Загальноосвітня школа №1 міста Старокостянтинова, що на Хмельниччині, не перший рік підтримує дружні і плідні звʼязки з освітніми закладами польської Ченстохови. Їхні учнівські делегації вже двічі гостювали в нашому місті, а наші – в Ченстохові.

У квітні цього року разом з моїми ровесниками побував там і я. Нашу делегацію запросили на гостини начальник відділу освіти Ченстохови пан Рафал Петровський та директорка Об’єднання технічних шкіл пані Патриція Розпондек. Упродовж майже тижня ми знайомилися з містом і містянами, відвідували культурні, освітні та історичні місця, брали участь у памʼятних заходах.

Першим у нашому насиченому ченстоховському маршруті був «Музей уяви», який іще називають «Фабрикою снів»  – експозиція творів відомого художника та скульптора стилю магічного романтизму Томаша Сетовського. Тут-таки і його майстерня-мешкання. Нам дозволили зайти і в цю частину музейного комплексу, туди, де народжуються знакові твори митця.

Сам вид Ченстохови, міська архітектура мимоволі занурює в атмосферу давньої Польщі. Ми відчути це заглиблення ще й завдяки розповідям учителів історії одного з міських навчальних закладів – вони супроводжували наші відвідини місцевої ратуші, вежі та Кресового музею.

І, звісно ж, ми не могли оминути духовної й архітектурної перлини Польщі та й усієї Європи –  Ясногірського монастиря отців паулінів, окрасою якого є знаменита «Чорна Мадонна», чудотворна ікона Матері Божої Ченстоховської.

Храм, у якій зберігається ця святиня, вражає величчю і красою. Навіть розкішні собори нашого Львова, здається, поступаються їй своїми розмірами.

А в Ольштинському замку, серед руїн старовинного палацу ми  відчули дихання історичної Речі Посполитої.

У нашій насиченій програмі були не лише пізнавальні прогулянки та корисні мандрівки. Ми долучились до оздоблення «Лави єдності», встановленої у середмісті Ченстохови. Діти та дорослі з чотирьох країн – Польщі, України, Литви та Латвії прикрасили лавку своїми національними зображеннями.

Побували ми і в ролі вболівальників – на футбольному турнірі

«Frankе». А розважалися в аквапаркові, Юрському паркові, де мали змогу пограти у пейнтбол, покататися на квадроциклах, освоїти інші спортивні знаряддя. Ще й у боулінг зіграли. Усі витрати за ці розваги гостинні господарі взяли на себе. І навіть наш груповий перекус у мережі KFC оплатив їхній шкільний історик.

Ніколи не забути наш імпровізований концерт у Папській залі на Ясній Гурі. Я вперше виступав на сцені перед таким велелюдним залом: понад 400 іноземців. Підтримувало, звісно, те, що був зі своєю групою. А на запрошення школи №11 м. Ченстохови ми взяли участь у міжнародному фестивалі патріотичного танцю, за що отримали подяку, відзнаку та кубок.

Долучилася наша група і до підсумку акції «Великдень із сестрою Міленою». Саме вона, сестра Мілена ініціювала плідні звʼязки освітян польського міста з нашою школою, обмін учнями.

Разом з нашими польськими ровесниками, з містянами, з усіма поляками ми вшанували памʼять громадян Польщі, закатованих у тюрмах і концтаборах НКВС часів Радянського Союзу. Їх убили кремлівські кати за любов до рідної Польщі. Тепер правонаступники цих нелюдів убивають нас – за те, що любимо свою вільну Україну.

Під завісу нашого гостювання у Ченстохові зібралися разом з нашими польськими друзями на прощальну зустріч, обмінялися подарунками. Ми вручили господарям наш подільський коровай, вишиванки, картини, солодощі. А від них отримали у дар копію ікони «Чорної Мадонни» і багато солодощів – для учнів нашої школи. Ці солодкі дари, ми, повернувшись додому, чесно поділили між усіма школярами.