Ця книжка значною мірою прояснює читачеве розуміння інформаційної війни, яку веде проти України російська терористична держава.

– Попри таку іронічну назву, – запевнив Максим Віхров, аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, презентуючи це видання студентам-журналістам Столичного Грінченкового університету.

У книжки й справді дещо незвична як для дослідницької праці назва «Як російський інформаційний корабель пішов на…». Її автори, фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, які моніторили й аналізували російські інформаційні загрози, створили справді ґрунтовне та неупереджене дослідження. Книга чітко структурована та поділена на розділи, кожен з яких присвячений певному аспекту російської пропаганди.

Це певною мірою і дайджест російської дезінформації, поширюваної упродовж 21 місяця повномасштабної війни, з 24 лютого 2022-го по 24 листопада 2023 року. Щоденна хроніка брехні, яку росія вкидала в інформаційний простір, щоб одурманити українців і світову громадськість.

– Звичайно, всю російську брехню неможливо вмістити в одну тему, – наголосив Максим Віхров. – Для цього знадобиться багатотомне видання, непідйомне у всіх сенсах.

Але й цей розлогий системний моніторинг розкриває структуру ворожої дезінформації, її напрямки та інформаційні операції проти України. Описано, як росія використовує різні інформаційні канали – державні ЗМІ, соціальні мережі, ботоферми тощо, щоб поширювати брехню та розпалювати ворожнечу. Проаналізовано і деякі з найпоширеніших пропагандистських наративів кремля. Зокрема і про те, що Україна є «нацистською державою», чи що війна ведеться для «захисту» етнічних росіян.

– Це не просто хаотичне вкидання фейків, а цілеспрямована системна атака, подібна до бойових дій, – запевняє пан Віхров. – Інформаційна війна – не метафора. Ця повноцінна складова збройної агресії реально спричиняє катастрофічні наслідки. Вводить людей в оману, підриває довіру до інституцій влади, впливає на хід війни. Спецоперація розробляється з урахуванням особливостей різних цільових аудиторій, із застосуванням найефективніших методів упливу на кожного. На індивідуальні думки й емоції. На світогляд та мотивацію.

Та незважаючи на потугу рашистської пропаганди, українське суспільство виявилося стійкішим до дезінформації, ніж очікували у кремлі.

– На наше щастя, російський інформаційний корабель пішов геть, – констатував експерт. Утім наголосив: заспокоюватися не можна, інформаційна війна триватиме й далі, це факт, який треба прийняти і з яким треба жити. Наші люди, в силу об’єктивних причин воєнного часу, морально й психологічно виснажуються, і ворог користається з цього, посилюючи інформаційний тиск.

– Багато фахівців працюють над тим, щоб знизити ефект ворожої пропаганди, яка постійно вкидається в наш інформаційний простір, – поінформував Максим Віхров. – Часом ми працюємо як пожежні команди, коли вже щось сталося й треба гасити, треба не допустити вкрай важких наслідків. Часом це якась гра на випередження.

Фахівець порадив майбутнім бійцям інформаційного фронту «навчитись не нашкодити, але водночас і не відриватися від реальності». Підсумувавши:

– Найгірше, що може статися, – це забути про реальність і поміститися у світ ілюзій.