Катерина Гулюк – студентка, кондитерка, фотографиня та блогерка. Створює смачні та красиві десерти ще й надихає інших своїм контентом в Instagram.

Книжка – анахронізм? Читання – це щось із минулого? Українська література набагато гірша, ніж зарубіжна?
Розмовляємо зі студенткою IV курсу навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Аурікою Соломахою, ініціаторкою створення літературного клубу «СПІП».

Акаунт «@grinch_1863» претендує стати справді масовим: сотні тисяч переглядів відео, тисячі підписників та коментарів. І півтора мільйона вподобайок.

Опановуючи нейромережі, люди завжди будуть на крок попереду. Штучний інтелект освоює практично всі галузі: медицину, маркетинг, дизайн… Без нього вже важко обійтися і в наукових дослідженнях.

Доступні соціальні мережі стали популярним інструментом просування брендів, товарів, послуг чи навіть себе як особистості та спеціаліста в певній галузі. Social Media Marketing (SMM), чи не напрогресивніша сфера маркетингу, невпинно поповнюється новими фахівцями, котрі прагнуть розвивати галузь і самостійно зростати.

Екрани моніторів та ґаджетів приворожили жителів планети. Залежність від безперервного «скролінгу» «світовою павутиною» стає масовою хворобою XXI століття. Серед підлітків ця недуга шириться чи не найшвидше.

«Не хочете писати – не калічте себе, переведіться на першому курсі». Головна випускова прес-центру «Укрінформ» Ірина Яковенко була максимально відвертою з гостями – студентами-першокурсниками факультету журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка. Професійна звичка шанувати правду, а ще, очевидно, щиросердя до посланців того вишу, який сама нещодавно успішно закінчила.

Ще навчаючись на першому курсі журфаку столичного Грінченкового університету, Ксенія Ляпіна разом з одногрупницею створили власне інтернет-видання «САЛО НАПИСАЛО».

«Станція «Харківська», – сповіщає голос диктора. Двері відчиняються, пасажири висипають з вагонів метро на платформу. Проскакую крізь натовп, оминаючи чужі розмови, клопіт, утому, – до виходу під номером два. Вечоріє і небо забарвлюється рожево-помаранчевими відтінками.

Олександр Хомчак, стендапер та учасник каналу «Metr 79», про український stand up, який став особливо популярним з приходом у наш дім російського агресора.

Професія дизайнера так заглибилася у наш побут, що дехто перестав усвідомлювати її значення. Від миттєвого реагування на сигнали світлофора до використання зручних мобільних додатків – дизайн із нами і навколо нас.

Його неможливо втратити, купити чи знищити, він найцінніше, що залишається з людиною. Проживаючи різні події, здобуваємо нові знання й уміння. 2022 рік навчив нас, здавалося б, незбагненному для цивілізованого ХХІ століття: розрізняти на звук види ракетної зброї чи облаштовувати затишок за правилом «двох стін».

«BARABANDA» – дует талановитих виконавців: Ельнура Рустамова та Леоніда Елоніна. Його пісні надзвичайно зворушливі та чутливі, кожен знайде в них свій сенс.

«Український Лувр». Так звучно ми, студентки Київського університету імені Бориса Грінченка, назвали свій аматорський подкаст про культуру, про рідне, про своє. Послухати його можна на «YouTube»-каналі та на «Sound Cloud».

Після випуску з університету більшість молоді мимоволі стає на життєвому роздоріжжі. Як віднайти себе молодому журналістові та чи важливі знання, набуті у виші?

Чи колись рахували, скільки фільмів подивилися? Напевно, ні. Зате ви, напевне, точно визначите свій улюблений кіножанр. Фентезі, історична драма, бойовик… Призначення цих слів з кіносайтів – зорієнтувати глядача у виборі стрічки. Але чи так це насправді? 

Історія циклічна, і наш ворог залишається незмінним. Іншими постають лише масштаби та часові рамки протистоянь. Доки військові захищають Україну від рашистів, цивільні не тільки активно волонтерять, а й плекають героїчне минуле нашої країни. Бо обізнаність в історичному контексті надає унікальну змогу перейняти досвід та з гідністю відповідати викликам сучасності.

У час війни кожен боронить свою лінію фронту. Кінематограф – теж передова: його творці самовіддано боронять наш культурний, інформаційний, ментальний простір від захланної російській. Під варварськими ракетними обстрілами, під виття сирен повітряної тривоги український кіно живе, розвивається, поповнюється новими іменами.

Від початку повномасштабного вторгнення росії помітно зросло бажання українців всеохопно відокремитися від країни-агресорки, позбутися радянської ментальності. Це стосується й традицій святкування Різдва та Нового року.

Кіно – це дзеркало буденності. У ньому мовби з бічного ракурсу відбивається світ, в якому перебуваємо, який є нашою сутністю.
Іноді воно рятує від нудьги й розважає, а іноді розповідає історії, сповнені болю та відчаю, змушує відчувати багатогранний спектр емоцій.
Воно неочікуване, красиве, сповнене щирості та чесності – українське кіно, від якого по шкірі мурашки…

Звуки пострілів. Вона біжить до сховища. Адреналін зашкалює. Холодний піт…

Тільки хронічно жовчний або відверто зловорожий зважився б нині назвати нашу молодь «пасивною», «непатріотичною» чи «аполітичною». Без перебільшення, українську Перемогу над рашизмом самовіддано наближають і молоді, і навіть підлітки. Часто, на жаль, офіруючи найдорожчим…
Світ вражений і нашими молодими героями-оборонцями, і юними українськими інтелектуалами, винахідниками та стартаперами.

Іноді, на перший погляд, незначні речі стають найромантичнішим спогадом у нашому житті. Ми асоціюємо певний його період із музикою, одягом, фотографіями, місцевістю, зі своїм смаками і запахами… Який у вас був смак дитинства? Солодкий присмак жуйки — однієї точно буде недостатньо, щоб насолодитися яскравим моментом. Різноманіття маленьких солодощів, мініатюрні комікси, вкладиші… Згадали про що я? Покоління XX та XXI століть дорослішало разом з культовим брендом «Love is». Цікаво, що комерційний проєкт досяг успіху завдяки дивовижному почуттю — коханню.

Нам властиво звертатися до історії, бодай недавньої. Часто мимоволі порівнюємо із сьогоденням якісь відрізки часу і ловимо себе на думці про те, як весело і безтурботно почувалися влітку минулого року, як розважались зі своєю компанією у 2014-му, а десятиліття тому люди взагалі все було інакше…

Над цим матеріалом почав працювати ще на початку червня, а вже й вересень. І це яскравий приклад прокрастинації.
Що ж воно за новомодне слово? 

Згадайте своє повсякденне життя. Часто здається, що немає жодної змоги зруйнувати рутину. Проте це не так: одна особлива людина здатна перевернути ваше життя догори дриґом. Здогадалися, про що я? Так, про наше найпотаємніше і найжаданніше почуття.

Натовп швидко рухається у зворотній від вас бік. На обличчях – яскраві емоції. Люди поспішають, не звертаючи ні на кого уваги, вони зосереджені на своєму. Що зробите? Погодьтеся, напевне логічним буде приєднатися докупи: інші йдуть, отже так потрібно…

Оксюморон — літературний прийом, поєднання контрастних понять, які разом дають нове уявлення, створюють унікальну комбінацію: швидкий равлик, веселий песиміст, красномовна мовчанка. Таке поняття найчастіше зустрічається у кінематографі та літературі, проте життя несподіване, як несподівані й самі люди…
Юлія Лобчинська— втілення оксюморону: поєднує в житті юриспруденцію та мистецтво. Працюючи у власному арт-просторі, своїм прикладом розвіює міф про «лише одне призначення людини».
Малювати почала в дитинстві, в далекі 90-ті.

Уявіть ситуацію: ви кондитер-початківець і вам випала нагода поділитися своїми вміннями з іншими кулінарами. Звісно, гріх не скористатися такою можливістю утвердитися в очах колег. Але ускладнимо ситуацію: ваша аудиторія — досвідчені кондитери. Навряд чи це додасть вам упевненості, що ці майстри слухатимуть вас із захопленням. І скоріше за все, ви у такому товаристві просто знітитеся. Втім не варто впадати у відчай: іноді скромність допомагає сподобатися. Як та коли це працює?

Несподіваний дощ, а серед вулиці і без парасолі... Чи необачно ступили в калюжу…  Або гаряча вранішня кава хлюпнула на нову білу сорочку… Напевно, після такого кортітиме не просто кричати, а волати. Звісно, у таких випадках ми найчастіше намагаємося стримуватися. А дарма.

«Ви виграли мільйон!» Часто вашу увагу ловлять подібні фрази, коли переглядаєте в інтернеті різноманітний контент? Погодьтеся, не кожна людина радіє від присутності незрозумілих чи незмістовних думок, які часто супроводжуються набором з дивних символів під відео з котиком, що грає на піаніно. Чи може ви помічали щось на кшталт «Я мільйонер і сьогодні роздаю всім гроші!»? Не тіштеся: і цей, і згадані раніше контенти потрапили під атаку ботоферм.

Війна розділила життя кожного на «до» і «після». Але злютувала націю як ніколи. Мільйони людей захищають Батьківщину на всіх фронтах. Хтось зі зброєю в руках, хтось – самовідданою працею, хтось щедрими пожертвами, хтось надихаючими словом і музикою.  Пісня  допомагає не опускати руки, тримати стрій і вірити у майбутню перемогу України.

Нині важко всім. Бізнесу теж. Навіть «модному». Та попри труднощі, бренди намагаються працювати, підтримувати економіку.

Яскрава ялинка, святковий стіл, друзі, родина, сніг за вікном, різдвяна музика та запашний стіл… Уявили? Вітаю, ви зловили хвилю ностальгії.

«Кожна людина наділена невимовною красою: усмішка, сміх, жести, погляд, манера поведінки та величезна кількість інших, здавалося б, таких неважливих речей, мають більшу силу та цінність, ніж зовнішня краса»,
– Елізабет ОЛСЕН.

«Як ти?» — запитання дня з початку війни. Хвилюємося, переживаємо за близьких та дорогих, за знайомих  і їхніх родичів та приятелів… Цим запитанням зближуємося, зріднюємося як люди і єднаємося як народ. Більше ніж пів тисячі разів ця фраза лунала в нашій групі міжнародних журналістів Київського Грінченкового університету. З 24 лютого ми стали однією великою родиною. Запитуючи «Як ти?» і переживаючи одне за одного. Ми швидко подорослішали та зрозуміли, що найважливішим у житті є люди.

Черговий шалений стрибок технологічної революції. Вміння людини все частіше поступаються можливостям роботів. Як далеко може зайти втручання штучного інтелекту в наше суспільне та особисте життя?

Війна внесла свої корективи в життя не тільки людей, але й тварин. Сотні домашніх улюбленців залишилися без господарів та даху над головою. Українські військові докладають максимальних зусиль, щоб врятувати якомога більше життів. Історія кота Сергія, якому пощастило вижити в понівеченій рашистами Бучі. Не дарма кажуть, що в котів 9 життів.

Життя побудоване на доконаних твердженнях: все, що підлягає якійсь логіці, сприймаємо як належне. Проте є ситуації, в яких поміж рядків можна прочитати інший підтекст. Варто лише відійти від канонів «довіряй, але перевіряй» і подивитися на світ через знаки, які надає Всесвіт.

Про вроду українок говорять з давніх-давен. Увесь світ знає – наші дівчата найвродливіші. А до гарних дівчат –ще й неперевершений набуток традиційних прикрас та одягу.

Інтернет-ресурси охопили майже всі сфери людського життя. І це не дивно, бо як казав Віктор Гюго: «Прогрес – форма людського існування». З розвитком технологічних можливостей людства дійшла черга і до авторського права в інтернеті. Йдеться про NFT– невзаємозамінні токени, одиниці обліку в цифровому світі.

Війна об’єднала українство у націю за лічені дні. Волонтерська праця, служба в загонах тероборони, матеріальна і духовна підтримка ЗСУ, боротьба на інформаційному фронті –цим уже понад 80 днів активно займається цивільне населення країни, різного віку і статі. У час тяжкої напруги, важких втрат і безприкладного героїзму наших оборонців моральна підтримка військових неабияк важлива: вірити, дякувати, чекати вдома…

Український гурт «Kalush Orchestra» привіз з «Євробачення-2022» кришталевий приз переможця. Світ нині співає «Стефанія, мамо, мамо Стефанія…». Та чи було б це, якби не подорож офіційної переможниці українського нацвідбору Аліни Паш до анексованого Криму та росії? Виявляється, у нашому відборі на «Євробачення» перемогти важче, ніж у самому конкурсі. «Калуш» став символ незламності, а також прикладом, як поразка може перелитися в успіх.

Стрес, нервове напруження, депресії притаманні не тільки людям. Брати наші менші теж потерпають. А нині і в нас особливо – від вибухів та обстрілів. Саме тому евакуація тварин із зони бойових дій постала одним з важливих питань.

Час комунікації: мережі прогресують неймовірно швидко, Інтернет заповнює, здавалося б, найнедоступніші царини життя. Щодня кожен із нас навіть мимоволі занурюється у планетарний океан інформації.

Україна отримує допомогу з усіх усюд планети. Люди збирають кошти у фонди, передають гуманітарну допомогу, підтримують українців у соціальних мережах. Поміч приходить навіть звідти, звідки її не чекали. Та окрім матеріальної й військової сфер, маємо ще й цифрову, котра значно розширилася завдяки іноземним компаніям. Які перспективи для нас відкрилися у цій царині?

Сміємося часто і звично. Навіть тепер, коли тяжко, гірко і болісно. Дотепний жарт, удалий анекдот, кумедна сценка…

Нині навіть мода воліє стояти обіч геополітики. Як повідомило найвпливовіше у світі модне видання «Vogue», двадцять незалежних світових брендів об’єдналися, щоб підтримати Україну.

Кого з нас батьки не змушували робити нудне домашнє завдання? Ми мали бути старанними та розумними, добре вчитися та приносити додому гарні оцінки. Звучить як утопія.

Українська кліпмейкерка Таню Муіньо за день до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну зняла кліп для британського співака Гаррі Стайлса. Одна з найвідоміших українських режисерок, знана роботами для Кеті Перрі, Cardi B, LilNas X, The Weeknd, Normani, MONATIK, не приховує хвилювання. «Це відео багато значить для мене! – зізналася вона у своєму Інстаграмі. – Моя найбільша мрія, якій судилося здійснитися в такий жахливий час».

Безсумнівно, ми переможемо у цій війні. Оборонці зі славою повернуться додому, в родини. Відновимося у сімейних святкуваннях, у зустрічах з друзями за філіжанкою ароматної кави, у літніх мандрівках на берегу річки, до лагідного моря із золотим пляжем, в обійми лісу…

Російська навала змобілізувала не лише Українську армію, Українське суспільство, а й Український дух. Настав час реальної самоідентифікації українства. Світ упізнає, вирізняє нас, звертається до нас з повагою, захопленням, покладає на нас надії.

Наші реакції та дії залежать від того, як міркуємо.
Керол Двек, професорказ психології Стенфордського університету, спостерігала за реакцією людини на невдачу. І дійшла висновку про існування двох типів мислення: «зростання» та «фіксування».

Маленькою дівчинкою слухала історії прабабусі про її батька, який боронив рідну землю у час Другої світової, школяркою дивилася фільми про війни минулого, розповідала вірші на шкільних заходах, присвячених Дню перемоги. Але війна була для мене далекою і чужою – мовби з іншого світу. І гадки не мала, що вона нагло вломиться у мою долю.

Життя стало на паузу: тепер тільки б дочекатися тебе. Від переживань німіє тіло, а страх вбиває надію. Надію на те, що ти живий!

Над крутими схилами Дніпра вже понад 40 років височіє «стометрова киянка». Монумент «Батьківщина-мати» – символ незламності нашого народу, який переміг нацистських загарбників ціною мільйонів життів. Є своя скульптурна «родіна-мать» і у північно-східного сусіда України. І ця назва – звісно, не мовою – це перше й останнє, що об’єднує дві споруди.

Війна вже багато змінила в українцях. Ми починаємо розуміти цінність нашої незалежної європейської держави, її неповторність у всіх сенсах. Ми цілковито відмежовуємось від руйнівного російського, плекаючи й популяризуючи своє: фільми, книги, музику…

Хочете поринути у минуле, або ж незвичайно узаконити свій шлюб? Тоді вам у полтавське село Великі Будища неподалік Диканьки. У Музей українського весілля.

Що таке гордість за свою Армію і Народ?

Сімнадцятий день війни. 12 березня. Звичайний світанок, якби не віддалена канонада «градів» о п‘ятій. Панічно підхопилася з ліжка, прислухалась і, впавши на подушку, тут-таки заснула. Людська натура гартується, звикає до всього. До речі, вже сплю не одягненою «для евакуації». Проте до піжами, як до Москви рачки. Хоча яка вже там Москва…

Удруге вже тікаю від війни,
Удруге дім самотнім залишаю.
Знов вибухи – ворожі літаки
Весняне небо люто розривають.

У карпатському селищі Космач живе праотча гуцульська духовна традиція. Яка творила і творить правдиву історію. Давні вишивки, ткацьке знаряддя, будівельний реманент, одяг, посуд – від усього цього зібрання народного рукомесла досі віє духом Олекси Довбуша.

Постав свічу за тих, кому не лячно,
За  тих, хто йшов на барикади знов.
Ти їх у серці своєму побачив,
В якому ще живе любов.

Музей гетьманства на столичному Подолі, розташований у «будинку Мазепи», пам’ятці архітектури початку XVIII століття, зберігає понад 6000 унікальних експонатів.

Один із центральних телеканалів підготував прем’єру розважального шоу «Ігри талантів» за відомим світовим форматом The Game оf Talents.

Український шоу-бізнес сколихнув скандал. Наприкінці грудня відома співачка Тіна Кароль заявила, що відмовилася бути ведучою на популярному телешоу каналу «1+1» «Танці з зірками». В інтерв’ю одному з видань вона розповіла, що вже й погодилася взяти участь у цьому проєкті, проте за тиждень до початку ефірів довідалася, що організатори запланували участь ще однієї ведучої, і не просто так, а на комерційній основі.

В інтернеті раз у раз вигулькують відео, які вчать запам’ятовувати значний масив інформації. В одному із них дівчинка радить запам’ятати і… забути завчене на п’ять годин. Наголошує: саме на 5 годин. Потім повернутися до інформації – просто перечитати або повторити. Мовляв, не розуміє, як це працює, але гарантує результат…

Цьогорічну Міжнародну фотовиставку всеукраїнська газета «День» приурочила до свого 25-річчя. Це традиційний річний підсумок фотоконкурсу, який шановане видання регулярно проводить уже понад 20 літ.
Вибрані найкращі 300 світлин відтворюють знакові миті року, що минув. У всіх його проявах.   

Людей, народжених з 1997 по 2010 рік, називають «поколінням Z», або простіше – зумерами. Діти сучасного інтернету, вони ніколи не знали світу без миттєвого доступу до інформації. Перше покоління в еволюції людства, яке не переймає досвід попередників – навпаки, вчить їх.

Компанія «Netflix» щороку дарує кінострічки, продовження яких чекають мільйони глядачів. Утім один серіал нещодавно викликав в Україні чималий суспільний галас.

Зимові локації у Києві з року в рік усе привабливіші та рясніші. Традиційно другого новорічного дня йду до головної ялинки країни. Весело провести час і традиційно сфотографуватися біля зеленої красуні.

– Цей проєкт об’єднує всі студентські радіо і подкасти України, – так Анеля Заяць, PR-менеджер, почала розповідь про те, як  творилося їхнє «Stud Radio». – Наша організація «MJoy Multimedia» займається комплексним мультимедійним та аудіопродакшином. У цій царині ми з 2002 року, тож маємо великий досвід. А з 2009 року взялися за онлайн-радіомовлення та відеопродакшн. Уже запустили близько 30-ти онлайн-радіостанцій по всій Україні. Зокрема під замовлення громадських організацій та різних сфер бізнесу: «ОККО radio», «Ego Radio» (для мережі «Pizza Celentano»), «Urban Space Radio», «Різдвяне Радіо», «Радіо Накипіло» тощо.

Дзвінкий сміх, запальні танці – без них важко уявити свята для малечі. Кружляють дітлахи, весела музика стишує гамір, сяють чулими усмішками обличчя гостей… Цю казковою новорічну феєрію на очах в усіх невтомно творять майстри-аніматори.

«Французький вісник» від «Ліберті, Канзас Івнінґ Сан» – кінострічка Веса Андерсона, на яку фани режисера з нетерпінням очікували майже три роки, відтоді, як з’явилися перші плітки про новий проєкт.

Про класичний театр кажуть: «Бачив цю виставу», про імерсивний: «Брав у ній участь».

Де ж поставити кому у цьому висловлюванні та що таке «культура скасування»?

Світ уже давно намагається відійти від розподілу життя за статевими ознаками. Хоча деякі усталені звички досі залишаються частиною людського світосприйняття. Зокрема IT-сферу все ще вважають суто чоловічою справою. А тимчасом віднедавна її успішно освоюють і жінки.
Випускниця одного зі столичних вишів Анастасія Науменко представляє компанію «Soft Serve».

Стрімінговий сервіс «Netflix», схоже, всерйоз і надовго перебрав на себе місію «лідера переглядів». Глядачі ще не встигли отямитися від жорсткої «Гри в кальмара», а вже новий гостросюжетний серіал – з Південної Кореї. «Поклик пекла» теж очолив щотижневий рейтинг найпопулярніших серіалів і навіть устиг ввійти до четвірки проєктів «Netflix» з найбільшою кількістю переглядів. Від 19 листопада, дня прем’єри, його вже подивилися понад 40 мільйонів глядачів.

«Я оголошую ТікТок-революцію!» Проєкт «Галас» докорінно змінив правила гри в українському ТікТокові

В українській столиці запрацював один з найбільших торговельно-розважальних центрів Європи.

Досить дивно почути від вродливої дівчини: «Я собі не подобаюсь». Невже це спосіб привернути до себе увагу? Чи, може, спроба викликати жалість? Психологи називають це по-своєму: «комплекс».

Викрадена 16-річна дівчина врятувала себе за допомогою жестів із «ТіkТоk». Про це повідомила поліція американськог штату Кентуккі, передає видання «USA Today».

Ми себе любимо понад усе, правда ж? А чи завжди виправдано? Чому так неохоче пробачаємо людям, коли вони роблять ті ж помилки, що й ми?  Це ж так зручно пояснювати лихі вчинки і поведінку інших їхніми особистісними вадами, а свої «збої» і вади – зовнішніми обставинами. 

Останньої п’ятниці листопада щороку світ поринає у масштабний сезон розпродажів «Black Friday». Ейфорія покупок. Звідки ця традиція?

У родині «футбольної зірки» Кріштіану Роналду незабаром поповнення: його кохана Джорджина Родрігес знову вагітна.

Відомий науковець і громадський діяч Володимир В’ятрович презентував книжку «Нотатки з кухні «переписування історії». За словами самого автора, книжка дуже вирізняється з-поміж усього, що він написав та опублікував дотепер.

Звична до оплесків зала Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка цього разу вітала особливо тепло – учасників ХVII Міжнародного фестивалю жіночих монодрам «Марія», приуроченому пам’яті першої народної артистки України Марії Заньковецької. 

– … Ну й вали звідси!
– З радістю!
Навряд чи ці двері витримають ще один такий удар. Я не хотів так сильно гупати, та емоції були на межі. Байдуже, аби лиш забратися від неї подалі!

Вона приходить неочікувано, викликаючи виражений дискомфорт: мимохіть з‘являється страх втратити контроль, а подекуди і страх смерті. Йдеться про панічну атаку – різкий напад розпачу, який досягає свого піку впродовж декількох хвилин.

Музика – невід’ємна частина нашого життя. Без неї важко уявити повноцінне повсякдення, а особливо – свято. Ми навіть однодумцями приростаємо нерідко саме за нашими музичними вподобаннями.

Чотири місяці поспіль у столичному «Pinchuk Art Centre» мистецьке дійство: «Камінь б’є камінь». Так назвав свою першу персональну виставку київський художник Микита Кадан. 

Майбутні журналісти  зі столичного Грінченкового університету мали онлайн-зустріч із заступницею генерального директора Національного музею Революції Гідності Ольгою Сало. Для пані Ольги журналістика не чужа, адже сама починала з фрилансерства, яке й «прив’язало» її до громадської діяльності. А громадська активність,  громадянська позиція привели на Майдан, своєю безпосередньою участю підтримати Революцію Гідності.

Молодий, тріумфальний, з аудиторією у 16,7 млн фоловерів платформи «YouТube». Успішний бізнесмен, власник активів потужних фірм та одного з найбільших у світі підприємств, що виробляє та продає косметику.

Цей футбольний рік був особливим. Пандемія коронавірусу не оминула й футбол. Багато стадіонів переживали фінансову скруту через карантинні обмеження. На щастя, фінал Ліги чемпіонів – найголовніший клубний матч року – відбувся з глядачами, з тією неймовірною глядацькою ейфорією, без якої фінал не був би фіналом. Правда, спершу його планувала приймати Туреччина, але через той-таки коронавірусний екстрім, гру перенесли до Португалії.

Щоранку, вмикаючи свої телефони, потрапляємо під приціл інтернет-шахраїв. Стаємо для них зримою мішенню не тільки через активний інтернет-серфінг, а й через нашу низьку медіаграмотність. За дослідженнями  USAID–Internews, торік 62% українців стверджували, що вміють розрізняти фейки від правдивих новин. А насправді реальна кількість таких людей зменшилась з 11% до 3%. Звісно, медіаграмотність – це не лише ясно бачити фейки, а і вміння критично мислити та оцінювати інформацію, яку нам подають медіа.

Атмосфера метушливого ранку. Кожен подорожній занурений у свої думки та переживання. До зупинки «Соборна» прибуває перший трамвай. Зі скрипом розчиняються бувалі у бувальцях двері. Заходять люди, тягнуться до кишень, ридикюлів, барсеток, торбинок, щоб дістати звідти своїх шість гривень… Саме скільки коштує один раз проїхатися на цьому сталевому, бозна-коли розфарбованому коневі. Дідо-трамвай, звісно, покатав би їх задурно, але це не в його волі.

Зумієте розрізнити правдиву інформацію від фейкової? Розумієте, де у ЗМІ вами намагаються маніпулювати? Якщо ні, варто якнайскоріше опанувати ці навички. Задля цього, наприклад, минулого року стартувала перша всеукраїнська олімпіада з медіаграмотності «Фейкотрощі». Її формат – брейн-ринг серед студентів українських вишів. Організувало такий медіавишкіл ГО «Центр аналітики і розслідувань». Засновник відомого проєкту «БезБрехні».

Шеф-редактор інтернет-видання «Обозреватель» Орест Сохар  повідав студентам-журналістам Грінченкового університету про тренди сучасних інформаційних медіа-гігантів, тенденції розвитку українських ЗМІ та особливості роботи нинішнього медійного інтернет-конвеєра.

Відомо, що слово має надзвичайну силу: ним можна засмутити, образити, зробити людині приємне, наснажити, навчити, допомогти… Словом можна навіть убити – і це не гіпербола, а житейська правда.
А що значить слово у пісні, коли воно, прекрасне, лине під ніжну мелодію з вуст талановитого співака чи співачки! Справжні пісні надихають, окрилюють, мотивують нас бути кращими, вчать по-справжньому любити себе й світ.

У розпал коронавірусної хвороби люди стали більше часу проводити вдома. Подекуди це докорінно змінило життя цілих родин, непомітно впливаючи на їхній психічний та емоційний стан. Ті, хто працює, зазвичай  рідко спілкуватися з рідними – більше комунікували, себто були «на зв’язку». А тут день і ніч разом, очі в очі! Для декого це стало справжнім випробуванням: звичайнісінькі житейські непорозуміння часто розпалюють сварки, скандали, і навіть спричиняють розлучення.

Які ваші перші асоціації з Чорнобилем? Зроблю припущення: пригадується ЧАЕС, аварія, зона відчуження. 26 квітня 1986 року – дата, що поділила життя як чорнобилян, так і всього світу на «до» і «після». Катастрофа забрала з собою не лише території, а й великий пласт української культури. Саме цю проблему порушує у документальній стрічці «Інший Чорнобиль» режисер і автор сценарію фільму Андрій Михайлик.

Музична індустрія велелюдна і розмаїта. Хтось давно здобув визнання і нині його не втрачає, хтось робить перші кроки до слави, а чиясь зірка безповоротно вичерпала своє сяйво.
Та є ті, хто своєю творчістю (на слуху вона чи ні) примножують музичні скарби мистецькою самобутністю. До таких артистів, на моє переконання, належить і Lana Del Rey – воістину феномен нашого часу.

Проблема з паркуванням авто в центрі нашої столиці виникла давно, але найсумніше, що за неї не бралася серйозно жодна з адміністрацій жодного столичного градоначальника. Через те припаркувати автомобіль десь на Хрещатику чи на ближніх до нього вулицях просто нереально. Сказати, що влада міста взагалі нічого не робить, – погрішити проти істини, однак у тих діях, схоже, бракує системності.

З 1992 року маємо увиразнену календарну дату – Всесвітній день психічного здоров’я. За словами Тедроса Гебреїсуса, генерального директора Всесвітньої організації охорони здоров’я, це «привід об’єднати зусилля світової спільноти і почати заповнювати дефіцит уваги до питань психологічного добробуту».

Цей розкішний 830-літній палац французьких королів уже майже 230 років є однією з найбільших мистецьких скарбівень світу. Нині у його сховищах – понад 480 000 експонатів, і лише 35 000 їх – басать відвідувачі. Набутки з усього світу утворили тематичні колекції: Стародавній Єгипет і Стародавній Схід, Античність, образотворче мистецтво і живопис, скульптура, прикладне мистецтво, графічне мистецтво, мистецтво ісламського Сходу…

Перелопатив сотні сторінок відкритої інформації про Ілона Маска, американського підприємця, інженера і мільярдера. Гадаю, не тільки мені, а тисячам інших моїх ровесників та й старшим людям буде цікаво, який він, де він взявся і як став тим, ким став.

– У голові не вкладалося, як за 15 хвилин я маю підготувати семихвилинну промову, – перше, що згадує студентка Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Анастасія Сенелюк про свій дебют у дебатах.
Доля звела дівчину з новим захопленням випадково. Але публічні виступи, які раніше лякали студентку, тепер стали її «козирем у рукаві».

В історії Києва відчувається велич споконвічної столиці. А в середмісті – його неповторна атмосфера і неопалима аура. Це помітно навіть у поглядах тутешніх мешканців, у їхніх усмішках. Вже не кажу про їхні оповіді, про тисячі світлин у соціальних мережах…

Пандемія багатьом зв’язала руки (і ноги). Змусила переосмислити повсякденне, розставити нові пріоритети, обмежити свій життєвий простір та відмовитися від звичного. Через загрозу заразитися «короною» більшість уже страхається виїжджати навіть у сусідню область, не кажучи вже про інші країни.

Цього дня заведено жартувати та розігрувати знайомих. Хоч він і не відзначається в жодному календарі, але його точно можна називати міжнародним. Його святкують в США, Англії, Німеччині, Франції, Скандинавії, на Сході, багатьох інших країнах. Україна не є винятком. Хоча називається він скрізь по-різному: від «Дня сміху» до «Дня дурня».

Переймання своєю вагою, вибором їжі, вмістом жиру в продуктах, калоріями та дієтами; відмова їсти разом з родиною та друзями, пропуски прийомів їжі та постійні розмови про «погладшання», пропри те, що насправді вага тільки зменшується… На перший погляд може здаватися, що саме так людина намагається привернути до себе увагу. Але ці симптоми зазвичай свідчать про розлади харчової поведінки.

«Про життя та гроші починаєш думати, коли вони закінчуються», – писав російський сатирик Еміль Кроткий. Але чи має значення колір гаманця, щоб у ньому водилися гроші? Упевнена, має. Тому обирати гаманець завжди було найважчим завданням для мене. Мала їх багато – зручних і не зовсім, великих, малих, різних за типом, формою, кольором… Але жоден так і не став для мене ідеальним.

Всесвітня організація охорони здоров’я стурбована: безпліддя може стати третім за поширеністю захворюванням після онкологічної патології і хвороб серцево-судинної системи. За даними офіційної статистики, в Україні ця недуга не така й поширена: 2,8-3,5 випадку на 1000 жінок та 0,3-0,4 – на 1000 чоловіків. Але соціологічні дослідження свідчать: небажане безпліддя у різних регіонах країни спізнали від 6 до 20 % сімей.

Восьме березня – щорічне жіноче свято, символ боротьби за права людини для жінок, проти сексизму та гендерної нерівності.
Але в цей час завжди потрібно бути готовими до ще більших сексистських ремарок:
– Почекай, я потримаю двері. Сьогодні ж Жіночий день!

Уже рік пандемія коронавірусу диктує людству свої порядки, правила, обмеження. Одне з основних – використання захисної маски як обов’язкової умови безпеки.

Швидкий розвиток технологій та великий потік нової інформації змінили наше звичне життя. Не секрет, що й людське мислення нині не таке, яке було раніше. Дедалі більше розмов про перехід до так званої кліпової культури. Та тільки погано це чи добре?

Наша планета досі береже в своїх надрах безліч таємниць. А космос – іще більше. Незвідана таїна будить у творчих людей фантазію та уяву. Так з’являються фантастичні сюжети в літературі й кінематографі. Подорожі до інших зірок, клонування тварин минулого…

Гортаючи свої фотографії в телефоні, помітила, що 80% їх зроблено в мобільному додатку, котрий коригує моє обличчя та приховує недоліки. Тільки тоді зрозуміла: я почала прискіпливо ставитися до свого відображення в дзеркалі. Поспілкувавшись з друзями, дійшла висновку: не лише в мене телефон заповнений саме такими світлинами. Але не кожен бачить в цьому проблему. Ба більше – декому подобається. Тож як подібні диво-фільтри впливають на самооцінку та сприйняття себе? Нумо розібратися!

Щоразу наприкінці року соціальні мережі рясніють побажаннями, обіцянками, сподіваннями і навіть планами досягти чогось істотного у році прийдешньому. Спектр найрізноманітніший: схуднути, вивчити нову іноземну мову, знайти кращу роботу, почати вранці бігати, піти нарешті на балет… Але минають дні і місяці, а нічого не міняється: ми не заговорили чужою мовою, набрали зайвої ваги, дорога до спортивного майданчика так і не згадала ваші сліди…

Дедалі частіше доводиться чути про «утиски російськомовних» українців. І хоча більшість населення України вважає рідною саме українську мову та підтримує її статус як єдиної державної, чимало громадян повсякденно розмовляють російською. З 16 січня 2021 року набрала чинності стаття 30 Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». У зв’язку з цим виникає чимало дискусій. Тож у чому полягає проблема та чи варте уваги мовне питання? Спробуймо розібратися.

Кінофільм «П’ята влада» режисера Білла Кондона, відтворює історію людини, яка змінила ставлення до інформації в усьому світі. Йдеться про Джуліана Ассанжа. Фільм називають пропагандистською атакою проти WikiLeaks: оцінка стрічки критиками і шанувальниками Ассанжа невисока. Так, наприклад, сайт «Rotten Tomatoes» оцінив цей фільм 37-ма відсотками на основі 143 відгуків критиків (середня оцінка 5,4\10). Оцінки глядачів – десь на такому ж рівні. Але кому цікава ця статистика, коли йдеться про людину, котра змінила історію журналістики?

Фраза «Haters gonna hate» («Ненависники ненавидітимуть») – знайома переважній більшості користувачів інтернету. Соціальні мережі стали найзручнішим майданчиком для поширення негативних емоцій та критики. Хейтери-злостивці виходять на лови вразливих та довірливих, щоб сіяти тривогу, дратувати та псувати настрій. Вони не мають чітко визначеного віку, статі, освіти… За анонімною маскою може ховатися будь-хто: твій сусід, приємна жінка, яка переходить дорогу, чемний школяр, а може… і ти сам.

Десятирічний Йоханнес Бетцлер живе в Берліні і радіє щасливому дитинству. Попри те, що випало воно на кінець Другої світової війни. В Йоханнеса чудова мама Розі, яка його дуже любить, хоча постійно десь затримується. Йоханес має довірливого, пухкенького друга Йоркі. Але найкращий уявний друг Йоханнеса – Адольф Гітлер. Бо він скрізь і в усьому підтримує хлопчика. Навіть пропонує йому викурити цигарку.

Історій про людей, яких принижували через колір шкіри чи походження, безліч. Одну з них, про трьох афроамериканок, відтворює кінострічка «Приховані фігури», заснована на реальних подіях.

Кожен не раз в житті відчував небезпеку. Зазвичай це супроводжується тим, що звикли називати страхом або тривогою. Але в чому різниця? Спробуймо зануритись у фахові праці з психології страхів і краще пізнати власні відчуття.

Людей можна поділити на три категорії: ті, що беззаперечно вірять у вищі сили, ті, хто вважає це затятим маренням, хто не сприймає існування Бога як факт, і ті, хто не висловлює чіткої позиції. Одним словом – на вірян, атеїстів й агностиків. Але що робити, коли щирий вірянин потрапляє у суспільство тих, кому це байдуже?

Нью-Йорк. Такий різний і сучасний. Шалений ритм. Величезні будівлі. Сотні, тисячі, а може й мільйони людей приїхали сюди у пошуках кращого життя. Ця атмосфера завжди приваблювала підлітків. Мабуть, саме тому такою популярністю й досі користується фільм Мартіна Скорсезе «Вовк з Уолл-Стріт» з Леонардо Ді Капріо у головній ролі.

Ще за працями уславленого швейцарського психоаналітика Карла Юнга виокремлено своєрідну типологію особистості, якою успішно послуговуються й досі у США та Європі. Це швидкий і доступний спосіб виявити поєднання чотирьох людських рис: інтроверсія чи екстраверсія, сенсорика чи інтуїція, мислення чи почуття, судження чи сприйняття.

12 січня минає 52 роки від виходу першого студійного альбому британського рок-гурту «Led Zeppelin». Подія знакова, бо визначила вектор розвитку музичного світу на десятки років уперед.

«Любов це так складно,.. – розповідає Кім Намджун, лідер найвідомішого південнокорейського музичного гурту BTS. –  У ній є щось, що занурює тебе у відчай або в депресію. У ній можуть бути сльози, смуток…  Я кажу не про любов до когось, а про любов перш за все до себе. Тому, якщо ви хочете любити інших, спочатку  повинні любити себе».

Люди – раби своїх речей. Це сувора правда сучасного діджиталізованного часу. Складно уявити нині життя без улюбленого смартфона. Нові технології зробили світ зручним і легким, проте створили нам нові, часто приховані проблеми і навіть загрози. Ми прокидаємося з телефоном у руках і засинаємо з ним. Безупинно читаємо новини, сидимо в соціальних мережах, фотографуємо, «зависаємо» в іграх, листуємося з кимось. Щопершої-ліпшої вільної хвилини пірнаємо в телефон.

Нарешті дочекалися прем’єри другого сезону серіалу «Перші ластівки. Zалежні». Одразу після появи в ефірі «Нового каналу» перших двох серій молодіжного трилера, соцмережі вибухнули емоційними коментарями…

Новий рік – чи не найулюбленіше свято українців. Про це свідчать дані опитування компанії «Info Sapiens», проведеного 2019 року. Такі результати отримали із вибірки у 1000 респондентів: 43% опитаних українців називають Новий рік улюбленим святом.

Науковці називають її «розривом поколінь». А ми – «проблемою «батьки-діти». І знаємо, що вона одвічна та невмируща. У підлітковому віці такі конфлікти спалахують частіше. Це пов’язано не з віковою різницею, а з тим, що кожна культурна епоха формує свій світогляд.

Столичний проспект Науки, 1. За цією адресою у парку на території кондитерської фабрики відомого бренду відкрито чи не найатмосфернішу у Києві новорічну локацію – ковзанку площею у 2 тис. кв. м.

Нещодавно один користувач інтернету із моєї стрічки зазначив у своєму дописі, що в українських поціновувачів рок-музики немає вибору, окрім як звертатися до англійських виконавців. Поки світові музичні сервіси підбивають підсумки, а “ГРЕММІ” вже оголосили номінантів, українська музика активно розвивається десь у «тіні», чекаючи своїх слухачів. Нам не показують, а ми й не шукаємо. Ця розповідь – про насправді самобутніх українських рок-виконавців.

Пандемія так чи інакше торкнулася кожного, відібрала те найтепліше, що є у людини – душевний спокій. І живе спілкування. Карантин позбавив нас повноцінної комунікації, обмежив можливості відвідувати музеї, концерти, театри… Проте сучасні технології не пасуть задніх, дозволяють нехай дистанційно, а все ж поринути у дивосвіт мистецтва.

Цьому сервісу лише 4 роки, але він достеменно підкорив країни і континенти: понад 800 мільйонів коистувачів. Будь-хто може створювати у цьому додатку музичні, танцювальні, комедійні та інші відео. Лаконічні – до хвилини часу. Весь контент, який потрапляє в інформаційний простір платформи, жорстко контрольований, тому тут немає місця дискримінації чи насильству.

Тепер більше закохуються не просто у красивих жінок, а ще й у їхню силу, внутрішній вольовий стрижень… Виявляється, жінка може бути сильною та жіночною одночасно! Як наголошує відома телеведуча Ірина Фролова, жіночність – слово, яке для кожного має своє значення. «Важливо зрозуміти, яке значення в це слово вкладаєте саме ви. Адже для когось це – внутрішній стан легкості, гармонії, грайливості. Для когось – про мудрість, доброту і м’яку силу. А є категорія людей, для яких жіночність – це сукні, шпильки і доглянутість. Варіацій може бути маса. Всі ми, жінки, різні. Так само і відтінок нашої жіночності у кожної – свій».

«Black Friday» – час масових розпродажів та знижок. День, коли найвідданіші фанати шопінгу можуть дозволити собі набагато більше, ніж зазвичай. Традиція прийшла до нас з Америки, і з 2013 року – одна з найочікуваніших подій осені. Цього року «чорна п’ятниця» випадає на 27 листопада…

Історія, яка заполонила серця мільйонів. Хтось вважає її казочкою, але це не дитяча пригода зі щасливим фіналом. Це доросла історія про життя трьох особистостей. Сповнена перешкод, і мудрості їхнього долання. Вона про щиру дружбу, взаємодопомогу, любов, здатність пробачати, турботу про рідних, вміння цінувати друзів і за будь-якої ситуації, навіть зі знаннями магії і чар залишатися людьми. Зрештою «Гаррі Поттер» просто вчить жити. Як наголошує персонаж книги Албус Дамблдор, директор школи чар та чаклунства «Хогвортс»: «Не можна зациклюватися на мріях і забувати жити».

У соцмережах спілкуємося з безліччю співрозмовників, обговорюємо все на світі. Добре, коли йдеться про мандрівку чи збирання грибів. А коли говоримо про прем’єра з президентом, про партію, за яку збираємося голосувати, про американців з росіянами? Надто часто така розмова завершується суперечкою і сумнозвісним аргументом: «Сам дурень!»

Ще у XVIII столітті в холодній Англії власники собак почали вдягати своїх чотирилапих у плащі та накидки. Згодом підбирали для них ще й модні аксесуари. А тим часом у Франції заснували перший собачий будинок моди, де виготовляли кращий на той час одяг.

Жовтень, на вулиці 2020 рік, звичний Київ, чашка кави, фейсбук, онлайн-дискусія та ще не до кінця зрозуміле внутрішнє відчуття, що 30 років назад сталося щось справді величне. Тоді, 2 жовтня 1990 року, на столичному майдані Незалежності (тогочасній площі Жовтневої революції) з’явилися намети.

Мистецтво важко описати одним словом. Воно надихає, пробуджує, уособлює добро й гармонію. Воно ввібрало весь духовний світ людини. Воно лікує. Врятувало багатьох людей зі смертельними діагнозами, зцілило від хвороб, депресій. Футболіст Ерік Кантона, художниця Шарлотта Саломон та багато інших були на грані життя та смерті, але мистецтво повернуло їх до світла та віри.

Не всі знають, що чеки, котрі нам дають на касах у крамницях, чи, скажімо, паперові лотки для яєць, чи одноразовий паперовий посуд, вкритий плівкою, – то аж ніяк не чистий папір,а відтак як відходи має відповідним чином утилізуватися. Що ж до справжнього паперу, традиційної макулатури, то вмілі люди мають її ресурс, і збираючи, заробляють на ній пристойні кошти.
Нині, на жаль, чи не кожна область в Україні має своє «грибовицьке сміттєзвалище», а отже проблема сміття та його переробки аж пече. Вчитися сортувати відходи надважливо дорослим і дітям.

Пандемія наростила нечуваного успіху стримінговій індустрії. Та попри це режисери як і раніше переповнені прагненням знімати, актори – грати, а глядачі – дивитися гарне кіно. Карантин послаблено, тож кінотеатри знову в очікуванні кіноманів. Питання лише в тому, що кого зацікавить.

Дівчина, позбавлена голосу, покохала… холодний меч, в якому ув’язнена душа закоханого в неї чоловіка. Інтригує? Саме така історія розгортається серед футуристичних багатоповерхівок міста Клаудбанк (Cloudbank). У відеогрі за назвою «Transistor».

Люди завжди задивлялися у небо, прагнучи літати. Достеменно відомо, коли безкрила людина вперше піднялася над землею: французи Жозеф і Етьєн Монгольф’є навчилися підіймати повітряні кулі. Величезна одинадцятиметрова конструкція з тканини та паперу вагою 200 кілограмів, прикрашена написом «До зірок», наповнена гарячим повітрям від багаття, піднялася майже на два кілометри  5 червня 1783 року. У другий політ, 19 жовтня того ж таки року, вже відправили «екіпаж»: барана, півня та качку. І нарешті трохи більше місяця по тому, 21 листопада, повітряна куля пролетіла над Парижем із двома пілотами на борту.

Жорстоке затримання поліцейськими 46-річного афроамериканця Джорджа Флойда у Міннеаполісі, що спричинило його смерть, викликало у США небачену хвилю протестів та громадського обурення. На вулиці багатьох міст вийшли сотні тисяч американців. Подекуди почалося мародерство. У Нью-Йорку влада навіть запроваджувала комендантську годину.

У період карантину кількість запитів на пошук віддаленої роботи зросла на 83%, повідомляє інформаційний телеканал ZIK. Але всього 36% опитаних, що працюють віддалено, готові продовжити такий формат і після закінчення карантину. Що стосується дистанційного навчання, то серед опитаних нами  студентів Інституту журналістики Київського університету імені  Бориса Грінченка  18% хотіли б його зберегти і надалі, 15% не визначилися, а переважна більшість, 67%,  очікує на повернення до звичної форми навчання.

Якщо колись давно секретарка спромагалася настукувати текст на друкарській машинці швидко, із заплющеними очима, ще й без помилок, то могла працювати у приймальні високого начальника. Сьогодні навіть секретарці замало бути на ти з комп’ютером, бездоганно працювати у різних програмах. Потрібне знання іноземної мови, бажано англійської. Вже не кажу про бізнесменів, людей мистецтва чи й журналістів. Іноземні мови давно перестали бути привілеєм дипломатів.

Вимушений карантин і принада вільного часу запровадили в  соціальних мережах «медові місяці». За даними компанії Valassis, споживання «соціального» контенту зросло на 39%, а за дослідженнями Obviously, сумарна кількість користувачів, залучених, для прикладу, в Instagram за лютий-березень збільшилась на 22%, а в TikTok – на 27%.

Молоду освітню активістку Малалу Юсуфзай мало хто знав за межами її рідного Пакистану. Але після жорстокого нападу талібів про неї як про легендарного борця за права людини заговорив увесь світ.

«Was mich nicht umbringt, macht mich stärker»
(Все, що не вбиває, робить мене сильнішим)
Фрідріх Ніцше.

Минулого року Бетмен досяг вісімдесятиріччя. За майже століття про хрестоносця у плащі було написано тисячі історій, серед яких є фундаментальні праці, які сформували кінцевий образ героя в сучасному світі. «Убивчий жарт» Алана Мура досліджував психологічний стан персонажа, «Повернення Темного Лицаря» Френка Міллера поставило його у майже безвихідь, щоб розкрити справжню природу. Ці та інші роботи визнано світовими критиками одними з найкращих графічних романів в історії індустрії, не кажучи вже про Бет-франшизу.

Як ти там, на третьому місяці ізоляції? Багато спиш, просто плюєш у стелю? Чи, може, переймаєшся, що продуктивність дорівнює нулю, що робити нічого не хочеться…
Як струсити із себе апатію?
Ось що радить в заочному тренінгу психолог Сергій Анчуткін.

За час карантину чого тільки ми не навчилися: слухати онлайн-лекції, активно працювати на дистанційних семінарах. А у час відпочинку – начитуватися книжок, надивлятися фільмів, навіть освоїли інтернетмандрівки. Але нашу вимушену самоізоляцію продовжили і знову постає просте запитання: у чому іще проявитися? Тим паче якщо ви активний спортсмен-любитель, який потребує викладача, чи серйозно займаєтеся танцями.

Мистецтво створення моделі головного героя – один з найважливіших чинників кінцевого сприйняття будь-якої історії. Якщо споживач може співчувати герою та асоціювати його з ним, тоді й спостерігатиме за ним із цікавістю. Звичайно, існують ситуації, в яких протагоніст викликає радше відразу, аніж симпатію, але це вже робиться з іншою метою. Але, як би парадоксально це не звучало, Енді Кауфман, герой фільму, про який ітиметься, викликає всі емоції одразу. Ба, ще цікавіше: сюжет фільму не вигадка.

Три тижні тому через стрімке поширення коронавірусу Україна запровадила карантин. Тоді ми мали близько двох десятків хворих. А нині, на третій день квітня, МОЗ уже фіксує понад 900 інфікованих. Зважаючи на ситуацію в Україні та світі, людство, схоже, ще не скоро впорається з цією бідою.

Поділюся власною пристрастю. За недовгих і довжелезних дев’ятнадцять  рочків  спробувала і скуштувала чимало й трішки, але зрозуміла остаточно, що поезія — мій запал. Якщо хочете, це надзвичайно витончений і дієвий інструмент, що будить розум, зігріває душу, скидає камені з глибин підсвідомості й усмішкою сяє на обличчі. Те, що реально не існує, але стає дійсністю через намальовані уявою образи.

Дев’яносто вихованців єдиного в Україні академічного закладу середньої освіти в галузі образотворчого мистецтва – столичної Державної художньої школи імені Тараса Шевченка – одночасно інтерпретували у малюнках три відомих полотна Леонарда да Вінчі. Жереб розділив юних живописців на три групи, які змагалися за найкраще і найоригінальніше відтворення  «Джоконди», «Дами з горностаєм» та «Вітрувіанської людини».

Цей музей настільки вражає, що одверто бракує слів, аби передати увесь розмай захоплення. Для унаочнення повторюся за тисячами тих, хто відвідали цю експозицію і залишили у «Книзі відгуків» таке чи дуже схоже побажання: «Тут неодмінно має побувати кожен свідомий громадянин нашої держави».

Кінематограф неможливо уявити без стрічок про кохання й стосунки. Про це знято сотні кілометрів драм, мелодрам і навіть комедій. Та й у більшості бойовиків куди ж без кохання? Здається, здивувати прискіпливого глядача вже неможливо. Проте сценарист Марк Черрі вкотре довів, що «неможливе»  – не кінематографічний термін. Одного разу він уже створив обожнюваних багатьма «Відчайдушних домогосподарок». І ось нова вибухова прем’єра, 2019 року, – його ж таки серіал «Чому жінки вбивають?». Сама назва своїм криком збурює глядацький інтерес: якої ж відповіді чекати на це каверзне запитання? Підозрюю, їх буде одразу кілька – так, щоб глядач обрав собі ту, що до душі.

Сьогодні інстаграм – невід’ємна частина молодіжного життя. А персональна сторінка у цій соцмережі – обличчя людини, її «візитка», перше враження про особистість Анна Нафанець – СММ-спеціалістка двох популярних мереж ресторанів – розповіла як створювати якісний контент та бути класним в інстаграмі. Зізнається: почалося із звичайнісінької цікавості до інстаграму, яка згодом переросла у захоплення,  «і як наслідок – нині це моя це робота».

Все змінив телефонний дзвінок.

Про Радянський Союз нагадують сторінки книг, архітектура. Ці спогади такі, як монументальні бетонні сходи, що прохолодного січневого вечора привели мене до Будинку звукозапису Українського радіо. Біля входу – натовп охочих потрапити на концерт-присвяту Василеві Стусу «Нескорений проRock». Ініціювали дійство члени спілки «Музичний батальйон». Минулої осені вихід на українські екрани фільму «Заборонений» збурив нову хвилю інтересу до славетної постаті, до трагічної долі поета.

Євген Євтухов – автор і виконавець пісень, продюсер, засновник радіостанції DJ FM. У 2004 та 2005 роках його визнавали найкращим діджеєм України. Любов до музики – це, зізнається, від батьків, тому ще підлітком знав, що пов’яже з нею життя. І досі відчуває емоції, які викликала у нього, одинадцятирічного, зустріч із професійним діджеєм.

Сьогоднішні медіа щедрі на інформацію. І на вигадки та маніпуляції. Аматори-блогери та й професійні журналісти нехтують азами професії: інформацію треба перевірити, представити різні точки зору, факти викласти неупереджено, без пересмикування. Про хвороби професії студентам-журналістам столичного Грінченкового університету розповів Аркадій Музичук – журналіст, письменник та кіносценарист, лауреат премії імені В’ячеслава Чорновола у галузі публіцистики.

Йдемо в лабораторію магічних перевтілень! Але чомусь перед нами двері звичайної аудиторії зі звичними партами, що поставлено двома острівцями…. Біля них чаклують викладачки Педагогічного інституту столичного Грінченкового університету Юлія Волинець  та Катерина Романенко. Вони знають, як зацікавити найменших школярів на уроках природознавства. Демонструють усілякі фокуси з водою, щоб діти зрозуміли: природа дарує нам чимало див і загадок, але всі вони мають фізичне походження.

– Що ти знаєш про Німеччину?
– А що я мушу про неї знати? Я й про Україну, народившись тут, небагато знаю. ЗНО склав та й досить, і не потрібно більше.
– А що потрібно?
– Потрібні гроші! Можливо, популярність потрібна, визнання, для когось – любов та родина, хтось мріє про кар’єру. А Німеччина мені навряд чи допоможе…

Час пити гаряче какао, вдягати теплі речі, всім разом прикрашати ялинку та зігрівати посмішками одне одного: скоро в наші вікна зазирне та чарівна ніч, коли на межі між роками, ми по-дитячому щиро сподіваємося дива.

Соціальна реклама здатна змінювати світ. Особливо нині, коли людство переживає загострення глобальних проблем. Вона фокусує увагу суспільства на ту чи іншу проблему, а вже тоді дискусія довкола неї спонукає шукати шляхи її розв’язання.

Денис Хохлов, голова наукового товариства і студент ІІІ курсу історико-філософського факультету столичного Університету імені Бориса Грінченка гуртом з колегами по товариству заповзялися довідатися, що знають нинішні першокурсники про людину, ім’ям якої названо рідну «альма-матер».

Як створити вдалий стартап і просувати його до результативної реалізації? Всі тонкощі цієї справи добре знані кандидатові психологічних наук доцентові Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка Олені Сорокіній. Ними вона й поділилася на майстер-класі для студентів-грінченківців.

Про Другу світову війну вивчали в школі на уроках історії, слухали розповіді стареньких ветеранів і дітей війни. Хтось читав книжки та дивився старі фільми. Та це лише дещиця інформації про те жахіття, яке пережили мільйони людей. Але чому не хочемо знати більше?

Нарешті завершився найдовший півторарічний музичний тур ісландського мультиінструменталіста і композитора  Олафура Арнальдса  Після того, як вийшов його монументальний альбомом «re: member», піаніст вирушив у навколосвітнє турне, щоб зустрітися зі своїми прихильниками. Влітку минулого року Олафур Арнальдс у складі дуету «Kiasmos»  вперше виступив у Києві.

Все велике починалося з малого. Теми релігії, незвичної для хіп-хопу і репу, популярний нині американський виконавець Каньє Вест вперше торкнувся піснею «Ісус ходить» з дебютного альбому 2004 року. Сингл одразу  визнали кращим  репом року, а  Вест отримав свою першу нагороду на конкурсі «Греммі». Нині співак із Чикаго – рекордсмен:  у нього 21-на престижна статуетка, а загальний тираж альбомів перевищує 121 мільйон!

Вистава «Найвеличніший шоумен» у постановці студентського театру «Борисфен», що у Київському університеті імені Бориса Грінченка, вже відзначилася на театральній сцені наприкінці минулого року. Нею відкрили і нинішній театральний сезон. 

У свої двадцять сім  Вікторія РЕДЧІК уже  спробувала себе юристкою,  займалася різним бізнесом, доки не створила успішний торгівельний бренд. А найголовніше –  збудувала власне родинне щастя.

Непримітна багатоповерхівка на Лук’янівці, ще більш непримітний підвал, за дверима якого перед випадковим гостем постає справжнє диво. Саме у такому незвичному місці розташована театральна студія «SPLASH» – місце, де аматори творять як визнані професіонали. Маленька зала на кільканадцять місць, сцени немає: театральне дійство розгортається  серед глядачів, посилюючи між ними й акторами емоційний та ментальний зв’язок. Гасне світло, лине музика: вистава розпочинається…

Листопад – найулюбленіший місяць «шопоголіків». Спершу Всесвітній день шопінгу, а потім і відома у світі «чорна п’ятниця» – остання в місяці.

Яскраві брутальні рокери, які творять упізнавану  українську музику, не зважають на жодні формати і щоразу дивують новими експериментами, – таким знають найкращий рок-гурт України «The HARDKISS». Та цього року музиканти вперше показали інакший, ніжний, вразливий куточок музичної рок-душі під назвою «Акустика». В жовтні гурт здійснив тур найбільшими містами країни. Фінальні  концерти пройшли на початку листопада у столичному Палаці «Україна». П’ятнадцять  музикантів, а серед них були переважно запрошені, грали виключно на акустичних інструментах, зібравши понад сім тисяч глядачів.

Історія – невичерпне джерело дискусій та пошуків істини. І не лише для істориків, а й для тисяч небайдужих громадян. У книжках, на їхніх пожовтілих сторінках, усе подано зазвичай у чорно-білих тонах. Насправді ж минувшина має незрівнянно багатшу кольорову гаму.

Що може змусити вічно сонного студента прокинутись о 5-тій годині ранку, ще й рушити в інший кінець міста –  маршруткою, з двома пересадками? Правильно! Ранкова вистава в міському драматичному театрі «Браво» від театру абсурду… «Воробушек».

Знімаємо? Але для початку потрібна ідея – провідна ниточка, якою зв’яжемо концепт, сюжет, героїв, а в майбутньому – сценарій.

Вечірнє місто, кав’ярня «Ляси», великі подушки на м’яких кріслах при вході. Молодь сходиться на виступ юних музикантів. Денис Жаров і Тимофій Зезюлькін, студенти-журналісти Грінченкового університету, уже кілька років пишуть власну музику, яка для багатьох друзів та знайомих стала улюбленою.

Ми стрілися випадково, в одній зі столичних бібліотек для дітей. Читач і знаний  в Україні письменник Андрій Кокотюха, автор захопливих детективів, історичних, політичних романів. Утім розмова наша, на яку він погодився, одразу ж вийшла за рамки дитячої літератури.

У цього документального фільму негероїчна назва  «Тато»,  хоча йдеться про полеглого під Дебальцевим Володимира Самоленка. Одного з перших добровольців батальйону «Донбас» друзі називали Вованом. Він був комп`ютерником, а на війну пішов у найзапекліші дні 2014 року.

Один з найуспішніших у вітчизняній літературі історичних творів – Франкову повість «Захар Беркут» – читацький світ відкрив наприкінці дев’ятнадцятого століття. Майстерним словом про героїчну минувшину Іван Якович намагався пробудити самобутність і свободу у серцях українців, століттями розділених імперськими кордонами. Саме тому, побачивши анонс фільму «Захар Беркут», одразу вирішив його переглянути.

Осіннього вечора, який прозорим оксамитом вкрив величні Золоті Ворота, шукала заховану поміж двориків книгарню «Є». Запізнювалася на лекцію критика Євгенія Стасіневича «Як написати рецензію на книжку українського автора».

Анатолій Вікторук – справжній оптиміст. Мудрий. Три десятиліття очолює у місті Шпола, що на Черкащині, районну газету. І навіть нині, у час дуже непростий і непевний для вітчизняної преси загалом, а для місцевих друкованих видань особливо, його «Шполянські вісті» з усіх сил тримаються на плаву. Ба більше, редактор все ще вірить у зростання тиражів. Бо жоден телевізор, жодна FМ-станція, на його думку, не замінять живого друкованого слова. Яке читацька громада Шполи і району звикла черпати саме зі сторінок старої і славної райгазети.

Того дня в студентській аудиторії не було жодного вільного місця. На столі – різноманіття гаджетів: студенти-журналісти налаштували диктофони, аби не загубити сказане гостем.
На столі – два опасисті томи: лаконічна назва «Мій час» інтригує…

Передчуваючи цікаве, підіймаємося у натовпі ескалатором з підземки в самісіньке столичне середмістя. До початку ще 15 хвилин, а на Хрещатику вже яблуку ніде впасти: народ сновигає, напосідає, протискується в пошуках кращого місця. Бринить музика, ніби всередині тебе, збурюючи святковий настрій. Цей рідний мотив: «Сядемо вкупочці тут під калиною…» На годиннику – лічені секунди до 20:00. «Вісім, сім, шість, п’ять…» Kyiv Lights Festival стартував!

Уперше в Україні презентовано витвори медіа-арт- художників, що працюють із сучасними VR та AR-технологіями, проєкторними та лазерними інсталяціями.

Микита Мазур, студент ІІІ курсу Інституту журналістики столичного Грінченкового університету,  створив інстаграм-проект «Soulwave», щоб висвітлювати новини української музики. Свій задум пояснює з гумором: «Все почалося з голови. Один хлопець вирішив, що не хоче залежати від когось, не бажає ходити на роботу і виконувати чиїсь вказівки. А хоче мати свою справу, робити щось корисне, висловлювати власні думки, чимось ділитися».

Найкращі полотна вітчизняних митців, створені за останні три роки, відібрані Національною спілкою художників України на Всеукраїнську художню виставку «VIII трієнале живопису».
Зрозуміло, на її відкритті у залах столичного Будинку художника яблуку не було де впасти.

Дев’ята ранку. Яскраве сонце вже припікає. Змочене нічним дощем, оксамитове поле для гольфу всіяне білими кульками.

«Океан не мовчить – не мовчи і ти!», – таким гаслом   Святослав Вакарчук запрошував шанувальників творчості до Національного експоцентру України, на свій концерт, який відбувся у День Києва.

7-9-го червня місто Кам’янець-Подільський очікує вибух. «Вибух нових емоцій». Принаймні таке дослівно пообіцяла Юлія Скоробогач, модератор та керівник молодіжного прес-центру міжнародного фестивалю стилю «Ретро-Фест».

Очікування, приємне хвилювання – і в ефірі дійство, на яке після перемоги на Євробаченні-2018 ізраїльської співачки Нетти чекали цілий рік – міжнародний пісенний конкурс приймав Тель-Авів. Минуло вже 63 роки, як вперше у повоєнній Європі відбулося таке музичне свято, – тоді, 1956 року, «Євробаченню» дала старт Швейцарія. Організатори ставили за мету після Другої світової війни піснею об’єднати країни. Відтоді запекла боротьба точиться не лише за кришталевий мікрофон, а й за можливість провести неймовірне всеєвропейське шоу у своїй державі.

17 квітня 2011 року нова потужна хвиля «серіаломанії» накрила шанувальників екранних мистецтв. Секс, скандали і вбивства – те, що потрібно для сучасного спокушеного глядача, і це все у фентезі-серіалі «Гра Престолів». Рецепт успіху начебто простий: взяти притягальну історію, додати голлівудських зірок, приправити вражаючими спецефектами, довершеною комп’ютерною графікою – і маємо один з найпопулярніших серіалів, що ось уже вісім років не дає спокою багатомільйонній глядацькій аудиторії.

Другої неділі травня, у День Матері, сцена концернтної зали Київського університету імені Бориса Грінченка осяялася найяскравішими барвами весни, заясніла радісними дитячими личками: тут відбувався II Всеукраїнський благодійний фестиваль моди і таланту «Маленька Красуня України 2019».

«Я просто дію», – ці слова, виповнені неабияким сенсом, стали життєвим кредо другокурсника Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Євгена Козяріна. Хлопець з діагнозом ДЦП пережив розлучення батьків, пройшов безліч випробувань, тому як ніхто, здатен надихнути інших ніколи не здаватися. Саме про його життєву історію, почасти і його вустами, оповідає короткометражний фільм «Женя», прем’єра якого нещодавно відбулася у столичному кінотеатрі «Київ». Картину створила студентка-журналістка Грінченкового університету Дана Маслюк.

Нові телепрограми з’являються частіше, ніж ми встигаємо перемикати канали. Вони захоплюють прайм-тайм, змінюють назви, оселяються у яскравих студіях, вбираються у численні декорації. Людство все більше впадає в залежність від телебачення та інтернет-простору: занурюється у водоспад подій, новин, порад, шукає щось цікаве на своїх «звичайних» та «інноваційних» екранах новочасних ґаджетів…

«Коли кричить душа, коли є що сказати, просто бери камеру і йди знімай»,– розпочав мотиваційний тренінг у столичному «Кримському будинку» відомий український режисер Ахтем Сеітаблаєв.

Квітневий суботній ранок ожив першим промінням: блимнувши у вікно, лилося золотавим сонячним дощем, сіяло медовими краплями. Будильник весело дзеленькав, сповіщаючи про день, сповнений мистецтвом.

Як би представники паперового газетно-журнального минулого з ностальгічними нотками у голосі не ремствували, що на зміну «акулам пера» йдуть «дятли клавіатури», події останніх днів вкотре наочно переконують у ключовій ролі нових медіа в житті суспільства, країни, світу. І творитимуть їх, ці медіа, молоді. Аби зазирнути у найближче майбуття професії, відшукати паростки талантів Інститут журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка три роки тому далекоглядно започаткував конкурс «Нові у медіа/NewinMedia».

Молоді художники, талановиті мрійники, багато креативних особистостей… Атмосфера, наповнена енергією, свободою, творчістю і любов‘ю… Навіть не віриться, що це все про новий український фільм. Два роки напруженої праці команди вітчизняних кінематографістів на чолі з режисером Олександром Лигадовським позаду. «Сквот 32» – стрічка про молодь і для молоді – вийшла на екрани країни. Про роль, яка допомогла зазирнути ще глибше в таємничі реалії «Сквоту 32», дізнатися, що саме відбувалося за кадром, розповідає акторка Яна Ісаєнко.

«Навмисна смерть»  – фільм не про самогубства, не про терористичні напади, які з кожним роком частішають, не про вбивчі війни, що раз по раз вибухають на планеті. Це про кожного з нас, бо людство, можливо, й несвідомо, вибрало найкоротшу дорогу до власної гибелі.

Його вважають ефективним інструментом зміни світогляду та моделі поведінки. Особливо для суспільства, де панують патріархальні стереотипи та ідеали. Про відродження фемінізму в Україні, «кухонну критику» цього руху, гендерні війни в дискусіях 1990-х йшлося у креативному просторі «Creative Women Space», на лекції дослідниці фемінізму в літературі, докторки філологічних наук, членкині-кореспондентки Національної академії наук, професорки Тамари Гундорової.

 Людина мистецтва, ворог радянської системи, натхненник України… На презентації книжки Миколи Кагарлицького «Україна, батьку, в нас одна» сказали багато, а найкраще і найточніше – його друзі, ті, що йшли з ним вибоїстою стежкою життя.

Величезний потік повідомлень утворює бездонний інформаційний океан. Гарячі новини приваблюють заголовками з екранів смартфонів,  із перших шпальт видань, лунають голосами з телевізорів та радіо. Не секрет, що інформація відчиняє двері у світ можливостей. Логічно, якщо її можна купити, то хтось її продає.

Зіркове повернення та неочікувані результати. Саме так можна охарактеризувати другий півфінал Національного відбору «Євробачення». Нову трійку фіналістів склали гурти«Freedom–Jazz», «ANNA MARIA» і «KAZKA».

У першому півфіналі українського відбору «Євробачення» зустрілися вісім конкурсантів, а до фіналу пробилася трійка  найкращих: MARUV, «Brunettes Shoot Blondes», «YUKO». Оцінювали конкурсантів професійні виконавці й композитори: Андрій Данилко,  Джамала та Андрій Філатов (The Maneken). Перше місце в рейтинговій таблиці вони віддали зухвалій і талановитій  MARUV за «Siren song» («Пісню сирени»). Не лише перемога у півфіналі, а й сама участь у конкурсі стали для співачки несподіваними.  Продюсер Національного відбору «Євробачення» Руслан Квінта запропонував MARUV заспівати після того, як надійшла відмова від однієї із заявлених учасниць.  Судді оцінили «Пісню сирени» шістьма балами, зате глядачі віддали максимум голосів, вивівши її в лідери.
За кулісами спілкуємося із учасниками відбору.

Він, молодий амбітний співак, на конкурсі «Голос країни» «повернув» до себе одразу чотирьох зіркових тренерів: Потапа, Монатіка, Дана Балана і Тіну Кароль, яка й стала його наставником на телевізійному шоу. 16 лютого  Андрій Хайат візьме участь у  національному відборі конкурсу «Євробачення». А ще рік тому він працював… у фруктовому барі.

Відбулася світова, одноденна прем’єра фільму південно-корейського бойз-бенду «BTS». Молоді хлопці створили оригінальний гурт і взялися завойовувати світ. До своєї мрії – світового подіуму – йшли 5 років.

«Особливий художній погляд на події Революції Гідності, поєднання магічного реалізму, міфології з документальною хронологією. Гостросюжетна, драматична історія про пошуки нацією своєї ідентичності», –  так відгукнулася  перша критика на роман Даніеля Григорчука «Міф та божевілля».

Вона вперше виїхала за межі країни – відразу до США. Працювала там по п’ятнадцять годин на добу: лягала і просиналася з утомою. Погано знала англійську, тож у перші тижні не наважувалась навіть купити каву. Таким було «відкриття» Америки українкою Машею Загребельною (чомусь не любить, коли її називають Марією).

Її життєвий графік насичений подіями. Яна Зюльковська працює в шоурумі, домогамає іміджмейкерам створювати стиль для успішних людей. Займається піаром і пише вірші, а вільний від основної роботи час присвячує активній діяльності в громадських організаціях.

Року минулого, 2018-го, соціальна мережа Instagram перетнула відмітку в 800 млн активних користувачів. Цей мобільний додаток, за дослідженням аналітичного агентства Sanistra, належить до сімки найпопулярніших соціальних мереж світу. Від початку цей сервіс силкувався змагатися з Facebook, але 2008 року «імперія Цукерберга» викупила його за 1 млрд «вічнозелених». Відтоді Instagram наче підмінили. В хорошому розумінні. Нині в ньому можна вести бізнес, допомагати людям, ділитися інформацією. Але до цього він ішов майже 12 років.

Після виходу на екран фільму «Тіні незабутих предків» Любомир Левицький став відомий далеко за межами України. Після чого режисер взявся знімати український бокбастер «СелфіПаті».

Сумніви, страх оступитися – супроводять тих, перед ким вибір професії. Пошуки майбутнього – це таки стресова ситуація для старшокласників. Чим керуватися, обираючи працю на все життя? До чиїх порад дослухатися? Чи варто «рубати з плеча», якщо раптом «пішов не туди»?

Робота журналіста вимагає постійного пошуку інформації, комунікації з багатьма людьми. І дару спілкуватися. І вміння ставити запитання. Складні, а інколи й наївні. І зовсім не страшно, коли цей наїв співрозмовники сприймають так, наче журналіст несповна розуму.

У відомого письменника, сатирика Гриця Гайового великий шмат життя був зовсім не гумористичним. Він його називає «мордовською академією». Однак, попри дисидентські поневіряння, усілякі визиски та утиски, Григорій Титович залишився «сонячним чоловіком». Він «відпускає на волю» зло та образи і сміється – над собою і над світом.

У світі безліч волонтерських організацій, які допомагають людям знаходити справу до душі. «AIESEC» – одна  з них. Заснована канадською молоддю як некомерційна –  щоб розвивати лідерські якості, покращувати організаційні навички і міжнародний досвід волонтерства та професійного стажування.

– Хочемо об’єднати всіх лікарів у спільноту, яка б пишалася своєю діяльністю, бо це реально круто – лікувати, – запевняють  Євген Бавін і Євгеній Рудаков, студенти ветеринарного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України.

«ДопитливихDay». Таким креативним «ім’ям» назвали свято, яке його творці й організатори явили відвідувачам одного зі столичних  торговельних центрів. Спеціально для тих, хто завжди має безліч життєво важливих запитань і хоче отримати на них посутні відповіді. Для тих, хто прагне успіху, але поки що не знає, як його досягти. Для тих, хто має мрію та нестримне бажання впевнено до неї крокувати.

Олександр Ковальов – цьогорічний випускник спеціалізованої школи №3 м. Києва. Мріє стати фаховим програмістом, пише вірші. Взяв участь у нашому творчому конкурсі «Майбутнє Києва – 2018» і заслужено виборов диплом переможця, ще й безкоштовний сертифікат на навчання у Медіашколі Інституту  журналістики Грінченкового університету.
Творчих успіхів, Олександре, і здійснення усіх бажань!

Багато хто вважає, що нинішнє мистецтво суттєво відрізняється від своїх предтеч, взірців минулих епох. І частково з цим можна погодитися: за формою вираження, подачею, технікою виконання воно таки новаторське, навіть інноваційне. Але навіть у сьогоднішніх художніх набутках мимовільно оживає стара добра мистецька школа.

Медійна сфера стрімко розвивається. Крім традиційних раніше, преси, радіо і телебачення, які, здається,  уже  пройшли свій пік масовості, маємо інтернет-видання: газети, таблоїди, агенції, довідкові сайти,стрім-медіа,  радіо, телебачення… І скрізь працюють журналісти. Дискусії про те, чи потрібна фахова освіта «акулам пера» і «соловіям мікрофона», точаться давно. Ми також поспілкувалися на цю тему з професійними журналістами. Більшість опитаних нами вважає, що медійникам варто мати… дві освіти.

Перше місце роботи… Як його знайти? Про це добре знають учасники ІІІ Міжнародного  HR-форуму, що відбувся у Інституті журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка. «HR»  –  абревіатура, утворена від сталого англійського словосполучення, яке можна перекласти як «людські ресурси».

За два роки вона встигла закохати у себе всю Україну, а її сукні вже давно полюбилися Тіні Кароль, Каті Осадчій, Надії Дорофеєвій… Бренд жіночого одягу «Dafna May» було створено 2016 року випускницею Regent’s University Дафною Майберг у Лондоні.

Учасники VI наукової конференції «Національна розмова: розвиток медіаграмотності в Україні» подискутували про те, як найпопулярніші телеканали впливають на громадську думку. І, зокрема, чи можуть вони, ці канали, спонукати глядача критично мислити.

Конкурс до Дня Києва

2200 чоловік на концерті групи, що має 4 офіційні відеокліпи та виступала 2017 року на Національному відборі Євробачення – безумовно, успіх. Це нова українська музика, що вже не потребує для просування ТV-простору.

Роман-фентезі Назара  Мулика «Кров Дракона. Хто з нас жертва?», за словами автора,  покликаний відродити у читача зацікавленість до жанру, що переживає «темні» часи. Безумовно, фентезі з`являються, але їх, як кіт наплакав: щоб віднайти варте читацької уваги видання, треба «перевіяти» кілограми словесної полови.

Він студент Вищої школи логістики, що у польському місті Вроцлав, навчався в одній із київських шкіл. Ще старшокласником серйозно задумався про освіту закордоном. Спершу з’ясував для себе «плюси» і «мінуси», потім поділився задуманим з батьками.
… Як воно, залишивши рідний комфорт, податися фактично в невідоме?

Спілкуємося з хіп-хоп виконавцем та музичним і спортивним журналістом Андрієм Шалімовим. Він ще відомий, як Фріл –  учасник молодіжного гурту «На Відміну Від», що розпався 2015 року. Нині працює головним редактором музичного сайту і журналістом у виданні «Футбол», розпочав свою сольну кар’єру. Тому наша розмова –  не лише про  роботу, а й про творчі уподобання.

Після «Зими, що нас змінила» почався новий підйом національної культури. Принаймні, українське та українськомовне знову стало модним. Культурний продукт перестав бути елітарним, андеграундним, він орієнтований на широкий загал. Згадаємо хоча б сплеск українського кінематографа і суспільний інтерес до нього.

Ці поетичні рядки Ліни Костенко стали назвою літературного конкурсу, зорганізованого Інститутом журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, редакцією інтернет-видання «Грінченко-інформ» та репортерською молодіжною командою «Teen-Team».
Відтепер цей конкурс – щорічний, відкритий для всіх творчих натур. Триватиме постійно, а журі визначатиме переможців і, звісно ж, відзначатиме їх призами до Дня закоханих.
Вітайте цьогорічних переможниць:
Анастасія ЧЕРЕДНІЧЕНКО, Милана БОХНО та Каріна ХОМА!

«Сlothes make the man», – кажуть англійці. Німці зазначають: «Kleider Machen Leute». «Зустрічають за одягом», – чуємо з дитинства. Справді, зовнішній вигляд – важливий фактор сучасної комунікації. Можемо годинами швендяти магазинами, торговельними центрами, престижними бутиками чи й поміж ринкових яток, аби вибрати те, що нам пасуватиме: підкреслюватиме нашу вроду чи, навпаки, щось приховуватиме. Жінки вже звечора починають думати над тим, що вдягнути завтра, який зробити макіяж, зачіску… Чоловіча половина населення, певне, більш легковажно ставиться до цього, але й для них важливо бути впевненим у своїй зовнішності.

Це не путівник, не репортаж і не щоденник. Це спогади, які я хочу зберегти у своїй пам’яті так ясно, наче вони були вчора. Присвячую цю тижневу історію моїм друзям.

Друже, розшукуємо тебе і твій матеріал до Дня Святого Валентина! Подаруй усім «валентинку» зі своєю історією кохання.

За набої  в стінах Софії,
За криваву скруту Крут –
Хай же хиже серце Росії
Половецькі пси роздеруть.
Євген МАЛАНЮК

Понад 20 тисяч років поряд з людиною йде її вірний друг собака. Він не лише повертає сили, а й часто інтуїтивно відчуває людські печалі та хвороби. І рятує від депресії, виказує співчуття. Американський дитячий психіатр Борис Левінсон ще у далекі 1960-ті вперше вжив поняття зоотерапії чи анімалтерапії – «терапії за допомогою тварин». Відтоді цей метод дедалі більше застосовується у лікуванні людських недуг.

Чекаємо дива –дорослі і діти. Але кажуть, щоб диво сталося, треба знати, як зустріти Новоріччя.

Цьогорічну премію імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу вручили Зиновію Суходубу, письменнику-літературознавцю зі Львова, заслуженому журналістові України, працівникові обласного радіо.

Є одне слово, при звучанні якого ваша мама та всі родичі аж до п’ятого коліна миттю впадають у шок, а вся валеріанка в домі притьмом випаровується. Йдеться ні про що інше, як про автостоп або хічхайкінг (hitchhiking).

На столі – кольорові малюнки та листи. Веселим дитячим почерком: «Дорогий Різдвяний Янголе! Усі на тебе чекають цілий рік, чекаю і я. Різдво – це чарівний день, коли здійснюються всі мрії! Дякую тобі за те, що згадав про мене і допоміг моїй мрії здійснитися».

Він став першим телеведучим, хто провів і дитяче, і доросле Євробачення. А в дитинстві Тимур Мірошниченко навіть не уявляв себе телезіркою, а мріяв… ремонтувати світлофори.

Український документаліст Володимир Качур провів зустріч зі студентами столичного Грінченкового унівеситету. Майстер ділився секретами творення успішного кінопродукту, захоплював житейськими бувальщинами. І радив завжди брати з собою в кінозалу… кілограм фініків. Замість попкорну.

«Мотивент». Так нарекла себе команда київських студентів, яка вивчає галузь комунікацій. Вона створює івенти, тобто події, які знайомлять студентство з майбутніми професіями. Це може бути концерт, музичний фестиваль, виступи відомих ді-джеїв…

Того вечора «Мотивент» знайомив студентський загал з Ольгою Слісаренко та Ігорем Тарнопольським, – продюсерами, котрі працюють в медіаіндустрії.

Євген Галич, фронтмен гурту O.Torvald, завітав до столичного університету імені Грінченка, аби вручити премію найкреативнішому викладачеві Інституту журналістики. Чудова нагода поспілкуватися. Тим паче, гурт нещодавно випустив новий альбом «Бісайди», тож логічно, що почали з… розкрутки.

На жаль, невблаганний час робить своє: фотокартки з роками жовтіють, спогади притлумлюються, історія тьмяніє… Автори фільму «Тим, що прийдуть після нас» намагалися відновити забуті сторінки не такої вже й далекої минувшини…

Грінченківському Інституту журналістики – лише рік. Начебто й небагато, але саме зараз закладаються основи традицій, які згодом стануть неодмінними атрибутами святкування поважніших ювілеїв нашої Alma mater.

«Детектор медіа» оприлюднив результати дослідження поглядів, думок та потреб мешканців підконтрольних українській владі районів Донецької та Луганської областей. Опитування журналісти проводили ще влітку. Але дослідження видалися ґрунтовними, значними за обсягами інформації, а тому потребували часу на обробку.

В Давній Греції, на стіні невеликого будиночка, де мешкав старий гончар Дібутар із донькою, виднівся мальований обрис парубка. Юне серце дівчини так сумувало за коханим, що зобразило його тінь. Згодом і сам майстер почав прикрашати свої вази пласкими чорними силуетами. Це мистецтво контуру  пережило віки, осучаснилося, преобразилося у витинанку. 

Світлана Привалова – головний редактор видавництва, викладач, читає лекції в кількох гуманітарних інститутах. А ще вона – мама, чарівна жінка і цікава співрозмовниця. Ми п’ємо каву біля Золотих Воріт і я запитую, як вона все це поєднує?

Двоє українських спортсменів Андрій Федосенко та Руслан Гайдай готуються взяти участь у  «Тріатлон Ironman», який по праву вважається одним з найскладніших одноденних спортивних турнірів у світі.

За освітою вона фінансист, але за плечима у неї десятки успішних волонтерських проектів. Вважала: мала все, що потрібно для життя. І вирішила віддячити за це світові.

«Фото Синтез» –  так назвали уже Дев’ятнадцяту міжнародну виставку світлин її організатори – журналісти всеукраїнської газети «День». У столичній галереї мистецтв «Лавра» цього разу виставлено 350 фоторобіт, які без перебільшення можна назвати вершинами фотожурналістики. За тиждень експозиція помандрує і до інших українських міст. 

У нього на футболці зі спини не зовсім цензурна назва. І він не соромиться привселюдно робити помилки. Говорить зі студентами легко, на рівних, викликаючи бажання слухати і запитувати.

Нині хіба що лінивий не сварить нашу дорогу (маю на увазі вартість утримання)  владу за її ставлення до оборонців України. І це – справедливо: наші державні гарантії високого статусу захисника Батьківщини поки що далекі від європейських стандартів.

Володимир Білик – нове обличчя  сучасного українства.  Він публікується закордоном,  проте в Україні про нього мало хто знає. Про особливості творчого розвитку, літературні процеси в Україні, а також практичні поради початківцям – у нашому інтерв’ю.

…Тиха темна ніч. Місто давно спить, навіть вуличні ліхтарі задрімали.  А у двері однієї з квартир дзвонить високий збентежений хлопець. Самотня, вже немолода жінка,  підхопилася з ліжка: хто б це посеред ночі? То був син.

«Ґамарджоба», «ґенацвале»…  Більшість  українців сприймають ці грузинські слова за цілісне словосполучення, як закінчену фразу.

Ознайомитися з багатьма високотехнологічними новинками –  смартфонами, планшетами, 3D-принтерами, ультрабуками, телевізорами, іншою диво-технікою – можна було в столичному центрі «КиївЕкспоПлаза», на масштабній виставці електроніки і розваг CEE EXPO-2017.

Класичний ранок англійця починається з чашечки чаю та газети «The Times». Початок дня середньостатистичного українця – з яєчні та ранкових новин. Здавалося б, – усе буденне, звичне. Але, проаналізувавши певну послідовність, бачимо спільне: кожна людина прагне зануритися в новини, навіть не зовсім прокинувшись.

Українці – нація з величезним потенціалом. Доказом цього не лише багата рідна культурна спадщина чи наші потужні історичні постаті. Це засвідчують яскраві історії успіху сучасників. Два роки тому вийшла друком перша книжка проекту «The Ukrainians. Історії успіху». У ній – 20 мотивуючих розмов про успішних українців, здатних перемагати у глобальному світі. Про активних інноваторів, відповідальних громадян, чесних людей, які, реалізуючи власні ідеї та проекти, змінюють Україну.

І сьогодні серед молоді, що не уявляє свого життя без айфонів з Інтернетом, неодмінно знайдуться рішучі, готові тиждень-другий пожити поза звичним комфортом.

Яскравою і теплою видалася зустріч визнаного письменника Сергія Жадана зі своїми шанувальниками. Зал Київського будинку кіно нагадував казкову Рукавичку: більше, ніж аншлаг, –  шанувальники творчості письменника щільно заполонили навіть проходи. Світло згасло, у промені юпітерів під супровід гучних оплесків вийшов улюблений автор і… запросив тих, кому не вистачило місця, всістися коло себе, прямо на сцені.