«Mafia II» – це гра-парадокс. З’явившись 2010 року, досі залишається одним із найулюбленіших, хоча й суперечливих кримінальних екшенів в історії. Розробники з чеської компанії «2K Czech» потрапили у пастку власних амбіцій та очікувань гравців, але створили шедевр, який чіпляє за живе навіть через роки. Це історія про те, як мрія про «красиве життя» розбивається об сувору та брудну реальність.

Головна перевага гри – її наратив та епоха. Історію Віто Скалетти, сина бідного сицилійського іммігранта, який повертається з Другої світової війни і вирішує, що чесна праця за копійки не для нього, – виписано блискуче. Разом із харизматичним і непосидючим другом дитинства Джо Барбаро він починає свій шлях із самого низу кримінального світу Емпайр-Бей. Гра геніально поділена на дві часові епохи. Спочатку бачимо казкові та засніжені «сорокові»: звучить класичний джаз Френка Сінатри, місто вкрите пухнастим снігом, а машини заносить на льоду. Потім сюжет переносить у яскраві та сонячні «п’ятдесяті» – час рок-н-ролу, шкіряних курток, швидких маслкарів та абсолютно іншого настрою: кримінальний світ стає жорстокішим і цинічнішим. Сюжет не романтизує мафію. Він показує зраду, бруд, втрату близьких і те, що за кожне розкішне пальто чи дорогий автомобіль доведеться платити кров’ю. Хімія між Віто та Джо – одна з найкращих дружніх ліній у відеоіграх взагалі, а фінальна фраза гри вже давно стала культовою травмою для покоління гравців.

Якщо дивитися на геймплей, «Mafia II» — це якісний лінійний шутер від третьої особи з укриттями. Стрілянина відчувається соковито, зброя має приємну віддачу, а вороги реалістично реагують на влучання. Окреме задоволення – це керування автомобілями. Фізика машин у режимі «симулятор» змушує відчувати тонни заліза, які неохоче гальмують і важко входять у повороти. Додайте до цього потребу заправляти авто, купувати відмички та змінювати номери, щоб сховатися від поліції, і ви отримаєте неймовірний рівень занурення.

Найбільше «Mafia II» постраждала від порівнянь із серією GTA. Емпайр-Бей – неймовірно красиве, деталізоване та живе, на перший погляд, місто. Але воно – лише декорація. У грі катастрофічно бракує чим зайнятися поза сюжетом. Тут немає додаткових завдань, цікавих активностей чи випадкових подій – просто їдете з точки А в точку Б, щоб подивитися чергову сюжетну кат-сцену, режисовану на рівні Голлівуду. Спроба розробників вирізати через брак часу величезну кількість контенту перед релізом помітна неозброєним оком: метро залишилося лише декорацією, деякі сюжетні лінії обриваються, а купувати одяг чи зброю майже немає сенсу, бо гра сама веде вас за руку.

«Mafia II» – це не GTA, і ніколи нею не була. Це лінійна кримінальна драма, яку помилково помістили у відкритий світ. Якщо очікуєте від неї пісочниці для розваг, будете розчаровані. Але якщо прийшли за густою атмосферою середини XX століття, дорослою історією про дружбу та зраду, чудовим саундтреком та кінематографічним досвідом – «Mafia II» подарує вам емоції, які мало яка сучасна гра здатна повторити.