверській столиці раніше, ніж у Києві. Тутешня влада попервах поводилася дуже агресивно. Блюстителі порядку не церемонилися із протестувальниками: людей розганяли, намагалися залякати, силоміць відібрали й вивезли у невідомому напрямку підсилювальну, гучномовну апаратуру.

Щеплення. Антибулінгове

Соцмережі ряхтіють відеороликами, в яких підлітки знущаються над однолітками, лупцюють їх. Таке «кіно» стає до жаху масовим. Є тут і зафільмовані сцени побиття та приниження дітей дорослими, навіть вчителями. Булінг – наче пошесть, ще одна пандемія сьогодення.

Кремлівська «геббельсіана»

Російська пропаганда славиться своїми неймовірними вигадками, за межами здорового глузду. Жертвами цих атак найперше стають самі росіяни, внутрішній, так би мовити, споживач. На це і розраховують кремлівські фейкомети – розлютити людей, вселити ненависть до країни та народу, кого правителі РФ узяли під приціл. Уже понад 7 років під таким прицілом російського окупанта – Україна й українці.

Тест від дідька

Кремлівські старці знову заполонили собою весь медійний простір, ганяючи, мов на цирковій арені, своїми зеленими чоловічками. Світ завмер в очікуванні ядерного попелу на свою бідну голову, що цілком природно. Але оскільки у Всесвіті нічого не трапляється без причини, то варто цю ситуацію копнути глибше. Тобто розібрати її з езотеричної точки зору.

«Детектор» рекомендує

Громадська спілка «Коаліція Реанімаційний пакет реформ» розробила рекомендації парламенту та уряду щодо реформ у сфері медіа. З цієї нагоди в агенції «Укрінформ» скликали онлайн-брифінг.

На передовій інформаційної війни

Нарешті на сьомому році війни Україна спромоглася запровадити інституцію, щоб протистояти інформаційній агресії. Центр стратегічних комунікацій відкрило Міністерство культури та інформаційної політики.

«І ніколи по-українському не думав…», або Хто Ви, Володимире Галактіоновичу?

«Сам он был дивный юморист, жизнелюб, но где-то под спудом и в нём лежала застарелая русская скука, скука русских изб, русских провинциальных квартир, русских луж и заборов…»
(К. И. Чуковский. Дневник 1901-1924 г.: Москва, «Советский писатель», 1991, с. 196.)

«Слов’янська криза» пахне порохом

Політичну кризу у прифронтовому Слов’янську та її вплив на український Донбас обговорили експерти на круглому столі, ініційованому Центром дослідження проблем громадянського суспільства.

Демократія чи епістократія?

Абетка демократії: народ сам вирішує власну долю. А для себе ж завжди хочеться всього найкращого, найякіснішого, найчистішого і най-най-най!.. Чому ж у нашій демократичній державі не так як у людей? Чому тотальна влада ненаситного олігархату, з його багатолітніми необмеженими, безсоромними зазіханнями на наші загальнонародні багатства і персональні гаманці? Чому все продається і купується на тлі промислового занепаду? Чому поруйнована інфраструктура, допотопна медицина, «вбиті» дороги, жахливі маршрутки… І недолугі та кількісно роздуті правоохоронні органи, і суди, які давно забули про справедливість…

Пандемія: марево оптимізму

Слово «стабілізація» стало в карантинній Україні чимось на кшталт мантри. На неї гадають усезнаючі політики, її майбутнім світлим обрисом втішають суспільство представники влади, до неї вдаються численні експерти.

Медіаосвіта: і критично мислити, і довіряти

Громадське об’єднання «Детектор медіа» презентувало «Індекс медіаграмотності української аудиторії». Опитавши широкі верстви населення, стверджує: переважна більшість українців розуміє призначення ЗМІ, адже вважає, що вони «повинні інформувати аудиторію про соціально-політичні події». Але немало й таких, хто всерйоз думає, що медіа існують, аби… розважати.

Чоловік з «бурштиновими» пальцями

Цей раптовий цигарковий запах самосійного тютюну повернув мене навіч у мою комсомольську юність із рештою запахів – дезодоранту «Fa» й одеколону «О’Жен». На блошиному ринку стояв чоловік – ніби з тієї епохи: у засмальцьованому картузі, ватянці наопаш, брюках-галіфе, а на ногах – стібані бурки із високими калошами-чунями. Одну руку він тримав у кишені ватянки, другою то пхав до рота, то виймав цигарку-самокрутку. І якби її загасити та розпрямити той скручений газетний папір, то, далебі, був би то видертий шматок газети «Правда» або «Труд» за 70-ті роки…

Туризм у карантинному колі

Для українців, котрі мають змогу, кошти та бажання подорожувати, минулий рік став майже «невиїзним». Декотрі з відчаєм у соцмережі пишуть, що вже забули, як воно – хлюпатися у лагідних морях Єгипту чи влаштовувати променад гамірними вулицями Парижа. Пандемія своїм руйнівним крилом зачепила не лише економіку, фінанси, політику, медичну сферу держави, а й туристичний бізнес. Аналітики стверджують, що ковідна пандемія вже незворотно змінила світ. Отже – і світ подорожей також.

Не пускайте здоров’я димом!

Безпечного куріння не існує. Про це йшлося на онлайн-конференції, організованій Центром громадянського представництва ГО «Життя». Радилися, як протидіяти курінню, а також досліджували ефективність попередніх антитютюнових кампаній: рекламні ролики на телебаченні, у метрополітені, інтернеті, а також банери.

Побачити Крим

Крим – Україна. Цей географічно-історичний факт не викликає сумнівів у всього цивілізованого світу. Його регулярно підтверджують у своїх рішеннях усі міжнародні інституції, включно з Генеральною Асамблеєю ООН. Чому ж тоді попри очевидне де-не-де все ж з’являються карти з Україною без Криму, який наче хто відкусив? Хтось наївно виправдовується недоглядом і виправляє мапу, а хтось не робить цього принципово. Не зайве ще раз повернутися до болючої для нас ситуації – тимчасової втрати власної території.

ВІТЧИЗНЯНА ФЕМІДА НА МІННОМУ ПОЛІ

Одіозні українські ділки, яких не так давно «засвітило» американське правосуддя (Деркач-Коломойський-Дубінський), готові «відбілюватися» в українських судах. Щоправда, до судів їхні справи ще й не дійшли. І це найстрашніша міна. Чи здатна державна прокурорська та судейська машини після таких серйозних звинувачень (включно з рішеннями Ради національної безпеки та оборони) довести до законного вердикту цю скандальну справу, яка підриває міжнародне реноме України?

Легко про серйозне

Вижити під час надзвичайної ситуації та в умовах війни. Часто-густо це ціла наука. Як донести ці важливі знання і навички до малечі у легкій і доступній формі? Про це йшлося на презентації посібника для дітей «Як вижити під час надзвичайної ситуації та в умовах війни: легко про серйозне». Організувала цей захід громадська мережа «ЕЛЕОС-Україна», яка в партнерстві з управлінням цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ і розробила цей порадник.

Здоровий той, хто добре спить

Наша статистика стверджує, що нібито понад 17 мільйонів (!) українців перебувають у групі ризику, бо… мають порушення сну. Не знаю міру достовірні цих даних, а от про те, що сонливість призводить до кожної третьої ДТП у світі, пише багато авторитетних медичних видань.

ЙОГО ВСЕСВЯТІСТЬ ВИСТОЯВ. А МИ?

Жодного сумніву: надання Вселенським патріархом Варфоломієм Томосу Православній церкві України – подія епохальна. Її життєва значущість ясно бачиться на чорному тлі нинішньої російсько-української війни, в яку путінська кліка мародерів упрягла своїм активним союзником Російську православну церкву. Маємо безліч прикладів використання територій храмів УПЦ Московського патріархату бойовиками й сепаратистами на Сході України та в Криму. Чого дивуватися? Українська православна церква Московського патріархату – це чобіт патріарха Кіріла (Гундяєва) в Україні. Звідси – агресивні російські наративи, які тиражуються поміж вірян в «українських» парафіях. «Троянський кінь у рясі» – інакше й не назвеш.

Революція гідності: хтось пишається, хтось дратується

Національний музей Революції гідності та Український інститут національної пам’яті презентували результати соціологічного дослідження про ставлення українців до подій на Майдані 2014 року. Три роки тому таке опитування вже проводили, і нині кількість українців, котрі підтримують український спротив, помітно зросла, що не може не тішити.

«Хто не пройшов школу районної журналістики, той не бачив смаленого вовка»

Є місцеві періодичні видання газети, які можуть дати фору обласним і навіть усеукраїнським! До того ж деякі з них – справжні довгожителі, з багатющою історією! Серед них – канівський тижневик «Дніпрова зірка», яким упродовж кількох десятиліть керує креативний журналіст і письменник Євген Бруслиновський. Днями це видання відзначатиме славне століття!

Бульвар – Манго і проспект – Кокосовий

Гортаю оце новітню історію міст півдня України. І серце холоне… Що декомунізація наробила! Якщо раніше обов’язково була вулиця Лєніна-Кірова, то тепер куди не кинь оком – як не вулиця Затишна, то Квітуча, Баштанна. Бував я в містечку Ногайськ у Приазов’ї (тепер Приморськ), то там тепер – і Вербова, і Яблунева, і Абрикосова, і Малинова вулиці! Не містечко направду, а ніби якийсь дачний кооператив!

Політичні «телепузики»

Дискредитація професії телеведучого на вітчизняних телеканалах, схоже, досягла апогею. Її вже й професією важко назвати, після того як екрани взяли штурмом… депутати. Українські обранці звикли мелькати у всіляких телешоу. І там уже краще почуваються, ніж у сесійній залі. Бо на своєму робочому місці, куди тебе народ обрав, треба закони писати, вносити до них поправки, відстоювати позицію… А в телестудії значно цікавіше: розділили учасників на два непримиренні ідеологічні табори, як в совєцькій дитячій грі про «білих» та червоних», – і ті «б’ються»! Вправляються в красномовності, дотепності, хамстві: ось, мовляв, який я! І то все – не так собі, не задурно. Загальновідомо, що «спікерів» на ці «бої без правил» відбирають їхні партійні вожді.

ДО ВІЛЬНИХ ТА ЗМІНОТВОРЧИХ

Здобувши окозамилюючу свободу обирати, українське проактивне суспільство забуло, що боролося за незалежність від «старшого брата» протягом чотирьох століть. (Нотабене: історично Росія нам ні кум, ні брат, ні сестра. Русини, нині українці, є спорідненим народом з поляками та литовцями).

Вишиванка – не гарантія

На світлині – легендарний нападник збірної України з футболу Сергій Ребров. Народився в місті Горлівка Донецької області. Виховувався в академії донецького «Шахтаря», протягом двох сезонів грав за цей клуб, потім – за київське «Динамо» та низку європейських команд.

Перечитуючи «Чорну раду»

А, може, нам зовсім і не «пороблено», а ми такі насправді? Принаймні поки ніщо не вказує на те, що ми зробили бодай якісь висновки з власної історії. За ті нетривалі періоди державного існування України шкодили собі не менше, ніж хитрі сусіди. Але що сусіди – у них свій інтерес. Нам конче треба збагнути самих себе.

Друзі з вулиці: Джессі, Доллі і Панас…

Вони днюють і ночують на холодному бетоні міста. Кожен їхній день схожий на гру, де або перемагає сильніший, або програють усі… Безпритульні котики та песики, яким не вдалося знайти свою «людську» домівку… Натомість доля їм дарує вуличний холод і голод. Проте трапляються люди небайдужі – рятівники хвостатих і пухнастих…

«КОВІДНІ ОГЛЯДАЧІ»

Ті, хто дивляться вітчизняні телеканали, встигли помітити, як останнім часом пішла пошесть на «оглядачів». Я не випадково останнє слово взяв у лапки. Адже в переважній більшості вони вигулькнули фактично нізвідки. Таке враження, що олігархи, які стоять за тими чи іншими медіахолдингами, набрали собі рекрутів, які за гроші «оглядають» те, що вигідно замовникам. Інакше як пояснити, що частина «оракулів» вже «прописалася» на певних телеканалах і ходить туди як на роботу? Зважте, «чужих» туди майже не пускають. Хіба що для підтримки градусу дискусії, аби було кого «клювати». Технологія з «мальчікамі для бітья» активно застосовується російською пропагандою. В нас вона, схоже, також прижилася. Щоправда, не в такій агресивно-цинічній формі.

Приниження, якого можна уникнути

Цей термін увірвався в наше життя не так давно, хоча явище, яке це слово відображає, було й раніше.

Стати вільним

Відсвяткували Міжнародний день материнської мови. Звісно, у таке свято багато говорили і писали про милозвучність, красу та неповторність нашої солов’їної… Із щемливим жалем згадували її тернистий шлях, обабіч якого ще й досі не квітує радісний квіт.
І щиро раділи досягненнями земляків…

«Нас мало, але ми у себе вдома…»

У День рідної мови пішли із сином на дитячий майданчик. Зустріли там жінку з нашого двору – гуляла з онукою. І поки малеча гойдалася, ми спілкувались.

Хто Тебе розпинає Ім’ям Твоїм?

Припаркувався був якось автівкою навпроти церкви Московського патріархату на столичному Печерську, і доки очікував на товариша, мав намір трохи перепочити. Умиротворено дивився на людське сновигання за вікном. Картина загалом стандартна і сіра. Пообіч вуличка була тісно напхана легковиками. Люди, трохи згорблені від лютневої мряки, ніби тіні, пливли тротуарами. Зрідка прошмигне якийсь чоловічина з вибалушеними очима, тримаючи в руках три тюльпанчики, сумнівної на вигляд потенції. То Він пре до Неї, бо ж люди придумали собі забавку: «День закоханих».

Нешкільна арифметика

Мандруючи просторами української глибинки, не раз ловив зором сумний контрапункт для квітучого буяння мальовничої природи – покинуті села, зруйновані домівки. В такі моменти мимоволі поставали аналогії із Зоною відчуження, пізніше – з місцями бойових дій. Але там було зрозуміло – біда рукотворна, спричинена збуреним «мирним» атомом чи військовою агресією. А тут, посеред України, під мирним чистим небом…

БИЧКИ ПАРТІЙНОЇ «КОРИДИ»

Я належу до когорти телеглядачів, які «п’ють» не з одного джерела, а з кількох. Аналізуючи, зіставляючи, роблячи висновки. Проте в українському медіапросторі важко знайти «живе джерело», де б інформація подавалася неупереджено, об’єктивно, а засіб масової інформації усім своїм контентом демонстрував, на території якої країни працює. Історія з трьома закритими телеканалами потверджує: вони стали пропагандистами іншої держави, до того ж агресивної, яка розв’язала війну проти України.

«Ковідна» статистика: у дзеркалі і за дзеркалом

Україна – у п’ятірці країн, громадяни яких не задоволені тим, як їхні уряди борються з пандемією Covid-19. Такий невтішний висновок за результатами соціологічного дослідження, яке наприкінці минулого року провела у форматі телефонного опитування Міжнародна асоціація «Gallup» («Gallup International Association»).

Чорнило у каламарі і в кориті

Соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила результати дослідження, яке проводила з 6 по 8 лютого серед населення віком від 18 років в усіх областях країни, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Понад три чверті українців начувані і мають власну думку про санкції РНБО проти телеканалів «112.Україна», «NewsOne» і ZIK. Більшість людей – близько 60 відсотків – підтримують рішення Президента Зеленського. Не згодні з ним 37 відсотків респондентів.

ТРИВОЖНІ ОЧІКУВАННЯ

Суспільство, яке у своїй більшості схвалило закриття трьох телеканалів (112-й», «ZIK», «NEWSONE»), тепер перебуває в стані очікування. Досить тривожному, адже «п’ята колона» подалася в суди. Та й де гарантія, що через якийсь час ті ж таки медведчуки-рабіновичі-бойки (уже за «чистіші» гроші) не викуплять і не розкрутять під себе нові телеканали?

НАША П’ЯТИРІЧКА

Хтось пхекне: ото мені дата… Та її на одвіркові, ледь не при порозі мітять. А я скажу: це вік. Навіть для людини. У пять років уже не дріботиш, уже пробуєш сягнистих кроків. Правда, ще підбігом та підстрибом, але з явним бажанням встигнути за поважними чи й рішучими кроками дорослих.

Знову цькують Мову?

Україна тільки-но почала жити за новими мовними нормами, із 30 статтею «мовного закону», а вже маємо шалений спротив. З різних куточків країни чуємо обурливі, зневажливі лементи, ба навіть заклики не виконувати закон, який, буцімто, порушує чиїсь права.

МАНТІЯ МОСКОВСЬКОГО РЕВАНШУ?

28 січня 2021 року Окружний адміністративний суд Києва скасував постанову Кабінету Міністрів України про запровадження нового українського правопису, зазначивши, що «Кабінет Міністрів України при ухваленні вказаної постанови діяв поза межами своєї компетенції». Варто нагадати, що оновлений правопис почав діяти з червня 2019 року, а всі необхідні підстави для змін підготувала спеціально створена Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли вчені-мовознавці Національної академії наук та національних університетів з різних регіонів України. Виходить, що купка людей в мантіях із «всесильного» Окружного суду звели нанівець роботу кількох академічних інституцій, які спеціалізуються на питанні розвитку мови.

КРУТИ: НАУКА «УМІРКОВАНИМ» і «ЩИРИМ»

Отже, знову про гаразд не засвоєні на державному рівні трагічні уроки Крут, котрих, може, й не було б, якби соціалістична Центральна Рада не зазирала в очі Москві, а готувалася до належного збройного спротиву. Нині кожен школяр і студент знає, як проти добре озброєного більшовицько-московського війська М. Муравйова зважилися самотньо виступити курсанти Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького та сотня підпоручника Омельченка, переважно студенти Київського університету Св. Володимира і гімназисти – всього 600 багнетів, приречених на героїчну смерть під Крутами. Крути перейшли в «найголовнішу легенду нації», ототожнювалися зі славнозвісними Фермопілами (В. П’янов), стали одним із тематичних джерел української літератури, до яких чи не перший звернувся П. Тичина жалобним віршем «Пам’яті тридцяти», віднайшов, за словами О. Тарнавського, у юних героях «найкращу прикмету, що підносить їх після смерти до рівня святих: понад усе вони любили рідний край». Невдовзі творчим шляхом поета рушили Уляна Кравченко («Під Крутами»), О. Олесь («Під Крутами»), Б.-І. Антонич («Крутянська пісня»), Оксана Лятуринська («Дума про скривавлену сорочку»), О. Стефанович («Крути»), С. Гординський (поема «Сім літер»), Юрій Клен (фрагмент епопеї «Попіл імперій») та ін.

В обійми самотності,.. з лабетів самотності

A де ж люди? – знову мовив Маленький принц. – У пустелі все-таки самотньо …
– Серед людей теж самотньо, – зауважила змія.
(Антуан де Сент-Екзюпері, «Маленький принц»)

Молодість без курива

З курцями у громадських місцях борються вже не перше десятиліття. В Україні навіть офіційна законна заборона діє, ще з 2012 року. Як її дотримуються – пересвідчитися просто: пройдіться столичними кав’ярнями, клубами чи рестораціями, і ви легко виявите порушників. Причому деякі власники навіть заохочуть курців: так «дорожать клієнтурою».

«За Україну з вогнем завзяття…»

Святкового суботнього дня на Миколая громадська спілка «Бойове братерство України» вітала чергове поповнення: в Немирінцях, що на Житомирщині, Клятву служіння Україні та «Бойовому братерству» принесли нові члени організації. Святкову церемонію спілчани – безпосередні учасники російсько-української війни: бойові офіцери, солдати, добровольці, волонтери і капелани – довершили концертною програмою.
Але спершу була врочиста хода і спів Державного гімну України.

Прожитковий мінімум без «дурійки»

В Україні нарешті буде встановлено чесний прожитковий мінімум, який для українців досі є геть не прожитковим. Принаймні так на підсумковій річній пресконференції пообіцяла голова комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова.

Ще одне життя

– Зайшов попрощатися… — на порозі стояв наш сусід Костя і якось винувато посміхався.
– Ви на дачу? Ну, передавайте вітання батькам.
– Та ні… Ми зовсім їдемо… З України…
– ???
Найближчі сусіди, з якими сто років дружимо! Як, куди ви зібралися?!

Протистояння. Історія недуги

Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла, а обидві ворогуючі сторони стають єдиним організмом, який бореться за справедливість, за права людей? А може там немає нічого іншого, крім існування двох різних культур: однієї, котру рухає ностальгія за минулим, та іншої, яка вбачає попереду нові можливості для своєї країни?

Фемінізм: не проти чоловічого, а за людяне

Хтось переконаний, що ця суспільно-політична течія має на меті пригнобити чоловіків. А дівчата та жінки, які підтримують ідею рівності прав, часто соромляться назвати себе феміністками: бояться глузування тих, хто не тямиться на завданнях цього руху.

ЗА НОВОРІЧНОЮ МЕЖЕЮ

Сказати, що 2020-й був насичений недобрими подіями, – нічого не сказати. Можемо тихо зітхнути: пережили. Рік для світу виявився чи не найскладнішим після лихоліть Другої світової війни.

Траурна черга, де нема мого друга Бориса

Харків прощається з Геннадієм Кернесом. З телевізійних новин, повідомлень і світлин в електронних ЗМІ вражає нескінченна вервечка людей до труни небіжчика: з гвоздичкою в руці чи й цілими оберемками квітів. До цього велелюддя з сумними і серйозними обличчями бракує елегантного чоловіка, який би виліз на дах припаркованого неподалік авто і вигукнув класичне: «Чи був покійний моральною людиною? Ні, він не був моральною людиною. … Всі зусилля він поклав на те, аби жити за рахунок суспільства…»

Дим-димок сигарет, мов дівочі літа…

Минулорічне вибіркове опитування в Україні засвідчило: маємо понад 5 з половиною мільйонів курців. Цю цифру зафіксував щорічний державний статистичний звіт.

Мутна митна служба

Очікування, страх, пригнічення… Ні, це не сюжет фільму жахів. Усім нам до болю в ногах і серці знайомі безкінечні черги та тривалі марафонські забіги від кабінету до кабінету: не за Жар-птицею чи Золотим руном – за папірцем із печаткою та карлючкою, який, можливо, зробить вам щастя.
Діджиталізована Україно, агов, де ти? А у відповідь – як у давньому літописі: «… уже за горами єси!»

Б’є – значить любить?

Світова статистика свідчить: значна частина населення планети потерпає від побутового насилля. І найгірше, що більшість людей досі вважає це нормою соціальної поведінки. Витоки – у застарілих культурних традиціях. Україна не є винятком. Є ці прикрі відголоски у народних піснях (зокрема у так званих п’яницьких), у прислів’ях («Люби жінку, як душу, а тряси, як грушу»). Та й у класичних зразках української літератури (твори Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника).

СТАРІСТЬ – НЕ РАДІСТЬ?

Прикро, але факт: Україна ніколи не відзначалася гідними пенсіями. Жовтнева заява нашого Прем’єр-міністра, про те що через 15 років держава більше не буде спроможна на пенсійні виплати, також не додає оптимізму. Обіцяне декілька років тому введення накопичувальної пенсійної системи – і досі обіцянка. Що ж на нас чекає? Чи судилося колись українським пенсіонерам повноцінне життя?

Знай і наших!

Низький уклін панові Маску за талант і новаторство! Він схожий на чарівника, котрий втілює у життя найпотаємніші дитячі мрії та фантастичні вигадки: від супер-космольотів до всесвітнього інтернету, електрокарів, підземних магістралей…

Комусь пандемія, а шахраям «лафа»

Уселенська пошесть Cоvid-19 попсувала життя навіть криміналітету. В Україні теж. Поліцейська статистика констатує тридцятивідсоткове зменшення кількості надзвичайних пригод. І це в усіх містах країни.

«РАЙОННІ МЕДІАБУДНІ»: НАКАЗАНО ВИЖИТИ

Світ стає інакшим, а за ним – і засоби масової інформації. Хто-хто, а українська друкована періодика за останнє десятиліття помітно змінилася. Та вони, ці зміни, не радують, а навпаки – печалять і тривожать. Адже переважна більшість паперових періодичних видань – від загальноукраїнських до регіональних – просто припинила існування. Їх знищили безгрошів’я, конкурентні виклики, поліграфічні та поштові визиски і читацька байдужість.

Поштовий роман. Кібершахрайський

Середина тижня, звичайний осінній робочий день. Близько обіду брат просить піти до крамниці по тканину – у нас невеличке виробництво автоподушок. Він створює продукт, я займаюся маркетингом. Матеріал закінчився, треба йти, бо замовлення «горять».

ЧОМУ РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ НЕ Є ДЕРЖАВНИМ ПЕРЕВОРОТОМ

Заклик Національного музею Революції Гідності
до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
та інших органів державної влади, онлайнових, друкованих, аудіовізуальних ЗМІ

Аліна Косічкіна: «Не бійтеся приймати рішення»

Вона молода рестораторка, координаторка мережі ресторанів і кафе. У житті – перфекціоністка і жорстка управлінка в бізнесі. Завжди все помічає і дуже вимоглива до дрібниць, бо переконана – в усьому важливі деталі.
На другому курсі Київського національного економічного університету Аліна Косічкіна зрозуміла: досвід важливіший, аніж просто освіта. І влаштувалася на роботу в новий ресторан на столичному Печерську. За рік стала керуючою цього закладу (при цьому – наймолодшою в команді). У 2008 році познайомилася з Дмитром Заходякіним, перейшла працювати в його компанію, а 2013-го вони відкрили свій спільний ресторан. Перший.

Про Нескорених і Вільних

Кожен предмет цієї експозиції має свою історію, повну тривоги, жаху та розпачу, але й пронизану надією, вірою та безумовною любов’ю. Неймовірна енергетика переносить тебе у зовсім інший вимір реалій…

Валерія Гончаренко: «Контейнери для сміття не прищеплять людям екологічної культури»

Обідрані білборди та шматки паперової агітації на обніжках доріг – свідки того, що в Україні відбулися вибори, цього разу місцеві. На жаль, ніхто не замислюється над тим, скільки розкладатимуться оця передвиборча макулатура з обіцянками кандидатів. Якщо не знаєте, то для «самознищення» маленького глянцевого папірчика знадобиться понад 5 років.

«Я та інший, або інклюзія в дії»

Виставу-експеримент з такою назвою втілив соціально-інтерактивний театр столичного благодійного товариства «Джерела». Це громадське об’єднання допомагає людям з інтелектуальною інвалідністю освоюватися у соціумі.

Телеграм-канали: недостовірні аноніми чи якісні ЗМІ?

Популярність серед українських користувачів клауд-месенджера «Telegram», створеного 2013 року російським розробником Павлом Дуровим, зросла після блокування у вітчизняному інтернет-просторі соціальних мереж «ВКонтакте» та «Одноклассники». Нині завдяки створеним у месенджері каналам Telegram до свого «родового знаку» засобу комунікації додав і ознак джерела інформації. Та тільки чи надійне це джерело?

Міський транспорт без страху і догани

«Kyiv Smart City Forum 2020», який цього року відбувався в онлайн-режимі, скликав тисячі учасників та десятки спікерів. Й охопив увагою чимало злободенних питань українських міст. Як зауважив директор програми «Інфраструктура майбутнього» аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Володимир Шульмейстер, форум працював у кількох напрямках: соціум, якість життя, довкілля, уряд, економіка та мобільність.

Таке моторошне «Аллє-оп!»

Уявіть животіння за ґратами, щоденні тортури, постійне голодування. Ризикувати життям заради розваг інших, коли побиття перетворилися на буденність. Так минає кожен день братів наших менших на каторжних роботах у цирку. Глядач бачить красиве шоу, різнокольорові вогні, ідеально поставлені номери, проте не уявляє, який жах відбувається за лаштунками такого яскравого дійства.

«Солов’їна» просить захисту

Статистика використання української мови у побуті та у громадських місцях плачевна, а тиск русифікації на наших громадян не послаблюється. Такої думки Тарас Шамайда, співкоординатор громадського руху «Простір свободи». Напередодні Дня української мови та писемності ця організація представила в Укрінформі аналітичний огляд «Становище української мови в 2020 році».

Катерина Кононенко: «Переселенці загалом з осторогою ставляться до всього, що їх оточує»

За даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб Міністерства соціальної політики України, у квітні поточного року в Україні нарахували 1 446 881 вимушено переміщених осіб. У Київському університеті імені Бориса Грінченка теж навчаються студенти-переселенці. У кожного – своя непроста життєва історія.

До міста, подихати на повні…

Влада Львова вирішила вкотре самотужки показати європейський клас господарювання. Управління екології міськради запропонувало низку нововведень, покликаних, на думку ініціаторів, значно покращити екологічний стан міста.

Медіакухня: що смакує українцям?

Як і кожне глобальне явище, у 2020 році пандемія коронавірусу обросла великою кількістю чуток та міфів. Ситуація дійшла до рівня, коли серед фейків та маніпуляцій неможливо знайти правди. Особливо гостро постає питання серед ЗМІ, які претендують на об’єктивність, адже й вони впали жертвою загрозливого «фейковірусу». Це не могло залишатися поза оком експертів, і міжнародна організація «Internews», традиційно проводячи щорічне опитування, зосередила увагу саме на цій резонансній проблемі.

Цензура повертається?

Час безжальний, якщо люди байдужі до нього і до самих себе. Демократичні набутки «Революції на граніті» та Помаранчевого Майдану постали перед серйозним викликом. Навіть там, де цього найменше очікували, – у книговидавництві. Нинішня влада невтомно твердить про священність демократизації та європейських цінностей, натомість реалії свідчать: під загрозою демократичні основи нашого суспільства – свобода слова.

Кіно, СOVID і цинізм

Днями у мене на кухні звучало, повторювалося, лунало слово «кіно», але це не була розмова колег про нові фільми або про нагальні кіношні проблеми. Просто у мене на кухні працює маленький телевізор. Я остовпів перед ним настільки, що довелося подивитися ще раз вночі повтор «Прямого ефіру» на «Прямому каналі».

Українці «хелловінять». Не всі

Ще два десятиліття тому таке важко уявлялося на наших теренах.
З вітрин магазинів та торгових центрів на нас світять ліхтарі Джека, зирять відьми, привиди та інша бісова сила. День всіх святих традиційно святкується в Західній Європі та Америці. З кінця XX століття, з глобалізацєю мода на атрибутику Хелловіна дісталася до Східної Європи, а також до країн, котрі мають тісні культурні зв’язки зі США, Великою Британією: Японії, Південної Кореї, Сінгапуру, Австралії та Нової Зеландії.
А як в Україні?

Служба порятунку людяності

Волонтери-рятівники з організації Kyiv Animal Rescue Group своєю працею доводять: треба робити світ кращим. Щодня до них надходять сотні повідомлень з проханнями зняти кішку, що необачно залізла на дерево, пса, який впав у відкритий колодязь, чи навіть врятувати від морозів зграю червонокнижних рудих качок-огарів.

КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА. ВИБОРЧА

Демократичні і провальні – перші оцінки виборів до місцевих Рад та голів об’єднаних територіальних громад. В середньому по країні явка склала 37 відсотків – найменше в історії українського волевиявлення. До цього таким «рекордом» були 47 відсотків.

Операція «ТікТокізація»

Досвід президентських і парламентських виборів 2020 року засвідчив: соціальні мережі стали невід’ємною частиною політичного піару. Проте якщо у минулорічних кампаніях переважно використовувалися Інстаграм та Фейсбук, то у 2020 році у тренді ТікТок. Кандидати в мери Києва розгорнули баталії на теренах китайської соціальної мережі. Та чи буде така боротьба ефективною?

Цінностей не навчають, цінності всотують!

«Скоб»! Так вітаються, подаючи ліву руку, пластуни. Це означає: швидкий розумом і тілом, щедрий душею, обережний у помислах і планах, активний у ділах. І це ідеал пластуна. Організація сприяє патріотичному вихованню і самовихованню молоді за особливою, «пластовою» методою: добровільне членство, виховання й навчання через гру та працю, програма занять і випробувань, система самоорганізації, життя серед природи, підтримка зацікавлень і здібностей.

«Цифра» для державного управління

«Рішельє-форум: державна служба для нової ери» започатковано Кабінетом міністрів України ще 2009 року, щоб мати системний діалог між владою, науковцями та громадськістю для реформування державної служби та органів місцевого самоврядування.
Форум відбувається щоосені, у вересні. «Під прицілом» цьогорічного зібрання була цифровізація.

«Стоїть на видноколі Мати. У неї вчись»

Тисячі. Десятки тисяч. Кожна залишилася сам на сам з випробуваннями, далекими від нашої уяви. Вони не отримали ані державних орденів, ані знаків уваги від влади. Майже забуті героїні, Страдниці далекої війни…

Кинути журналістику – кинути поле бою…

Як залишатися журналістом-патріотом, громадянином, навіть скочуючись до пропагандистських кліше? Як не стати журналістом-визволителем? Про це дискутували працівники пера на Міжнародному київському форумі видавців. Почасти зрозумілий вибір, більшість учасників обговорення працювала на окупованих територіях чи як експерти відстежує роботу місцевих ЗМІ.

Здорові люди у здоровому місті

На розвиток міст, покращення рівня життя населення спрямовано соціальну ініціативу «Здорове місто». Днями її презентували у столиці.

«Бібліотека і Бібліотекар – це завжди про свободу»

Про нові можливості, глобальне мислення, ключові події та сподівання Української бібліотечної асоціації – діалог з президентом УБА, директоркою Науково-технічної бібліотеки ім. Г.І. Денисенка Національного технічного університету України «КПІ імені Ігоря Сікорського», кандидатом наук із соціальних комунікацій Оксаною БРУЙ, віце-президентом УБА, директоркою Центру неперервної культурно-мистецької освіти Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслуженим працівником культури України, кандидатом педагогічних наук Іриною Шевченко та віце-президентом УБА, директоркою Львівської обласної бібліотеки для дітей, заслуженим працівником культури України Ларисою Луговою.

Самоізоляція? Самовдосконалення!

Рік, в якому живемо, приніс глобальні зміни. Звикаємо до самоізоляції, до обмежень, до масок на обличчі, а дехто ще й до стерильних рукавичок. І, звісно ж, до неминучих тягот і втрат. Для прикладу, лише за перші два тижні карантину 2500 українських закладів харчування припинили свою діяльність. У ресторанному бізнесі без роботи залишилося понад 160 тисяч осіб. Окрім тих, хто вчасно зумів перейти на онлайн-обслуговування.

Під Колесом Фортуни

Відома журналістка написала нещодавно про чернівецьких міських депутатів, котрі направду зібралися відібрати землю у… місцевої психіатричної лікарні. Власне, синдром хворобливої ненаситності у наших можновладців давно межує з клінічним божевіллям, але почастішали випадки, коли вони біснувато стукають вже з протилежного боку свого персонального днища.

«Внутрішні дворики» Степана Процюка

У внутрішньому дворику Київського університету імені Бориса Грінченка письменник Степан Процюк зустрічався з читачами і презентував свою нову, щойно видану книжку «Відкинуті і воскреслі». Одна простодушна студентка з нетерплячки совалась на стільці, аж поки улучила момент озватися: мовляв, нам на парах сказали, що маємо змогу побачити живого класика. То як воно – бути класиком?..

Під знаком долі Георгія Ґонґадзе

Ще 2011 року на фасаді столичного офісу Національної спілки журналістів України було увічнено меморіальною дошкою Георгія Ґонгадзе. Цього ж року, 16 вересня, у день трагічного двадцятиліття, коли журналіста було викрадено, а потім убито, стару дошку замінили новою скульптурною композицією авторства Василя Маркушина.

Сила рівності

У листопаді минулого року Київська міська рада приєдналася до Європейської хартії рівності чоловіків і жінок у місцевих громадах. За 16 літ існування Хартії до неї долучилося 1800 міст із 36-ти країн світу. Асоціація міст України розпочала цей процес три роки тому. Першими українськими містами, самоврядна влада яких ухвалила рішення приєднатися до Хартії, стали Вінниця, Ірпінь та Житомир. Нині вже 80 органів місцевого самоврядування, 60 міст та містечок України офіційно взяли на себе правові зобов’язання дотримуватися ґендерної рівності.

Вигадки, замашкарені правдою

Звідки в українських ЗМІ неточності, перекручування, неповна інформація, а часто і свідомі вигадки й упереджені коментарі? Відповідь шукали експерти «Кримської правозахисної групи.» Вони проаналізували, як вітчизняні медіа висвітлюють ситуацію на окупованому півострові та не непідконтрольній частині Донбасу і те, яким тамтешні журналісти бачать життя в Україні.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО «FOREVER»!

До Дня Незалежності України Міністерство закордонних справ провело ревізію пам’ятників Тарасові Шевченку закордоном. Очільник відомства Дмитро Кулеба навіть заявив на весь Фейсбук про національний рекорд:  офіційно встановлено найбільшу кількість закордонних пам’ятників одній людині. Тут, схоже, шановний міністр вкотре відкрив Америку.

«Маскарадство»

Час такий нині – всі носять маски: хто на лиці, хто на серці, хто в думках. Оті маски, мов осіннє листя, осипаються на людей. Тих від слабості захищають, тих від правди ховають, тих від стиду заслоняють.
Суцільний маскарад.

Нерівності ґендерної рівності

«Ґендер чи антиґендер. Хто атакує демократію в Україні?» Така назва дослідження, яке презентували в агенції «Укрінформ» керівники низки вітчизняних громадських організацій, активістки та науковці. Цей ґендерний проєкт реалізовано за підтримки німецького фонду «Filia. Die Frauenstiftung» та федерального міністерства закордонних справ Німеччини.  

Фіґлярі на марші

Давній КВНщик Олег Філімонов нібито балотуватиметься в мери Одеси від партії «Слуга народу». Це той випадок, коли фатальні граблі вже добряче вдарили по лобі, а нас і далі переконують, що струс мозку, за певних обставин, може бути корисною процедурою.

Корономізантропія

Новий антирекорд за кількістю нових хворих: майже 2 з половиною тисячі українства.

Про «скрізь-своїх»

Часто так буває, що більше слави мають не герої, а ті, хто про героїв творить. Яскравим прикладом такого феномену був Володимир Висоцький. Граючи магічний образ «свого парня», він і справді був усюди «своїм». Співаючи про ІІ Світову – був «свій» серед фронтовиків, з альпіністськими піснями – «свій» межи альпіністів, зі спортивними – в товаристві спортсменів.

«Шоушизація» культури

Все більше переконуюся: наше суспільство і наша держава не комунікуються жодним чином. Держава за потреби просто «нахиляє» суспільство у потрібний бік або красиво ігнорує. З іншого боку, рівень громадянського суспільства настілький низький, а авторитет і компетенція громадських об’єднань настільки формалізовані, що годі й чекати, щоб суспільство якимсь чином впливало на рішення президента чи уряду.

НЕ МАННА З НЕБА

Оригінально, але досить очікувано окупаційна влада Криму привітала мешканців Сімферополя, Сімферопольського і Бахчисарайського районів з Днем незалежності України. З 24 серпня їм постачають воду по дві години на добу, зранку й увечері, а ближчим часом уріжуть і цей ліміт. А ще з тиждень тому у Сімферополі під духовий оркестр відкривали водогін, збудований військовими. Мабуть, російські окупанти забрали останнє на миття своїх танків…

Конфліктолог Сергій ДІДКОВСЬКИЙ: «В Україні ще не завершився процес розпаду»

З ним завжди цікаво. Колись давно ми у нього вдома не лише пили портвейн під крутий рок, а й годинами розмовляли про популярні музичні гурти, непереможне «Динамо» і дивилися діафільми на старенькому фільмоскопі. Тільки той, як зараз кажуть, «контент» був трохи незвичний для загалу. Живопис і скульптура, зібрання недосяжних музеїв, назви яких звучали для нас як дивовижна казкова музика: Уфіцці, Прадо, Лувр…

Відтоді багато води спливло у Дніпрі. Ті музеї стали «досяжними». «Динамо» вже котрий рік «не те», та й наші смаки щодо напоїв помітно витончилися. І вже недавнішню нашу розмову почали з того, як він, архітектор Сергій Дідковський, захопився вивченням конфліктів, їхніми початками, протіканнями, наслідками, пошуком шляхів виходу з непростих ситуацій.

«Пісня про паспортизацію столиці». Соло Іво Бобула

Кілька років тому в українського співака Іво Бобула вкрали паспорт. Принаймні про те, що паспорт украли, а не він його, скажімо, посіяв, зірковий співак зізнався сам на всю Україну – розпачливою, сварливою і мало не дипломатичною «нотою» в соціальній мережі. З того публічного розпачу хтось утішався, а хтось щиро співчував, утираючи сльозу.
Оригінальний римувальник Юрко Космина написав навіть вірша, який так і назвав «Паспорт Іво Бобула». Його варто зацитувати на продовження теми.

Уже й за зморшки чубимося

Достатньо одного погляду на нумерологічну психоматрицю України, аби зрозуміти, що українці – дуже емоційний народ. Емоційний до скандальності, цілковитої затятості і тотальної непоступливості. Тому й непримиренно гриземося через політичні вектори, мову, віру, світоглядних кумирів, відбираючи у самих себе шанс на рух вперед.

Іммерсивний театр. Погорільців

Якось одного разу, пафосно натягнувши на себе вечірню сукню із темнозеленого оксамиту і замшеві черевички на високих підборах, я помітила легке збентеження на обличчі свого французського друга, який запросив мене до театру.

КОРОНАВІРУСЕ, ПРОЩАВАЙ… І ЗДРАСТУЙ!

«Ой весна-красна. Коронавірусна». Малюнок  Григорія ІВАЩЕНКА (м. Дніпро)

Україна, як у часи Радянського Союзу, знову за завісою. Але тепер –  коронавірусною. Європа внесла нас до списку «червоних» країн, де високий рівень захворюваності і закрила в’їзд  до Шенгенської зони.
За словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби,  маємо  62 хворих на 100 тисяч населення, тоді як в ЄС таких трохи більше 16-ти.   

Війна з їжею: на межі

Калорії, вага, об’єм талії, кількість випитої води, інтенсивні тренування, відображення тіла у дзеркалі… Дехто контролює себе аби привити корисні звички, а хтось карає обмеженнями за минулі помилки. Де межа психічного розладу харчування та самодисципліни?
Тема анорексії майже не обговорюється, від неї хочеться сховатися, загубитися, зникнути. Це рана, яку боляче зачіпати навіть спогадами.

КОЛО ЗА КОЛОМ, БІДА ЗА БІДОЮ

Катастрофічний паводок знову накрив значну територію Західної України. Як констатує Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, за декілька днів випало понад 70% місячної норми опадів, а тому цьогорічне потопелля перевищує потугою біду 2008 року.

Кодують на поразку?

Соцмережами шириться інформація про ініціативу спорудити в Києві пам’ятник Іванові Богуну – на території військового ліцею, який носить його ім’я. Вже й відомий творець: вінницький скульптор Анатолій Бурдейний – автор монументальних робіт, встановлених у Вінниці та Україні. Є й фото майбутнього пам’ятника: вершник, що тримає в руці оголену шаблю. Правда, наче з доброго дива – та зброя… вістрям донизу. Загальновідомо: шабля донизу, які і гвинтівка багнетом у землю, означає відмову від боротьби. Простіше кажучи капітуляцію.  В історії нашої монументальної культури таке вже траплялося. І теж з національними героями України. 28 серпня 1968 року ЦК КПУ і Рада Міністрів УРСР постановили спорудити в Умані пам’ятник Іванові Гонті і Максимові Залізняку. Легендарний скульптор Іван Гончар створив такий пам’ятник, виготовив макет. Але ніхто не брався його ставити. Влітку 1971 року я у складі неофіційної депутації від уманців побував у майстерні Івана Макаровича. Нас було троє і ми хотіли вияснити причину.

 «Не можна бути журналістом вісім годин на добу»

Хтось мріє про це ледь не змалечку, й одразу після школи з мрією про журналістику вже з фахової студентської лави цілеспрямовано «розписує перо». Є й такі, хто приходить у цю професію згодом, усвідомлено, після певних шукань, спробувавши себе в іншому. Саме темою вибору професії починаємо розмову з Віктором ШПАКОМ, журналістом, видавцем і науковцем, президентом Української видавничо-поліграфічної компанії «Експрес-об’ява», доктором історичних наук, доктором філософії в галузі економіки, професором кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.

Валерія РАДЧЕНКО: «Після програми FLEX живу ніби в іншому світі»

З 1992 року живе і процвітає FLEX (Future Leaders EXchange) – некомерційна програма щорічного обміну для старшокласників з країн колишнього СРСР.  Завдяки їй щасливчик може на цілісінький академічний рік переселитися до США:  мешкати в американській родині, вчитися в американській школі, брати активну участь у тамтешньому шкільному житті.

Про дітей. Не лише у День захисту

Міністерство юстиції України за інформаційної підтримки Укрінформу зорганізувало онлайн-конференцію до Дня захисту дітей. Заступниця міністра Валерія Коломієць найперше привітала всіх зі святом і наголосила: Мін’юст щонайактивніше працює над подоланням та мінімізацією проблем українських дітей. Чиновники готують проєкти законодавчих і підзаконних актів для захисту й розширення прав малих громадян країни, ініціюють інтерактивні атракції за участі дітей.

«Запоріжжя-Держкіно-транзит»

Вже майже рік вітчизняний кінематограф колотить. Так, відбуваються прем’єри, українські стрічки представляють на фестивалях, нагороджують кращих, прокатники нарешті побачили сенс «крутити» вітчизняні фільми, а головне – глядач пішов на українське кіно. Але це, таки би мовити, на вершині. А в долині?

Конкуренція за вуха й очі

– Ви будете настільки фахівцем, скільки приділили цьому часу і зусиль, – почав свою онлайн-зустріч із студентами-грінченківцями, майбутніми журналістами, шеф-редактор інтернет-видання «Оглядач» Орест Сохар. Обнадіюючи  об’єктивною перспективою: – Маємо чимало відкритих вакансій, та з десятків хлопців і дівчат, які приходять на стажування,  залишаються  одиниці.

Військові проти «липкоруких»

Міністр оборони вимагає викриття корупційних схем, «а не гасел та імітацій бурхливої діяльності». Про це запевнив на онлайн-брифінгу в Укрінформі начальник управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України Вадим Приймак.

Особливості мілітарної культури

Міністерство оборони України започаткувало серію брифінгів, щоб ознайомити широку громадськість з культурою військової символіки та її особливостями. Спікером першого, який відбувся в Укрінформі, був полковник Ігор Непота, співробітник міністерського відділу розробки та впровадження військової символіки ЗСУ. За його словами, інформаційний цикл має привернути увагу українців до особливостей мілітарної культури, розповісти про організації та структури, котрі ту культуру творять та уособлюють.

Не за понюшку тютюну

З нагоди Всесвітнього дня без тютюну біля Офісу Призидента відбувся брифінг «Захист юнацтва від маніпуляцій тютюнової індустрії та запобігання їхнього залучення до вживання тютюну та нікотину».

Три прості пандемічні історії

Covid-2019 фактично позбавив роботи майже 200 тисяч українців. А багатьох – і засобів до існування. У час карантину провела невеличке журналістське опитування: поспілкувалася з кількома випадковими людьми. З тими, звісно, хто погодився  поговорити. Ось дещо із записів з тих спонтанних розмов.

Жертви «морської економіки»

Державна служба зайнятості рапортує: кількість безробітних в Україні за останній рік знизилася на дев’ять відсотків. Щоправда, під час пандемії коронавірусу, люди знову потяглися на «біржу праці». У багатьох ні роботи, ні засобів для прожитку. Але й серед працюючих чотири з половиною мільйони отримують мінімальну зарплату. І маєш роботу, і не розженешся! 

Мертві бджоли не гудуть

«Через чотири роки після загибелі останньої бджоли – загине людство». Таке відкриття-одкровення відомого вченого Альберта Ейнштейна, на відміну від теорії відносності, ми на уроках фізики чи, принаймні, біології не вивчали. В Україні щовесни і літа масового гунуть бджоли. Ось і нині пасічницький сезон ледве розпочався, а вже полетіли сигнали біди із Полісся, степової Одещини, Сіверщини…

Суддівство без упереджень

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Людмила Губська не тільки відповідальний та досвідчений працівник, а й приваблива жінка з уважним мудрим поглядом. На розмову погодилася охоче, запросила до себе. Мрії і сподівання – саме з такої теми розпочалося наше спілкування в її ошатному службовому кабінеті, де теж відчутна дбайлива рука доброї господині.

У тому житті, що після карантину…

Коли закінчиться карантин, що найперше зроблю? Спитала себе, і згадала один чудовий день.

Сон карантинної ночі

«Всі плани поруйновано… В мене нема роботи… Я ніхто в цьому житті,.. не маю майбутнього. Я залишуся самотнім… Мені нічого не хочеться…»  Депресія чи переддепресивний стан ладні захопити зненацька будь-кого, навіть найбільшого оптиміста. Під час нинішнього уселенського карантину лікарі констатують наростання у людей негативних емоцій: тривожності, втоми, безсоння… Україна у цьому не виняток.

Блиск і злидні української фалеристики

Комісія державних нагород і геральдики у нинішньому вигляді, не тільки не потрібна, а й шкідлива… Про це на онлайн-брифінгу в Укрінформі  заявив директор виробничо-творчого об’єднання «Орден» Олександр Сопов. Захід для преси, власне, і приурочили 28-річній історії діяльності цього дорадчого органу при Президентові України,  покликаного виробляти єдиний підхід до розвитку нагородної та геральдичної справи. У який спосіб? Готувати проєкти нормативно-правових актів, висновки щодо порушених перед Главою держави клопотань про нагородження, узагальнювати практику нагороджень, провадити експертизу проєктів нагород.

Немедичні виклики пандемії

Тема коронавірусу третій місяць окупує інформаційні медійні поля, про неї говорять на кожному теле- і радіоканалі. Пандемія несподівано, але рішуче увійшла у наше життя. Змінивши  усталені звички, гальмує економіку, збурює суспільства. І не лише ця напасть, а сама інформація про неї часто стає викликом. Про це і йшлося на дискусії експертів, ініційованій громадською організацією «Інститут світової політики» за інформаційної підтримки Укрінформу.

«Коли її поклали на мене, увесь світ зупинився…» 

Чесні історії про материнство

Моя мама народила мене у муках. Від початку все пішло не за планом. Лікарі довго не ставили діагноз. Одні говорили, що мама вагітна, інші, що має кисту.  У підсумку обидва діагнози підтвердились. Мама перенесла важку операцію, а я вперше заворушилась. Кожен мій грайливий рух «Егей! Я тут!» віддавався рідній болем. І в рану, і в серце… Звісно, мама розповідала мені дещо інакше. Але я зрозуміла, що материнство – це важко.

Моя самоізоляція

Раніше маски здавалися трендом якогось азійського напівбожевільного дизайнера.

Нумерологічний аналіз агонії

Числа, які будуть актуальними для України з 2021 року, ще місяць тому викликали глибокий езотеричний сум. Тобто і поверхового погляду достатньо, аби зрозуміти, що нова програма через рік-два не дозволить владі (будь-якій!) і далі виводити за «лапки» народ, опускаючи його до рівня мовчазних низькооплачуваних трударів.

КОРОНА СПАДАЄ…

Карантин оголив інституційні проблеми державного риштування. Протикоронавірусна оборона виставила на суспільний огляд приховані протиріччя регіональних еліт із центральною владою, до Президента включно. А своєрідним спусковим гачком став скандал довкола київського ресторану «Велюр». Цей наддорогий ситний рай для гурманів-товстосумів попри всі карантинні заборони спокійнісінько і безборонно крутив собі звичний бізнес, точнісінько так, як і його недоторканний власник, нардеп від «Слуги народу» Микола Тищенко. Подейкують, саме йому у найвищих кабінетах доручено наглядати за столичною владою. А раніше ресторатор навіть заявляв про свої амбіції на крісло київського градоначальника.

Олена Росінська: «Проблема зазвичай полягає не в самій події, а в нашому ставленні до неї»

Четвертий тиждень українці працюють і живуть у режимі посилених карантинних обмежень. За такої напруги перед лицем реальної пандемічної небезпеки психологічний чинник, очевидно, відіграє не меншу роль, аніж дотримання санітарних норм. Як не втратити психологічного здоров’я – про це спілкуємося із фахівчинею з медіапсихології та практичної психології, заступницею директорки Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Оленою РОСІНСЬКОЮ.

Журналістика екології,.. екологія журналістики

Попри карантин і самоізоляцію студенти Інституту журналістики столичного Грінченкового університету приймають гостей. Хай у режимі дистанційної зустрічі, зате знаних і шанованих. Цього разу на розмові у першокурсників побував фаховий біолог і журналіст за покликанням, експерт Центру охорони дикої природи Олег Листопад. Його лекція про стан довкілля в Україні не лише зацікавила злободенністю теми, а й викликала жваву дискусію: що і як має написати журналіст, аби його прочитали, почули, і щоб цей суспільний резонанс спонукав розв’язати порушену журналістським виступом проблему.

ЧОРНОБИЛЬ НЕ ВІДПУСКАЄ

Ця трагедія назавжди вїлася в нашу плоть і кров. 26 квітняне просто чорна дата з минулого, аварія на Чорнобильській атомній і нині дається взнаки, не лише наслідками смертоносного опромінення…

«Мені той орден ні до чого»

Пам’яті батька присвячую

Мій батько Володимир Титаренко пішов на Другу світову у вересні 1943 року. Встиг закінчити семирічку, а тоді це вже вважалося непоганою освітою. Мабуть, тому його й не погнали форсувати Дніпро з дерев’яним муляжем гвинтівки, як його батька, мого діда. Хоча той дід був добрий козак і Дніпро тоді все ж таки подолав. Але це окрема історія.

Епітафія епітафії

Місяць тому їздили на Житомирщину, батьківщину моєї мами. Заїхали на цвинтар, де поховано бабусю з дідусем. Провідали могили рідних, родичів і просто знайомих. Життя швидкоплинне і коротке. Це усвідомлюєш, коли бачиш оті межові дати на надгробках: народження і смерті.

«Нєпобєдімая і лєгєндарная». Ніколи знову

Те, що я розповім, не претендує на історичний аналіз. Це навіть не пропаганда з ухилом до українського патріотизму. Це мої спогади з далекого минулого, що тепер, ніби вода, відстоялися і вияснилися…

ВІРУСОКАДИЛЬНИКИ

Міністерство охорони здоров’я прогнозує післявеликодній сплеск захворювань на COVID-19.
Доти говорили про помірне поширення коронавірусу, про те, що у травні можливий його спад. І ось на тобі! А все «завдяки» старанням Російської православної церкви в Україні. Чи, як називають себе тамтешнє духовенство і прихожани, Української православної церкви Московського патріархату. Її ієрархи не раз закликали на порушення карантину вистоювати служби у храмах, прикладатися до ікон і причащатися. Так було Вербної неділі, таке ж ми чули і в переддень Великодня. Церква, як бачимо, настільки «українська», що готова бездумно пожертвувати здоров’ям, навіть життям своїх вірних, українських громадян. То хто ж у ній править? Іуда чи Мамона?

До нас із кров’ю, а ми – любов’ю

Попри віроломну російську анексію українського Криму, попри кровопролитну війну на Сході України, розв’язану Кремлем, його військовою силою та терористичними найманцями, більшість українців добре ставляться до росіян. І навіть краще, ніж росіяни до українців. Це засвідчують дані соцопитувань, проведених наприкінці січня – на початку лютого нинішнього року Київським міжнародним інститутом соціології і російською недержавною дослідницькою організацією «Левада-Центр».

МЕДИКАЛІЗАЦІЯ І ЖУКИ

Минуло два тижні, як був оприлюднений мій роздум. Дякую читачам за щирі відгуки!

… А давцеві – клятьби правцеві

Почитав оце, як у моєму рідному Тернополі невідомий добрий чоловік заніс на лікування чужої дитини 100 тисяч доларів, попрощався і мовчки пішов собі, не відгукнувшись на запитання «Хто ви?»

«Де наші бабки?»

Виносив сміття і став свідком по-театральному яскравого, з глибокою метафоричністю епізоду, який годі придумати, бо його може подарувати лише життя, в реальному часі.

«Секта свідків карантину»

Коронавірусний карантин виявив цілу касту соціальних мазохістів… Чим більше їх утискають, чим різкіше їм викручують руки – тим у солодших, аж до екстатичного, конвульсіях вони здригаються.

Голокоронація

Людство за свою історію пережило багато потрясінь – від стихійних лих (природніх та техногенних) до пандемій та воєн. І ось у XXI столітті суспільство має новий виклик – вірус, що з неймовірною швидкістю шириться планетою. І смертельна коса його страшна та розмашиста…

ПОДБАЙМО ПРО ЛІКАРЯ!

Моя дружина лікар – пульмонолог однієї з київських лікарень, яка в списку тих, що приймають людей на карантин і лікують у випадку можливого розповсюдження коронавірусу. У звязку з пандемією вона опинилася, можна сказати, на передовій. Щодня процедура збору на роботу перетворюється на певний ритуал, який передбачає заходи безпеки від інфекції, приготування їжі на весь день та ін. Головне ж – як дістатися на роботу. Певний транспорт у місті для такої категорії людей працює – за спеціальними перепустками. Але ж до цього транспорту ще треба дістатися та й не доїжджає він до самої лікарні. Вихід – таксі. Щодня ми витрачаємо на це більше ста гривень. Під вечір дружина повертається з роботи. При всіх заходах безпеки, невідомо, що вона заносить з вулиці і лікарні у дім. Родина, отже, мимоволі у зоні підвищеного ризику зараження коронавірусом.  

За крок до небезпечного Рубікону

Пік захворюваності коронавірусом в Україні, схоже, припаде на двадцяті числа квітня. Принаймні такий прогноз зробив лікар-епідеміолог, колишній керівник центру «Здоров’я» Володимир Курпіта. Він порівняв динаміку поширення хвороби у Китаї, Італії та Іспанії із ситуацією в нашій країні. На думку спеціаліста, суттєве зниження рівня захворюваності відбудеться до кінця травня. Цьому посприяють тепла сонячна погода і наші традиційні городи: люди переберуться на свіже повітря, полишивши скупчені міста…

Одкровення

Ісуса називали Учителем. Світло ніс людям, правду відкривав, думку пробуджував. Нинішні педагоги теж є світочами: у садочках, у школах, у вишах. Колись у селі найповажнішими були священник і вчитель. Багато води спливло… Я вже 45 літ працюю у вищій школі. Відчайдухи та жертовники ще зосталися, але… Нині, на жаль, біля владного керма багато неуків, або, як їх назвав Степан Хмара, «шпани ліквідаторів». Сподіваюся, вони збагнуть хибність своїх ідей.  Будувати освітній Храм дуже довго – розвалити просто. Що ж вони пропонують?

Депутат-блогер, або Бумеранг фатальної дев’ятки

Хедлайнером гастрольного туру коронавірусу в Україні став, без сумніву, народний депутат Сергій Шахов. Він першим із VIP-персон не побоявся зізнатися про глобальну хворобу, першим із-поміж впливових потрапив на лікарняне ліжко і ось вже два тижні поспіль веде репортажі просто з інфекційного боксу.

НЕ ПАГОРБИ ПЕЧЕРСЬКІ, А БАТИЄВІ ГОРИ

Українська громадськість, освітяни й науковці, діячі культури – на хвилі протесту: під прикриттям надзвичайних економічних заходів у зв’язку з пандемією коронавірусу влада повела боротьбу з наукою і культурою. Проваливши бюджетні надходження, як минулого, так і нинішнього років, в умовах, коли наростаюча пандемія потребує значних витрат, уряд заходився обрізати державні видатки. І так захопився, що почав по живому сікти шкільну і вищу освіту, фундаментальну науку, книговидавництво, кіно…

Століття Сеньйора

Будинок вчених, Львів, вул. Листопадового Чину, 6. Саме за цією адресою, рівно день у день з початком карантинних заходів, коли ще дозволяли збиратися до двохсот осіб, відбулося урочисте вшанування столітнього ювілею Степана Михайловича Стойка, вченого з європейським ім’ям, професора, доктора біологічних наук, головного наукового співробітника Інституту екології Карпат НАН України, почесного доктора Зволенського технічного університету та Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України, почесного члена Українського ботанічного товариства, дійсного члена Української лісівничої академії наук та Наукового товариства імені Шевченка, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки.

COVID. У дзеркалі Сімки

Вірус, обтяжений короною і карантином, автоматично змушує шукати бодай якийсь привід для оптимізму. Сам пошук апріорі невдячний, бо цей «позаклітинний інфекційний агент» (характеристика із Вікіпедії) хоч і загрожує найбільше легеням, проте нахабно укорінився у нашому мозку, змішавши реальну симптоматику з класичною іпохондрією.

Дистанційно, але емоційно

Президент Володимир Зеленський виступив з пропозицією масштабного телевізійного навчання  учнів 5-11-х класів на час карантину. Перший досвід напрацювали на столичному муніципальному телеканалі «Київ», а виступили з ініціативою «Відкритих уроків» міський департамент освіти і науки та Інститут післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка. Фахівці інституту надали методики  дистанційного навчання, підготували тематику телеуроків.

Карантинна зона

Понад тиждень Україна на карантині. Влада щоденно оприлюднює зведення зі ще однієї передової, медичної. Вони невтішні: заражених COVID-19 додається. Є, на лихо, і перші жертви. Втім відомо і про перше щасливе одужання: за інформацією МОЗ, результат тесту на наявність коронавірусу у  мешканця Чернівців двічі показав негативний результат.

Коронавірусна пастка для «хом’яків»

Власник мережі «Медтехніка» Олексій Давиденко повідомив через мережу Фейсбук просто-таки казкову, як для езотеричних спостережень, новину: українські скоробагатьки взялися скуповувати на складах апарати штучного дихання й розтягують їх, мов хом’яки, по своїх приватних норах.

НЕ ВТРАЧАЙМО ГОЛОВИ!

– Вони, «умніки», прийняли карантин, а нам тепер по магазинах бігай…
– Ага, ага… Ондо як крупи з полиць розгрібають.
Дві жіночки посеред торгового залу гучно скрушаються наболілим.
– А ви будьте розумнішими, не бігайте і не розгрібайте.
Це вже я не витерпів, кинув своїх п’ять копійок.
Одна з жінок, закопиливши губу, відвернулася.

МІНІСТРИ НА КАРТОПЛІ

Міністерка охорони здоров`я України заточила себе в Новосанжарський карантин. Разом з евакуйованими з ураженого коронавірусом Китаю. Що робить у санаторії головна медична чиновниця держави? Міряє температуру здоровим громадянам, що потрапили в зону ризику? Бере кров для тестів? А зайняті штатні медпрацівники і відряджені туди спеціалісти, виходить, б’ють байдики?

КРИМ. ПОГАНЬБЛЕНЕ СЛОВО

Побачила світ інформаційно-аналітична доповідь про переслідування журналістів і блогерів у Криму після загарбання півострова Росією. Документ містить, зокрема, результати моніторингу, який проводили Центр прав людини ZMINA і Кримська правозахисна група з кінця лютого 2014-го і по вересень 2019 року. За цей час задокументовано 369 випадків порушення свободи слова і прав медійників.

Василь МАСТІЙ: «Земля – не цвяхи, якими можна торгувати на вагу»

В украй рідкісні дні року, коли Василь Мастій вибирається зі Святця до Києва, зустрічаємося, як кажуть, «на бігу». Були часи, коли ті звичні для керівника поважного сільгосппідприємства суто ділові столичні вояжі розбавлялися поїздками спокійнішими і приємнішими: на святкування Дня працівника сільського господарства чи на аграрну виставку. Часи змінилися, змінивши й поїздки. Стало у них більше принуки, яка зазвичай нічого приємного не обіцяє. І якби не короткі години зустрічі тут із сином та онуками, столиця для Василя Васильовича вже давно не викликала б відчуття святковості чи приємного щему.

«Back in USSR?»

Назва пісні славетних «бітлів», яку виніс у заголовок, пригадалася, коли почув звістку про те, що Верховна Рада в першому читанні схвалила скорочення свого конституційного складу з 450 до 300 нардепів. Показово: за таке рішення у сесійній залі, окрім тієї «монобільшості», що з усіх фракцій, проголосувала лише проросійська «Опозиційна платформа – за життя». Наступним кроком парламентської реформи, можливо, стане пропозиція поєднати сесійну роботу народних депутатів з іншими видами діяльності. Справді, навіщо весь час «протирати штани» за пультами. Краще, як це вже було за пріснопам’ятних часів УРСР, пару разів на рік депутатам з’їхатися під купол й ухвалити заздалегідь підготовлені законопроєкти. Ото й буде справжній «турборежим». Слово в парламентському лексиконі начебто нове, але методи роботи нинішньої Верховної Ради схиляють до минулого, сумнозвісного…

ТРИ «ПРАЗНИКИ» В ГОСТІ

«…Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!»
Ці слова давньої колядки згадав з гіркою іронією, коли на Святки довідався про три «подарунки», які влада припасла українцям. Два з них вже мають статус законопроєктів – урядовий «Про працю» (реєстраційний номер 2708) та депутатський: зміни до деяких законодавчих актів щодо окремих питань діяльності професійних спілок  (2681). В парламенті їх зареєстрували в акурат до Новорічних свят. А третій – проєкт закону щодо забезпечення національної інфобезпеки та права на доступ до достовірної інформації – поки що оприлюднено на сайті Міністерства культури, молоді та спорту.

Будь розумнішою: втікай!

Доки Ілон Маск планує заселити Марс людьми, тут, на Землі, багато жінок досі живуть у рамках стереотипів і страху. Перебувають у аб’юзивних стосунках, терплять знущання і побої. А ті, хто про це дізнаються поспішають кинути: «Сама винна!». Зізнаймося, НЕ винна і все це почалося ще у дитинстві. А руку до цього доклали самі ж батьки. «Потерпи», «будь розумнішою», «зроби вигляд, що він має рацію», «промовчи», «не зли його» – хоча б раз у житті такі поради від матері чи бабусі чула чи не кожна.

«Галерея-36»: прекрасний одсвіт щедрих душ

Понад 150 полотен відомих художників розгорнуто в окрему експозицію «Колекція. Галерея-36».

Чи б’ють того, кого люблять?

В елітному районі Києва кричала жінка. Просила допомоги. Гукала з припаркованої автівки: у кабіні була з чоловіком,  з’ясовували стосунки. «З’ясування» зайшло надто далеко: обличчя жінки вже заюшила кров…

Здорова планета, вільне покоління…

Бізнес та екологія – ці теми стали центровими на цьогорічному «Free Generation Forum». Власне, питання, яке посутньо розглянув форум, було одне і конкретне: «Чи зможе в нашій державі бізнес розв’язувати екологічні проблеми?»

КОМУСЬ – ЗЕМЛЯ, А КОМУСЬ – ХОЧ У ЗЕМЛЮ

Чесно кажучи, йшов на цей форум з мимовільним упередженням. Покликала туди не стільки сама тема, скільки повага до знайомих шанованих українських науковців, які те поважне зібрання ініціювали і готували.

Бранці наші менші

От-от забринить сльоза і впаде на іржаві ґрати між нами. Такими сумними і запопадливими очима дивиться на тебе те звірятко. Воно навпроти, у неволі. А ти прийшов, заплативши за те щоб роздивитися живу істоту… Побачив та й пішов собі. 

Розірви коло насильства!

25 листопада у багатьох країнах світу розпочалася кампанія «16 днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства». До неї приєдналася Україна. У містах країни пройшли тематичні акції. Зокрема, більше сотні студентів-грінченківців взяли участь у флешмобі «Розірви коло насильства», організованому Фондом народонаселення ООН в Україні – UNFPA.

Олександр МАХОВ: «Для ідей не може бути меж і кордонів»

Талановитий журналіст, людина, котра не боїться ані антарктичних морозів, ані війни. Він залишився без підтримки рідних, але не занепав духом. Не дивлячись на успіх та популярність у телевізійній сфері, залишається доброю та чуйною людиною.

Гра заради зцілення

Дуже часто наші життєві проблеми продукує не хтось зовні, а ми самі. Накопичувати та задавнювати їх легко, надзвичайно важко потім позбутися.
Виявити травми минулого, перебороти шкідливі звички — це почасти є надзавданням. Проте ігропрактик Олена Дорошенко впевнена: це можна зробити! Розповідає про три трансформаційні гри, здатні на дива.

Фото на паспорти знедолених

У світі понад десять мільйонів людей позбавлені громадянства. Часто вони не мають ні житла, ні роботи. В Україні таких – близько 75-ти тисяч. Крім безхатьків, тут і роми, і люди похилого віку, у яких залишилися паспорти від часів СРСР, і діти, народжені на непідконтрольних територіях. Тому фотовиставка Олександра Чекменьова, відкрита в Музеї історії Києва за підтримки Агентства ООН у справах біженців, крім художнього, набуває ще й актуального суспільного звучання.

Браницькі «воші»

Вони неймовірні – чернігівські ліси. Зелена, шумлива оаза влітку і мовчазна та сувора в білому вбранні взимку. Прадавні сіверські бори зачаровують своєю таємничістю і нескінченністю, дивовижею та гармонією.

«Їде маршрутка, як собача будка…»

Таким убивчим рядком починається одна із пісень легендарного українського виконавця Кузьми Скрябіна. Кузьму пам’ятатимемо як чудового співака, телеведучого і просто щиру людиною, якій не була байдужою рідна країна…
Але зараз не про Скрябіна, а саме про маршрутки.

ВІЧНИЙ МАЙДАН

Шість років тому розпочався Майдан. Величезні надії на переміни. А сьогодні… Непокарані винуватці, за сотні смертей. Буцімто неможливо ідентифікувати «беркутівців», «тітушок».
Кричу за Станіславським: «Не вірю!»
В дні Майдану, прийшовши  додому, описував вночі на комп’ютері події дня, свої розмови біля Адміністрації президента з бійцями ВВ – внутрішніх військ та спецпризначенцями – беркутівцями (почергово, в залежності від ситуації на Майдані, стояли, то ті, то інші.). Розміщувати в інтернеті пости під своїм іменем було небезпечно (на Майдані ми навіть іноді відключали свої телефони – Януковицькі служби відслідковували місце перебування) і я вибрав собі нік Павло (так мене хотіла назвати моя бабуся)- Павло Павленко з обличчям Козака Мамая.
Переглядаю свої записи. Проживаю знову мій, наш спільний Майдан. Хочу згадати ті дні, пройти тими ж стежками…

«Четверта влада»? «Четвертий стан»!

За останні двадцять шість років в Україні вбито понад 60 журналістів. Лише за 10 місяців поточного року через професійну діяльність постраждали 208 журналістів. 92 відсотки злочинів проти працівників ЗМІ залишаються безкарними, тільки кожна дванадцята справа про напади на журналістів доходить до суду, а підсудні, як правило, відбуваються символічно-мізерними штрафами…
Таку сумну картину представили у сесійній залі Верховної Ради учасникам парламентських слухань «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення».

«Наслідки війни відчуватимемо багато років»

Моя мати Тетяна Зезюлькіна повернулася з Косово та Боснії і Герцеговини – була там у складі делегації громадської організації, що опікується правами жінок, постраждалих у військових конфліктах. Погодьтеся, тема животрепетна як для країн візиту, так і для України.

«Вот так!»

Автобуса так гицало по сільських ямах, що пані збоку, вирячивши очі, затиснула рота долонею. «Ще вилетить до біди…», – промимрила на зупинці крізь штучні зуби.

Театр із назвою «Журналістика»

Якщо спитати пересічного українця «Що таке журналістика?»,  більшість людей нині асоціюватимуть її, напевно, з брехнею та маніпуляціями. На жаль, таке сприйняття найдавнішої професії в Україні стало нормою.

Ціна «кайфу»

Кому з нас не кортіло постійно відчувати легкість, піднесення, бути енергійним та життєрадісним? Кожен досягає цього по-різному: хтось займається спортом, хтось із головою занурюється в хобі, хтось здатен вловити ці відчуття просто проводячи час із у родині, з друзями. Але є й такі, хто обирає кардинально інший спосіб: «чарівні» речовини, які начебто дають «все й одразу».

По обидва боки лінії

Михайло Шубін з Донецька розповідає про поїздки на Велику Україну за пенсією. На непідконтрольних територіях українська банківська система не працює.
Ім’я співрозмовника змінене задля його безпеки.

Марія ДМИТРІЄВА: «Без жінок миру не здобути»

Це споконвічна думка, що історію писали переважно чоловіки. Оружні. Просто внесок іншої половини людства, найперше в досягненні миру, ігнорувався. Хоча досвід жінок і чоловіків в умовах війни, зазвичай, суттєво різниться. В усі часи це болюча тема: як захистити жінок під час збройних конфліктів.

Микола СТЕЦЕНКО: «В нас санітар лісу – це депутат Верховної Ради»

Ледь помітні мазки жовтогарячої барви на суцільному тлі ще зелених верхів наочно свідчили: карпатська осінь цього року забарилася. Але раптове похолодання, перша снігова «крупа», провісник прийдешніх заметілей, пророчать незворотність прийдешньої зимової стужі. На березі Морського Ока (так ще називають знаменитий Синевир) панує тиша. Разом з літом схлинув і натовп відпочивальників. Тепер поодинокі поціновувачі дикої природи можуть по-справжньому насолодитися дзвінкою гірською тишею. Холодне прозоре повітря чітко промальовує обриси довколишніх вершин, поки що живим сріблом, а не важким свинцем виблискує плесо. Такий він, вересень на березі овіяного легендами озера, у володіннях Національного природного парку «Синевир».

Загралися… до смерті

«Cлабка стать» стає сильнішою і вже не просто зрівнялася у правах із «сильною», а й часом домінує над чоловіками. «Жінка завжди права»,  –  переконання дедалі впевненіше вкорінюється в суспільстві…

Майдан озвався історіями

Від часу Революції Гідності минуло понад 5 років, але згадувати ті події досі тяжко. Небесна Сотня новітніх українських героїв дивиться на нас з Височини, і їм до болю додається прикрість…

Пласт шикується в похід

Вишикувані в урочисті колони, в одностроях і під знаменами тринадцяти куренів, понад тисячу столичних пластунів урочисто відкрили новий  рік своєї діяльності. Починають його традиційно восени, після закінчення таборових вишколів та відпочинку.

Піґулка від заздрощів

Набережна Круазет – це безумовна ідеальна краса. І розкіш. Найдорожчі готелі. Найвишуканіші ресторани. Найкрутіші автомобілі. Найшикарніші яхти. Найрозкішніші жінки. Найпрестижніші магазини. Найчистіші пляжі. 2,8 кілометра абсолютного раю під найвищими пальмами…

Тупик «засватаної» України

Їду автобусом до Києва. У телевізорі вмикають якийсь фільм. За першими кадрами розумію, що мене чекає «улюблений» російський кінематограф. Вже починає «бомбити».

На межі, на рубежі…

Помічаєте, як агресивнішає навала англомовного суржика? Усіх ціих івентів, челенджів, клаудів

Натомість, сусіди з нашого ближнього зарубіжжя, захищаючи рідну мову, свого часу знаходили відповідники буквально до всіх іншомовних слів. Наприклад, комп’ютер словацькою – почитач, театр – дивадло, аеропорт – летиско. Правда, ми теж українською маємо летовище. Хоча не буде дивиною, якщо цей синонім аеропорту у новітніх словниках позначатимуть як «застаріле, маловживане», а то й як «діалектизм».

ПШИК З ВЕЛИКОЇ БУЛЬКИ?

В Україні з корупцією б’ються на смерть усі. І чи не найбільше – самі корупціонери. Нещадно знищують на усіляких Мальдівах незаконно нажиті статки та інші речові докази. Чисельні старі і новоспечені детективи поки що більше імітують боротьбу з корупцією. А якщо імітація з якоїсь причини не вдається,  правоохоронців «підправляють» служителі Феміди: за відсутності доказів чи з якогось іншого дива справно зведуть на пси навіть резонансну справу.

Водій без прав, а ми у кузові

Людству відомі декілька форм правління: деспотизм, тоталітаризм, технократія, охлократія, демократія. В Україні нібито демократія: джерелом влади є народ – демос. Але той демос неоднорідний: і науковець – демос, і тисячі простих робітників чи селян – також демос. Якщо в полі зору науковця загальнолюдські проблеми, то тисячі звичайних людей такими «дрібницям» не заморочуються –  живуть у врівноваженому ритмі: встав, поїв, сходив…

Великий шум з «Великого Льоху»

За багатолітній стаж активного споживача медійної інформації привчив себе ощадно тратити емоції та дивини, але ця новина таки зачепила за живе і сокровенне.
Посеред тихого розімлілого літа раптом громом з ясного неба – «ой гук, мати, гук!»:
«В Суботові знайшли могилу Богдана Хмельницького!»

Післявиборче. Потоп

Вперше в житті відчуваю себе вже не просто «старим політиком», а реально «динозавром».
Нас накрила не хвиля, а справжнє цунамі, яке змило все на своєму шляху: гарне і погане, цінне і беззмістовне.

Тепле пиво Житомирського книжкового форуму

Утла пішохідна вулиця Михайлівська в Житомирі, на яку не ступав останні десять років, ніби теж отримала безвіз: причепурилася невпізнанно та модерно – і людьми, і нерухомістю. Вона тепер із безліччю крамничок та гаштетів пахне спокоєм, парфумами і кавою.
У кав’ярні «розбалуваної Галі» весь персонал навіть розмовляє державною мовою! Трохи нарочито, зате відзіґорно – і направду втішно.

ЧУМА КОРИЧНЕВА, ЧУМА ЧЕРВОНА…

Конституційний суд України визнав однаковими за своєю суттю комуністичний і нацистський режими. Судді ухвалили рішення в ході розгляду подання народних депутатів від «Опозиційного блоку», які просили визнати неконституційним закон про декомунізацію. Верховна Рада ухвалила його в квітні 2015 року. Закон передбачав демонтаж пам’ятників тоталітарного минулого, зокрема Владіміру Лєніну, заборону комуністичної символіки, зокрема у назвах населених пунктів, вулиць тощо.

Почуй мене,.. відчуй…

«Спитай мене: Хто Я?». Так інклюзивна театральна студія імпровізації «Далі буде» назвала інтерактивний перформанс, який представила у Вишгородському міському центрі художньо-естетичної творчості учнівської молоді «Джерело».

ПРО ЧОРНОБИЛЬ, КІНО І ДЕТАЛІ…

Після виходу британсько-американського мінісеріалу «Чорнобиль» тема найбільшої в історії людства техногенної катастрофи знову на слуху. Навіть у «позаурочний» час – не у квітні, коли відзначають роковини аварії, ані в грудні, коли значно менше, та все ж згадують події 1986-го. Саме тоді, у грудні над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної завершили будівництво Саркофага. 14 грудня – День ліквідатора: вшановуємо чорнобильців, завдяки кому світ доволі безболісно пережив найбільше техногенне лихо.

Реалії “Зони”

Незаконні збройні формування «ДНР» щільно вкорінилися в Донецьку. Як би ми не звинувачували в тривалому конфлікті Російську Федерацію, факт залишається фактом: Київ не віддав наказ на ліквідацію бойовиків, які, «звільнивши» Краматорськ і Слов’янськ, п’ять років тому вільно, мов хазяї, ввійшли до столиці Донбасу.

У мазанці жити, «антишашлик» поживати…

У Львівському парку культури люди насолоджувались ЕКО-ФЕСТОМ. Ціле еко-містечко, 20 локацій, майже 100 майстер-класів та 24 години активності!

Ще не кінець війні…

Для нас, дітлахів післявоєнного «масового тиражу», війна асоціювалася з грою, коли ми ділилися на «наших» і «німців». З фільмами, які тодішні дотепники так і нарекли: «кіно і німці». А згодом на екрани вийшли «Балада про солдата», «Чисте небо», «Тиша», «Живі і мертві»…
Того вечора у Синій залі Будинку кіно був перегляд стрічок «Ми часто грали у війну» кінорежисера Олександра Давиденка та «Час недитячий» Ольги Самолевської. А глядачами були переважно «діти війни». Те, що розгорталося на екрані,  ятрить їм незагойною раною все життя…

Щасливе число тринадцять

Квітень 2014 року став для Донбасу переломним. Нерішучість українського уряду і політиків, яку можна  назвати й злочинною, призвела до розгортання проросійських проявів і сепаратизму. Колись процвітаючі мегаполіси стали фортецями, а їхні околиці –  руїнами. На південний бастіон перетворився Маріуполь, промисловий центр і морські ворота не лише Донецької області, а й усієї України.

«Не ховай очей!»

У цьогорічному рейтингу захисту прав ЛГБТ «Rainbow Europe», який складає організація «ILGA-Europe», Україна посіла 35-те місце. Досі ЛГБТ-українці стикаються з виявами дискримінації: в навчанні, роботі, у звичайному житті. Згідно з останнім звітом «Про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина в Україні» офісу Омбудсмана, у суспільстві зберігається високий рівень упередженого ставлення до ЛГБТ-співгромадян. 

Історія депортації, шлях повернення

Десять тематичних інсталяцій, заполонивши кілька залів національного  комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ), повертали думки і почуття до трагічних подій 75-тирічної давнини, коли волею Кремля почалося масове насильницьке вивезення кримських татар з їхньої отчини, Кримського півострова. 

ЗАҐРАТОВАНИЙ, А ДУХОМ НЕВПОКОРЕНИЙ

Так збіглося, за гіркою іронією долі:  український журналіст Роман Сущенко, політв’язень за російськими «законами тайги», до дня свого професійного свята отримав подарунок. На триденне побачення в колонію, що в селі Утробіно (!) Кіровської області  до нього приїхали дружина Анжеліка з донькою Юлією. На початку року рідні вже мали таку можливість. Тоді вони вперше за два з половиною роки обійняли свого чоловіка і батька.

Земля і слово

Гарячі ток-шоу на телеекранах, що дихають одне одному у потилиці, веселі шоумени, готові повсякчас розважати народ, нові «зірки» на глянцевих обкладинках модних журналів, свіжі новини з місця подій, політика – такою бачить загал журналістику. Але гляньмо за лаштунки. Побачимо важливу частину професії, її мозок – аналітику, спеціалізовану журналістику.

Праведники народів Світу. Український вимір

Окрім української і російської, у нашому київському дворі чув ще одну мову, чітку, приємну на мелодику, але незрозумілу. Нею спілкувалися дідусі і бабусі моїх друзів, а ще дивний невеличкий чоловічок невизначеного віку з рипучим високим голоском і схожим на печене яблуко личком. Його звали Абрашею. Здається, він вічно сидів біля третього під’їзду, з усіма сусідами вітався, певне, «все про всіх знав», – справжній живий атрибут нашого двору…

Марія Хелена АНДРЕ: «Змусьте уряд винести на порядок денний питання соціального діалогу»

Поміж документів, розданих учасникам засідання ради Конфедерації Вільних профспілок України (КВПУ), була доволі цікава табличка – про суми заборгованості з виплати заробітної плати цього року. В кожній області та в цілому по країні. Цифри, взяті з офіційного сайту Державної служби статистики України, надто красномовні.

ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ: ТЯЖКЕ ПРОЩАННЯ З МОСКОВІЄЮ

Критикувати його важко. Бо Патріарх Філарет – потужна постать, яка стоїть десятиліттями на гострому розі творення держави Україна. Попри його суто церковне служіння. І 90-річний його вік, дійсно патріарший, при якому він стійко служить двогодинні літургії, проповідує, керує – вражає.

В нього була історія. До вибуху

Берег спокійної річки, який з одного та іншого боку стережуть сильні та трохи байдужі дерева-охоронці. Тиша стала б фортецею для природи, але невгамовне птаство намагається заглушити її, знищити, боротися, мов із вітряками. Там поле з колосками золотіє аж до початку похмурого лісочка чи гаю, який постав кордоном… А далі… Чи то струмок вийшов з берегів, чи, може, болітце розтяглося посередині? І в цій воді сумне гілля намагається розібрати власне відображення, але марно…

Кілька тисяч за дзвінок

«Мамо, у мене неприємності. Потрібні гроші…».  Комусь здається, що шахрайські схеми нас не обходять, що нас, освічено-розумних, не візьмеш на таку макуху. Якби ж то.

Довгий шлях обіцяного

Помітний український журналіст Дмитро Гордон  прокоментував результати другого туру президентських виборів патетичним відеозверненням: «Перемога Зеленського –  це успіх усіх нас, перемога молодої української демократії … Я хочу, щоб в політику прийшли молоді хлопці – діти перших років незалежності».

Чотирнадцять хвилин, або звільняйся

Столичний креативний простір «Port» завершив тур відкритих дискусійних показів «жіночих» фільмів – стрічок про жінок і знятих жінками. Перед тим програму з восьми кінокартин побачили Кременчук, Вінниця, Харків, Запоріжжя. Організатори показу прагнули відобразити актуальні проблеми жіноцтва та їхнього сприйняття суспільством. Представлені фільми поки що майже неможливо знайти в інтернеті, і, може, тому кінопокази збирали людні зали. А до того ж і глядач приходив зацікавлений: люди прагнули збагнути концепцію «розумного фемінізму» та внести, принаймні для себе, ясність у це суспільно неоднозначне питання.

ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

Під час президентських виборів в Україні було активно застосовано тактику, описану в книзі Сунь-Цзи «Мистецтво війни» (Китай, V ст. до н.е.): «Нехай на вулицях ворожої столиці шепочуться, що князь обкрадає народ, радники його зрадили, чиновники спилися, а воїни голодні і босі. Нехай мешканці калічать ім’я свого князя і вимовляють його неправильно… Нехай їм за ситого життя здається, що вони голодують. Нехай заможні жителі заздрять тим, хто в князівстві Вей пасе худобу. Розпалюйте внутрішню пожежу не вогнем, а словом, і дурні почнуть скаржитися та проклинати свою батьківщину. І тоді місто саме прийме нас!!!”.

ІЗ ЗАКОННОЮ ОБНОВОЮ, РІДНА МОВО!

Тривалу одіссею завершено: у Чистий четвер Верховна Рада України узвалила Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». За відповідне рішення проголосували 278 народних депутатів. Проти – 38 депутатів, 25 не голосували, 7 обранців утрималися.

ШОСТИЙ…

У Вербну неділю Україна отримала нового Президента. Шостого. Ще до офіційного рішення Центрвиборчкому соціологічні служби, які під час нинішньої виборчої кампанії об’єктивно оцінювали суспільні настрої, оголосили результати опитувань. У фіналі кандидат Володимир Зеленський зібрав голосів заледь не втричі більше, ніж чинний Глава держави Петро Порошенко.

Поплакали – і знов фіалка розцвіте

Порошенко – не ікона і не генсек, а робочий інструмент в руках Божих. І свою роботу він робив.

Вбити собаку – що помити руки…

У столиці черговий скандал за участю догхантера й адвоката  Олексія Святогора. На чоловіка напали невідомі біля станції метро «Лук’янівська», не лише понівечили телефон і ноутбук, а й самого жорстоко побили. Мовою протоколу: «завдали тяжких тілесних ушкоджень».

Крісло прем’єра,.. сейф «ведмежатника»…

Ранок видався надзвичайно сонячним. Мільйоноликий Київ, мов переповнений корабель, плив у своїх справах:
– Алло,.. та на пару спішу,.. –  прошелестів голос повз мене.
– Вже біжу! – крик ліворуч.
– У метро! Я вже не можу говорити, – линуло неподалік.
Пахло весняним теплом та терпким медом цвіту. Аромат плив разом із хмарками над величезним ранковим містом. А в підземці переповнені вагони сварливо стугонять колесами, та жваво біжать у потрібному напрямку. Час від часу прорізається голос диктора:
– Наступна станція Вокзальна…

«ЛІГІ ТЬОМНОЙ ПРЄЗІДЄНТ»?

Недільна погода не кликала на дачну  ділянку чи прогулянку парком – вирішив «розважитися» на столичному «Олімпійському». Команда «По» прийняла виклик команди «Зе» на публічні дебати й оголосила, що чекає візаві на стадіоні  14 квітня, о 14 год. 14 хв.

Як же жити з ненавистю?

Не збирався нічого писати про політику. Лишився тиждень, отже симпатії, певно, сформовані. Тому – нема сенсу. І бридко…

АБИ НЕ БУЛО «ЗАШИБІСЬ!»

За результатами голосування на виборах Президента України в останній день березня до вирішального туру виборів потрапляє чинний Президент України Петро Порошенко і шоумен та комік Володимир Зеленський.

«Президентська» електричка

Вагон сіпнуло, під нами щось задеренчало – електричка, погойдуючись, як віз на вибоїнах, набирала хід. Місць вистачало, пасажири розсілися де заманеться. Я задивився у вікно. Останнім це скло мив, мабуть, минулорічний дощ. За вікном миготіли сірі «замурзані» дерева – весняна зелень ще не встигла їх рясно освіжити своїми бризками. Хряпнули двері, цугом попленталися коробейники.

Кого обрав би мудрий власник?

Обирай Президента так, ніби обираєш виконавчого директора для власної компанії!

По другому колу…

Увечері 31 березня, після закриття дільниць для голосувань стало зрозумілим: вибори Президента України відбулися. Дві третини громадян скористалися своїм правом обирати Главу держави.

ДО ВИБОРУ!

Так не хочеться 1 квітня знову прокинутися в країні сміху на кутні! Знову, бо вже років з двадцять (а, може, й двісті?) засинаємо і прокидаємося саме там. Дуже багатьом у ній сподобалося, ми нічого не робимо, щоб змінити місце проживання. І кожні вибори, президентські чи парламентські,  ще одна додаткова історія про дурників, які сьогодні беззастережно повірять у будь-яку солоденьку вигадку, щоб завтра прокинутися з гіркотою: «Надурили…».

Про вдячних і пришиблених

Вже два тижні виставляю перед своєю крамницею безкоштовні яблучка.

ГІРКА НАУКА ВИБОРЦЯ

Останніми днями – куди б не їхав, де б не йшов, кого би не зустрів – першим звучить запитання: а ти за кого? І коли відповідаю, що ще не знаю, по очах бачу: не вірять.
А я й справді не знаю…

У ЧИСТІ ВОДИ…

Прокурорські працівники разом з СБУ аж у трьох областях викрили мережу підкупу виборців, організовану командою Юлії Тимошенко. А згодом у Сумах зі штабу Петра Порошенка вже поліцейські вивели в наручних двох агітаторів, запідозрених у тому ж. Кандидати у президенти ділять між собою не лише виборців, а, схоже, і державні органи.

У Конча-Заспу, до Мушкетика…

Фраза Юрія Мушкетика: «Я ще здоровий, але вже неживий» не на жарт стривожила славетного кобзаря Василя Нечепу. А коли Юрій Михайлович немічним голосом благально мовив у слухавку: «Василю, приїжджай, заспівай мені напослідок…», кобзар і поготів позбувся щонайменших сумнівів: треба їхати!

Квіти – клумбам і… жінкам

Кілька сотень маніфестантів, переважно жінок, зібралися в центрі столиці з плакатами: «Свобода! Рівність! Сестринство!», «Квіти — клумбам, права — жінкам!», «Моє тіло — моє діло!», «Сексу — так! Сексизму — ні!». Зрозуміло, так учасниці феміністських організацій зустріли 8 Березня – Міжнародний день жіночої солідарності та емансипації.

Хто за кого?

За три тижні до президентських виборів на цю тему вже починають сперечатися навіть не знайомі між собою люди, десь у транспорті чи в перукарні, а що вже казати про знайомих? Так-от, проаналізувавши електоральні уподобання своїх приятелів та приятельок, я зробив для себе деякі висновки. До речі, деколи з їх боку це мало вигляд спроби мене загітувати.

ДВОЄ РЯБОЄ

То не Фантомас з вусами, не художниця Фріда Кало, що більше нагадує Богдана  Хмельницького, і не Білий блукач із «Гри престолів», то все Тарас Григорович  Шевченко. Навіть робот із мультсеріалу «Футурама» з виряче-ними очима, з антеною на металевій голові – і той із Шевченковими вусами.

Депутат і патріот, у якого «всьо нормально»

Стрівся з одним відомим депутатом.
Він говорить, я слухаю, але більше придивляюся, наслухаю його єство, точніше – нутро.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНИХ: ПОГЛЯД УКРАЇНСТВА

Український центр вивчення громадської думки «Соціоінформ» на замовлення Національного музею Революції Гідності провів опитування 2000 респондентів – жителів усіх регіонів України. Соціологи досліджували ставлення населення до революційних подій 2013-2014 років та його бачення способів увічнення пам’яті про Майдан.

Говорить, але не показує…

Для телемедійників звістка стала січневим громом: в останній день першого місяця року звільнено з посади голову «Суспільного мовлення «UA: «Перший» (колишньої державної НТКУ) Зураба Аласанію. Звільнений подав у «Фейсбуці» проект рішення Наглядової ради. Звісно, в процесі обговорення деякі формулювання могли зазнати редакційної правки, але, напевне, акценти залишилися ті ж. Як написала «Телекритика»: «Причини звільнення – суто політичні: телеканал «UA:Перший» не показував президента». «Хоча б не палились так відверто», – прокоментував рішення Наглядової ради сам Зураб Аласанія. Але, схоже, спалився таки він.

«НА МАЙДАНІ КОЛО ЦЕРКВИ…»

Класичні рядки Павла Тичини про далекі революційні збурення наповнилися новим змістом. Нині, як і століття тому, чимало сільських майданів знову гудуть: залишатися громаді вже у звичній «Українській православній церкві», яка, насправді, є російською і до того ж втратила канонічність, чи переходити у помісну Православну церкву України, визнану Вселенським патріархом?

Мовою рідної казки, а не окупанта

Після проголошення Незалежності мова для багатьох українців стала чи не найпотужнішим виявом національної та культурної ідентичності. Набирають потуги  націоналістичні рухи, виникають нові організації, розширюючи коло симпатиків. Суспільство міняється: пересічного українця вже не страхає велелюдна факельна хода у Києві та інших містах країни у день народження Степана Бандери, а «Правий сектор» перестав бути чуперадлом навіть для мешканців Криму і Донбасу.

Кіноанімалістичний хоррор

Використання тварин людиною. А радше – людські звірства над братами нашими меншими. Про це розповідає повнометражна документальна кінострічка «Dominion», створена режисером Крісом Дельфорсом за продюсування Шона Монсона. Фільм знято на австралійських фермах за допомогою дронів, кишенькових та прихованих камер. Озвучування стрічки здійснили не якісь там середньостатистичні вегани, а зірки світового масштабу: Руні Мара, Хоакін Фенікс та Sia. Прем’єра стрічки відбулася у Мельбурні у березні минулого року, а розміщення у мережі YouTube стало поштовхом для широкої дискусії в інтернет-просторі.

Екзамен на політичну зрілість

В першій половині року українці мають скласти іспит на здатність належним чином відповідати на сьогоднішні виклики і загрози. За результатами голосування буде видно скільки нас і наскільки пройнялися розумінням, що запорукою нашого благополуччя і добробуту є суверенна Українська держава. І що її збереження – це збереження наших нащадків.

Звіринець смерті

Понад місяць тому під Міністерством екології та природних ресурсів України кияни влаштували мирну акцію, щоб звернути увагу на жорстоке поводження з тваринами у звіринці Покровська. В цьому місті – найбільший зоопарк Донеччини, куди привозять на утримання тварин з усієї країни, зокрема, й колишніх циркових.

Осінь Патріарха

Він народився в селі Благодатному. На Донеччині небагато таких назв – все переважно з радянської епохи. Але Бог має почуття гумору. Майбутній патріарх української церкви не в Первомайському чи Октябрьському, а саме в Благодатному з’явився на світ.

Пам’ятаючи – живемо

Презентація у столичному Університеті імені Бориса Грінченка українськомовного перекладу роману Даніеля Григорчука «Міф та божевілля» вкотре довела: попри тотальну «ґаджетизацію» ми, в Україні сущі, все ще кревно сполучені здоровою лімфою зі старою доброю книжкою. З її споконвічною премудрістю, яка й нині вчить, як на світі жить. І то не лише «літньо-озиме покоління», а й достоту «цифрову» молодість.  

Язик на мову

Почитав оце ламентації одного справді поважного ветерана журналістики. Про мову. Про російську мову, яку, мовляв, сліпацьки ненавидить та частина українських націоналістів, яку автор називає «дурною». Що це, мовляв, крає Україну на українськомовний Захід і російськомовний Схід. Що не треба сахатися розумних російських сайтів, бо там, мовляв, не всіх Нємцових ще вибили. Що без російської і дієвої контрпропаганди не буде. Що, зрештою, «не можна ненавидіти мову Олександра Пушкіна або Антона Чехова через те, що росіяни зараз вбивають українських (в тому числі й російськомовних!) громадян».

Алім АЛІЄВ: «Мій Крим – це мій дім»

Громадський активіст, один із засновників ініціативи «Крим SOS» та програмний директор правозахисної  гуманітарної установи «Кримський дім» Алім Алієв – кримський татарин. До 2014 року працював на рідному півострові журналістом – писав для кримсько-татарської газети. Коли почалася Революція Гідності, не зміг залишатися осторонь, полишив роботу, приєднався до столичного Євромайдану.

Кіноекспресом – по «Корону Карпат»

Наприкінці січня на Львівщині, у знаменитому Трускавці зберуться хворі люди. «То й що тут такого? – спитає ви. – Загальновідомо: з усіх усюд їдуть пацієнти-відпочивальники до колишньої «всесоюзної здравниці», а тепер відомого курорту, котрий все більше відроджує свій європейський шарм». Правильно. Але ми про людей, хвороба яких не пов’язана ні з серцево-судинною, ні з нервовою системами, ані, боронь Боже, з опорно-руховим апаратом чи шлунково-кишковим трактом. Йдеться про спільноту, невиліковно недужу на… кінематограф. Саме вона береться провести цього року вже Восьмий трускавецький міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат».
Якби це був кіносценарій, в цьому місці написав би так: «Титр: Два місяці до того».

Конвеєр руйнації?

Пригадую, як не дивно, 1954 рік. З метою порятунку депресивного району, Крим передали в господарювання Українській Радянській Соціалістичній Республіці – разом з купою фінансових, організаційних, демографічних, транспортних, технічних та інших фатальних, на той час, проблем. Коли ж ситуацію в Криму вдалося стабілізувалася за рахунок українського бюджету, Росія дочекалася зручного моменту і віроломно «віджала» Крим.

Вміймо любити себе

Фемінізм і бодіпозитив – у деякому сенсі суміжні поняття. Вони про довіру до себе, до своїх думок, свого тіла. Про те, що всі ми різні, хоч ділимося на чоловіків і жінок. Але різні = (дорівнює) рівні.  Кожен має право на існування, на щастя. Нема жодної потреби у стандартизованих категоріях: це лише додає до нашого життя негативу, надуманих образ.

Богдана РОМАНЦОВА: «Вимикати опцію «критик» не вдається»

Про Богдану Романцову кажуть, що вона людина з бібліотекою у голові і гострим пером у руках. Літературний критик, фахівець американської та німецької літератур, вельми вдало поєднує літературознавство з журналістикою. А ще опікується проектами у видавництві «Темпора».

ЧАС ОСМИСЛЕННЯ

Пам’ятаю сяючу залу Верховної Ради ще УРСР 24 серпня 1991 року. Ми голосуємо прийняття Акту проголошення незалежності України. «За» – 321 народний депутат. Окриленні, щиро-радісні обличчя Івана Драча, Дмитра Павличка, Володимира Яворівського, Левка Лук’яненка, Івана Плюща, Івана Зайця… Дружні обійми, поцілунки націонал-демократів і партократів… А у мене, говорячи сучасною мовою, гібридний стан душі: радість і смуток водночас. (Леонід Кучма згадує це в своїй книжці «После майдана», 2007, стор.44).

Інформаційна безпека: що у тренді?

Це вже добра традиція: у стінах столичного Грінченкового університету збираються фахівці безпекової сфери з багатьох країн світу. Цьогорічний V Міжнародний форум «Інформаційна безпека: актуальні тренди-2018» був рясний на майстер-класи, які пройшли у секціях «Гуманітарні технології» та «Digital та психотехнології». Але кульмінацією форуму стала панельна дискусія: які ж саме тренди визначали інформаційну безпеку року, що минає?

Вогонь Вифлеєму

Коли у Києві тривав об’єднавчий православний Собор, до Борисполя з Відня прямував літак із Вифлеємським вогнем миру. У спеціальному боксі його везли пластуни, що входять до міжнародного скаутського руху. Неймовірний збіг. Літак приземлявся на летовищі, а на Софійській площі проголошували про утворення Української Помісної Церкви. У години її появи до Києва прибув вогонь, запалений у печері, святому місці народження Ісуса Христа!

«СКРЕСЛА ВОЛЯ, СТАЛА ПРАВДА!..»

Стверджую, що Бог наш Небесний для особливого пошанування Києва вибрав дві святкові днини: напередодні свята Покрови (14 жовтня) Церква-Матір доброю волею Священного синоду Вселенського патріархату ухвалила рішення надати Православній Церкві України Томос про те, що вона стає Помісною; а після свята Апостола Андрія Первозванного Всемилостивий допоміг подолати всі гібридні, штучні перешкоди, об’єднав духовенство і соборною, спільною думкою утворив в Україні Єдину Помісну Православну Церкву та обрав її очільником, предстоятелем блаженнійшого митрополита Епіфанія (Думенка).

Енергоефективність по-чернігівськи

Дві години від Києва до Чернігова минають швидко. Ось уже й середмістя столиці Сіверського краю. «Добре, що «Золотий ключик» ще зберігся, а не перетворили його, скажімо, на якійсь новомодний кальян-бар «Дуремар», – з приємністю відмічаю, дивлячись на добре відоме більшості чернігівців ще змалечку кафе-кондитерську на вулиці Шевченка. Міста з древньою історією, хранителі традицій, обережні до нововведень. Центральну у Чернігові Красну площу не «декомунізували». Бо її нарекли «Красною», а не «Червоною» ще за князів Ольговичів, ген-ген задовго до заснування Москви.

Пристанівок для «попелюшок»

«Горіховий дім» засновано у Львові,  щоб  допомагати жінкам, які опинилися у скруті.  У той липневий день 2011 року, коли працівниці львівської однойменної соціальної пекарні, створеної підприємцем Юрієм Лопатинським, випекли першу партію печива.

Не міф, а реальна мрія

Немовби на обкладинці глянцевого журналу – в уяві постає ідеалізований образ американської родини: великий красивий будинок з безліччю спалень і ванн, сад, ідеальний газон, декілька машин – на кожного члена сім’ї; діти навчаються в престижній школі, закладаючи фундамент майбутніх перспектив… А дехто, навпаки, розуміє, що «американська мрія» не має територіальних обмежень. Що існує в нашій свідомості як стимул або надія, щоб збадьорювати себе рухатися, діяти усупереч невдачам і зневірі. Мимоволі спадає на пам’ять оптимістична фраза: «Якщо одні двері зачинилися, то обов’язково відчиняться інші».

Агенти «людиноцентричного» міста

Громадська організація «Агенти змін» з’явилася в 2015 році. Хоча насправді її історія почалася ще 2011-го: тоді засновник організації журналіст Ігор Скляревський взявся безкоштовно створити нову для Київського метрополітену таку схему, щоб кияни та гості міста більше не губилися на пересадкових станціях. Отак з уже готовим проектом пішов до керівництва столичної підземки. А те його послухало і… виставило за двері: мовляв, чинна схема метро – теж не головоломка, усім усе втямки…

Міцна кава для міцного духу

Ця чернігівська кав’ярня відрізняється від таких же закладів  не лише затишком і форматом «Coffe to go», а й виглядом: червоно-чорні кольори, бравурне вітання «Слава Україні!». А назва ж яка – «Права кава»! Господині – «Іранка» та «Цифра», дві подруги з «Правого сектору».  Частину зароблених грошей офірують на фронт, а ще тут безкоштовно частують кавою воїнів АТО.

Підсліпуватий «Свідок»

Автори передачі «Свідок», як і натхненники-ідеологи  її засновника – телеканалу НТН, намагаються дотримуватися заявленого формату: вбивства, шахрайства, трагічні чи курйозні випадки, резонансні події. Звісно, є у цій програмі і соціально важливі та й цікаві сюжети. Як наприклад, про ініціативу львів’ян позначати пішохідні переходи поблизу шкіл додатковими інформаційними знаками. Сподіваємося, водії будуть уважнішими. Відстежували репортери й епопею з початком опалювального сезону.

Машина часу. Майдан

Український Дім. Марія сиділа в концертному залі, листувалася в телефоні, аж тут світло згасло: благоговійний страх пронизав усе її єство. Перші акорди симфонії №5 Бориса Лятошинського змусили дівчину забути про все на світі. Чула тільки цю музику. Відроджену з вікового небуття, з архівної тюрми, куди її кинули на загибель ще сталінські цербери від мистецтва. 

Тенета «земельних агентів»

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
(Тарас ШЕВЧЕНКО)

Олексій Мушак, народний депутат України за партійним списком БПП, в розлогому інтервю «Грінченко-інформу» називає себе агентом. У нас, виборців, постає питання: а чий агент Олексій Петрович? Зі сказаного ним стає зрозуміло, що він висловлює думку тих впливових сил в Україні і за її межами, яким до вподоби територія нашої країни, її клімат і природні багатства, але дуже заважають самі українці, бо тримаються своєї споконвічної землі.

ВІЙНА. ТОЧКА НЕПОВЕРНЕННЯ

Євромайдан, Революція Гідності, перемога. Повалено диктатуру Януковича, скінчилися репресії, позаду криваві бої та страх отримати кулю безіменного снайпера чи ніж у спину від «тітушки»: вони зникли, як і карателі з «Беркута». Ми стомлено опустили наші щити, випустили з рук кругляччя, усвідомлюючи: попереду на нас чекають відбудова розгромленого серця столиці та відродження ошуканої, пограбованої країни.

«Благослови, Господи,.. сміття прибрати»

Майже подія року: Гусятинська об’єднана територіальна громада спромоглася придбати новенький сміттєвоз! Радості повні міхи!

Віники

Пронизливий вітер пробирає до кісток. А вона стоїть, спершись на холодний залізний паркан, і продає віники.

Олег ВЕРГЕЛІС: «В театрі треба знайти своє «дзеркало»

З Олегом Вергелісом, відомим театральним критиком, експертом Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка, редактором відділу культури часопису «Дзеркало тижня. Україна», розмовляємо в осінньому скверику біля столичного Національного театру імені Івана Франка. Тут люблять перепочити за кавою киян і гості столиці. А тележурналісти – знімати біля скульптур Миколи Яковченка та Гната Юри сюжети про український театр.

Рідна мова: мати єдності

Ось уже 21 рік поспіль 9 листопада відзначаємо День української писемності та мови. Дату обрано не випадково: за православним календарем цього дня вшанують пам’ять преподобного Нестора-Літописця.

Екологістка Валерія ГОЧАРЕНКО: «Не маємо наміру чекати, поки влада почне щось робити»

Коли жбурляєте на узбіччя, у водойму пляшку, пакет, коли залишаєте по собі у лісі, парку, на березі, галявині здавалося б маленьку купку сміття, –  чи замислюєтеся, що стаєте холоднокровним серійним убивцею? Що, нищачи довкілля, губите планету, а отже вкорочуєте віку всьому сущому.  

Час небайдужих

Соціальні мережі таки рушійна сила! Відео, яке опублікував в Facebook Дмитро Поліщук за дві години набрало 444 перегляди і 23 коментарі.

«Сонячні люди», сонячні душі…

За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожне семисоте немовля у світі народжується з синдромом Дауна. 85% сімей відмовляються від уже народжених «сонячних» діток. Часто – за настійною порадою самих медиків.

НЕНАРОДНІ НАРОДНІ

Позбавити українських артистів, завсідників російських естрадних сцен, почесних звань запропонували народні депутати. Вже, кажуть, є на розгляді законопроект про безстрокові персональні санкції не лише щодо наських заробітчан шоу-бізу, що підспівують і підтанцьовують агресору, а й проти російських артистів, майстрів того ж таки жанру естрадно-політичного шоу.

Українські ЗМІ: сум у мажорних тонах

У столичному «Американському домі» дискутували на тему: «Журналістика під загрозою. Результати Індексу стійкості медіа-2018».

Оксана ФРЕЧКА: «Нашому кіно бракує глядача»

Вонаіндивідуалістка з лідерськими схильностями. Друзі поговорюють, що «кожна її любов виснажливе листування, кожне її нещастя геніальний рукопис». Оксана Фречкаактивна завсідниця столичних кінотеатрів: ходить на всі без винятку українські фільми, щоб підтримати «наших» режисерів.
Ця її пристрасть не завжди приносить лише насолоду. Нещодавно хотіла переглянути фільм «Таємний щоденник Симона Петлюри». Але на сенс, окрім неї, не було жодного глядача, і квитка Оксані не продали. Сказали: такі правила.

«Матюччям» – по Собору душ

Чомусь забагло погомоніти з вами про людські чесноти. Знаю, що не є фахівцем чи взірцем у цих питаннях, але хтось же має заторкнути той делікатний дзвіночок. Як гадаєте?

Геноїд Софія: «У мене відчуття прості, у людей заплутані»

До України завітала всесвітньо знана робот Софія. В агентстві «Укрінформ» при небувалому журналістському велелюдді поважна гостя дала прес-конференцію – за участі Девіда Чена, фінансового директора компанії-розробника «Hanson Robotics», засновника «Angel Vest», Марка Гінзбурга, представника компанії «Angel Vest» в Україні, венчурного інвестора, та Олександра Риженка, голови Державного агентства з питань електронного урядування України.

Сергій ЗАМІДРА: «Дітям вкрай не вистачає неформальної освіти»

За майже три роки, відколи Сергія Замідру обрали головою Немішаєвого, бюджет селища збільшився ледь не втричі – з 3,7 до 10,8 мільйона гривень. За тих-таки майже три роки молодий керманич зумів не просто розворушити громаду, збадьорити активну її частину і заохотити до важливої громадської роботи шкільну молодь – він повернув багатьом землякам віру в те, що громада – справді великий чоловік. І навіть не маючи й частини фінансових, ресурсних, бізнесових можливостей столиці, до якої звідси півгодини їзди електричкою, отим немішаївським «великим чоловіком» можна успішно розвивати селище, запроваджувати помітні зміни на краще – та так, що добра слава про це покотиться не лише Бородянським районом, а й докотиться до владних кабінетів столиці, перемайне адмінкордони Київщини і навіть почують її за кордонами країни.

Політика: від переконань до маркетингу

Плинність речей: народження, розвиток, падіння, смерть. Сторінка за сторінкою, день за днем все змінюється і стає історією, яку можемо й  не помітити чи, навпаки, не забудемо ніколи.

Сила подяки

Понеділок, сама собі жаліюсь на невдалий ранок, марудний список справ та небажання спілкуватися з тими, хто мені геть не симпатичний. Але саме цей понеділок змінив моє життя, надав шанс усвідомити наскільки я егоїстична, і як мало дякую за все, що мені дарує доля.

Томос. «Спокій!.. Тільки спокій!..»

Твердо обіцяна Уселенським патріархом грамота про надання автокефалії Православній церкві в Україні так подразнює суспільні увагу та й нетерпіння, що час од часу це нетерпіння вибухає в соціальних мережах «сенсаційними одкровеннями», почерпнутими «з надійних джерел, близьких до…».

«Ґусь лапчатий» української реклами

Вона допекла, остобісіла, дістала до печінок  своєю нав’язливістю, беззаперечністю, безальтернативністю. Перемикаєшся з одного телеканалу на другий, третій – усюди вона як липка сльота: реклама. Ні кінця, ні краю, ані спасу з порятунком. Розгортаєш газету –  там, якщо не десятки «метеликів» про «куплю-продам», то «підвал» на дві полоси з дрібненьким позначенням: «на правах реклами». А стиль, а мова! Дрімучий ліс ще й хащі!

ПРОТИ МОСКОВСЬКИХ БЛУДІВ

Вселенський Патріарх не визнає московської церковної юрисдикції над Україною.

НЕ СПРИЙМАЄМО УПЕРЕДЖЕНОГО СТАВЛЕННЯ ДО СТУДЕНТІВ!

Заява Київського університету імені Бориса Грінченка
щодо розташування студентського гуртожитку в мікрорайоні Русанівка
(бульвар І. Шамо, 18/2)

НАЇЛИСЯ МИЛА…

Треба, щоб у голові не було ні крапелини лою, аби з власного глупства наїстися мила. Але ж  дурень з народної приказки налигався задурно, а наші політики-розумаки заплатили за той, даруйте, наїдок грубі гроші, щонайменше 60 млн. доларів. Купилися на гарнесенько загорнуте у лискучі обгортки, начебто то не мило, а якісь ласощі: «конті» чи «АВК» від рідного  бізнесу. Хто ж вони, наші Мартини, що за милу душу допалися до мила?

«Фільм про Сміливого мають знімати сміливі»

Премудра бавиться змія.
світ тихо добирає барви,
а смерть свої лаштує мари,
о доле-доленько моя!
Василь СТУС

Події довкола зйомок біографічного художнього фільму про українського поета-дисидента Василя Стуса сколихнули українське суспільство.

Розлітаємося по світах

Масштаби трудової міграції в Україні набули загрозливо високих розмірів для майбутнього економічного процвітання країни. 

БАРСЕТКА І КАДИЛО

Асоціативно в очікуванні Томоса.
Йде вулицею крутелик. З тих так званих нових. Пузце, на шиї золота цепура, на цепурі золотий хрест.

…А карати нікого?

До вас прийшли гості. Наобіцяли цілу торбу достатку та миру, один показав на собі вишиту сорочку, другий поклав праву руку на серце і проспівав: «Ще не вмерла!» Ніби ж то свої? Ви їх до столу запросили, хоча й не дуже знаєте, але… А вони хвалять ваші страви, внука взяли на руки. Долоні вітально склали та й пішли. І ви їм повірили…

Пам’ять без терміну давності

5 серпня Україна згадувала жертв Великого терору 1937-1938 рр. З 2017 року цей день оголошено Днем пам’яті, який відзначається на державному рівні. За  15 місяців Великого терору в СРСР було заарештовано 1,6 млн. громадян. Український народ зазнав тоді гігантських утрат: 800 тис. наших співвітчизників знищила сталінська більшовицька катівня.

СМЕРТЕЛЬНИЙ ТИЛ «ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ»

На них щодня, як на фронті, чатує небезпека. Втім, на передовій ти зазвичай бачиш свого ворога. А в мирних містах-селах невидима вражина полює на вулицях, на роботі чи біля дверей квартири. Підстерігає людей активних, непримиренних до корупціонерів, до злодійкуватих чинуш, до амебних поліціянтів, до прокурорів-крутіїв, до суддів-«тихуш», однаково нечистих на совість і руку. Під прицілом ті, кого ми називаємо громадськими активістами, бо вони відстоюють не власні інтереси, а порядок і законність, наш з вами добробут.

Томосом їх, томосом!..

Вірні Московського патріархату прогулялися «хресною ходою» по Києву. Воно б і на здоров’ячко, але тут виникають і «спрашіваються» принаймні два питання. Точніше – «вопроса».

Жінка. Мир. Безпека

«Бути людиною – це багато, але бути жінкою – ще більше», – так висловився фінський журналіст і письменник Мартті Ларні про тендітну частину людства. Жінки потребують захисту й підтримки у суспільстві: вони мають почуватися впевнено у сімейно-побутовій царині, громадській, професійних діяльності, на політичній арені. Важливо надавати жінці право вибору, дати змогу їй відкрити свій потенціал та розвіяти всілякі уявні стереотипи.

Не податися за течією

Журналіст Артем Захарченко родом з Чернігова. Працював у провідних медіа, а з 2010 року – викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Одночасно – голова аналітичного відділу Центру контент-аналізу. Автор трьох прозових книжок.

Чужина – не родина

Для Західної України Європа вже давно стала таким собі «ельдорадо». Дуже своєрідним. З 1990-х років мої земляки цілим рушенням потяглися за кордон шукати кращого життя – для себе, своїх дітей та навіть онуків. Новітню хвилю еміграції назвали «заробітчанською». За деякими дослідженнями, вже 2001 року за межами України проживало 10-13 мільйонів моїх співвітчизників.
Підняла ця навісна хвиля й Оксану та Андрія, молоде подружжя з Львівщини. Вирвала з рідного гніздів’я та й понесла світом за примхливою пані Удачею.

Життя не за «Інстаграмом»

У сьогочасному світі таки поменшало людяності і доброзичливості. Навіть та позавчорашня  газета, що начебто заступала нам життя псевдоправдивим пафосом своїх сторінок, все-таки дихала теплом людських історій. А сьогоднішній блакитний  екран монітора, теплий на доторк, часто одвіває холодом відчуження. Відкриваю «Інстаграм» – відому соціальну мережу. Користувачі зі щасливими обличчями постять, а точніше пропагують, веселий відпочинок на Балі чи ще далі, диктують модні тренди, нав’язують  якісь цінності, свої смаки, свій вибір…

Дівчина з іншого життя

Чи це доля моя, чи просто небайдужість – не знаю, але захотіла я більше дізнаватися про те, що дуже мені болить. Про наш Схід. А отже – з’явилася Марія. Є в ній щось незвичне, не таке як у всіх. Хоча й має те, що нині в тренді: вищу освіту, здобуту в найкрутішому виші, айфон Х, брендовий «шмот». Для більшості молодих це – щоб «випендритись», але не для Марії. У неї щастя в іншому: бачити радість своїх рідних, гуляти з біловухим псом Джекі та кішкою Лізкою.

«Що в імені твоїм?»

Цими вулицями ходжу щодня. Знаю їх з дитинства. Як і переважна більшість моїх земляків-вишгородців. Вулиця Леоніда Глібова. Запитайте нинішніх перехожих, хто той Глібов – багато казатимуть, що це український поет-байкар. Я ж пригадую розповідь свого прадіда Івана, учасника битви за Дніпро.

Театр і «устриці»

Ми з подругою обожнюємо театр, чатуємо на прем’єрні квитки, на виставах – щомісяця, бурхливо обговорюємо  режисуру, дискутуємо про акторську майстерність.

УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛІСТ І МОНСТР ФРАНКЕНШТЕЙНА

Саме так бачу нас, журналістів, і нашу владу, «владельцев заводов, газет, пароходов»Так, це ми, журналісти, за 27 років, як доктор Франкенштейн, скроїли і зшили сю прояву за назвою українська влада. Це ми у своїх репортажах та інтерв’ю робили їх усіх розумними і красивими, вкладаючи у їхні вовчі вищири слова турботи про народ, пустопорожні обіцянки і клятви самопожертви в ім’я держави. Багато з нас, далебі, й самі вірили в це, інакше не підносили б їх натовпу радісно і натхненно, надихаючи на цю віру багатьох.

Десять ліжок української гостинності

Про сільський, зелений, агротуризм сказано, написано чимало. Понад два десятки років ентузіасти пояснюють селянам його перспективність. І вже гуртом доводять суспільству переваги такого відпочинку: створили мережу сільського туризму «Українська гостинна садиба», переконують владу в доконечній потребі підтримки (у тому числі й законодавчої) розвитку сільського зеленого туризму як надважливого чинника сучасної соціально орієнтованої аграрної політики. У травні 2003 року парламент ухвалив закон «Про особисте селянське господарство». Як один з напрямів діяльності особистих селянських господарств (ОСГ) закон визначив можливість надавати послуги сільського зеленого туризму (СЗТ).

Нескорений

Олександр Кучерявенко вже не безхатченко. У нього є квартира, яку він рік тому відвоював у аферистів: боротьба тривала 5 років. Ми знайомимося на столичній Контрактовій, біля пункту роздачі харчів. Серед товаришів він виділяється: інтелігентний, із задумливим поглядом. Застерігає: з журналістами спілкується тільки державною мовою. І розповідає спершу про те, як правоохоронці викинули його з дому, порадивши при цьому не брати документів і речей, потім про знайомство з адвокатом Української Гельсінської Спілки Олегом Левицьким, який весь час опікувався його справою.

«Золоте левеня» шукає друзів

Ура! В нинішньої все ще доволі вбогої бібліотечки української дитячої періодики – знакове поповнення.  Всеукраїнська громадська організація «Золоті Леви Чорної сотні» презентувала новий дитячий розважально-пізнавальний журнал «Золоте левеня». Подія, справді гідна прес-конференції в Укрінформі.

Бал Добросердних

Виблискують проти сонця прикраси, довгі елегантні сукні привертають погляди перехожих… Біля Київської міської державної адміністрації – святково вбрані люди, учасники благодійного балу.

«За Україну – з вогнем завзяття…»

Про Україну в Україні кажуть, що вона бідна, що тут нема перспектив, що тут годі чогось досягти. Особливо сповнені песимізму старші люди: «Ми вже нічого не змінимо, можливо краще житиме молоде покоління…» А талановита молодь… пакує речі і розлітається по чужих світах. Слава творцеві, не всі. На наше велике щастя, багато молодих, завзятих і перспективних, хто цілком свідомо не повівся на всілякі цивілізаційні вигоди закордоння, а свідомо вирішив жити тут, у своїй країні. Жити і творити її щастя. От і молоді, амбітні студенти столичних вишів об’єднали свої зусилля заради щасливого майбутнього Батьківщини.

Не перемогли, але «Можєм повторіть!»

Релігія. Саме це слово міцно вкоренилося за російським «Дньом Побєди». Якщо заглибитись в історію, то свято це з’явилося лише 1965 року, з волі тодішнього комуністичного правителя СРСР Леоніда Брежнєва: конче необхідно було підняти дух радянського патріотизму. А вже в сьогочасній, післяєльцинській Росії його перетворили на релігію.

Memoria

– Ходімо, куме, в піраміду, – звернулась до мене мама мого хрещеника.
Цитата була доречна – ми стояли на столичному бульварі Шевченка, якраз біля його Музею, де до чудового палацу добудували одоробло зі скла і труб. А от пропозиція…

Дмитро ЛУЦЕНКО: «Програміст – це не набірний швейцарський ножик»

Світ усе більше «оцифровується», комп’ютеризується. «Розумні» машини повсюдно. Невпинно зростає й потреба ІТ-спеціалістів. Компанії мотивують їх високими зарплатами, кар’єрним зростанням. Дмитро Луценко програмує мовою «Java». Розповідає: людей його фаху часто вважають такими собі універсалами, майстрами до всього. Мовляв, «ти ж програміст – то полагодь телевізор!»

«Шашлична» недокультура

З першою хвилею травневих свят народ масово гуляє-вигулюється «на лоні природи». І все б любо та мило, якби не звичний наслідок: полишені за собою купи сміття, чорні плями випаленої землі. Саме після таких «шашличних майовок» часто-густо палають сухі очерети та рогіз при березі, торішній травостій, дерева… Найсвіжіший приклад – недавня велика пожежа у парковій зоні Труханового острова. Ми розпитали киян, чи знають вони елементарні правила пожежної безпеки, що беруть з собою на природу, щоб убезпечити свій відпочинок, і як ставляться до порушників правил поведінки на природі.

Диканька містична і реалістична

Почну з подяки. Щирої. Всім небайдужим українцям, які підтримали мене у боротьбі за пам’ятник 19-тьом диканським селянам-господарям, розстріляним більшовиками 9 травня 1938 року. Я вдячний друзям і незнайомим людям, які відгукнулися на мої публікації, зокрема і в «Грінченко-інформі».

Навчання?.. Робота?..

Студентські роки – казкові. Але перед багатьма у цей час постає проблема: як поєднувати навчання і роботу? Адже підгодовувати треба не тільки голову, а й шлунок… Тож вирішила дослідити проблему, попитавши самих студентів.

Особлива творчість особливих дітей

З Людмилою Новік познайомилися на відкритті виставки творчих робіт інклюзивних людей «Мій талант тобі, Україно!»

За посадою Людмила Федорівна – директорка Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Дарницького району столиці. А за покликанням – людина добросердна. Вже не один рік працює з особливими дітьми та підлітками, добре знає всі тонкощі цього середовища.

Віват король-«формат»!

Будівля UA:Першого на Дорогожичах, у народі – «Карандаш». Минаю кав’ярні з білими кріслами і терпким лате, сходами підіймаюся на другий поверх. Подалі від туристів, яким віднедавна тут влаштували «День відкритих дверей», ближче до темних закутків з раритетною телестудійною технікою й архівними шафами. Нарешті, кабінет. Мій співрозмовник уже чекає. Сидячи на «малахітовому» дивані, смакує чорною, ніби аравійська нафта, кавою й усміхається. Режисер проектів на вітчизняних телеканалах 1+1, Новий та СТБ, а також на російському каналі «Пятница!» Михайло Андрєєв.

«ПАДРЕ»

З початком війни отець Сергій покинув Московський патріархат і став капеланом 30-тої бригади. Серед побратимів він відомий як «Падре».

Сергій Дмитрієв народився в Росії, але з 90-тих живе і служить в Україні. Волонтер, військовий священик, активіст та й просто людина з великим добрим серцем і неабияким почуттям гумору. Він геть руйнує стереотипи про типового священнослужителя.

НЕ ВПУСТІМО «ЧЕРВОНОГО ПІВНЯ»!

Раніше таке ми бачили хіба що у фільмах жахів. Чоловік палив суху траву, а згоріло обійстя старенького сусіди. Той ледве врятувався, але позбувся житла… Хтось підпалив купу старого мотлоху, а неподалік,  пригірком, мама котила в колясці немовля. Жінка з необачності не втримала візок і він покотився у полум’я. Дитинку врятувати не вдалося… Після такого жахіття ця новина вже й не видається страшною. Щоб спростити полювання на щуку, браконьєри випалили у заплаві очерет. Скільки незаконно «виловили» риби на нерестовищі, невідомо, але вогнем знищили гніздування десятків тисяч пернатих…

ЗАВОРУШИЛИСЯ!

Як запевняє, хай і з цілком зрозумілими обережними застереженнями, Президент України, є надія що Вселенський патріарх Варфоломій надасть Томос (тобто, Указ з приводу особливо важливих церковних подій) про незалежну Помісну православну церкву в Україні. На нинішній день виглядає так, що це може бути або відновлення Константинопольської митрополії з центром у Києві, або заснування окремої, так би мовити, повноцінної автокефалії.

Підпільний райком діє…

Торік напровесні в Диканьці небайдужі до власної історії патріоти-українці посадили дуб Івана Мазепи. Вдруге, бо сто років тому таке пам’ятне  деревце вже росло тут, але його знищила більшовицька влада. На урочистостях  вшанували місцевих активістів, які ініціювали «зелене» увічнення пам’яті не лише Івана Мазепи, а й Тараса Шевченка. До слова дубок Великого Кобзаря, посаджений теж століття тому уцілів. Щоправда волею диканців з роками змінив назву: був «Дубом Шевченка» – став «Дубом Свободи».

«Страшні слова, коли вони мовчать»

Четвертий рік минув відтоді, як Росія окупувала частину території України та продовжує військові дії. Весь цей час набирає обертів російська пропаганда в самій Росії та в окупованих Донбасі і Криму. Журналісти, які, здавалося б, мають бути неупередженими та об’єктивними, лише нівелюють свій статус. Більшості ЗМІ вже ніхто не вірить. Причому як в Росії, так і в Україні. Якщо по той бік кордону можливі єдиний перебіг подій і єдина правильна точка зору, продиктована з Кремля, то в українських реаліях це інформаційна мішанина, в якій лише наполегливі можуть дошукатися істини.

Кого ляка SAFER

Наші шановані державні керманичі усіх рангів і різного калібру дуже люблять переймати всякий досвід. А ще більше – мандрувати у пошуках цього щастя світ за очі. І чим далі, тим краще: благополучно промайнувши цивілізованими континентами, вже й островів дісталися. Звісно, теж дуже цивілізованих і навіть постіндустріальних: Японських, Тайваню, Сінгапура…

СОНЦЯ У ВАШІ СЕРЦЯ!

Якби ти знав, як много важить слово,
Одно сердечне, теплеє слівце!
Глибокі рани серця як чудово
Вигоює – якби ти знав оце!
Іван ФРАНКО

Міняються епохи і покоління, змінюються уподобання, звичаї, але навіть з плином часу не втрачає в ціні щире, тепле, людяне слово. У нашій суєті суєт, навіть економічна стагнація не така страшна, як занепад моральний, духовний. Більшість нас утрачає себе, знеособлюється од страшного дефіциту на добре слово – і це  справжня планетарна загроза. Слово налите силою, і ми вчуваємо це не лише слухом, а й душею і серцем.

«Не можна покладатися тільки на владу»

Ініціативна група «Першого грудня» звернулася до українського суспільства із застереженням «щодо закликів до насильницького повалення влади та сліпого бунтування». Наголосивши на відповідальності нашого соціуму. Попри неспроможність втілити у життя позитивні наслідки трьох революцій, саме завдяки їм досягнуто дві мети: точки неповернення до імперіалістичного впливу Росії та чітко окресленого європейського вибору. Але через те, що більшого нинішній владі реалізувати не вдається, акції протесту повернулися на Майдан і майдани. Щоправда, у переважній більшості – незрозумілі, з лідерами, які не викликають довіри. Підбурювання до радикальних дій нічого не дасть, утім тенденції закликів до руйнування загрозливо ширяться. «Зберігати державу і сприяти її розбудові – наша головна мета. Не допустити стихійної чи й інспірованої гіпер-анархії – наше з вами громадянське завдання», – йдеться у зверненні. «Не «промайданьмо» України! Будьмо обачні й не впишімо себе в історію руйначами української державності!», – застерігає ІГ «Першого грудня».

ЧУДОВИСЬКА З РОСІЙСЬКОГО ЗГАРИЩА

На тижні,  що минув,  українців переселили в Росію. Точніше, пожежа в сибірському Кемерові повалила густим чорним димом з усіх вікон і шпарин наших ЗМІ. Здавалося, що йдеться (не дай Бог!) про трагедію всеукраїнського масштабу.  В Інтернет-просторі зарясніли сльозливі співчуття «братьям», а «найщиріші» побігли під посольство  країни-агресорки з  квітами. А чи морально перейматися горем убивць, навіть, якщо йдеться про смерть їхніх безневинних дітей, що заживо згоріли в кінозалах? Та й чи потребують росіяни нашого співчуття?

ДУХОМ УКРАЇНСЬКИЙ

Коли кажуть, що на Сході не було України, від опонентів одразу лунає: а Василь Стус, а Микола Руденко, а Олекса Тихий, а Іван Дзюба, дай Боже йому здоров’я. Ось тут хотілося б обрати інший дискурс: ці видатні особистості сформувалися на Донбасі не завдяки, а всупереч неукраїнському клімату не тільки на Сході, а й в усій на той час радянській Україні.

Фотодокументаліст Олексій ФУРМАН: «Згодом збагнув, що її обличчя уособлює горе війни»

Що буде з фотожурналістикою завтра? Знайти відповідь на це питання спробуємо у спілкуванні з Олексієм Фурманом. Але розмову заводимо, як то кажуть, «здаля»: з чого почався його творчий шлях у фотографії…

Сьогодні – гравці, завтра – еліта

Часто діти прагнуть швидше дорослішати, аби… вирішувати питання світового масштабу. Батьки ж переконують, що дорослішати завчасу погано, а розв’язати такі проблеми в юному віці – неможливо. Проте ще 1953 року в Гарварді (США) відбулися перші засідання комітетів ООН, де не було жодного дорослого! Так з’явилася рольова гра для учнів старших класів та студентів вишів – «Модель ООН».

РУБАНуті…

«Провокація СБУ!», – репетував псевдогенерал Володимир Рубан разом зі своїми адвокатами, коли його «бусик», по вінця напханий зброєю і боєприпасами, затримали прикордонники на лінії розмежування з ОРДЛО.
«Планував теракти в урядовому кварталі? Готував замах на президента України? А Папу Римського не хотів замочити? – мірялися дотепами всезнайки-експерти. – Вигадки…

«Схаменіться, бо лихо вам буде!..»

Не думав нічого писати, тому що в душі було, як серед гидкого болота, коли докруж Тараса Шевченка побачив густі натовпи добре впоряджених поліціантів і посинілих від холоду нацгвардійців, що, мов коршаки, обсіли Шевченків парк у Києві; до пам’ятника треба було проходити крізь принизливі залізні рамки.

«Причастіє»

Ще на початках «перестройки», коли Горбачов трохи утрусив та усушив насельників ЦК республіканських компартій, в Держагропромі приймали на тепленькі місця перших «відставних кіз барабанщиків». Сановитих переселенців з попередника сьогоднішньої столичної Банкової – вулиці імені товариша Орджонікідзе. Контора наша за людом чиновним була – як князівство Монако, тому у цій вельми місткій тепленькій еластичній рукавичці «біженцям-сиротам» знайшлися і довгі столи з персональними телефонами, і навіть окремі кабінети з видом на Хрещатик. 

Професор Марина ДМИТРІЄНКО: «Символи не вибирають, символи успадковують»

До 100-річчя затвердження Українською Народною Республікою  Державного Герба – золотого Тризуба на синьому фоні – ми поспілкувалися з Мариною Дмитрієнко, відомою дослідницею української геральдики, доктором історичних наук, професором. Розмову почали з того, що за конституційною нормою  в нашій державі мають бути чинними два Герби: малий, що його Верховна Рада затвердила разом з Державним Прапором і Державним Гімном ще 19 лютого 1992 року,  і  великий, який має поєднувати  символіку малого Державного Герба і герба Війська Запорозького. Доля цього Герба нині  неясна: розгляд його проекту відкладено «до кращих часів», а вони, ті «кращі», схоже, і не засвітають: минають роки, міняються влади, а до роботи над Великим Гербом не беруться ні народні депутати, ні науковці. Не проведено жодного засідання робочої групи, жодної наукової конференції, яка б обговорила насущну проблематику.

«Каліки»: рецепт для «всепропальників»

А чи знаємо ми, про що розмовляють наші майже дорослі вже діти за щільно  зачиненими від нас дверима? Що чують, коли відгороджуються від нас глухими навушниками? Що бачать, коли за сніданком дивляться крізь нас, мовби крізь скляну стіну? І що думають, коли ми запитуємо: «Ти попоїв?.. Вдягнув шапку?..»

Мирослав ПОПОВИЧ: «Побудова влади, за якої людина може відстояти свою гідність, і є кінцевою метою демократії»

Цій розмові майже сім років. Слова, винесені у заголовок, а по суті – формула Революції Гідності, сказані Мирославом Поповичем задовго до буремних подій кінця 2013-го. Багато з висловленого тоді, залишається актуальним і сьогодні. Не все з того тривалого спілкування увійшло у 26-хвилинну документальну стрічку, і сьогодні публікується вперше.

«Укроборонпром» і корупційний лом

Не щастить «Укроборонпрому» на керівників. Державний концерн, що має поставляти сучасні війську техніку та озброєння, регулярно поставляє… корупційні скандали.

Астролог Павло МІХЛІН: «Це буде рік сприятливих змін і серйозних матеріальних проблем»

16 лютого за східним календарем починається Рік Жовтого земляного Пса. Про те, що цей звір принесе Україні і нам, спілкуємося з астрологом Павлом Міхліним.  Але спочатку – що являє собою сама астрологія?

«НАЙПАЛКІШІ ДІТИ УКРАЇНИ, НАЙДОРОЖЧІ ЖЕРТВИ…»

Назвою цього матеріалу стали слова зі статті-реквієму, статті-плачу Людмили Старицької-Черняхівської «Пам’яти юнаків-героїв, замордованих під Крутами», опублікованої  24 березня 1918 року в газеті «Нова Рада». Сама авторка представляла перше унікальне покоління української інтелігенції, яке відчувало та й називало себе не по-старосвітському «українофілами», а свідомими патріотами. Такими їх виховали і їхні батьки, і духовні попередники – через століття після занепаду Козаччини до Малоросії.

УСИКновєніє…

«Кубик-рубик» боксера Усика здолав нарешті скінченну множину активних обертів. І всі його доти козацькі зачіски, «гопаки» на рингу і сольний вихід під «правильну» композицію – тепер псові під хвіст. Це по суті повтор «номера» від Героя України Надії Савченко, яка не визнає  агресію Росії…

Відмежовані, та не покинуті

Громадська організація «Фонд «Відкрита політика» вже десятий рік сприяє реформуванню освіти і науки: проводить громадські слухання, організує експертну оцінку законодавства, залучає фахівців до розробки альтернативних проектів. Один із  напрямків роботи фонду – екологічна освіта молоді. З початком російської агресії «Відкрита політика» сприяє  рівному доступу до якісної освіти дітей з Донбасу та Криму. Про це і говоримо з проектним менеджером фонду Іриною ЗАГОРОДНЬОЮ.

РІК ГОЛИХ КОРОЛІВ?

Він був сумбурним і переломним. А ті, що до нього, можна назвати трагігероїчними: ми не лише змели режим гібридної російської владної окупації Віктора Януковича, а й відстояли у кривавих боях на Сході державну незалежність. Втративши Крим, вугільні шахти і металургію Донбасу, переживши фізичні й емоційні потрясіння, українське суспільство все ж поступово оздоровлюється. Від основ. Децентралізація влади, надання права місцевим громадам об’єднуватися, щоб бороти проблеми та по-господарськи використовувати кошти…Перші антикорупційні кроки… І нарешті – безвіз! Безперечний успіх української дипломатії і підтвердження нашого європейського вибору.

BPOSITIVE: боротьба зі стереотипами

Англійську назву «BPOSITIVE»  трактують по-різному. Для одних це буквальний переклад: «Будь позитивним», для інших – «B+», тобто діагноз ВІЛ/СНІД. В українському суспільстві  хворі на цю важку недугу часто почуваються соціально ізольованими. Це наслідок суспільного упередження і нагнітання міфів, зокрема і  про шляхи поширення інфекції.

Золоте слово – за мідний гріш?

Громадські організації «Детектор медіа» та «Інститут демократії ім. Пилипа Орлика» публічно обговорили, як наші мас-медіа дотримувалися цього року стандартів журналістських матеріалів, чи вдавалися до маніпуляцій і чи поширювали неперевірену та відверто фейкову інформацію.

Ринок угідь: на примарній межі

Ті, хто організовує різні імпрези в столичних п’ятизіркових готелях рівня «Хілтона», не тільки вельми щедрі та гостинні, а й дуже передбачливі. Навіть, якщо ця імпреза не святково-розважальна, а робоча, суто ділова, як от недавня конференція «На шляху до відкритої та обґрунтованої земельної реформи». Бо, пірнувши в усе ще екзотичну для нас європейську атмосферу побутової зручності і психологічного комфорту, коли готельні працівники – від охоронця і до адміністратора – не дивляться крізь тебе, а радо бачать тебе, більше того – готові тобі допомогти, підказати, показати, навіть провести тебе туди, куди тобі треба, – так от, у цьому острівці західного цивілізованого побуту і людської уваги ти мимоволі розслабляєшся, забуваєш усе, втрачаєш пильність і нескромно переповнюєшся одним-єдиним бажанням: «Щоб я так жив».

Поштовх для зростання

Альянс громадських організацій, серед яких «Інститут податкових реформ», «Фундація креативного бізнесу» та «Європейська молодіжна ліга», зібрав молодих і перспективних.

Чи побачить ґазда туриста

Десь із чверть століття тому розповів своєму приятелю, вченому-ботаніку Карпатського біосферного заповідника, що на Заході серед городян все більшої популярності набуває аграрний, або сільський туризм. Це коли мешканці міст їдуть на відпочинок у село і залюбки займаються там фізичною працею: пораються на городі, доглядають худобу

– Йой, Андрію! – сміявся тоді приятель. – Привозь їх до мене у село на Рахівщину – я їм такий «фронт робіт» забезпечу!

Троянди для Коцюбинського

… Мер прокинувся посеред ночі у власному ліжку від того, що… несамовито плескав у долоні. Він аж сів і оперся ліктями на коліна. Протер очі. При яскравому місячному сяєві підняв до припухлих повік долоні, якими щойно вергав луну по всій кімнаті. Вони, здавалось, аж побіліли від виляску.

Мовте українською, щоб вас почули…

Минув рік від запровадження мовних квот в українському радіоефірі. Нагадаємо, що за три роки частка українськомовних пісень у найпопулярніші часові проміжки повинна сягнути 35, а передач українською на добу – 60 відсотків. Вже першого ж року цей показник не має бути меншим за 25 і 50 відсотків відповідно.

… А ТОДІ ЗАКРИЧАЛА ТИША

Ніколи не думала, що у мій Донецьк прийде війна. Я закінчувала десятий клас, коли у небі з’явилися винищувачі. Свято останнього дзвоника відмінили. Ніхто не знав, що відбувається. Мешканці почули страшні вибухи, до яких сьогодні звикли. Пам’ятаю, як пішла до найближчого супермаркету  і мені здалося, ніби потрапила у порожнечу: на вулицях ні людей, ні машин, цілковита тиша. Тоді фізично відчула, якою вона може бути мертвою. Вийшла з магазину і чула, як за спиною у моєму рюкзаку шелестить пакет з лимоном. Ця тиша зарубцювалася на все життя.

Найвища чеснота – жертовність

Волинянин Руслан Кашаюк пішов добровольцем на Східний фронт після Майдану. Був у складі роти «Захід» батальйону «Айдар». Над своїм рішенням довго не думав: активний учасник Революції Гідності став захисником рідної землі разом з побратимами-майданівцями. З фронту привіз контузію. Душевний спокій знайшов у малюванні. Пензлі і фарба – своєрідна арт-терапія: розслабляє та врівноважує. Його картинами захоплювалися не лише мешканці рідного Луцька, а й багатьох українських міст. І навіть у Бельгії , куди Русланові твори помандрували дякуючи підтримці нашої діаспори. А тим часом Кашаюк закінчив столичні курси іконопису, вступив до Інституту мистецтвознавства. Крім ікон, звісно ж, пише  портрети: побратимів, друзів… Якось непомітно склалася серія «Волонтери». Руслан допомагає іншим ветеранам реабілітуватися і знайти себе у мирних буднях.

Європоступ… зі скрипом

Низка громадських організацій України за підтримки Європейського Союзу  проаналізувала  зміни у регіонах після запровадження візової лібералізації з ЄС. Почин для такого дослідження поклали шість областей: Вінницька, Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Одеська та Херсонська.

«Теле(з)ба(о)чення»

Здавалося б, у цей непростий час має бути більше позитиву –  вселити людям надію на краще. Має бути пропаганда здорового способу життя, міцної сім’ї. Має бути фінансова просвіта населення. Має бути якісне українське кіно. В центр уваги мусить стати Людина.

Гуля на Гончарній засліпла сокира…

Олександр Довженко саркастично висміював діяння деяких горе-редакторів: «Телеграфний стовп – добре відредаговане дерево». А оці дуби і липи на затишній Гончарній вулиці міста Василькова, що біля Києва, «редагував» не довженківський безіменний горе-редактор. Їх одредагувала горе-директор. І не чогось там, а місцевого дитячого садочка. І в цієї пані є ім’я та прізвище – Надія Сліпуха. 

Жуйка для мізків

Незнайома тітонька лементувала: «Що ж воно робиться?! Йдемо  у Європу, а що нас там чекає? Та нічого гарного! Америка нам допомагає? Та всі вони хочуть смерті нашої! А от Владімір Владіміровіч…» Сказала з благоговінням, ще й очі закотила догори. Мовби самого государ-імператора згадала, якому готова бухнутися в ноги. На її переконання, цар Путін  робить можливе і неможливе для процвітання «великої Росії». І нам треба брататися з росіянами…

У «ДОНЕЦЬКОМУ ЗАДЗЕРКАЛЛІ»

Як нині живеться в Донецьку? Скільки там українських патріотів? Чому не формують опір чинному режиму? Як оцінюють донеччани ситуацію в місті, Україні? Ці питання нині турбують багатьох. Зазирнувши у «донецьке задзеркалля», побачимо, як змінилося життя краян за останній час…

Своє авто: мрія і розкіш

Всі люди діляться на дві великі групи: водіїв і пішоходів. А між ними – ті, хто лише мріє про кермо. Останнім часом серед майбутніх водіїв побільшало жінок. Ми поцікавилися у молодих, чому їх ваблять водійські права, чому іноді автівка стає найбільшою мрією  життя.

Сергій ОГОРОДНИК: «Інформацію треба перевіряти»

Він журналіст-аналітик і фаховий філолог. Працював фрілансером, редактором стрічки новин інформаційної агенції, аналітиком у прес-службі Генеральної прокуратури, продюсером в інформаційно-аналітичному відділі програми «Вікна-Новини» телеканалу СТБ. З 2015 року – співробітник громадського руху «ЧЕСНО».

Дім, в якому ми живемо

Коли вперше почув, даруйте, чимось схожу на матюк абревіатуру ОСББ, подумав: «Що воно таке?». Жив собі у багатоквартирному ЖБК (житлово-будівельному кооперативі), начебто все було гаразд: чисті, відремонтовані під’їзди, більш-менш доглянута прибудинкова територія. Та й дерев’яні вікна власним коштом поміняли на сучасні пластикові склопакети. І тут раптом гурт активістів (у переважній більшості жіночої статі) заповзявся трансформувати наш ЖБК в ОСББ. Наголошуючи на перевагах, які відкриються перед нашим спільним домоволодінням.

КАЗКА, ЖИТТЯМ ТВОРЕНА

Силою влучного та їдкого слова французького мандрівника і письменника маркіза Астольфа де Кюстіна Російська імперія носить тавро «тюрма народів» з ХІХ століття. Цією наличкою охоче спекулювали більшовики. Доти, поки самі, за ленінським напуттям, століття тому не понесли цим народам «свободу» на кінчиках своїх багнетів. Як у Київ 1918 року, з кривавою ордою царського офіцера-перебіжчика Муравйова. Те, що нова «робітничо-селянська влада» Росії на чолі з більшовицьким урядом Лєніна зруйнувала світ насильства «до основанья» лише у тріскучих словах їхнього партійного гімну, а на ділі перевдягнула великодержавну імперську сваволю з царських шат у комісарську шкірянку, – добре розумів український письменник Степан Васильченко. 1919 року з-під його пера зявилася сатирична казка «Ось та Ась».

«Старий вальсок» між опалого листя

Уже котрий рік через міські клопоти не встигаю дістатися села до перших морозів. Знову мій старий  крислатий горіх струсив додолу дебеле руде листя, в якому я намагаюсь тепер  визбирати волоські горіхи. Я ворохоблю листя ногами, уявляючи себе Андрієм Ярмоленком у дортмундській «Боруссії», гребу його щосили граблями, як навіть Гонтарєва не гребла у свій зірковий час, але точно знаю: листя й надалі затято ховає від мене дозрілі горіхові ядра.

62 і дзеркальні 26

Вісім років тому, за даними  Центру Разумкова, захищати Україну на випадок війни з гіпотетичним ворогом збиралися 62,8% жителів Сходу. Зараз, у розпал російської агресії, за опитуваннями групи «Рейтинг», стати на збройний захист готові 26% жителів східних областей .

Суцільний Хелловін!..

Це тебе і мене розстріляли вчора під Глевахою…
Я знаю, ти думаєш зараз про те, що і я. Про державу, яка не здатна тебе захистити. Від злочинців, які можуть чекати тебе в кущах, коли ти щасливий добираєшся до своєї хати…

ПОДОРОЖ У РЕЗЕРВАЦІЮ

Окупований Крим, схоже, дедалі більше стає зоною світової ізоляції. Приватні компанії та навіть маргінальні державні діячі з Європи раз по раз відмовляються будь-яким чином співпрацювати з півостровом. Але в цей список, попри все, не може потрапити материкова частина України. Занадто багато пов’язує українців з Кримом.

Не їхня війна

Дитиною вважав: на будь-якій війні є дві сторони, чорні і білі фігури, – як у шахах! Реальність продемонструвала: і дошка, на якій розігрується партія, буває не одна, і кольорів у протистоянні значно більше двох.

Монументальний… струмок

Влада нашого міста зібралася-таки вшанувати пам’ять Героїв Майдану. У звичний для наших базарних часів спосіб: якщо того, що має бути, не минути – варто б його з вигодою збути.

Бойовий «Кріпак»

Вони молоді, енергійні, освічені, креативні, одчайдушні. Запраглі справедливості, щиро занепокоєні масовістю та й рівнем її повсякденного зневажання. І все ще не позбавлені революційного романтизму. «Могутня Кучка», трійця «дон-кіхотів», мале коло мрійників?.. А може, провісники тієї сили, яку так чекає окрадена можновладними шкуродерами, одурена булавоносними шулерами, розшарпана і розділена партійними чварами та продажною «отаманією» Україна?

Не цирульник, а барбер

«Понаїхали тут!.. Жити не дають!..», «Біженці відбирають робочі місця…», «Чого їм у своїй країні не сидиться?..»
І сьогодні зачовгана платівка прокручує старі пісні, співані на новий лад. Здається, той коловорот без початку і кінця: хтось причепить нове слово-ярличок, а хтось приліпить до старої пісні цілу фразу… Давайте познайомимося з тими, до кого ми часом так упереджено і несправедливо ставимося.
Сем Барекзай приїхав до України 2009 року, має офіційний статус біженця. Незважаючи на  труднощі, прижився, став успішним перукарем. Сем сподівається, що його історія надихне інших ніколи не здаватися.

«Лєнінопад» і його відгомін

В Україні декомунізація розпочалася ще на світанку Незалежності, але активних обертів набрала вже у час Революції Гідності. Відтоді, як 8 грудня 2013 року активісти знесли пам’ятник Лєніну на столичній Бессарабській площі, країну охопила лєніноненависництка ейфорія.

ЗАБУТИЙ ВЗВОД
З ВІЙНИ, «ЯКОЇ НЕМА»

З Романом Жоваником домовилися зустрітися, коли він приїде до Києва, аби пройти черговий курс лікування в госпіталі. До того ми не зустрічалися. Уява малювала кремезного воїна, ветерана-десантника у камуфляжі, який у часи запеклих боїв січня 2015-го під Дебальцевим був комвзводу в знаменитій 128-мій бригаді. Але зустріч розбила уявний «героїчний» стереотип: звичайна, на перший погляд, людина середнього віку, середньої статури, ніякого мілітарного вбрання – звичайнісінькі шорти та сорочка-поло з короткими рукавами. І саме руки, вкриті сіткою дрібних шрамів від осколкових поранень, – знову ж таки ламали «звичайність» цієї людини.

Чи врятує неньку фермер?

За політичними боями на Печерських пагорбах довкола судової, пенсійної, медичної реформ, тема оновлення земельних відносин поки що залишається у затінку. Втім це не стосується експертного середовища: воно продовжує ретельно аналізувати можливі ризики земельної реформи. Хто володітиме землею, в яких обсягах, яким буде майбутнє мільйонів людей, котрі не можуть уявити своє життя і життя своїх родин без права бути господарем на власній землі.

Наталія СОБОЛЕВА: «Кінопанорама» – це живий кінотеатр»

Фішка столичного кінотеатру «Кінопанорама» – в його нетиповості. Тут не почуєш плямкання сусіда, що наминає попкорн, не насолодишся зручними кріслами-фотелями та не подивишся хітові фільми, які крутять у n-кількості. Він виховує мислячих людей завдяки артхаусним фільмам. Чим живе унікальний кінотеатр, для «Грінченко-інформу» розповіла директор «Кінопанорами» Наталія СОБОЛЕВА.

САМІ СОБІ ДИВЕРСАНТИ?

Вінниччина поволі оговтується. Після кількох діб жахіття, що вирвалося вибуховим смерчем з арсеналу Міністерства оборони у Калинівці, саме селище та низка сіл, що опинилися в епіцентрі лиха, поступово повертаються до звичного мирного життя. З 26 вересня, коли від вогню здетонували перші боєприпаси,  із зони трагедії евакуювали близько 30 тисяч громадян. Для 47-ми потягів змінили графік руху, а в радіусі 50-ти кілометрів закрили повітряний простір.

Дитина і пес: лікування любов’ю

Двоє песиків завзято кружляють біля візочка, в якому усміхнене хлоп’я. 10-річний Сашко пестить кудлатого коллі Рея, а слухняний королівський пудель Дара облизує Сашкові рученя.  Інструктори-дресирувальники, спеціалісти-анімалтерапевти, кінологи, які пов’язали своє життя з собаками запевняють: якщо гладити собаку хоча б 10 хвилин щодня, це врівноважує серцебиття. Але чи щасливий Сашко? І як бути тим дітям, які не мають улюбленого песика, проте не встають із візка?

Правила безпеки на дорогах… інформації

Інститут журналістики столичного Грінченкового університету разом із Познанським університетом імені Адама Міцкевича, за участі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка провели міжнародну наукову конференцію «Комунікації у ХХІ столітті: безпековий вимір». Світ став доступнішим, наше спілкування долає відстані, а постачальником інформації будь-якого ґатунку на будь-який смак стали не лише ЗМІ, а й неохопна мережа Інтернету. Проте від цього наше інформаційне середовище, наша буденність не стали безпечнішими, ризиків зав’язнути у павутині інформації побільшало. Нові можливості несуть нові загрози: суспільні протистояння, соціальні потрясіння, конфлікти і війни, до яких підбурюють «інформаційні армії».

«НАД ЗБРУЧЕМ ЗІРКА ПАДАЛА…»
(До річниці «Золотого вересня»)

Над Збручем зірка падала високою дугою,
Віщуючи на прохолодь, на вересневі дні.
А ми угору зорили, в нас не було другої,
Крім тої, що зіходила на краснім знамені.
(Андрій Малишко).

Без жодних юридичних наслідків і соціальних претензій до держави маю повне право називати себе «дитиною війни». Попри те, що народився на чотирнадцятому році після падіння Берліна. За непоясненною планидою, чи з волі непоборного фатуму, а може, й через те, що в навіженому космосі так зорі лягли (бо якось дикувато приплітати сюди Божий перст), але цілком резонно мусив би дякувати, опріч батьків, і двом уселенським іродам – Джуґашвілі-Сталіну та Шикльґруберу-Гітлеру – за свою появу на білий світ. 

Перестаньмо улещувати «братьєв»!

Як ставимося до росіян

З десяток років тому російський режисер Бортко, який виріс у Києві, зняв в Україні антиукраїнський фільм «Тарас Бульба». Наші митці люб’язно допомагали йому, незважаючи на те, що українське козацтво у фільмі  оббрехали. Далі влада дала широку вулицю для популяризації  фільму, його демонстрували по всій Україні. У пресі з’явилися поодинокі відгуки: люди обурювалися, чому за наші кошти йде антиукраїнська пропаганда. Але патріотів осадили. Зокрема кандидат наук П.Вознюк у газеті «Смолоскип» зауважував: а ви що хотіли, щоб росіяни знімали проукраїнське кіно? Як росіянам ставитися до нас – то їхній вибір, а ми повинні цей вибір поважати, як би емоційно, у якій формі сусід  його не висловлював.

Любов МОЛДАВАН: «Гряде новітня колонізація – не зброєю, а капіталом»

Любов Молдаван слухаю давно. І давно затямив для себе непорушне правило: якщо на конференції, круглому столі, нараді чи іншому поважному столичному заході, присвяченому проблематиці аграрного сектору або земельної сфери, присутня професор Молдаван, – налаштовуй диктофон: вона додасть до розмови глибини, жвавості, щирості і конструктиву. У щоденниках світлої памяті Ірини Жиленко вичитав запис, датований далеким 1964 роком: «Бачилася з Любкою. Наслухалась цілу торбу новин». Це про Любов Молдаван. Вони добре зналися: молода письменниця тоді якийсь час навіть працювала рядовою сапальницею у комсомольсько-молодіжній ланці артілі «Червоний партизан» Хотинського району Буковини, у славному колективі, який створила з однокласників Любов Молдаван. День – за сапою, «героїчно прополюю кукурудзу», а ніч – за пером: писала сценарій фільму про знамениту ланкову.

Рекет звичайний. Державний

У Міністерстві юстиції загорілося. Тліло з кінця серпня, коли ЗМІ підкинули інформацію про зарплати деяких працівників Державної виконавчої служби. Бо ж ці достойники саме жнивували. Не на полях – у рідних кабінетах. Косили і громадили – аж чуприни пріли. 

ГОРЕ-ГЕРОСТРАТИ,..  БІДА-БІЗНЕСМЕНИ

У Києві, на вулиці Грушевського знищили графіті часів Революції Гідності – портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, що несли на собі героїку тих полум’яних і трагічних днів. Кобзар з червоно-чорною хусткою на обличчі, Леся-Мавка  –  у респіраторі, а Каменяр – у будівельній касці, яка тоді слугувала оборонцям барикад вельми умовним захистом. Пристрасне Слово наших Духовних Світочів було із воїнами світла, що стали проти темряви режиму Януковича. Геніальні предтечі сучасної України стояли пліч-о-пліч з оборонцями Острівця Свободи – Майдану.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ:  ДУША СИЛЬНОГО

Ми часто і не замислюємося, що це за свято. Хтось бачить у ньому можливість податися на природу чи на море, хтось – черговий привід хильнути… А тим паче, коли владці на місцях проводять у цей День різні заходи та святкування швидше для «звітності», для «галочки», а не для душі, не для істинної відзнаки його величі.

Сильні духом

Україна. Київ. Борщагівка (часто пишуть: «неблагополучний район столиці»). За кілька метрів від дороги і швидкісного травмаю постав новозбудований пам’ятник воїнам – захисникам України від рашистських загарбників на Донбасі.

Наумівна з кіно «Кубанські козаки»

За певних обставин кілька тижнів тому познайомилася з однією чарівною старенькою. Ольга Наумівна має 88 років, ясний розум і вроджену шляхетність. За переконаннями, як тепер кажуть, вата 100%, хоча сама – донька репресованого (батько був «зрадником Батьківщини», бо під час Другої світової потрапив у полон, отримав 7 років таборів, але завчасно помер у Лук`янівці). 

Кузьма МАТВІЮК: «Цю землю ми позичили у наших дітей, онуків і правнуків»

«Якби з’явився проект повністю знищити українську естраду, а я як фермер мав Ваш рівень популярності, то автори такого проекту вибрали б мене для популяризації їх злого задуму. І тоді я, фермер, далекий від цієї галузі культури, доводив би своїм співвітчизникам необхідність позбутися української естради і української пісні. Хвалити Бога, такого проекту немає, а проект відібрати в українців землю – є. Групи людей, які кинули оком на вироблену українську землю, є дуже багатими людьми, і хитрими. Вони розуміють хиткість своєї аргументації (точніше, добре розуміють її облудність) і намагаються полонити людей емоціями. Для цього вони залучають відомих людей: співака С. Вакарчука, журналіста М. Вересня та інших.

Достатньо ВР України прийняти закон про продаж землі, і зайве буде, п. Святославе, закликати не здаватись без бою. Українці, приспані «злими людьми» і їх помічниками, добровільно продадуть землю, і бою як такого просто не буде».

«Голос Києва» позбавляють голосу

Недовго музика лунала…

Як недовго тривали і наші (тепер уже, зрозуміло, трохи завищені) очікування на краще в результаті реформування державного мовлення на суспільне. 

Крим гасить вогні

Прогляньте  заголовки місцевих кримських газет на тему ектропостачання. Видань «об’єктівних»  і «патріотичєскіх», а не якихось там «бандерівських».

ЛИЦАРІ ГІР

Маємо всі передумови посісти належне місце на міжнародному ринку туристичних послуг, як засвідчує світова практика, – одному з найприбутковіших видів економічної діяльності. Так, за даними ООН, саме на туризм припадає 10 відсотків глобального ВВП і 6 % загального світового експорту. Спостерігаються тенденції до зростання обсягів активного туризму, особливо в гірській місцевості. В Україні для розвитку гірського, водного, велосипедного, пішохідного, лижного, кінного туризму, гірськолижного спорту є без перебільшення унікальні можливості та кваліфіковані кадри. Окрім економічних чинників, внутрішній активний туризм має неоціненний оздоровчий, виховний потенціал, у тому числі національно-патріотичний. У такий вид діяльності потрібні відносно невеликі інвестиції для розвитку інфраструктури. Безпека на туристських маршрутах, гірськолижних трасах – її невід’ємна складова.

Броня міцна, але «бабло» міцніше

Директора Львівського бронетанкового заводу Романа Тимківа і його заступника Олега Ткаченка детективи НАБУ затримали напередодні візиту на завод Президента України. Дивний збіг. Здається, з їхнім арештом поспішали: а що, якби Петро Миколайович та похвалив ремонтників бронетехніки? Президент завод усе одно відвідав. «Наш головний здобуток – створення боєздатної армії»,  –  процитував у цьому зв’язку Главу держави  прес-секретар. Цікаво, який внесок у тому здобутку Львівського бронетанкового його керівників, звинувачених у корупції?  

«І» НЕ ТРАПИЛОСЯ,
або ЖОРСТКА БРЕХНЯ ПРО М`ЯКУ  ПОСАДКУ ЛЬОТЧИКА АКОПОВА

–  Він не сяде!.. Не сяде! – злякано кричали свідки, спостерігаючи за пасажирським літаком, що з «перекошеними» крилами знижувався над Стамбульським аеропортом. Здавалося, ще один порив вітру і бетонки торкнуться не колеса-шасі, а зрадливо зачепить елерон крила.

Без віз – по цінний досвід

За час дії безвізу майже 100 тисяч українців скористалися біометричними паспортами для поїздок до Європи. Маємо і відмови, але їхня кількість мізерна – лише 50 за перший місяць. Отже, країни Європейського Союзу добре підготувалися до запровадження безвізового режиму. З цього і розпочалася наша розмова з представником з візових питань Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні паном Себастьяном ОРТНЕРОМ.

КОЛИСКОВА ДЛЯ БІДНИХ

Верховна Рада та уряд пообіцяли на осінь пенсійну реформу. Втім насправді система суттєво не зміниться: матимемо лише чергове підвищення мінімальних пенсій. «Але країні потрібна справді реформа, а не її імітація щоб не жебракували наступні покоління пенсіонерів», –   пишуть журналісти.   

«Какаяразніца», або Заповідник «Білої гвардії»

Є такий у Києві «Музей однієї вулиці». До вчорашнього дня я ще там не бував, хоча незліченну кількість разів проходив Андріївським узвозом. Може б і досі не був, якби не дзвоник мого давнього старшого приятеля Олександра Муратова, автора низки чудових екранізацій класиків української літератури. В цьому музеї він розмістив свою виставку «Колаzhi» і висловив побажання, щоб я її подивився.

Пес гавкає, а котяра гамкає…

В Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл з детективною назвою: «Спіймай мене, якщо зможеш, або Чому «дійові особи» журналістських розслідувань залишаються безкарними?». Йшлося, зокрема, про журналістські розслідування в енергетиці. Про те, власне, що деякі українські видання вміють глибоко й розлого «розкопати» корупційних вітчизняних монстрів, вивести на світ Божий з темних кримінальних джунглів цілих «слонів» злочинних схем, навіть торохнути, немов з гармати, у тих «слонів» викривальною статтею, та ось ефект, на жаль, від того – ніби із гармати по термітах.

Без бар’єрів?

Від 11 червня українці до 90 днів протягом кожних 180 діб зможуть вільно пересуватися країнами Шенгенської зони. І попри сподівання скептиків, наші співвітчизники масово взялися оформляти біометричні паспорти. Українцям Європа вкрай цікава.

Співочий глас фарисейства

Нещодавно на телеканалі 1+1 обрали найкращого непрофесійного співака країни. Залишимо поза коментарями чужинський душок самої програми, з її потапо-бабкінським, даруйте, хрунівським «трєнєрством». Подивимося на переможця – священика Олександра Клименка, який заспівав кілька українських пісень. Зробив це, звісно, гарно, за що і фортуну піймав.

Міліцейськими граблями – у поліцейського лоба

Те, що трапилося в Дніпрі нинішнього 9 травня, нагадувало зачин трагічних одеських подій  трирічної давнини. Група добре підготовлених і завчасно організованих людей нападає на українських активістів, ветеранів АТО. Поліція дії нападників прикриває, а в певні моменти – фізично підтримує. Щоб правоохоронці не переплутали «своїх» і «чужих», на «своїх» чіпляють розпізнавальні знаки. В Одесі – нарукавні червоні пов’язки, у Дніпрі – помаранчеві нагрудні наліпки.

«Кісєльовщину» «проіндексували». Що далі?

Громадське об’єднання «Детектор медіа»  представило в «Укрінформі» звіт за результатами вимірювання «індексу інформаційного впливу Кремля» у чотирьох країнах: Україні, Грузії, Угорщині та Чеській Республіці. Дослідження  оцінює спроможність уряду Російської Федерації впливати (ініціювати, змінювати) на процеси в інформаційному просторі (виробництво, обмін та споживання інформації) інших країн. 

Як скористатися безвізом

За умовами безвізового режиму, для перетинання кордону з країнами-учасницями ЄС українцям достатньо мати біометричний паспорт і підтвердження мети поїздки.

«Україну згадую, як ясне сонце…»

Отримав електронкою вістку від друга дитинства Велери. Життя розкидало нас по всьому білому світові, Валера знайшов свій новий дім в Криму.  З його дозволу публікую його листа – так, як він пише (частково випущу лише нецензурне слово).

ФАНТОМНИЙ БІЛЬ ПОЛІСЬКОГО

Добре знана дорога до Чорнобиля. Здається, її тепер можна проїхати навіть із заплющеними очима: Лютіж, Димер, Катюжанка, Феневичі… Роками обабіч неї майже нічого не змінюється. Хіба що до тридцятих роковин аварії місцями поклали новий асфальт. Цього разу на околичному роздоріжжі Іванкова, де символ життя роботи німецького скульптора Арміна Кьольблі, їдемо не прямо на Чорнобиль, а повертаємо ліворуч. Майже як у казці, знаній з дитинства: «прямо підеш.., ліворуч підеш…». Тільки реалії надто сумні, якась страхітлива казка виходить: прямуємо до Поліського – покинутого міста-привиду…

Чорнобиль при битій дорозі

Тридцять і один рік пролягли між сьогоденням і тією страшною ніччю, що розділила життя наше, Україну і світ на «до» і «після». Виросло, змужніло нове покоління, тисячі тих, хто втихомирював ядерного монстра, на жаль, відійшли за обрій. Але з пам’яті живих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ніколи не зітруться ті екстремальні будні.
Поділитися своїми спогадами про страшні і звитяжні дні та ночі вже такого далекого 1986-го – святий обов’язок свідків й учасників ліквідації ядерного лиха. Погортаю сторінки свого щоденника: на той час у званні майора міліції я очолював прес-службу Державтоінспекції України.

«Світлиця» в «застінках ізби»

Дитячий літературний конкурс «Ми діти твої, Україно» засновано ще 1998 року газетою «Кримська світлиця». Відтоді багато води спливло. І конкурс не раз уривався, і, власне, «Кримську світлицю» зі штаб-квартирою у Сімферополі після російської окупації – тепер ніби розірвано навпіл: хтось із її творців переїхав на материкову Україну, а хтось лишився в Криму, і звідти, в інтернет-версії, продовжує творити видання.

Переступивши пам’ять…

Переступивши пам’ять, прошмигнемо в небуття.
Нищечком. Ніхто навіть не помітить. Так наче нас на землі й не було.
Село вигибає. Село вимирає. Село зникає в небутті.
Не лише оце, Соболівка, що над Любичем (еге ж, лірична назва в річечки?), а в цілому, як явище, навіть як релікт віків потомних. 

Журналісти тепер з головою

Делегати  XIV  з’їзду  Національної спілки журналістів України обрали головою Сергія Томіленка. Представника Черкаської організації, який до цього вже виконував обов’язки голови НСЖУ.  На посаду претендували шестеро кандидатів. У другому турі новий голова отримав 131 голос при мінімальній «прохідній планці» – 130.

Знову про мову

Заходжу в київський тролейбус з орхідеєю в руках. Несподівано жіночка пропонує мені місце поруч, біля вікна. Вмостившись, дякую, адже мав побоювання, що навстоячки у хитавиці можу травмувати тендітну квітку.

Скромна чарівність «сіятельства»

Несподіваний подарунок днями зробив посполитим Тернопільщини голова ОДА Степан Барна.  До їхніх  осель поштарі доставили спецвипуск обласної газети «Свобода».  Безплатно! Хоча 100-тисячний наклад видання, яке ще перебуває під егідою облради та облдержадміністрації, мабуть, обійшовся платникам податків у чималі гроші. Та, може, справа того була варта?

Про світоглядні розбіжності

Охоче підтримую патріотичну ідею газети «День» щодо ініціативи «Українська журналістська платформа» та підписуюся під нею. У сьогоднішніх умовах важкої боротьби за становлення незалежності держави, передусім від агресивної політики Росії та безпорадності влади в інформаційній політиці, об’єднання проукраїнських сил в медіасфері — це висока патріотична місія.

«Все починається з любові»

Тієї погожої квітневої днини в ошатній залі Київського будинку письменників було велелюдно і врочисто: віншували молодих літераторів – лауреатів Міжнародної недержавної премії ім. Олеся Гончара.

ТУМБОЧКУ – НА ЗАМОК!

Чимало народних  депутатів  і  державних службовців, заповнюючи електронні декларації,   назвали джерелами своїх статків  сімейні тумбочки.  Як в анекдоті: «Звідки в тебе гроші ?»,  «З  тумбочки», –  «А звідки в ній беруться?», – «Я кладу»

НАПІВФАБРИКАТИ КІНО

Рідний кінематограф, хоч і переживає нині деякий підйом, продовжує мучитися рецидивами серйозної ідеологічної кризи. Не має чіткого позиціонування, не може знайти свою цільову аудиторію, боляче шукає проблематику.

Його забрав «Синій кит»

Він ріс хорошим хлопцем у нормальній сім’ї. Непогано вчився і займався спортом. Одного ранку поклав у сумку кросівки і поїхав на тренування. Але додому не повернувся. Його забрав із собою «Синій кит».

Скільки ще бути «арбайтерами»?

За офіційними джерелами,  щороку  близько 5  млн. українців  шукають заробітків закордоном. Дбаючи про особистий достаток, працюємо на розвиток інших країн.

ХРЕЩАТИЦЬКЕ РОЗДОРІЖЖЯ

Хрещата долина. З прадавніх часів тут перетиналися шляхи, що вели до Княжого міста, ремісничого Подолу, на Берестове. Сьогодні не так вже багато киян можуть згадати, що споконвічна назва головної вулиці Києва (з 1923-го по горезвісний 37-й) чотирнадцять років носила ім’я більшовика Воровського. «Добре, що Хрещатик «декомунізували» ще у сталінське лихоліття», – думав, крокуючи мимо монументальних гранітних цоколів будинків, моїх ровесників. Колись довідався, що столична вулиця має тезку в Черкасах. Там є теж свій Хрещатик. Отак міркуючи, підійшов до знаної змалечку невеликої кам’яниці. Будинок за номером 27-а трохи виступає з шеренги вищих статечних сусідів.  Єдиний вцілілий з довоєнних часів на «непарному» боці Хрещатика. Тут – штаб-квартира Національної спілки журналістів України (НСЖУ). І ми домовилися поспілкуватися з першим секретарем Спілки Сергієм ТОМІЛЕНКОМ. 

СТОРОЖА СЛОВА

«…Возвеличу// Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх// Поставлю слово». Кому з нас, мудрих раціоналістів,  Шевченкові рядки не видавалися дещо наївними, поетичною метафорою і не більше? Бо що то за сторожа зі слів? Не мур, і не паркан… Та й сам геніальний Кобзар, ніби  підтверджував наш скепсис: «Ну що б, здавалося, слова»…

«ЦІЛУВАЛЬНИКИ» МАЛЕНЬКОГО «ПУ» І ВЕЛИКОЇ «ДУ»

Маю тривожні спостереження, як українці – що в Центральній частині, що на Сході – сприймають російську агресію. Інколи достатньо перекинутися слівцем, щоб зрозуміти, на чиєму боці людина. Інколи треба більше часу, на розмову.

АМЕРИКАНСЬКА ВЕРША ДО КРЕМЛІВСЬКОЇ ЩУКИ

Українського олігарха Дмитра Фірташа затримали у Відні на підставі європейського ордера, виданого Іспанією. Там його підозрюють у відмиванні грошей  і пов’язують із транснаціональним угрупованням, до якого начебто входить і син колишнього мера Києва Степан Черновецький. Однак і без цього третій рік видачі Дмитра Фірташа добивається американське правосуддя: той нібито дав 18,5 млн. доларів хабара за доступ поза конкурсом до титанових родовищ у Індії. Дмитру Фірташу загрожує 50 років гуманної американської тюрми і конфіскація всіх активів. Українського олігарха затримали в Австрії ще у березні 2014 року, але тоді суд відпустив його під заставу 125 млн. євро.

ЗАГОВОРИ, ЩОБ Я ТЕБЕ ПОБАЧИВ

З 2000 року  21 лютого ЮНЕСКО відзначає Міжнародний день рідної мови. Так світова спільнота привертає  увагу до мов, яким загрожує зникнення або знищення. Як не дивно, але під такими загрозами не одне століття живе українська, друга за кількістю носіїв слов’янська мова після російської.

Щеплення від історичної амнезії

У столичному Укрінформі на суд громадськості представили звіт про роботу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) за 2016 рік. Як зазначив Голова УІНП Володимир В’ятрович, для нього особисто «і для нашої команди надзвичайно відповідально презентувати цей звіт саме у дні вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні». Бо саме завдяки перемозі Євромайдану «наша робота стала можливою».

СОБІ НА УМІ

У столиці презентували результати соціологічного дослідження про вплив російської пропаганди на суспільну думку в Україні. Його провів у грудні минулого року Київський міжнародний інститут соціології – на замовлення ГО «Детектор Медіа» та за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Охопивши 110 населених пунктів в усіх регіонах України, окрім тимчасово окупованих територій. Отже, з яких джерел громадяни отримують інформацію про події в Україні (зокрема, і про АТО)? І наскільки українське суспільство поділяє установки та стереотипи, поширювані кремлівською пропагандою?

НІ МИРУ, НІ ВІЙНИ, А ГРОШІ – НАПЕРЕД

 

Україна ввійшла в епоху парадоксів. Вони безконфліктно уживаються в нашій свідомості, як ліва і права півкулі в черепній коробці. Посол Німеччини в Україні Ернст Райхель заявив про можливе проведення виборів на окупованому Донбасі до відновлення Україною контролю над кордоном з Росією. Що тут зчинилося! Верховна Рада терміново ухвалила осудливу заяву, гера посла викликали в МЗС, а президент Петро Порошенко публічно відповів, що «проведення виборів на окупованій території за присутності окупаційних іноземних військ є твердо абсолютно неможливим».

Долаючи інформаційну порожнечу

Про хід реформ і їхню необхідність, про те що і як треба робити говорять, пишуть, сперечаються багато. Найбільше – останніми роками. Професійного  рівня експертні дискусії на цю тему точаться, головним чином, у столиці, під пильним зором центральних медіа. Натомість в українській глибинці експерти констатують низьку суспільну обізнаність. Місцеві ЗМІ мало розповідають про реформи: бракує фахових коментарів. Як наслідок, за даними дослідження українського представника світового лідера в галузі маркетингових досліджень – компанії TNS, показник поінформованості громадян про прогрес реформ за останній рік погіршився. Якщо 2015 року про хід реформ нічого не чули 13 відсотків українців, то минулого року –  вже 18%.
На подолання такої негативної тенденції спрямований проект аналітичної платформи «VoxUkraine» – «VoxConnector», презентація якого днями відбулася у столиці. Його втілюють за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні співорганізатори: Центр економічної стратегії та Реанімаційний Пакет Реформ – РПР.

ЗАГРОЗА ВІД ПРОЛЕТАРІАТУ? НІ – ВІД ПРЕКАРІАТУ!

У суспільстві з’явився новий прошарок – прекаріат: із людей незаможних, що представляють різні соціальні і професійні верстви, часто молодих і освічених. Слово «прекаріат» походить із латинської і має два значення. Обидва підходять до опису зазначеної групи:  «випрошений», «даний з милості», «тимчасовий», «ненадійний», «перехідний».

«КУДИ НАМ З ЦВИНТАРЯ ІТИ…»

Живу і дихаю, і гину,
І думи рвуться, як пташки,
Туди, туди, на Україну,
Яку я кинув на віки.
(Олександр ОЛЕСЬ)

А ми дивились і не знали,
Куди нам з цвинтаря іти.
(Леся УКРАЇНКА)

Мабуть, не було миті, щоб Олександр Олесь думками не линув додому, в Україну. Але мине багато літ по його смерті, доки мрія поета здійсниться. Лише днями його прах нарешті повернувся в матірне лоно отчої землі. Втім за яких обставин?

МУЗЕЙ МАЙБУТНЬОЇ УКРАЇНИ

На прес-конференції з нагоди річниці створення Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції гідності його директор Ігор Пошивайло зазначив, що сучасний музей – то не стіни й експонати, а живий дух спілкування, осмислення історії для майбутнього, наукові дискусії, простір для громадських ініціатив. Навіть ставши минулим, Майдан не повинен стати лише історією. Його духом, його ідеями мають жити сучасники і наступні покоління. «І мертвим, і живим, і ненарожденним» – саме такою живою течією з минулого в майбутнє, бачив свою націю Тарас Шевченко. І своїм  Словом  він був у перших лавах бійців Майдану гідності. Музей  Революції гідності має стати кодом  майбутньої  України.

«НЕНАЧЕ ЛЮДИ ПОДУРІЛИ…»

І двох тижнів не минуло відтоді як ми поділилися знаковою новиною про фотовиставку «Школи Лохвицького земства», відкриту в Педагогічному інституті столичного Грінченкового університету, як згадували щирим словом ініціаторів та добротворців славного почину відродження історичних земських шкіл українського зодчого Опанаса Сластіона, раділи першим серйозним набуткам, першим оновам, – і от тобі на, маємо біду-лихо.
Пише Ольга Герасим’юк, одна із ініціаторів й активна волонтерка  цього проекту:

ІЗ ПАМЯТІ  ОЗВУТЬСЯ  ЯК ЖИВІ…

Минулий рік ретельно переписав топоніміку Києва. Так, Червонозоряний став проспектом видатного тренера-футболіста Валерія Лобановського, вулицю червоного козака Юрія Коцюбинського,  душителя Української народної республіки, перейменовано у її творця, відомого письменника Володимира Винниченка. Мало хто знає що до останнього часу в Дарницькому, Деснянському і Солом’янському  районах було по вулиці Леніна. Зараз маємо  Євгена Харченка,  Радосинську та Сергія Колоса. Ленінську у Святошинському районі  перейменовано на Петра Дорошенка.

ІЗ ЗАШМОРГОМ НА СЕРЦІ

Мій дім помер влітку 2014 року… Ні, на щастя, його не зруйнували «гради», стіни залишилися цілими, та хіба дім – це тільки стіни, оті банальні «квадратні метри»? Дім – енергія захисту, що наповнювали простір сенсом, це спогади, щось незамінне, безсумнівне… І цей дім помер. Я так багато читала про втрату ґрунту, еміграцію, болючі відчуття українців, яких раптом позбавили місця, куди можна повернутися, що б не трапилося в житті. Тепер сама пишу про це.

НОВОРІЧНИЙ ЕФІР В УКРАЇНІ: ТРИ ШЛЯХИ В НІКУДИ

Вимога квот для української мови бодай у новорічну ніч не врятує святкового ефіру від дратівливих банальностей і не покращить його.

«Все, що українцям цієї новорічної ночі пропонувало телебачення, українським назвати було важко. Можливо, тому, що Новий рік уперто залишається святом совка, з його “Голубими огоньками” та “Іронієй судьби”», — дійшла висновку Інна Долженкова, відштовхуючись від новорічних програм, запропонованих каналами групи Віктора Пінчука. Справедливо діагностувавши це як загальний феномен пострадянського сприйняття новорічних свят, вона не спробувала змоделювати альтернативу. Бо її насправді не існує. Українське новорічне телебачення пропонуватиме подібне ще років п’ятдесят — у кращому випадку.

«ХЛОПЦІ, РІДНІ, ПОВЕРТАЙТЕСЯ ЖИВИМИ!»

– Наша підтримка, наше щире вітання з Новим роком, побажання повернутися живими і з перемогою – ось що таке «Салат для солдатів». Нехай це олів’є поверне наших хлопців у затишок рідного дому, у сім’ю, у коло друзів, – каже напутнє слово один з ініціаторів акції Володимир Нечипорук, генеральний продюсер проекту «Юкрейн фешн вік».

«У час війни важливіших за місцеві новини не буває»

Розмова з керівником головної редакції відеофотоінформації державного інформаційного агентства «Укрінформ» Володимиром СЕРДЮКОМ

Володимире Євгеновичу, Ви стажувалися у британській телерадіомовній компанії BBC. Чим запам’ятався цей досвід?

– Те відрядження було давно, але процеси у ЗМІ, які тоді хвилювали британських редакторів, нарешті почали хвилювати і нас. Вони той процес називали «таблоїзація преси». Викладачі журналістики у містах Кембридж та Лінкольн, кафедри журналістики у Королівському коледжі мистецтв Лондона, редактори газет The Guardian та Observer, працівники BBC і викладачі журналістики з інших країн, з якими ми спілкувалися, скаржилися, що працівники державних (спонсорованих чи підтримуваних державою), комунальних ЗМІ отримували меншу зарплатню, ніж гонорари у комерційних виданнях, на кшталт The Sun. При цьому сенсаційні, гарно оплачувані  матеріали у таблоїдах часто складаються з одного речення під «розкутим» фотознімком, а публікація у «пристойному» виданні готується довше і потрапляє на шпальти пізніше, бо тричі перевіряються й уточнюються факти, зіставляється інформація з трьох різних джерел, враховується баланс думок, текст перевіряється на «політичну толерантність», «зваженість» і відсутність «мови ненависті». Люди, які відчувають відповідальність перед читачем, програють і цій гонитві за сенсаційністю, якої (нібито) вимагає публіка. Та й платять за «фітюльку» у The Sun ушестеро більше, ніж на ВВС.

Це ніби журналіст сідає на шпагат: писати дурниці швидко і весело чи писати серйозні матеріали, перетворюючись на «ботана». Моральний вибір, якого не знали попередні покоління журналістів, бо раніше такі «новини» потрапляли у розділ «плітки».

Михайло ГОЛУБЕЦЬ: «Приїхали на полювання – і зруйнували Совєтський Союз»

Спекотного ранку 14 серпня 2016 року зі Львова прийшла сумна звістка: на 86-му році життя відійшов у вічність Михайло Андрійович Голубець… З пам’яті, наче відзняті епізоди,  виринули спогади: грудень 2011 року, засніжений Львів, мороз, наша знімальна група документального проекту «Україна 20/21» слідом за академіком Голубцем іде порожніми коридорами Інституту екології Карпат НАН України. Михайло Андрійович вибачається, через брак коштів на опалення і  страшенну холоднечу науковці інституту працюють дистанційно. Заходимо в кабінет, лаштуємо техніку, вмикаємо світло, камеру, і не помітили, як промайнули майже дві години спілкування…
Сьогодні вперше публікується фрагмент тієї розмови.

До ЄС? Тільки кругляком!

Представництво ЄС в Україні на сторінці Фейсбук роз’яснило свою позицію щодо мораторію на експорт українського лісу-кругляку. Зокрема, вважає «хибними» твердження, що євроспільнота має намір задовольнити свої «егоїстичні» інтереси, наполягаючи на скасуванні мораторію на експорт лісу і поділяє бажання українців захистити ліси.

ДОБРОВОЛЬЦІ, ДОБРОТВОРЦІ…

Напередодні Міжнародного дня волонтера та Дня Збройних Сил України Громадська організація «Волонтери України» під склепіннями столичного Свято-Михайлівського Золотоверхого собору провела церемонію нагородження почесною відзнакою «Волонтерський хрест». Нагороду отримали понад 60 доброчинців із усіх регіонів країни, а також деякі військові командири із зони бойових дій на Сході України.

«ІЛОВАЙСЬК» І «ДОБРОБАТИ»

«…Cпусковий гачок війни все-таки натиснув я. Якби наш загін не перейшов кордон, у результаті все б скінчилося, як у Харкові, як в Одесі. Було б кілька десятків убитих, обпалених, заарештованих. І на цьому б скінчилося. А практично маховик війни, яка до сих пір триває, запустив наш загін». Таке зізнання військовий злочинець чорний полковник Ігор Стрєлков-Гіркін, який підняв заколот у Слов’янську, зробив одному з ідеологів «руського міра» Алєксандру Проханову для шовіністичної газетки «Завтра».

Волонтерська «Вавилонія» Лариси Артюгіної

Понад десять тисяч зруйнованих об’єктів інфраструктури і лише одиниці відновлено. Це лише дещиця тих жахних руйнувань, які заподіяла російська агресія на Донбасі. В отих поки що одиницях відроджених з руїн шкіл, лікарень, дитсадків – великий жертовний труд волонтерів.

Навчаймося, повертаймося…

Українці відкриваються світові, а світ відкриває для себе Україну. Наші вишиванки сьогодні такі ж популярні, як одяг «від Армані». Але. Ми пишаємось своєю країною, проте жити хочемо в Європі чи за Океаном. Чому? Про це говоримо з журналістами за фахом, випускниками Київського університету імені Бориса Грінченка.

НЕЗГАСИМА СВІЧА ДЖЕЙМСА МЕЙСА

«Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: визначити час, коли кожен член цієї нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих».

Джеймс МЕЙС

Серед дат українського мартирологу четверта субота листопада особлива. Цього дня українство всього світу вшановує пам’ять мільйонів жертв Голодоморів. Фінальним акордом скорботних урочистостей стає Загальнонаціональна хвилина мовчання та акція «Запали свічку». Традицію ставити на знак ушанування виморених голодною смертю запалену свічу у вікні своїх осель започаткував американський історик, політолог, дослідник Голодомору в Україні Джеймс Мейс. Напередодні роковин Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» та видавництво «КЛІО» презентували книжку Джеймса Мейса «Україна: матеріалізація привидів».

ОПРОМІНЕНІ ТЕМРЯВОЮ

Правильно побоюючись, що на сонці довго грітися шкідливо, чимало людей від нього ховаються навіть взимку, а деякі постійно живуть із заплющеними очима. Тому добровільні «діти Місяця»  «логічно» міркують,  що сонця немає, в житті орієнтуються по зірках, ходять по життю навпомацки.

«Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю…»

День Інституту журналістики в Київському університеті імені Бориса Грінченка поєднали з нагородженням лауреатів Фонду розвитку журналістики імені Анатолія Москаленка. Цей Фонд вже не один рік опікується здібною молоддю, котра має в журналістиці, як казав Анатолій Захарович, «одну групу крові». Перед вшануванням кращих молодих репортерів з вітальним словом виступили ректор Київського університету імені Бориса Грінченка Віктор Огнев’юк та співзасновник Фонду, доцент кафедри країнознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Кравчук.

БАЛ СВЯТОЇ СПРАВИ

У Міжнародний день студентства Київський університет імені  Бориса Грінченка провів Благодійний бал. У самісінькому центрі столиці, в Колонній залі Київради. Просторий майданчик та балкон заполонили молоді і поважні грінченківці, прийшло чимало запрошених друзів університету, шанованих гостей. Юні барабанщиці та ліцеїсти у білих одностроях зустрічали кожного гостя під звуки врочистого маршу.

ЗУБИ ДРАКОНА І ЙОГО ЯЗИК

Наприкінці жовтня до Верховної Ради надійшов законопроект, яким ще тільки-но передбачено зобов’язати національні телекомпанії транслювати 75% україномовного контенту, регіональні та місцеві – не менше 50%, а вже «прогресивна громадськість» взяла його на вила критики. Раніше Рада ухвалила квоти на українські пісні – аж 35 «страшних» відсотків. Повторюю, йдеться про українську мову на українському телебаченні і радіо. Що ж тут обурливого?

Війна, про яку не хочеться згадувати?

Чверть століття політики добросусідства між Польщею та Україною сьогодні під загрозою? Як розв’язуватиметься проблема складних історичних взаємин між нашими країнами? Ці питання стали актуальними, по-справжньому пекучими. Після оприлюднення ухвали Сейму у справі Волинської трагедії та виходу фільму польського режисера Войцеха Смажовського знову роз’ятрилися віковічні і, схоже, невиліковні рани нашої спільної історії.

ЗАЧАРОВАНЕ КІНОКОЛО

Десятки років поспіль тривав геноцид українського кіно. Спершу  планомірним вбивством його поетичної душі – отим «соціалістичним реалізмом». Потім кінопрокат заполонили дешеві американські бойовики. Згодом медіа- і кінопростір загарбали ще дешевші за заморські «сусідські» кіно та багатосерійне «мило», в основі яких – зомбування та русифікація.

Що ж співатимемо?

В палких дискусіях навколо проблеми, яку таким крутим возом зачепила телеведуча Мирослава Барчук,  ідеться головно про етично-політично-патріотичні аспекти відставки Зураба  Аласанії з «Першого національного» та про квоти для української пісні в наших медіа. Дискусії виходять гострі й часом щирі – але ж, панове, істинний болісний епіцентр проблеми не тут! Він – в оцінці сучасної української естради по суті. Такої оцінки насправді ніколи не було і немає, її уникають навіть найгарячіші патріоти.

Війна. Ісход

1 мільйон 435 тисяч 546 чоловік. Таку цифру внутрішньо переміщених осіб станом на 20 жовтня 2016 року наводить Міністерство соціальної політики, повідомляє сайт Всеукраїнської асоціації переселенців.

Ірина СЛАВІНСЬКА: «Не існує шаблонних історій успіху»

У рамках проекту «GRINCHENKO MEDIACLASS» студенти-грінченківці  зустрілися з Іриною Славінською – українською журналісткою, ведучою популярних програм на радіо і телебаченні, перекладачкою, літературознавцем. А потому відбулася наша розмова.

СТРИПТИЗ КЛЕПТОМАНІЇ

Про що говорять скромні декларації нашої клептократії? Що епоха кримінального накопичення підійшла до свого логічного фіналу, клептократія вперлася рогами у глуху патову стіну і не знає, що далі робити. Суть не в тім, що вони показали напівголодному і добряче пограбованому суспільству соту чи тисячну частину чесно вкраденого, а суть в тім, що вони показали межі своєї фантазії як державні люди, як економісти…

БАТАРЕЇ ПРОСЯТЬ ВОГНЮ

Цього року народна осіння забава – гріти долонями батареї – стартувала 12 жовтня. Тоді розпочали вмикати опалення у помешканнях столиці. Недарма кажуть –  головне почати. Саме цю премудрість, здається, взяв на озброєння Київенерго, адже теплу радіють поки що не всі мешканці міста. За  станом на 20 жовтня до опалення у Києві підключено трохи більше 90% житлових будинків, зате – 100% дитсадків, шкіл та майже стільки ж лікувальних закладів.

Майбутнє журналістики на дні чорнильниці?

Громадська організація «Детектор медіа» підбила підсумки пілотного дослідження якості журналістської освіти в Україні. Про рейтинг вишів, що готують «акул пера і мікрофона», трохи перегодом. А найголовніше, що одразу озвучила виконавчий директор «Детектора» Діана Дуцик: медіаіндустрія має дуже великі претензії щодо тих кадрів, які виходять на ринок з українських вишів. Редактори газет, інформагенцій, сайтів, телевізії часто кажуть, що їм навіть краще брати на роботу випускників інших спеціальностей, навчати їх з нуля, аніж працювати з «дипломованими журналістами». Через те, переконує пані Дуцик, потрібно починати говорити про серйозну проблему. Власне, про неї вже час волати. І нинішнє перше таке дослідження має стати початком системного обговорення якості журналістської освіти.

«РАДУЙСЯ, ДЕРЖАВИ НЕРУШИМА СТІНО!»

У День преславного свята маємо живодайну нагоду ще і ще задуматися над незбагненним Таїнством Святої Покрови, а в її світлі – над долею України, великої боголюбивої родини вкраїнської і над своєю долею. 

«БЕЗКАРНІСТЬ ЗАОХОЧУЄ ЗЛОЧИНЦІВ»

Український інститут національної пам’яті оприлюднив заяву з приводу нищення українських могил на території Республіки Польща

Володимир МАЙБОЖЕНКО: «Нині, здається, знаємо як створити об’єднану громаду, але точно не знаємо як вийти з неї»

Як свідчить статистика Мінрегіонбуду, у Київській області – 661 місцева рада: 26 міських, 30 селищних і 605 сільських.
За перспективним планом, схваленим 2015 року облрадою попереднього скликання, тут має бути створено 61 об’єднану територіальну громаду. Тим часом створено лише 2.
Що гальмує територіальну реформу у столичному регіоні, яка роль у ній земельних відносин,  – про це та інше розмовляємо з першим заступником голови Київської обласної ради Володимиром МАЙБОЖЕНКОМ.

«… ГОЛОС КРОВИ БРАТА ТВОГО»

21 вересня 1941 року в Бабиному Яру фашисти почали масові розстріли  жителів Києва

 Люди йшли, ще не знаючи, що йдуть на смерть. А коли ставало зрозумілим, що їх чекає попереду, вороття не було. Страшна і трагічна сторінка людського життя на планеті Земля. В одній із публікацій доктор історичних наук Юрій Шаповал наводить документальну розповідь члена німецької зондеркоманди 4-а про розстріли 29-30 вересня: «… Відразу після мого прибуття на місце страти я разом з іншими товаришами повинен був відправитися вниз в цей яр … Незабаром до нас по схилах яру були приведені перші євреї. Євреї повинні були лягати обличчям до землі біля стін яру. В яру перебували три групи стрільців, в сукупності близько 12 стрільців. До цих груп по розстрілу одночасно зверху весь час підводили євреїв. Наступні євреї повинні були лягати на трупи раніше розстріляних євреїв. Стрілки стояли за євреями і вбивали їх пострілами в потилицю…»

ПРО «ВЕЛИКЕ БАБЛО» І ГРИБИ НА ЧУЖИНІ

Батьки «глави» саморобної «ЛНР» Ігоря Плотницького, які два роки тому поспіхом «евакуювалися» з рідного селища Кельменці, що на Буковині, днями раптом померли: отруїлися грибами. Про це повідомляє РІА «Воронеж» з посиланням на власні джерела.

ФОРУМ ВИДАВЦІВ: ЧАС ДОРОСЛІШАТИ

Бачила майже всі львівські Форуми видавців, була учасником багатьох, і кожного разу чекала з нетерпінням, а раптом буде той справжній Форум, з чітко продуманою стратегією, ідеологією, філософією, бо неможливо, щоб така важлива подія в культурі не мала своєї філософії, не контролювалась суспільством. Велика кількість мислячих і талановитих людей мусить врешті діяти спільно, і це не завадить бізнесу. Невже, думала я, серед видавців і письменників може не бути патріотів українського книговидання, та ще у Львові?

«РЕЧИТАТИВ СВЯТОСЛАВА»… НЕ З ТОЇ ОПЕРИ

Ура! Те, що понад чверть віку шукали, наче груші в попелі, наші зело премудрі правителі, паче мудрі партійні вожді купно з просто мудрими політологами, правниками, соціологами, філософами,  нарешті-таки знайдено!
Питаєте, що?
Та корінь нашого зла! Його альфу й омегу! Його закляту пуповину!
Якого такого зла? – допитуєтеся.
Відповідаю: найпершого! Найзлішого зла!

ГОРІЛО, АЛЕ НЕ ЯСНО…

4 вересня в Києві під час акції протесту під офісом компанії «Національні інформаційні системи» (НІС), яка виробляє для телеканалу «Інтер» інформаційно-аналітичні програми «Подробности» та «Подробности недели», невідомі підпалили будівлю. В результаті пожежі, за даними «Інтера», повністю згоріла студія програми «Подробности», кілька співробітників отруїлися чадним газом, одна співробітниця зламала ногу. Розпочато кримінальне провадження за статтями Кримінального кодексу України «Хуліганство» та «Умисне знищення майна».

МУЗИЧНА КАТІВНЯ

У житті все важливо. Навіть найдрібніші деталі. З якої ноги вранці на підлогу ступити, у які двері маршрутки увійти. Я завжди примощуюся у кінці салону. А того ранку щось пішло не так. Ніби якась нечиста сила підхопила мене попід руки і заволікла у двері біля водія.

Тяжкий спілчанський хрест

Позачерговий з’їзд Національної спілки кінематографістів України (НСКУ) відбудеться 25 жовтня 2016 року. Таке рішення ухвалив ІХ пленум правління НСКУ, аби зберегти неприбутковий статус організації. Для цього потрібно внести зміни до статуту спілки, зумовлені черговими новаціями Податкового кодексу України.

РЕЗЕРВІСТИ, ШИКУЙСЬ!

У Збройних силах України розпочалися масштабні збори з резервістами. «Упродовж вересня до них залучать 9 бригад усіх оперативних командувань у 5 областях. Буде задіяно понад 8000 військовослужбовців оперативного резерву, 10% з яких – офіцери. Збори пройдуть у два етапи: перший – 3-15 вересня, другий – 12-24 вересня», – йдеться у повідомленні Генерального штабу.

«ЛЮДЯМ НЕ ВАРТО ЧЕКАТИ ДИВА»

Мешканці села Велика Добронь Ужгородського району Закарпаття не стали чекати чергових обіцянок місцевої влади та власноруч за особисті гроші облаштували вулиці. Впродовж серпня вони заасфальтувати майже всі вулиці, зробили тротуари, дренажні канали та квітники, повідомляє місцеве видання Мukachevo.net. Запевняють: згодом у селі буде не гірше ніж в Європі. 

Помічна English?

Навчити англійської соціально незахищені верстви населення спільно прагнутимуть Державна служба зайнятості України та соціальний проект з вивчення англійської мови LingvaSkills, розроблений командою «Академії навичок».

КЛИН КЛИНОМ…

Верховній Раді пропонують жорстку відповідь на рішення Сейму з приводу Волинської трагедії.

СТУДЕНТ, ЯКИЙ БОРОНИТЬ МАЙДАН

Коли вночі 30 листопада 2013 року «Беркут» розігнав студентську демонстрацію на Майдані, серед тих затятих, котрі не захотіли піти з Майдану і були побиті, найтяжче постраждав студент Київського університету імені Бориса Грінченка Віталій Кузьменко. Без усякого захисту і зброї, він став просто жертвою погромників, отримавши тяжкий струс мозку та перелом руки. Але сила духу і впевненість у своїй правоті в нього були колосальні, і зламати його зсередини «беркути» не змогли.  

НАЙВИЗНАЧНІШІ

Громадяни нашої держави вважають найвизначнішим українцем Тараса Шевченка. Про це свідчать дані опитування компанії TNS.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ БЕЗ ЛИЦЕМІРСТВА

На початку 90-х ми зустрілися з демонами себелюбства. Я пам’ятаю, як злидні чітко розставили всіх по їхніх місцях: хто – в лідери, хто – в аутсайдери. Хто швидше продасть свою честь, той досягне успіху. Засоби досягнення мети могли бути якими завгодно. Я років десять була приголомшена цією каруселлю індивідуумів, доки не почала вибудовувати систему власних принципів. Найважче було знайти собі точку опори і прогнати усіх демонів. Я навчилась виступати публічно, не лізти за словом у кишеню і не дозволяти себе нікому принижувати. Обставини змушують нас змінюватись, а не підлаштовуватись Мене просто кинули у воду і я випливла.

Борис ОЛІЙНИК: «ХЛІБ НАСУЩНИЙ НЕМИСЛИМИЙ БЕЗ ХЛІБА ДУХОВНОГО»

Якось так склалося, що в багатьох ЗМІ надто спрощено подається народження і становлення незалежної України. А коло її предтеч нерідко зводиться до колишніх, у радянські часи, дисидентів (переважно 60-х – початку 80-х років), тодішніх політичних в’язнів.

Безсумнівно, вони заслуговують найвищої шани, а кого вже немає – найсвітлішої пам’яті. Та будьмо обєктивними: Україна – як політична нація і суверенна держава – визрівала, набувала могуті десятиліттями. Економічно й духовно. До того ж – будучи, як здавалося й офіційно стверджувалося, навіки вмонтованою в «Союз нерушимый». Серед тих, хто плекав українську душу, живив національну пам’ять, дбав про розквіт (а не тільки виживання) української мови, була потужна письменницька когорта. Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Михайло Стельмах… Вони благословили, підтримали Дмитра Павличка і Ліну Костенко, Василя Симоненка і Бориса Олійника, Івана Драча і Миколу Вінграновського. Нелегку місію тримати українське слово й Україну як національну святиню взяв на себе Олесь Гончар.

Російська вже не у фаворі

Більшість опитаних Інститутом соціології Національної академії наук України вважає, що російській мові в Україні не потрібно надавати статусу офіційної.

ІНВЕСТИЦІЇ РОЗДОРУ, або Як в Чигиринському районі кури село розсварили

З давнім добрим приятелем Віктором ЛАЗОРЕНКОМ, заступником генерального директора Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», стоїмо на маківці Замкової гори, звідки на долоні не лише місто, а все затясминське роздолля, аж ген, де око тулиться до правобережних дніпровських крутоярів. Щедре сонце густо заливає рівнину, стріпує маревом, і від того поодаль наче пливе все за в’язкою течією. Мовби велетенський сірий корабель гойдається на невидимих сонних хвилях. Авжеж, корабель – он і труба небо підперла…

«Дивляться мені в душу очі тих людей…»

Упродовж останніх двох-трьох тижнів багато думаю про те, що це, напевно, ненормально, що у нас так довго не було міністра охорони здоров’я…Та й зараз лише в/о…

Чому так думаю? Бо дивляться мені в душу очі онкохворих дітей, яких довелося зустріти у Києві під час опромінення. Вони, як і я, проходили цю процедуру на апараті, який часто ламався. У той час, коли новісінький (кажуть, за 40 мільйонів куплений) стояв у підвалі, бо грошей на його встановлення (а це сума значно-значно менша) знайти не вдалося…

СТОЛИЧНОМУ СПІВОЧОМУ ПОЛЮ – ІМ’Я ЛЕОПОЛЬДА ЯЩЕНКА!

Він переплів і заклечав рятівною українською піснею київські вулиці, станції метро, правічні кручі, Дніпрові береги. І наші вічні Майдани. Він преобразив Київ на Неопалиму Пісню.

Смак води і віскі

Я й не знаю, чи дожив він до 60-ти. Але за поставою і худорбою виглядав на хлопчика. Лишень його обличчя – завжди червоне і пожмакане – не потребувало «ідентифікації Борна». Навіть чип із мікрофайлом у нозі шукати було зайве, аби безпомильно визначити – вже підтоптаний і «горький алькоголік», як казали у селі. Ніхто навіть не знав, що він за метриками – Олександр Михайлович. Всі називали його – Шурик. Те «Шурик» звучало розхристано і зневажливо, фонетично плутаючись та відлунюючи словом «Шарик», де на останньому складі, здавалось, навіть дзеленькання собачого ланця вчувалося.

Мирна вода

Страшно, коли нема кому у старості подати склянку води. А ще страшніше – коли нема ЩО подати… Проблема нестачі питної води нині болюча для багатьох районів Донеччини. Чимало сіл і містечок регіону практично залишилися з цією докукою сам на сам. Проте, світ не без добрих людей: нині вже у 39 селах реалізують новий проект водопостачання.

ТВОРІМО СЕБЕ, А НЕ КУМИРІВ!

Істерика з приводу Надії Савченко може виникати лише серед тих людей, які з самого початку сприймали її не як просту людину, з чеснотами та вадами, а як небожителя та міфічного героя, що дивом зумів реінкарнуватися в наш час винятково лише для спасіння людства загалом, а України зокрема.

БЛИЖЧЕ ДО НЕНЬКИ, ПОДАЛІ ВІД «МАТУШКІ»!

Нація без традиції як єдиний соціальний організм – не існує і не виступає суб’єктом історичного процесу, не впливає на долю суспільства і держави. Українська традиція — це традиція боротьби і перемог. Але, на жаль, не утверджених остаточно. Ніхто з нас не хоче мати справу з неадекватними людьми, лікарі яких називають психічно неврівноваженими. Англійці кажуть про таких «Nobodyhome» — «В нього не всі вдома». Росія в Раді Безпеки ветувала створення міжнародного трибуналу щодо збитого російськими терористами «Боїнга», в результаті чого загинули 298 громадян різних країн. Прем’єр-міністр Нідерландів Марк  Рютте сказав одному виданню: «У Росії, певно, не всі вдома. Російське вето — не диво, проте ми глибоко ним розчаровані».

«Волі нашої отрута»

Уродила рута… рута…
Волі нашої отрута.
(Тарас ШЕВЧЕНКО, «Чигрине, Чигрине…»)

Не заїжджа зірка політики чи «шоу-бізу», не гучний фестиваль сколихнули Чигирин. Такого зібрання людей у центрі  гетьманської столиці не бачили давно. І привід був зовсім не святковий. Майже півтисячі чигиринців, жителів довколишніх сіл, посланців з Канівського і Черкаського районів зібралися на мирну акцію протесту проти побудови приватним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» птахофабрики торговельної марки «Наша Ряба» –  у передмісті, на землях Рацівської сільської ради.

ХРЕСНА АТАКА «БОЖ’ЇХ ВОРОН»

Українська православна церква Московського патріархату розпочала хресну ходу Україною «з молитвами про мир». Колона віруючих стартувала від Святогорської лаври, а незабаром розпочнеться піший похід і від Почаївської. «Віруючі будуть з молитвою йти з Заходу і зі Сходу України, щоб возз’єднатися у серці країни, у Києві. Це буде символізувати прагнення нашої Церкви до єдності України », – розповів одному з інформаційних агентств митрополит Антоній, керуючий справами УПЦ МП.

Де ми?

Перше, з чого почав промову Обамана саміті в Стенфорді, –  оцінка Брекзіту. Це пішло в новини моментально. В українських новинах – що? А у нас коротка замітка, через день: «Українська правда» переказує повідомлення  Російської служби «Голосу Америки». І взагалі, нащо українським ЗМІ якийсь «лівий» саміт? Що сказав «великий політик» Ляшко – о, це наш рівень, на всю країну: «дайте два, нє, три!..»

Незваний гість на «атомному» ювілеї Лесі Українки

2016-й рік ювілейний для Лесі Українки: незважаючи на біду, війну, скажені комунальні тарифи та інші напасті, громадськість України відзначає 145-ту річницю від дня народження геніальної письменниці. Вшановує творчими вечорами, науковими конференціями, монографічними й популярними виданнями, науковими збірниками, фільмами, теле- та радіопрограмами. На сценах українських театрів з’являються нові спектаклі за Лесиними творами, а її книжка «Слово, моя ти єдиная зброє…» разом з Тарасовим «Кобзарем» у військових одностроях-обкладинках нині самозречено воюють на східному фронті, допомагаючи нашим лицарям героїчно бити загарбника. 

СОБОР НА КРИТІ У СВІТЛІ УКРАЇНСЬКОЇ СОБОРНОСТІ

Верховна Рада України 245-ма голосами народних депутатів ухвалила текст Звернення українського парламенту до Всесвятості Варфоломія, Архієпископа Константинополя і Нового Риму, Вселенського патріарха. У цьому історичному документі – прохання  надати  автокефалію Православній Церкві в Україні.

Бурштинові «кроти»

Ігор просить не називати його прізвище. Він третьокурсник одного зі столичних вишів. Родом із Житомирської області, якраз із тієї місцини, котру вразила «бурштинова лихоманка»… Він – пізній син у батьків. Батьки – прості сільські люди. Великих статків не мають. А Ігореві треба ж вчитися у дорогому Києві. І треба жити. Тому коли випадає вільний день – він їде зі столиці додому не на посиденьки, а на «підробіток»…

Місія «Врятуватися»

За даними ГУ МВС у місті Києві, з початку року тільки у столиці зафіксовано 20 зґвалтувань. Йдеться лише про ті випадки, коли жінки знайшли у собі сили звернутися до поліції. Жахає динаміка зростання таких злочинів: за відповідний період минулого року їх у столиці  зафіксовано вдвічі менше – 9. Маніяки справедливо викликають огиду і суспільну ненависть. Слід знати, як діяти в разі неочікуваної зустрічі з такими покидьками.

Фундація із сенсом і смаком

Останнім часом у країні розплодилася неймовірна кількість громадських організацій. Одні збирають кошти для дітей, інші захищають права молоді/пенсіонерів/тварин, ще хтось мітингує проти вирубки лісів… Розібратись де справді ефективна організація, а де фейк – важко. Непросто. Ми ж вибрали одну з таких громадських спільнот і протягом двох тижнів були з ними пліч-о-пліч.

Пісенні «вікторії»: від верховинських «Диких танців» до туги кримських татар

Хтось вірив, хтось ні, але Джамала таки виборола першість на «Євробаченні-2016» у Стокгольмі. Попри цьогорічний незвичний формат підрахунку голосів, результат справедливий і навряд чи був би іншим, навіть якщо б рахували по-старому. Це, звісно ж, викликало шлункове загострення, навіть рецидиви «когнітивний дисонансу» як у прихильників, так і у «хейтерів» України. Австралія так і не зрозуміла, що трапилось, і на час проголошення результатів більшість на «Зеленому континенті» уже поспішала на роботу чи смакувала ранкову каву. А володарі бронзи лютували, нарікаючи на висмоктані з пальця «корумпованість» конкурсу, «некомпетентність» журі та «анексію» першого місця.

Два найважчі роки

Визволення Надії Савченко відтіснило на узбіччя інформаційного мейнстриму подію, яка за всіма ознаками мала стати топ-новиною в українському медіапросторі. 25 травня спливло два роки від часу обрання Петра Порошенка Главою держави. Що вдалося, а що ні за цей відтинок президентської каденції – спробували оцінити експерти в ході прес-конференції «Два роки Президента».

ПРО ЛИЦАРЯ НАДІЮ І БЕЗСИЛИХ «МАЧО»

Те, чого довго чекаєш, трапляється несподівано. Так сталося і зі звільненням Надії Савченко.
Зустрічаючи бранку найвищою нагородою, Петро Порошенко сказав, що Надію звільнили з тюремного полону завдяки тиску на російського президента Володимира Путіна громадськості і політиків, зусиллям лідерів світових держав. Але в першу чергу Надія Савченко на волі завдяки своїм мужності, стійкості, незламній волі. І підтримці рідних людей. Вони були завжди поруч.

«ВОЛЬТОВА ДУГА» ГІДНОСТІ

Літературознавець Оксана Пахльовська питає всіх нас і себе, одночасно відповідаючи на виклик вічності: «Хто такий письменник, інтелектуал? Це насамперед архітектор свободи». Славетний художник Сергій Якутович доповнює її: «Що є «велика людина»? Це приватна особа, яка, усвідомлюючи власну місію, пропускає крізь себе долю своєї країни». Звитяжці покоління Лесі Українки також добре це знали, беззастережно офіруючи своє життя й майбутнє на вівтар української незалежності. Член Української Центральної Ради Людмила Старицька-Черняхівська свідчила: «Державним  моїм ідеалом […] була самостійна Україна».

ПРО ЩО РОЗКАЖУТЬ ПАЛІМСЕСТИ

А Вкраїни мова —                      
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність, і обнова —
Українська мова.
Павло ТИЧИНА

Ми ще пам’ятаємо наївну відвертість однієї з «руськомірних» кримчанок про те, що її щелепа під українські слова не повертається. Українська мова – друга після російської за кількістю носіїв. Саме Кримом подорожували творці слов’янської писемності Кирило і Мефодій, побувавши в Херсонесі-Корсуні, Сурожі (Судаку), Керчі. За переказами, брати навертали в християнську віру жителів Тмуторокані-Тамані. У Херсонесі Кирилу вдалося знайти Євангеліє і Псалтир, написані  тодішньою мовою східних слов’ян, і людину, що нею говорила. Кирило сам навчився цієї мови…

Апостиляція стала доступною

Свідоцтво про народження або шлюб, документи, видані органами юстиції та судами, оформлені нотаріусами, атестати та дипломи доволі часто необхідно надавати закордоном. Але документ обов’язково має бути легалізований.

«Чуєш, брате мій…»

Мерехтить в очах безконечний шлях,
Гине-гине в сірій мряці слід по журавлях.
Кличуть «Кру-кру-кру, в чужині умру… 

Ці слова славетної пісні-реквієму пригадалися на прес-конференції, організатори якої розмірковували про те, як сконсолідувати націю довкола проекту «Повернення героїв на рідну землю».

«ОСТРІВ СОВОК»

Повернулися з вояжу у совок – наче з фільму жахів при соціалізмі. Але все по порядку. Вирішив поїхати в Крим, навіч побачити усе, що там відбувається, і заодно вирішити свої старі справи. Тільки найвідважніші екстремали можуть нині їхати туди автівкою, але я це зробив. 

ДЖАМАЛА: «Я просто бачила себе з цією перемогою»

Після тріумфу Джамали на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення-2016», якраз напередодні сумної дати 72-х роковин депортації кримських татар, вкотре переконуєшся у прописній істині: у світі нічого не буває випадкового. Так і кортить з цього приводу процитувати кремлівського «мікрогеббельса», який затято не вірить у «совпадєнія». Перемогу талановитої української співачки Москва повітала по-своєму. По-імперськи: один із тамтешніх чиновників милостиво «порекомендував» Джамалі змінити громадянство на російське і переїхати до Криму.

Тяжка нива Чайчинців

Тут не можна не повірити, що земля була колись уселенським морем-океаном. Що навісні буревії таки розгойдували планету гігантськими хвилями. І що однієї миттєвості у багатомільйонній історії світу якась божественна сила рішуче вимовила чарівне слово «завмри!», і те розгойдане, розхвильоване роздолля без дна і межі враз застигло: збурунений океан став земною твердю, гігантські хвилі – пагорбами, а водяні западини – долинами. А звідки б іще взялися Чайчинці? Здаля село на стрімчакові – справді немовби чайка на буруні.

«А ЗА ДЕРЕВОМ – ДЕРЕВО…»

На Закарпатській Верховині можете почути таку бувальщину. Десь із чверть століття тому до наших лісознавців завітали чеські колеги. Їх цікавило чи справді в Українських Карпатах досі збереглися ділянки незайманих букових лісів. І коли їх повели до пралісу, поважний професор став навколішки перед сорокаметровою товстелезною сталево-сірою колоною величезного бука. Бо такі дерева, які він досліджував усе життя, бачив уперше…

НЕ ВОТЧИНА, А ОТЧИНА

Колись (а прожила я вже немаленьке життя) люди їхали у святкові дні до столичного Києва, щоб порадіти з усім народом, поїсти найсмачнішого, як нам здавалося, київського морозива, відвідати київські парки й музеї, покататися на метро й фунікулері, просто погуляти заквітчаним Хрещатиком. Навіть, як спостеріг політичний аналітик Ігор Лосєв, за часів Ющенка біло-блакитні, тоді ще опозиціонери, бродили нашим рідним містом де їм заманеться. Не кажучи вже про святкові паради якихось «антилоп-гну» на одеській «Гуморині», на день народження будь-якого міста чи села Європи, Америки, Сходу… Що було – те було.

Від Івана до…

«Всі покою щире прагнуть,
А не в один гуж всі тягнуть,
Той направо, той наліво,
А все браття, тото диво!»
(Іван Мазепа).

У Полтаві при велелюдному зібранні нарешті врочисто відкрили пам’ятник Іванові Мазепі. Це перший повноцінний монумент славному гетьману в Україні.

ПРАПОР УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРЕМОГИ

Першотравневим досвітком 1945 року над куполом Рейхстагу, парламентом Німеччини, з’явивилося знамено 150 стрілецької дивізії першого Білоруського фронту, яке увійшло в історію, як Прапор Перемоги. Правда, днем раніше радянське радіо вже повідомляло про його підняття, але в ефір потрапила неперевірена інформація. Першого травня полотнище прикріпили біля кінної скульптури на фронтоні, а на купол перенесли  наступного дня.

«БАТЯ» І ЙОГО «РЕСПУБЛІКА ПІЛІГРИМ»

У соціальних мережах набуває популярності історія про маріупольського капелана Геннадія Мохненка, знята телевізійниками Громадського телебачення. 

ВІЧНИЙ ВЕЛИКДЕНЬ

Щоразу, коли Пасхальної ночі з парафіянами обходжу Храм, і дійшовши до причинених дверей, розпочинаю Великодню відправу піснеспівом «Нехай воскресне Бог і розійдуться вороги Його, і нехай зникають від лиця Його всі ненависники Його…», – на думці в ту урочу мить Мойсей-пророк. З його здивованого, враженого серця виривалися ці незвичайні слова і линули над народом Божим завжди, коли перед очима мандрівників, що прямували до обіцяної Богом землі з єгипетського полону, з’явилася осяйна хмарина Слави Божої. Яка провадила цей люд за собою до волі, до краю Божих ласк.

Кіно – не дишло…

Сталося! Міністр культури, на якого чомусь було дуже багато нарікань, здійснив нечуваний у культурі подвиг – домігся од уряду рекордного фінансування вітчизняного кінематографа – 211 млн. 330 тис. 800 гривень! Тобто уряд нарешті збагнув, що найдієвіший патріотичний ідеологічний засіб – кіно – має нарешті запрацювати. А після 8-го пітчингу (пітчинг – презентація кінопроекту для пошуку інвесторів, – ред.)  є надія отримати ще 351 млн. 538 тис. 433 гривні. І все б гаразд, якби геть патріотичний розподіл цих коштів.

Про гарне слово і добре діло

Стратегічні комунікації – давні як світ. Донедавна, здебільшого, під ними розуміли магістралі, мости, рокади. Але «гібридизація» військових термінів дісталася і цієї дефініції. Про це йшлося на презентації першого в Україні «Словника  термінів стратегічних комунікацій», який уклали заступник міністра інформаційної політики України Тетяна Попова та доктор юридичних наук Володимир Ліпкан.

ТРАГІЧНЕ ПРОРОЦТВО

Де була калина,
Там нап’ята буда…
На верху могили
Чорнобилю груда…
І димить чорнобиль,
Заким запалає…
І «Вічную пам’ять»
Божий птах співає…

Ці пророчі рядки написав Степан Руданський. 1875 року –  за 111 літ до Чорнобильської катастрофи.

ІЛЮЗІЯ ОСВІТИ (Конспективно, бо багато букв шкодять організмам)

Школа – це не просто зло, це Велике Зло, я в цьому давно переконаний і хочу про це виразно сказати. Більшість людей сприймає школу некритично, як сльоту або корупцію. Але ж це свідомий людський витвір, розвиткові якого вже тисячі років, і краю не видно. Є люди, котрі бачать окремі жахливі ракурси цього Зла, але ніхто не бачить повної картини, і тому стільки балачок про вдосконалення школи, тоді як насправді її треба просто знищити.

Микола ВАСИЛЬЧЕНКО: «Щоб жити по-новому, треба наполегливо працювати, а не гендлювати землею»

Глобальне потепління вносить певні корективи і в усну народну творчість. У часи кліматичних змін календар весняно-польових робіт змістився майже на місяць. І черкаська приказка про те, що «два дощики в маю, певно, бути врожаю», вже не актуальна. Спраглим після сухої осені і малосніжної зими українським ланам конче потрібні квітневі проливні.

ДОРОГОЮ ЦІНОЮ

Приголомшлива повідка прилетіла із Закарпаття: «Псевдонауковці та «громадські активісти» здійснили підпал в Ужанському парку». Про це написали деякі місцеві інтернет-ресурси. Мовляв (цитую одну з таких інтернет-рептильок), «5 квітня 2016 року служба державної охорони природно-заповідного фонду спіймала на гарячому провокаторів та паліїв».

Спортивна неміч і Болонські анаболіки

Спорт незнищенний! –  поки хлопці в Україні люблять струнких дівчат, а дівчата – ставних і міцних хлопців. Такий підсумок дискусії учасників «круглого столу», присвяченого пропаганді масового спорту, яка відбулася  в Київському університеті імені Бориса Грінченка.

СБЕРБАНК РОСІЇ

Ось країна,
ім’я якій – Україна.

А це Сбербанк Росії,
який вкоренивсь у містах України
і очі виїв.

Люди гинуть за бурштин…

Як гуготіли бурі шинні
й, здавалось, це рубіж останній,
хто уявляв тебе, бурштине,
камінням зла і спотикання?

Що Джека Лондона герої
воскреснуть із Клондайком включно,
і стане фатумом-судьбою
для сотень тисяч каменюччя?

Що в спеку, дощ і сніг лапатий
затулить Бога дикий долар,
і стане символом лопата
для нас єдиним, наче доля?

Запах друкарської фарби, грошей і зради

На прес-конференції адвокат Олег Король та літератори брати Капранови говорили про російську книжкову агресію. Бо якщо на Сході озброєних найманців та сепаратистів українське військо героїчно стримує, то «каравани друкованого опіуму» окупують нашу територію майже безборонно.

Донбас зачекався українських митців

Війна на Сході триває не лише із застосуванням танків, мінометів, стрілецької зброї. Запеклі бої точаться і на інформаційному фронті, культурно-ідеологічній передовій. В цій борні важливо не просто визволити від ворога певні території. Тут найголовніше – перемогти у лютому протиборстві за свідомість людей. Про це йшлося на прес-конференції, присвяченій підбиттю підсумків культурно-просвітницького туру на Донбас. Організований Товариством «Знання», український десант митців на початку березня побував у дванадцятьох містах Донеччини та Луганщини.

ХТО НАМ УПРАВИТЬ ЯЗИК У МОВУ?

Пригадалися далекі 80-ті. Спекотне літо і ми з друзями після річки вирішили втамувати спрагу.

Зайшли у центральний полтавський гастроном, доточилися до звичної тоді довжезної черги. Перед нами кремезний чорношкірий хлопець (тоді у Полтаві було це у дивовиж). І раптом чистісінькою українською, без акценту, звертається до продавця, просить пива. Тут мимоволі задивишся та зачудуєшся. А він, відчувши на собі мій погляд, озирнувся, і його усміхнене білозубе обличчя немов промовляло: «Ну, як тобі?» Я відсалютував йому нашим традиційним жестом захоплення – підняв  над стисненим кулаком великого пальця.

ТРОЯНСЬКІ КОНІ, РОСІЙСЬКІ ВЕРШНИКИ

Цей маленький ювілей майже не помітили більшість ЗМІ. Рік тому, 28 лютого, почала тестове мовлення відновлена ​​Донецька обласна телерадіокомпанія. У березні з логотипом ДоТеБе вже працював повноцінний телеканал.

Про природні свята

По суті все дуже просто: йдеться про незамовлені свята. Їх приносить жива або нежива Природа, а часом і люди, бо вони теж бувають природні, у них є фантастично гарна й багата людська Природа. На жаль, у них є й неприродні властивості, але менше з ними, сьогодні свято.

«БУБНИ КРУТІ!»

В сонній тиші чорнухинського села глухо бухкали якісь ритмічні звуки –  ніби хтось товк боби в гігантській калганці з декорацій «Кін-дза-дза». 

Євроінтеграція. Очікування та настрої

29 лютого в Європейському парламенті стартував «Український тиждень». А напередодні у Києві оприлюднено результати соціологічного дослідження «Як українці ставляться до євроінтеграції», проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 22 листопада 2015 року в усіх регіонах України (за винятком Криму й окупованих територій Донецької та Луганської областей). Загалом опитано 2009 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки складає 2,3%.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ЗБРОЇ: ПОРЯТУНОК ЧИ ЗАГРОЗА?

Багато літ переливаємо з пустого в порожнє: можна чи не можна дозволяти українцям зброю для самооборони? Такий собі «римейк» риторичного запитання героя однієї хрестоматійної радянської драми: «Чи треба боятися людини з рушницею?»

«Війна» проти птахофабрик обернулася звинуваченнями у продажності журналістів газети Верховної Ради

В Чигирині триває протистояння громадських активістів з корпорацією наближеного до Президента олігарха, що планує збудувати величезні птахокомплекси «Наша Ряба» в Холодному Яру. На черговій сесії районної ради виник скандал, після зачитання головою «Народної ради» Павлом Романенком звернення видатних письменників України Дмитра Павличка, Юрія Мушкетика, Бориса Олійника, Івана Драча та Василь Шкляра з вимогою не допустити будівництва курників біля Чигирина. Звернення було опубліковане в офіційній газеті Верховної Ради України «Голос України».

Біометричні паспорти: «БЕЗВІЗОВА панацея» чи «ВІЗОВА цяцянка»?

Ухваленням 18 лютого трьох «безвізових» законопроектів вітчизняний парламент виконав законодавчу складову Плану дій з лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

«… ТРЯСЦЕЮ ОТОЧИ»

Коли грудневої ночі задзвонив дзвін Михайлівського собору, кияни зрозуміли, що трапилося страшне. «Києве, вставай!» Беркут пішов на зачистку Майдану і дзвонар бив у всі дзвони. Майдан відстояли, чорні шоломи відійшли. Архістратиг Михаїл не дарма вважається покровителем Києва і шанований городянами. Михайлівський собор став одним із центрів громадянського опору. Тут ховалися від двоногого беркута, лікували поранених, тут відігрівалися, готували їжу. Сюди в найстрашнішу ніч привезли обгорілі тіла людей з Будинку профспілок.

НЕ ВБИВАЙТЕ ЧИГИРИН!

Коли вперше місяців зо два тому вловив у соцмережах повідомлення про намір однієї дуже любої нинішній владі аграрної компанії насадовити птахофабрик в історичному та духовному осерді України, на Чигиринщині, – не повірив очам своїм: думав, якась вражина-фейкотворець зумисне підлими брехнями липку павутину суспільної тривоги плете. Але, зателефонувавши друзям-чигирицям, отримав коротку, як контрольний у скроню, відповідь: “Свята правда!”

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company