Уперше в Україні презентовано витвори медіа-арт- художників, що працюють із сучасними VR та AR-технологіями, проєкторними та лазерними інсталяціями.

Сім міжнародних та понад півтора десятка українських експонатів перетворили кілька залів столичного Річкового вокзалу на експозиційний портал. Його назвали «ARTEFACT: Chernobyl 33».

Уже з порога музика навіває тривогу. І що далі – той стан трему тільки посилюється. Крізь пітьму проглядаються знаки страшної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Інсталяції здебільшого об’єднують візуальний та звуковий складники. Так відчуваєш усіма фібрами самобутність кожного об’єкта.

В криваво-червоному мареві – інсталяція Ірини Ворони «White souls». Ніби прозорі душі, осяяні своєю енергетикою,  поринули у вічність. Мовчать, німіють і… говорять. Спогадами, зануреними у невмируще…

Минаємо стіну, яка стугонить фонограмою людського серцебиття. Нам до кімнатки, куди вже вишикувалася черга  нетерплячих побачити чи то експонат, чи й саму мить вичерпання людської енергії. Саме він, той експонат,  повідує глядачеві страшну істину: вціліти після аварії можливо, але вижити?.. Остання земна миттєвість людини, яка сама собі проєктує картинку й сама її споглядає.

І мимоволі питаю себе: де той, хто має на все це дивитися?

Темрява гнітить:  навіть на відстані випростаної руки важко щось ухопити оком. І раптом в холодному ореолі тьмявого світла — фігура людини: тулуб, та замість голови — куб. Інсталяція Сергія Нежинського та Володимира Ковбаси «Багатолика»: богиня медійної псевдореальності та інформаційної війни. В її кубічній голові проєктувалися радянські медіафейки: новини 1986 року, хроніка, медіашуми.

Неможливо оминути увагою експозицію Олеся (Штамбура) Геращенка «Правда». Тому й біля неї зазвичай багато відвідувачів. Кожен силкується підійти ближче — почитати ті газети, які упродовж перших 12 днів Чорнобильської трагедії вперто замовчували правду. Нині, в епоху постправди, ставлення до інформації, потреба медіаграмотності мають бути головними, зокрема й для об’єктивного і коректного розуміння минулого. Це фундамент нашого майбутнього.

За 33 роки у багатьох пригасло сприйняття масштабів атомного Чорнобиля. Все більше охочих перетворити це на банальну вигоду, на грошовиті естрім-тури до пекла. Тому надважливою метою виставки є культурне переосмислення інформаційного складника цієї планетарної катастрофи.