У Києві завершився Дванадцятий міжнародний фестиваль короткометражних фільмів. Щовечора з 16 по 22 листопада в Українському Домі, кінотеатрах «KINO42» і «Жовтень» демонстрували «короткі метри» талановитих авторів про українську ідентичність, історичну пам’ять та історичний досвід, про проблеми рівності та майбутнє АІ-технологій.

Головна тема цьогорічного фесту – «Human after all» («Перш за все людина»). Коли здається, що світ зав’яз між минулим та майбутнім є дещо, що нагадає, що світ навколо не зупиняється – життя триває.

В один із фестивальних днів зал «Гегемон» кінотеатру «Жовтень» заполонили поціновувачі гумору та сатири. Організатори одразу попередили: є ймовірність, що глядачі не сміятимуться вголос (можливо, й дещо дивно як для комедійного кіно), проте точно впізнають себе у персонажах, представлених у трішки незграбних, але хоробрих комедіях. Сказали – і влучили у саме яблучко.

На кіновечорі представили 7 короткометражних фільмів. Роботи шістнадцятьох талановитих режисерів та режисерок з усього світу поєдналися у цікавий та дещо специфічний альянс.

Маратон розпочався п’ятнадцятихвилинною короткометражкою «ПУФ» режисерки Маргарет Міллер, США. Стрічка свіжа, сьогорічна.

Фабула сюжету знайома багатьом, хто коли-небудь намагався розпочати власну справу, при цьому фінансова грамотність та вміння створювати контент дійсно бажають кращого.

Рубі та Пола готуються розпочати власний бізнес за допомогою багаторівневого магніту для успіху Fyzzle Cosmetics. Але проти них вступають у змову… маленька собачка, середня кількість крові та коробка розсипчастої пудри.

Суб’єктивна оцінка 8/10. Розповіді бракує детальнішого контексту, до того ж поведінка однієї з героїнь дещо незрозуміла та й абсурдна. А ще здивувало, що найулюбленішим смаколиком собаки був… кетчуп.

Семихвилинна стрічка «Справжнє «Я» (Олоф Бендз, Фред Бендз, Сімон Фольґер, Петер Мальмґрен; Швеція, 2022) – про когнітивний дисонанс, знайомий чи не кожному. Хронічно поганий переможець і хороший переможений борються зі своїми емоціями після напрочуд нерівної гри в бадмінтон.

Чи любимо перемагати? Овації глядачів, радісна музика, погляди, спрямовані тільки на тебе – це той бік медалі, на який приємно глянути. Проте коли опонентом стає друг чи кохана людина, радощі тріумфу помітно тьмяніють.

Діалоги персонажів, а радше монолог одного з них реально робить явним те, що зазвичай зберігають потайки, десь глибоко в собі.

Суб’єктивна оцінка 9/10.

Найбільше враження з побаченого того вечора залишила дев’ятнадцятихвилинна короткометражка «IL BARBIERE COMPLOTTISTA» («Конспіролог») (Валеріо Феррара, Італія, 2022).

Ніколи не помічали, що ліхтарі на вулиці мерехтять, а у Білла Гейтса дивний розріз райдужки ока (тссс… він рептилоїд)? А варто б на це звернути увагу. Бо інопланетні чужинці вже поряд і слідкують за кожним твоїм кроком.

Можливо, подумаєте, що це несерйозно, проте для звичайного перукаря з Риму це сутність усього його життя. Він посміховисько для всієї родини та друзів. Його активність у соцмережах бажає кращого. Доти, аж поки його не заарештувала поліція. Після перегляду не забудьте перевірити чужорідну активність на ваших пристроях.

Суб’єктивна оцінка – 10/10.

Чотирнадцятихвилинна фінська стрічка «PYYKKITUPA»(«Прання») (Фабіан Мунстер’єлм, Фінляндія, 2021) – про те, що починати життя наново складно, особливо без пральної машини.

Особиста порада: якщо складно миритися з тим, що іншим людям начхати на уставлені норми та порядки суспільства, рекомендуємо дивитись фільм з напівзакритими вухами.

Суб’єктивна оцінка – 10/10.

Семихвилинна короткометражка «ПОСТРІЛ У ПОВІТРЯ» (Йон Олав Стокке, Велика Британія, 2022).

Якщо вважаєте, що дуель – суто чоловіча справа, цей фільм переконує у протилежному. 21 липня 1792 року Марія та Емма вирішують свій конфлікт єдиним відомим їм способом: дуеллю на смерть!

Стрічка про те, як у гонитві за всезагальними людськими ідеалами втрачають унікальність та неповторність. Марія робить усе як чоловіки, а на питання «чому?» відповідає: «бо так роблять чоловіки». Проте коли єдиними рушійним фактором дії залишається – «так роблять інші», варто замислитися про правильність власних вчинків.

Чотирнадцятихвилинна стрічка «ЦУКЕРОЧКА» (Сара Ґрант, Шотландія, 2022).

Харизма артиста стовідсотково розкривається тільки у присутності правильної авдиторії. Теж саме можна сказати про Менді – головну героїню «Цукерочки». Вона фанатка бурлеску, проте справжні чари артистичності використала у досить несподіваній ситуації та, на щастя, врятувала подругу від хлопця тирана-аб’юзера.

Суб’єктивна оцінка 6/10.

Чотирнадцятихвилинний фільм «ПРОРИВ» (Деніел Сінклер, США, 2022).

Коли стосунки зайшли у глухий кут, а сварки через непомитий посуд та невикинуте сміття спустошили так, що не лишили нічого, крім відчуття роздратування, – саме час звернутися до сімейного психолога. Ці проблеми чітко резонують у подружньому житті Джейн та Тедді.

На щастя, пара потрапила до справжньої професіоналки своєї справи, котра за один сеанс змогла зарадити лиху.

Суб’єктивна цінка 8/10

* * *

Комусь ці комедії допоможуть знайти відповіді на давно поставлені запитання, декому відкриють очі на проблеми, які, виявляється, на часі.

До того ж усі фільми транслюються іноземними мовами з українськими й англійськими субтитрами, що однозначно допомагає вдосконалити навички розуміння чужої мови на слух.

До мінусів фестивального показу віднесла б достоту пізній час сеансу – 20:55. Хто мешкає за Києвом, чудово мене зрозуміє.

А загалом фестиваль – прекрасна можливість насолодитися творчістю молодих захоплених режисерів, відкрити для себе жанр комедійного «короткого метру» і при цьому допомогти Українській армії (чверть прибутку команда «KyivMusicFilm» віддає у фонд «Повернись живим»).

Переглянути згадані короткометражки можете й тепер, лише за 50 грн., в онлайн-кінотеатрі «Тигр». На території України, Польщі, Чехії, Латвії, Литви, Естонії та Німеччини.