Більшість із нас розпочинає свій ранок із прочитання стрічки новин. Ось вихоплені з інтернету свіжі повідомлення на тему, яка нас цікавить найбільше:

Бувають слова, за своєю первинною суттю досить благородні, які завдяки вмілій маніпуляції легко перевтілити в хижу зброю. Патріотизм – одне з них. З грецької це слово означає земляк, з латинської – батьківщина. Почуття, змістом якого є любов до вітчизни, готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї. А ще це відданість своєму народові, приналежність до країни. Готовність в разі необхідності стати на її захист…

«Якби почалася війна, кожен третій поляк вирішив би втекти з місця проживання, лише 15,7 відсотка респондентів пішли б добровольцями до Війська Польського», – таку соціологію оприлюднило видання «Rzeczpospolita» після опитування, проведеного компанією «IBRiS». Така картина суспільних настроїв у нашого західного сусіда і безпекового партнера не те, що «викликає занепокоєння і стурбованість», – вона відверто шокує.

Відома з дитинства казка про триголового змія стала для нас реальністю. Центральною головою в цієї потвори є агресивна росія, а зліва й справа – Іран та Північна Корея.

Згадався багатосерійний фільм Ризької кіностудії початку 1980-х за участі уславлених акторів: Ліліти Озоліні, Юозака Кіселюса, Олмульдаса Романаускаса…
Його назвою тепер можна означити важку дорогу України до членства в ЄС. Як відомо, на початку листопада 2023 року Європейська комісія офіційно рекомендувала розпочати процес перемовин про вступ України до Європейського Союзу.

Огляньмося в зиму 2022-го, коли ще до повномасштабного вторгнення в Україну нинішній кремлівський каракурт почав обплітати довкілля ядучим павутинням.

Найперше щиро прошу вибачення у милих і безвинних тварин за це цілком усталене порівняння. Та й аналогія з росіянами є, якщо зважити на раціон харчування цих не вельми вибагливих істот. Росіяни ж, яких, здається, вже всі притомні люди ототожнюють із їхнім непритомним пастухом, своєю невибагливістю справді найдужче скидаються… на чотириратичних поживачів помий.

Центральна вулиця мого міста пішохідна. На її частині розміщено портрети героїв Небесної Сотні і загиблих героїв російсько-української війни. Є у цьому мартирологові і світлина сімнадцятилітнього хлопця. На лихо, це не поодиноке свідчення трагедії: такого віку воїнів, які тримають над нами небо, згадуючи поета, «полки і полки».

Від свободи слова до свободи брехні – таку трансформацію пройшла росія за доволі короткий період. Про бодай умовну свободу слова можна згадувати в контексті президенства Боріса Єльцина. Тоді ще за інерцією тривала «гласность», оголошена Міхаілом Горбачовим… І, здавалося, задушити альтернативу думок вже не ніхто не спроможний. Але – убили журналістів Влада Лістьєва, Анну Політковську й доволі гостру на ті часи телепрограму «Взгляд». Канула в минуле програма Олександра Невзорова «600 секунд», яка також славилася незвичною відвертістю… І, мовби на посміх, через пару десятиліть на «рос-ті-ві» вийшла цинічно-брехлива програма… «60 мінут».

Блукаючи «YouTube»-навігатором, натрапила на відео, як відновлюють ГАЗ-24 «Волга». Сенс у тому, що доволі «запакована» людина віддає на спеціальну СТО стареньку «Волгу», і через рік-півтора отримує абсолютно новий автомобіль. Здавалося б, диво дивне, а проте…

Після намагання світу знайти бодай якусь логіку в агресивних діях росії щодо України людство дедалі впевненіше ставить діагноз: безумство! Так, саме безумство – стан людини (а виявляється й цілої країни), який є клінічно вираженою психічною хворобою. Жорстокість росіян, схильність до насильства, знущань, збочень вражає масовістю. Це – стиль боротьби русні зі «свідомими». Це слово вони вживають  без перекладу на російську, як і «нєзалєжність», обмазуючи їх при вимові власною жовчю.

Розголос про це котився повагом, наче вітер перед благодатним дощем. Вигойдуючи натовп роззяв, що збіглися на берег і діловито притуливши до лобів козирком долоні  вдивлялися у сліпучий обрій. Сперечалися гонористі теслі, на око знімаючи пальцями мірки з прибулої гості, іноді розводили руками з поважним усміхом чи удаваною пихою, іноді скрушно хитали головою.  

Вже, здається, лишень лінивий не зізнався собі в тім, що Організація Об’єднаних націй як структура, створена для гарантування безпеки у світі, не виконує своїх функцій. Прикладів її бездіяльності сотні. Вона стала заручницею сумнозвісного «права вето», коли будь-який постійний представник Ради Безпеки ООН може заблокувати будь-яке рішення, навіть найсправедливіше. Останнім часом цим правом вето просто зловживає росія, гальмуючи застосування будь-яких дієвих форматів ООН.

Гей, Клаусе, ти, певне, тисячу разів чув про те, що Україна – щит для Європи? Ханно, тебе вже лякали у соцмережах українці, що якщо ти мовчатимеш, війна прийде до твого дому? Генріху, а ти вже, певне, бачив у «Більді» чи у своїй регіональній газеті фотографії Бучі, Маріуполя? Що ти про це думаєш, Ульріко? Чи, може, ти прогортаєш ці фото, Пауліно?

Численні факти жахливих злодіянь рашистських окупантів на території України сколихнули світ, примусили людство знову згадати всує слово з арсеналу діянь найпідліших деспотів-людоморців – геноцид. Воно, це страшне слово, нині на вустах і очевидців звірств путлерівців у Бучі, Гостомелі, Бородянці, і вітчизняних та зарубіжних правників, і відомих політиків, і навіть глав держав та урядів.

Якщо сприймати Євросоюз як спільноту країн, що сповідують єдині загальнолюдські цінності, то Угорщина явно випадає із загальної картини. І демонструє це вже давно, наголошуючи на своїх «особливих» стосунках з автократичною  путлерівською росією.  

Взагалі-то поняття «глибина» і в українській, і російській транслітераціях тотожні за суттю. В образному сенсі використовується на означення чогось вартісного, досконалого (глибокі знання, любов до глибини душі тощо). Історики часто послуговуються цим словом для  характеристики тяглості, генетичного наслідування поколінь, досліджень генеалогії народів, родин…

Акела промахнувся. Промахнувся 24 лютого.
Старий, побитий міллю вовк, з якого потроху витікають сили і сцяки, зважився, цілком імпульсивно, на останній стрибок. Зважився, аби показати зграї, що він вожак. Аби показати ворогам, що він – альфа. Аби довести собі, що вхопить жертву за шию.

Саме до цієї першої «круглої» дати поглиблених партнерських відносин приурочили Міжнародний українсько-китайський форум «Ідеї Сі Дзіньпіна про державне управління». Організатори – Посольство Китайської Народної Республіки в Україні й Інститут стратегічних досліджень та прогнозів «Янус» у партнерстві з Київським університетом імені Бориса Грінченка і Ланьчжоуським університетом мистецтв та науки – зібрали поважну експертну аудиторію відомих науковців, політиків, громадських діячів. Сучасні технології дозволили мати два майданчики живого спілкування, об’єднані онлайн-платформою, – в Україні, у Київському Грінченковому університеті, та у Піднебесній.

Важко уявити Націю без свого Поета, який став частиною її ідентичності. Наш Тарас Шевченко найяскравіше це потверджує. Бо для українців він більше ніж поет. Навіть той, хто не пригадає жодного його рядка (хоча в це важко повірити), охарактеризує Шевченка, як поета народного. Колись навіть неписьменні признавали Тараса за СВОГО, власноруч вишивали, малювали, різьбили його портрети

У Білорусі президентські вибори. Схоже на оксюморон, бо 26 років поспіль тут голосували за «безальтернативного» кандидата від міста і села – «бацьку» усіх білорусів. Колишній голова колгоспу, що звик до «єдіноначалія» на ланах і фермах, поступово перебрав на себе владні повноваження в цілій європейській країні, ставши «цивілізованим» диктатором.

На Московії бунт. Ну, не так щоби бунт – шин не палять і бруківку не розбирають. Але й перед Обнульонним шапок у руках не мнуть і на колінах милостині не випрошують. Уже третій тиждень в далекому Хабаровську протестують проти арешту місцевого губернатора. Приєднався Владивосток, на мітинги вже візитують посланці з уральських міст. Такого там давно «відом нє відалі, слихом нє слихалі».

На Росії чергове загострення. Знову Лобним майданом, де російські царі рубали голови запідозреним у зраді боярам (від крові ту площу і названо Красною), гуркотять танки і ракети. Б’ють бруківку-асфальт підборами спецназівці-«вагнерівці», подзвякуючи медальками за свої «красні майдани» Донбасу,  Сирії, Лівії…

Росію неочікувано зацідив бумеранг. І то в самісінькі «скрєпи». На сторінці Білого дому в Інстаграмі 8 травня з’явився пост, де переможцями нацизму названо…  США та Велику Британію. У Білому домі додали, що дух Америки «завжди буде перемагати, врешті-решт саме так і відбувається».
Московський владний ведмідь обурено реве і тупає лаписьками… Аж «вєлікапабєдниє» декорації валяться.

У Російській Федерації перебудова. Точніше, перестановка стільців. Уряд «сірої молі» пішов у відставку, у засіки поналазили «сірі миші». Президент Владімір Путін оголосив про зміну конституції. Повноваження парламенту «височайше обіцяно» розширити, проте демократичних процедур і народного волевиявлення від того більше не стане: російське законодавство вивершиться над міжнародним. Зросте роль непомітної нині Державної ради і місцевих князьків-губернаторів у ній.

Шаман-воїн у дорозі: «Стережися, Путіне!»  Фото з «Української правди»

Двом шаманам в одній юрті затісно. Нехай навіть та юрта накриває п’яту частину земної кулі. У Бурятії арештували якутського шамана Алєксандра Габишева, який ішов до Москви «виганяти» з Кремля  «всеросійського шамана» Владіміра Путіна.

Москва знову вийшла на мітинги. «Підступи капіталізму!»  –  так у подібних випадках роз’яснювали трудящим за часів Радянського Союзу.  «Відпрацьовують грошики американського держдепу»,  –  таку локшину  донедавна накручували на вуха обивателям офіціозні глашатаї, коментуючи акції російської опозиції. Час знову змінив пропагандистську платівку Кремля. «Згубний вплив Майдану»,  – сьогодні аж вистрибують із штанів загодовані медійні агітатори.

Владімір Путін перейнявся здоров’ям птахів і черв’яків. Його висловлювання на Глобальному саміті з виробництва та індустріалізації  у Єкатеринбурзі (!) «підірвали» користувачів соцмереж. Лідер держави нанотехнологій, яких так ніхто й не бачив, але якими так люблять хвалитися в Росії, виступив проти тих самих технологій. А точніше, проти альтернативних і відновлювальних джерел енергії.

Нинішнє покоління росіян живе за комунізму! З десяток років тому, ще в березні 2008-го  «Российкая газета» звітувала перед читачами про накреслені плани «правітєльства»: сто метрів квадратних на сім`ю із трьох осіб,  зарплата – 2700 дол. на місяць. Казка, та й годі! Правда, щоб завершити оце «планів громаддя» у російського уряду є ще рік. Може, встигнуть?

Стало такою собі «доброю звичкою» лаяти Михаїла Горбачова за розвал Радянського Союзу. В Росії шпетять ще й Боріса Єльцина ‒ за те, що довів «скрєпную» до ручки. А це ж не так! Радянський Союз остаточно доконали «гекачепісти»,  учасники так званого Державного комітету з надзвичайноо стану. У занепалому СРСР тодішні реформатори змінювали рипливі колеса тоталітарно-планової економіки на швидкохідне демократично-ринкове шасі. А невдахи-заколотники 19 серпня 1991 року натиснули на гальма і дали задню… Проте за три дні їх змела загальнонародна хвиля несприйняття такого задкування.

Навіть серед незвично ранньої для Прибалтики спеки тут прохолодно і затишно. Лагідний шепіт вітерцю, що гойдає гілля старих дерев, щебет птаства… Заколихує. Сонячні промені, пробиваючись крізь товщу ще яскравої зелені, вкривають довколишній простір строкатою ковдрою світла й тіні. Але попри таку суцільну ідилію відчувається якась напруга. Тривожний настрій посилюється, коли крізь цей природний камуфляж проступають громаддя замшілих бетонних руїн. Отакий контрапункт! Мабуть такі емоції і мусять виникати у лігві одного з найжахливіших звірів в історії людства – у головній ставці Адольфа Гітлера «Вольфсшанце». Саме звідси фюрер керував нападом на Радянський Союз і війною на Східному фронті. Провівши тут понад 800 днів.

Чим ми відрізняємося від них…
Хто-хто, а жителі Шербура, розташованого на крайній північній точці Франції, прекрасно знають з історії, що таке окупація, експансія і гібридна війна. Бо впродовж віків Нормандія все це пережила не раз – від своїх північних сусідів-англійців. І популярна тут серед туристів національна англійська страва – смажена риба з картопляними чіпсами – якнайкраще свідчить про те, як важко позбутися чужих смаків, чужої культури і чужої мови. І хоча тут всі добре розуміють англійську, хлопчина-гарсон в кафе, який сповідує політику правих, може зробити вигляд, що не чує, доки ти не звернешся французською.

Депортацію кримськотатарського народу «енкавеесники» разом з міліцією та іншими  «охоронцями» провели оперативно. Вночі вигнали людей із домівок і вранці 18 травня 1944 року набили ними товарі вагони. За офіційними даними, виселили 191044 кримських татар – в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан і Росію.  Майже половина їх загинула у вигнанні від нелюдських умов, а багато померло ще в дорозі.

Ще не комедія, але вже тяжко наоскомлений фарс. В якому росіяни – добровільні заручники. Пройшла чергова інавгурація-коронація на кремлівський трон російського «вседєржителя» Владіміра Путіна. Чи то пак, за давньою московитською традицією, що тягнеться від придуркуватого Івана Грозного, трапилося «вєнчаніє на царство». Зрозуміло, що за роки свого правління Владімір Путін із «жениха» перевтілився на такого ж самовладного і пристарілого деспота, а з Росії-«нареченої» зробив гаремну наложницю.

Про лист 56 бакинських комісарів,.. ой! – американських конгресменів.

У кожній історії є багато історій. У цій теж.

Перш за все, це хороша історія про те, як члени парламенту можуть законно впливати на реалізацію політики своєї держави. Саме так, адже нікуди правди діти: цей лист – по суті лоббістська спроба і тиск на Державний департамент заповнити вакансію Спеціального уповноваженого Державного департаменту США з питань моніторингу та протидії антисемітизму. При цьому, на думку конгресменів, хоч посада залишається вакантною, фінансування цього напрямку діяльності має бути належним.

В російському інтернеті – «страсті-мордасті». Найперше –  у так званих «патріотичних» соціальних групах. У тих, чиї учасники демонструють бездумну відданість «отєчеству» і його захланному вождю, які готові заради маячні про «вєлічіє» заливати кров’ю хоч «трідєсятоє государство». Звісно, не своєю. А, скажімо, кров’ю українців, як на Донбасі. Але коли агресор отримує кулаком по своїй зубатій пащеці, коли, звиняйте, харкає власною «кровушкой», тоді лунає аж геть не патріотичний лемент: «А нас-то за что?»

Світлана Агєєва, мати полоненого на Луганщині російського диверсанта-контрактника, мабуть, як і кожна матір, не може повірити в те, що її син терорист-найманець. Він, мовляв, приїхав на український Донбас не за грішми  і не вбивати. «У нас на Алтаї до українців нормальне ставлення», –  говорила вже в Україні учителька англійської мови. Уявляєте, зі снайперською гвинтівкою у складі диверсійної групи – то нормально! А що ж тоді, за її материнською логікою, ненормально?!

Яскраве, сонячне відкриття «Євробачення» у Києві. Приморожений військовий парад на Красній площі у Москві. Тисячі радісних гостей на пісенному європейському святі. Суворі замкнені обличчя російських військовиків у одноликих шеренгах. Україна вітає гостей піснею, Росія брязкає на весь світ зброєю…

70 років тому, 28 квітня 1947 року на прадавніх українських етнічних теренах (Лемківщині, Холмщині, Надсянні та Підляшші) розпочалась акція «Вісла» – депортація всього українського населення до північно-західних земель Польщі. 

На початку року «Роскосмос» відкликав для перевірки ракетні  двигуни  «Протон-М», що виводили на орбіту Землі штучні літальні апарати. На Воронезькому механічному заводі, мабуть, вирішили заощадити. А, можливо, банально вкрасти. Замість дорогоцінних матеріалів, стійких до високих температур, тут стали використовувати дешеві замінники. Перевіркою з’ясовано, що впродовж кількох останніх років вузли двигунів «склеювали» неліквідними компонентами.

В російському Озерську, що в Челябінській області, днями поховали 23-річного Івана Слишкіна. В церкву прощатися  прийшли сотні земляків. Іван повернувся додому із Сирії «вантажем-200». Він відшліфував «майстерність» у Чечні, а потім пішов найманцем на сирійську війну. Яку справедливість, яку Росію і від кого він там захищав? Не шукайте даремно відповідей. А все, що ви почуєте від росіян на виправдання таких, як Слишкін, буде спробою примітивно зомбувати власне сумління і викопними залишками совісті.  Ванька хотів одружитися і завербувався убивцею, щоб «заробити серйозні гроші». А що якби заробив, якби повернувся живим? Ви тільки уявіть оту весільну радість наречених і гостей!..

Сенсація! Українська  православна церква забирає кримську нерухомість! Йдеться про комплекс будівель історичного заповідника «Херсонес Таврійський» у Севастополі. Окупаційна влада безсила щось вдіяти проти. Будівлі колись належали церкві, тому Росмайно не може відмовити у передачі їх колишньому власнику. Інтернет-видання «Версии» вже гепнули набатом: «Россия подарит Херсонес Киевскому патриархату, прославляющему украинских карателей».

Хто підіграє Кремлю у кримському питанні

Імовірність того, що деякі  країни, вихідці з колишнього Радянського Союзу, можуть визнати Крим російською територією, досить висока. Так вважає народний депутат України Рефат Чубаров,  називаючи можливих «визнавантів»: Вірменію, Білорусь, Узбекистан і Казахстан. Представники цього постсовка у грудні минулого року голосували проти резолюції ООН, у якій ішлося про порушення прав людини в окупованому Росією Криму.

Новий рік ставить Росію на поріг президентських виборів, які мають відбутися 2018-го. Торішні вибори в Державну думу додали видимості внутрішньополітичної стабільності путінській авторитарній моделі. А от проблеми в економіці через санкції, накладені на Росію за її кривавий розбій в Україні і Сирії, навпаки, тільки загострилися. Щоб залишитися авторитетом для олігархічних еліт і російського виборця, Владімір Путін має відкараскатись від невдач і приліпитись до вигаданих успіх.

Російський турист напав на американського туриста в Перу. «Далєко от Родіни» росіянин засумував наодинці з алкоголем, без «родной речі». Напливала стадія «…поговорить». Побачивши у натовпі туристів футболку з написом «Путин», «русо турісто», кинулося до американця, як до рідного. А коли почув, що той ще й говорить російською, поліз обійматися. Але на якійсь хвилині нарешті дочитав  напис і поступово у його мізках звивина агресії розжарилася до червоного. 

Поки державні лідери України та Польщі обмінюються словесним літеплом  про  значущість дружніх українсько-польських взаємин для досягнення європейської солідарності, поки скріплюють підписами спільні декларації про наміри розвивати стосунки, визнаючи територіальну цілісність України та Польщі, непорушність кордонів держав, деякі польські політики із табору націонал-радикалів, з невитравною печаттю клінічної величі, «можів» і «кресів» на вродзоних чолах, продовжують ретельно вгепувати осиковий кілок у наші добросусідські відносини. 

«З метою підвищення ефективності діяльності федеральних органів державної влади» Володимир Путін своїм указом ввів Крим до складу Південного федерального округу Російської Федерації. Таким чином позбавивши анексований півострів статусу «федерального округу».

Отак-то, ляше, друже, брате!
Неситії ксьондзи, магнати
Нас порізнили, розвели,
А ми б і досі так жили.
Подай же руку козакові
І серце чистеє подай!
(Тарас ШЕВЧЕНКО «Полякам»)

22 липня нижня палата польського парламенту прийняла ухвалу «У справі віддання данини жертвам геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках». Сьогодні, коли спалах емоцій, викликаний прийняттям цього документа трохи спав, спробуємо повернутися до теми Волинської трагедії.

Про ситуацію в Туреччині
Тамтешня правляча партія останнім часом витратила надзвичайно багато зусиль для приборкання збройних сил. Справа в тому, що ще від часів правління Ататюрка збройні сили Туреччини несуть закріплену законами місію збереження світського характеру влади.
Тобто – блокування ісламізму, щоб той не повернувся  в суспільну сферу.

Якщо є рай на землі, то це, безперечно, Ніцца: білі вілли на тлі синього моря, зелені пальми та рожеві олеандри вздовж бездоганних доріг, різнокольорові карнавали, усміхнені перехожі на знаменитій семикілометровій набережній… Ну і феєрверки, звісно. Вони тривають годину, піротехніки творять своє музично-театральне дійство просто посеред моря. Подивитися на це з’їжджаються сотні тисяч, зазвичай, беручи із собою дітей…

Схоже, конгрес США вирішив утерти носа Верховній Раді України у прийнятті законів на захист нашого ж суверенітету і територіальної цілісності. Комітет у закордонних справах палати представників (нижньої палати) конгресу схвалив проект закону 5094 «На підтримку стабільності та демократії в Україні» авторства демократа з Нью-Йорка Еліота Енгела.

Напевно, багато хто так і скаже: польські сенатори настільки любили їздити в Києві Московським проспектом, що не витримали його перейменування на проспект Степана Бандери і вирішили своєрідним чином вшанувати поляків, загиблих в 40-х роках минулого сторіччя на українських землях, ухвалою Сенату.

У Варшаві – саміт НАТО.
Саме через це, а не тому, що «ось бачите, поляки нас не люблять!», Польща на місяць обмежила малий прикордонни рух з Україною: зайвої безпеки не буває, особливо нині.
Якщо стисло – на цьому саміті Україну в   НАТО не приймуть.

На вуличних полях Марселя російські фани виграли жорстокий двобій з уболівальниками англійської збірної – 35 постраждалих, четверо важко, через кілька днів від жорстоких побоїв один англієць помер у лікарні. Французька поліція  вчинила зле: для слідчих дій зупинила автобус з російськими уболівальниками. Обурене російське МЗС викликало «на московський килим» посла Франції: росіяни спізнювалися на черговий мордобій у Ліллі. А ще –  знемагали в автобусі від спеки. Саме в ті години у лікарні помирала забита ними  людина. Ні МЗС Росії, ні самі уболівальники з цього приводу анітрохи не переймалися. У них з похмілля пересохло в роті, свербіли кулаки, їм хотілося трибунних розваг, як на матчі з англійцями. А в Росії свято шанують права подібних громадян…

Якось депутат Красноярського міських зборів і відомий у місті бізнесмен Костянтин Сенченко зробив мужній і розумний вчинок. Він вибачився перед президентом Чечні Рамзаном Ахматовичем Кадировим. Раніше красноярський депутат назвав Кадирова ганьбою Росії. Так сибіряк прокоментував заяву лідера Чечні, зроблену місцевим журналістам: «Представники так званої позасистемної опозиції намагаються нажитися на складній економічній  ситуації. До таких людей треба ставитися як до ворогів народу, як до зрадників».

Ох, ці ж американські професори-експерти… А якщо вони ще й художники і поети-лірики – слід дуже пильно аналізувати їхні пропозиції та ідеї щодо того, як облаштувати Україну в плані політичному.

Вважають,  що війна неминуче закінчується миром. Ні, після війни трапляються соціально-економічні зміни, частіше потрясіння й конфлікти. І неважливо,  йдеться про країну переможницю чи капітулянта. Перемігши у війні 1812 року, Росія отримала повстання декабристів. Поразка у війні з Японією привела  до реформ Столипіна.