Раніше, кажуть, люди читали книжки. Опасисті такі паперові штуки, де літери складалися в речення, а речення – у сенси. Тепер у нас є «рілзи». Якщо думка не вкладається у 15 секунд під бадьорий біт, вона автоматично вважається філософським трактатом, на якого в сучасного мешканця мегаполіса просто немає зайвого кліку.

Ми стали неймовірно «ефективними». Навіщо писати розлогий памфлет про корупцію в ЖЕКові, якщо можна просто поставити емодзі «какашка» під їхнім постом у Facebook? Це і є наша сучасна сатира. Швидка, як розчинна каша, і така ж «поживна».

Нещодавно один юнак намагався «збільшити» картинку в друкованій газеті двома пальцями. Коли папір не відреагував, він зневажливо кинув: «Зависла». Оце і є фінал класичного фейлетону. Жанр не помер, він просто… не пройшов оновлення операційної системи.

А пародія? О, цей жанр нині «процвітає»! Тільки тепер ми пародіюємо не політиків, а…  самих себе. Створюємо ідеальні образи в Instagram: фільтруємо обличчя до стану «пластиковий пупс», фотографуємо чужі букети та орендовані автівки. Це найвищий пік сатири – коли людина стає пародією на власну мрію, навіть не усвідомлюючи цього.

Отже жанри «не вмирають», вони просто «переїжджають». Фейлетон «переселився» в саркастичні твіти, памфлет – у розслідування на YouTube, а усмішка… Саркастична посмішка залишилася десь між рядків, де ми ще здатні по-людськи сміятися над своєю безпорадністю. Перед вимкненим роутером.