Публіцистика Івана Багряного значуща й розмаїта: автор хрестоматійних «Тигроловів», «Саду Гетсиманського» часто звертався до цього медійного інструментарію, щоб пояснити читачам свою письменницьку позицію, місію літератури, донести суть рішень очолюваної ним політичної партії, розставити акценти у гострих дискусіях із політичними противниками – за його ж оцінкою, «там, де злоба і ницість, де клевета і братоненависництво».

То з чого ж почати освоювати багатющий багрянівський публіцистичний набуток?  Візьмуся на свій смак порадити малу дещицю із цього великого скарбу.

«Народження книги»

Життєво необхідне читання для всіх, хто відкриває джерела натхнення, історію написання культових книг. На прохання читачів Багряний розповідає про те, як творився роман «Тигролови». Надзвичайно цікавий, глибокий текст не лише згаданий роман, а й про буття українців, митців за часів Другої світової війни, коли «смерть гналася за нами назирці і чигала нас і там, куди ми бігли».

Тоді, у Моршині 1943 року, письменник заявив товаришеві і колезі Аркадієві Любченку, що візьметься писати великий роман, а не якусь там збірку оповідань. Минула осінь. Любченка заарештувало гестапо і шукало Багряного, але його прихистив і сховав знайомий поет-початківець. Спочатку Багряний викурив незліченну кількість цигарок, хвилюючись і міряючи кроками мешкання, а згодом взявся виливати емоції на папері. Так починалися «Тигролови»…

«Крокви над табором. Нова Рябина»

Перша публіцистична оповідь Багряного, видана після його арешту в 1932 році. Письменник у формі ідеологічно правильного репортажу розповідає про колгоспне будівництво в Сумській області. Звісно, на контрасті з виразністю «Народження книги»  «Крокви над табором. Нова Рябина»  — цікавий експонат для дослідження Багряного.

Те, як описується колгосп 1931 року, нагадує типово соціалістичний фільм Сергія Параджанова «Перший парубок»: тверезі вбрані жінки серед білого буднього дня водять танок, співають пісень, а в селі панує «досконаліша нова форма соціалістичного співжиття».

«Україна біля Тихого океану»

Була в українців ще одна Україна  — на далекому сході росії. Багряний усебічно розповідає про неї, розкладаючи свій текст на запитання та відповіді. Коли почалась колонізація тієї території? Чому обрано було саме українців?  Чим жили українці того краю?

Такий лаконічний, інформативний, не позбавлений художньої образності твір стане помічним для тих, хто вперше почув про Зелений Клин і хоче дізнатись про нього більше.

«Чи розламає нас ворог?»

Нетлінне запитання. Багряний відповідає на нього в контексті боротьби імперської еміграції з українською. Наголошує, що необхідно робити українцям закордоном задля утвердження національної держави й представлення її Європі. Аналізує шлях (і розлам) Української революційно-демократичної партії, серед засновників якої був сам. Текст гармонійно складають уривки аналізу поточної ситуації і політичного маніфесту для українців багатьох поколінь. Багряний застерігає українство всіх поколінь: «В кожному разі ворог вдаватиметься до багатьох метод розламування нас, бо його метою є й буде побороти й знищити нас. А ми знаємо, що таке ваш ворог: це той історичний ворог, що завжди був вірний тезі російських насильників і безжалісних загарбників: “МОСКВА СЛЄЗАМ НЄ ВЄРІТ”».

Не лінуймося читати публіцистику наших класиків. Іноді вона буває пророчою.