Корупцію в нашій державі ніхто не відміняв. На превеликий жаль. Навіть за теперішнього воєнного лихоліття. Цей спрут на певний час зачаївся, та й увага суспільства перемістилася туди, де нині наше земне пекло. І тільки на початку 2023 року один за одним почали вигулькнули факти, м’яко кажучи, некоректної поведінки деяких високопосадовців – від елементарного жлобства, до підозр в корупційних схемах. І пішла ціла лавина відставок. Таке враження, що хтось збирав цих «хлопців» докупи, аби в певний час «випустити з рукава».

І ось Президент України Володимир Зеленський 23 січня анонсує нові кадрові зміни управлінців різного рівня в міністерствах, структурах центральної влади, регіонах, правоохоронних органах.

Причини «самозвільнень» (а саме така форма виявилася найпопулярнішою) геть різні. Першого заступника міністра розвитку громад та територій Василя Лозинського «взяли на гарячому», коли той брав 400 тисяч доларів хабаря за махінацію з генераторами. Заступника генерального прокурора України Олексія Симоненка звільнено за те, що у період воєнного стану відпочивав разом із дружиною в мирній Іспанії. А заступник міністра оборони України В’ячеслав Шаповалов сам подав у відставку через підозри у махінаціях із закупівлею продуктів для армії. Знаковою є й відставка Кирила Тимошенка з посади заступника глави офісу Президента України. Нібито добровільна, бо чиновник зробив селфі із заявою: за «власним бажанням», наприкінці якої великими літерами дописав: «честь маю!». За інформацією «Української правди», до демісії варто готуватися і головам адміністрацій Сумської, Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей. Очікуються кадрова онова членів уряду – в інтернеті вже називають прізвища міністрів, кого незабаром попросять на виступці.

Суспільство сподівається, що за цим парадом «добровільних» і примусових відставок настануть ділові будні. Себто буденні розслідування і слідчі дії, щоб достеменно встановити, чи справді згадані чиновники «мають честь», чи своїми діяннями уподібнилися засланим на високі посади ворожим диверсантам.

Характерно: більшість тих, на кого впали підозри, не перші, а другі особи у своїх відомствах. Як зазначив у одному з телеефірів народний депутат Ярослав Железняк, «другі ролі» в корупційних схемах насправді є першими. Для того «хтось» їх і поставив «у других», щоб у тіні «перших» добре рибка ловилася. І вкотре, за словами народного депутата, то тут, то там вигулькує прізвище заступника керівника офісу Президента України Олега Татарова. До речі, цей «непотоплюваний крейсер» ще далеко до повномасштабного вторгнення росіян фігурував у різних справах, дотичних до сумнівних забудовників, обрання керівника САП тощо…

Звісно, про корупцію мовчати не можна. А під час війни – то й поготів. Хоча будемо свідомими: наші вороги обов’язково скористаються можливістю, щоб роздмухати цей «жар» і спробувати вбити клин між Україною й державами, які нині нам допомагають. Що ж, і це випробування треба пройти. Щоби з честю очиститися. Після перемоги над рашизмом Україна має бути не лишень у своїх кордонах, але й оновленою зсередини. Іншого не дано.