Українська музика лікує тривожність і переосмислює себе

Як вона звучить на п’ятому році повномасштабної війни?

Давно перерісши стадію ситуативних мелодій і простих гасел, виконавці перетворили її, українську музику, на простір глибокої саморефлексії та психотерапії. Наш теперішній шоу-бізнес – це місце, де досвідчені музиканти не бояться лишити минуле в минулому і навіть змінити ім’я після чотирьох років мовчання, а сміливі дебютанти приходять на сцену з дипломом психолога, щоб допомагати слухачам проживати спільний біль.

Ми зібрали вісім відвертих розмов із музикантами нової української хвилі, які по-різному шукають точку опори: рятуються від цифрової тривожності, відроджують родинну пам’ять, втрачають і знаходять кохання та доводять, що музика залишається чи не найдієвішим лайфхаком для збереження внутрішньої рівноваги.

RODINA: перетворити спільний біль на світло і… взяти «Grammy»

Про дебютантку української музичної сцени Rodina, чиє ім’я з’явилося на українській сцені у лютому 2026 року, відомо поки не так багато: звати Ярослава, за псевдонім узяла власне прізвище. Їй 23 роки, родом із Кременчука, а її нова авторська пісня «десь там» – друга за ліком.

Неймінг артистки часто викликає… дилему щодо прізвища. Сама Ярослава іронічно зауважує, що якби їй давали гривню щораз, як про це питають, вона була б мільйонеркою. Великої таємниці чи інтриги в тому жодної. В інтерв’ю співачка розповіла, що звикла і готова до шквалу хейтів, але своїм прізвищем пишається.

Із семи років вона освоювала в музичній школі флейту. У першому синглі «Хто ми» її флейта звучить у сольній партії. Провідницею в музичний світ стала мати – викладачка з вокалу і дуже шанована на Полтавщині людина. Ярослава пригадує, як мама показала їй виступ симфонічного оркестру.  Запитавши, на якому інструменті вона хотіла би грати. «Десь там, в куточку, – веде розповідь Ярослава, –  стояла маленька тоненька дівчинка, яка грала на флейті. Єдина у великому симфонічному оркестрі. І я сказала: хочу цей інструмент».

Втім, не флейтою єдиною. У 2016 році Ярослава стала півфіналісткою конкурсу «Україна має талант. Діти», вразивши глядачів… художнім свистом. Розповідаючи про це, з усмішкою вдається до аналогії з відомою фразою, «Не свисти, а то грошей не буде». Хоча й визнає, що перетворила цю здібність на мистецтво, тому й вирішила показати це всій Україні.

Нещодавно співачка стала магістеркою психології. Переконана, що близька до того, щоб практикувати, надавати консультації, допомагати:  «Це те, що максимально потрібно людям. Тому я готова».

Хто ж є на світі, щоб був без амбіцій і мрій? Ярослава – не виняток. На своїй інстаграм-сторінці вона пише про намір здобути вже наступного року «Grammy Award», в номінації Best New Artist. Щоправда, згодом уточнила: мовляв, це, ймовірно, станеться не у 2027-му. Але глобально, має такий план на найближчі п’ять років.

Вона щиро переконана: усім нам потрібно більше позитиву, хоча й зізнається, що в її творчості усе ж таки більше про болі, які тепер переживаємо разом. «Важливо цей біль в собі максимально переварювати і вводити в такий стан творчості, щоб інтерпретувати його в усе світле. Шукати світло в темряві нині надважливо!»

Melancholydi: «зламана краса», аромат ветиверу та пошук спокою

«Я згадала, скільки різних життів прожила за останні пару років… Відчуваю свою нову пісню як ще один новий виток».

Melancholydi, вона ж Меланхолійна Ді, – сольний проєкт української співачки й авторки пісень Діани Оганесян. Народилася в Грузії, дитинство й підлітковий вік провела в Донецьку, потім жила в Києві. Упродовж останніх років чимало подорожує.

Її перші відомі релізи, пісні «Кіно» і «про дощ у Києві», – 2024 року. Над звучанням київського треку працював саундпродюсер і композитор Віктор Страннік. Тоді ж таки влітку Діана опублікувала відео, на якому співає в унісон із сигналом повітряної тривоги. Ролик завірусився у TikTok, зібравши понад 75 тисяч вподобань і 600 коментарів, глядачі навіть називали це «зламаною красою». Після цього Melancholydi стала впізнаванішою за межами інді-середовища.

2025-го вона випустила трек «Зай…» – у співпраці з гуртом «Околиця». Наступний, «insha 02», позначив перехід від акустичного джазу до поп-електрики. Серед найновіших релізів співачки – «Ветивер», який побачив світ у вересні цього року.  Ветивер – це рослина родом з азійського регіону, проростає в Індії, Індонезії, Гаїті. Її висушене коріння використовується у парфумерії: аромат нагадує вологий ґрунт після дощу, ліс і коріння.

Діана розповідає: після виходу цієї пісні дуже часто запитують, до чого тут ветивер. За її словами, ця пісня дуже на відчуттях і їй не хочеться вдаватися в подробиці. Тож, аби вчергове не розписувати «про кохання, про те і про це», в усі пресрелізи надіслала ботанічне визначення ветивера. Пояснює: це дуже самобутня рослина, про яку кажуть, що в неї є характер. Для Діани це має значення. Осінь, особливе відчуття свободи, дощі, які наче очищаються, – все це ветивер. Слово, котре лоскоче вушко.

Нині Діана перебуває у Токіо. Паралельно з музикою займається тревел-проєктом. Розповідає, що завжди лишає собі кілька днів побути наодинці, просто досліджуючи міста. В Токіо вона вже вдруге, цілковито закохана в місцеву культуру і музику.

Катя Качановська: зорі, волонтерство, футбол та підтримка коханням

Співачка й авторка пісень родом з Рівного. Відомою стала завдяки пісні «Тихо», яка швидко підкорила соціальні мережі, зібравши чимало переглядів і прослуховувань.

Утім, ще підлітком Катя брала участь у телевізійних шоу «Голос. Діти», «Х-Фактор». Була солісткою рівненського гурту «ТоШоНадо». На обраний шлях її надихнув дідусь, завдяки йому вона почала співати. Йому  присвятила авторську пісню «Діду».

Катя активно волонтерить: допомагає матерям і дружинам воїнів, бере участь у благодійних заходах для підтримки українських захисників та їхніх родин.

В її творчому набуткові – близько двох десятків пісень, серед яких «Алло, Алло», «Конфеті», «Покохала», «Поцілуй мене», «Origami», «Не плачу». І нова – «Зорі». Цю пісню Катя вважає особливим подарунком своїм слухачам: теплі нотки у холодні вечори… Тішиться, що слухачі одразу прийняли її нову пісню: «Приємно бачити, скільки відео з’являється в ТікТок від закоханих пар, красивих дівчат. І стає так тепло на душі від того, що музика, яку я створюю, не залишається десь осторонь, а справді потрапляє в серця людей». Зізнається; якби «Зорі» треба було заспівати для однієї лише людини, твона точно адресувала б тому, кого кохає. «Хочеться, щоб люди відчували кохання. Воно єдине ще дає надію на життя. Крім, звісно, людей, які захищають нашу державу».

Голос Каті Качановської добре знають рівненські шанувальники футболу. Вона  амбасадорка місцевого ФК «Верес», перед кожним матчем на рівненському стадіоні за участі рідної команди виконує Гімн України. Вірить, що його потужна енергетика додає футболістам сил, називає себе талісманом «Вереса».

Сама Тіна Кароль передала їй офіційне право виконувати свою «Силу висоти» в українському перекладі. «Тіна послухала мою версію пісні і дала мені дозвіл на виконання. Навіть більше того, коли в неї був тур Україною, запросила мене на один із концертів і я мала за честь співати цю пісню. Дуже приємно, що Тіна так вірить в молоді імена. Бо це допомагає».

SARANA SIX: цифровий “Detox” і сміливість почати з чистого аркуша

«На нас жартома говорили, що нових артистів зараз “так багато, як сарани”. І я подумала: а чом би й ні?..»

Ольга Василюк, співачка й авторка пісень, виступає під сценічним іменем SARANA SIX. На українській сцені не новачок: брала участь у Національному відборі на «Євробачення-2016», у фестивалі «Слов’янськоий базар» 2017 року, отримала премію «Музичної платформи» за найкращу пісню.

Тепер працює в жанрі electro pop. Її новий трек «Detox» відзначило італійське видання «Parkett» – за стриманість і структурну точність. Рецензент пише, що пісня не покладається на поп-надмірності або щільні аранжування, а будує чітку сучасну конструкцію, де кожен елемент має свій простір. Звучання між нічною електронікою та зосередженим мелодійним піснярством: холодний механічний пульс, синкопований перкусійний акцент, зібрана басова лінія й синтезатори, що задають мелодійну ідентичність. Загальне враження критик поетично описує як «нічну прозорість».

Незвичне сценічне ім’я співачки напрошується на літературну або метафоричну алегорії. Щоб мати зрозумілі образи для визначення музики. Оля розповідає, що тривалий час виступала під своїм власним ім’ям. Але з часу повномасштабної війни все і всі змінилися. На чотири роки вона взагалі припинила всяку творчу діяльність, щоденно запитуючи себе: чи на часі тепер її творчість? Зізнається, що таки писала пісні, але переважно депресивні – під тодішній настрій, знайомий, далебі, кожному українцеві.

Зрештою знайшла в собі сили усвідомити, що змінилася. Розгорнула нову сторінку життя. Зізнається, що, можливо, це не так помітно зовні, в музиці, але всередині справді пережила багато всього, і та внутрішня докорінна зміна змусила співачку взяти нове ім’я.

Першим у її творчій онові став трек «Detox». Вважає його важливим з огляду на поширену у суспільстві емоційну залежність від телефона. Пояснює стан, коли телефон стає джерелом тривоги і ти постійно думаєш: «а раптом, а раптом, а раптом…». І шукаєш надію, що це не кінець. Бо тоді жити набагато легше, ніж прийняти факт справжнього прощання.

У цьому трекові буквально чуємо: «Викину телефон у Дніпро, втоплю в відрі». Цього джерела тривоги потрібно позбутися. Зупинитися, сказати рішуче «Стоп!» і на якийсь час видалитися із соцмереж, очиститися від цифрової присутності.

Життя сповнене дофамінових залежностей, які можуть розбити наші рожеві окуляри скельцями всередину. Запитаймо самі себе: від чого не готові відмовлятися категорично? Як нам детоксикуватися? Оля зізнається: не може жити без чорного чаю, ладна, коли треба, купити його за всяку ціну.

Вона чотири роки чекала кращого часу, щоб розпочати новий проєкт. Тепер, навчена досвідом, радить: яккщо хочете щось розпочати – починайте вже, не чекайте кращого часу.

JEZUSMAN: повернення з «Хвильками»

«… Я не кращий, я не гірший. Я просто роблю те, що мені відгукується».

 Цей співак, сонграйтер, діджей і перформер на сцені «старожил» – понад 10 років. Родом з Ужгорода, за освітою – диригент, за покликанням – шоумен. Серед головних своїх натхненників називає Мадонну. Про себе каже просто: «Я – інший», і цю інакшість прагне явити публіці.

Він змалечку поцілований музами: на гітарі навчався грати за відео в YouTube; виступав на «Чорноморських іграх», на концертах, а то й просто на вулицях в Україні та Італії; 2016-го був солістом гурту «Lucky4».

Вперше гучно заявив про себе 2021 року треком «БІТ». У лютому цього року після тривалої творчої паузи, викликаної початком повномасштабної війни, повернувся піснею «Хвильки», першим своїм українськомовним синглом.

І цього ж року JEZUSMAN потрапив до нового сезону «Фабрики зірок». Здивував журі ще у стартовому турі кастингу, тоді його першим затвердили до фінальної «дванадцятки» учасників.

Нещодавно він випустив трек «Все одно». Назву можна розцінювати і як байдужість, і як затятість,  у сенсі «попри все», «хай там як». Сам JEZUSMAN каже, що пісня – ностальгія за втраченим коханням. Вона для тих, хто пережив потугу любові й утратив її вже під час війни. Зізнається: написав про те, що пережив особисто. Вважає її серед найважливіших у своєму творчому набутку. Хоча й  розуміє: пісня не прохідна і не клікбейтна для ТікТоку.

Тим, хто пережив сильне кохання,  контекст і зміст пісні мають бути дуже близькими. Болюча втрата, коли свідомий того, що вдруге можеш так не покохати, не зустріти «оту саму єдину». Можливо, такі випробування і схиляють нас зізнаватися собі й оточенню: я – інший? JEZUSMAN згадує: «Мама виховувала мене в духовних, високих цінностях, за що я їй дуже вдячний. У свободі, давала мені можливість відкриватися. Завдяки цьому я вмію чути своє серце, вмію робити по-своєму. І не прагнути боротися з кимось».

Щиро ділиться: «вляпався» в номінацію «Фабрики зірок» «на виліт». Відчуває конкуренцію, розуміє, що варто змагатися. Але коли ти інший, коли робиш все по-своєму, тоді тебе оцінювати важко: «Я не кращий і не гірший. Я просто роблю те, що мені відгукується, і несу свій меседж. Мої «бандіти» – це я так по-доброму називаю своїх підписників, прихильників – вони просто йдуть за мною і разом ми створюємо свою ком’юніті.

Його сценічне імʼя доволі провокативне. Пояснює, що це синтез всього. Такий собі персонаж, в якому поєднується дуже багато різного. Який може бути ліричним і жорстким. Який може бути правдивим. І десь щось різко сказати – але те, що сам відчуває. А може й іронічно пожартувати.

У Джезусмена немає рамок і страху. Співак поза сценою інший, скромніший, зі своїми клопотами і переживаннями. А на сцені він войовничий Джезусмен.

Ульмо Три: іронія «Насолоди назавжди»

Цей інді-/поп-рок проєкт київський музикант, мультиінструменталіст, композитор, аранжувальник і саундпродюсер Костянтин Шелудько створив після розпуску гурту «YouCrane». Як студійний і сольний: сам творець мав грати на всіх інструментах, сам – працювати із записом і звуком. Проте згодом до нього почали долучатися інші музиканти. Утворивши живий рок-гурт.

Його дебютний альбом вийшов навесні 2017 року. А вже за кілька років у доробку було два повноформатні, три мініальбоми та понад десять окремих синглів. Серед відомих пісень – «У вічному танці», «Заради цих ночей», «Війна за красу», «Душі наші удвох», «Це твоє літо», «Згадуй нас», «Моя залежність», EP «Вище висоти». І кавер «Дівчини з Коломиї» Братів Гадюкіних та спільний з Lama сингл «Любов починається».

Костянтин неодноразово наголошував, що діє інтуїтивно й не будує чітких планів. І раптом «Насолода завжди», звучить як гасло. Не планувати, але, згадуючи екранну героїню Фібі: «Never do it with a client and always be prepared». Як це можна поєднувати? І чи вірить артист у те, що своїми думками, вчинками ми програмуємо своє сьогодення, майбуття?

На думку Костянтина, ми можемо себе налаштувати психологічно, хоча й помічаємо когось, хто ніби грає з нами, з нашими долями. І багато чого, що відбувається поза нашою відповідальністю. За його словами, він – сесійний музикант а тому його прєкт – це сольний варіант:  пісні творяться, коли він хоче і для того, щоб не з’їхати з глузду.

Він чимало співпрацює з Тонею Матвієнкою, гуртом «Без Обмежень», іншими крутими українськими виконавцями.

Повертаючись до пошуку змістів нового треку, артист зізнався, що «Насолода завжди» – трохи цинічний вислів і не існує в реальному житті. Бо насправді насолода нетривала, ми її самі собі створюємо своїми діями, які зазвичай не можемо назвати насолодою. Та ж таки робота – це теж своєрідне страждання. Проте, погоджується Костянтин, це не універсальне твердження, бо є ті, кому пощастило, хто щиро любить свою роботу. Але ситуації, коли доводиться робити щось, що не дуже любиш, – ця синусоїда задоволення присутня в усьому. У спортзалах часто можна побачити напис: «No pain, no gain».

DIRESH: від козацьких хітів до латиноамериканського вайбу

«Я розумію, що якщо Бог дає якісь вміння, талант, людина має його дарувати іншим людям».

Дмитро Решетник – акордеоніст-віртуоз, музикант, діджей, аранжувальник і саунд-продюсер. Поєднує живе звучання акордеона із сучасним електронним і народною музикою. Першу хвилю уваги йому принесли відео в TikTok, де він грав на акордеоні «Гей, соколи». Там його помітив співак Сергій Лазановський | RIDNYI, переможець «Голосу країни –11». Їхній іронічно-патріотичний трек зібрав 1,5 млн переглядів на YouTube, потрапивши до тридцятки найпопулярніших відео українського сегмента й загалом набрав понад 5 млн переглядів на YouTube і Facebook. Наступна колаборація з Лазановським, «ЗСУ»,  за словами DIRESH, мала стати піснею, що піднімає дух. Можна згадати ще кілька треків DIRESH, у жанрі electronic – «Only You, Only Love» (жовтень 2021, сольний сингл, спільно з Максимом Гафичем), «Hope» із Євгеном Хмарою і «Переманочка» (2022), спільна робота з гуртом «Folk Ladies». Як аранжувальник і звукорежисер DIRESH працював також над піснями інших виконавців.

Відверто кажучи, його «Toosita» геть не схожа на пісні, якими він свого часу заявив про себе. Цього разу вдалося  створити щось із присмаком латиноамериканського вайбу. Дмитро розповів, як натрапив на вокальний семпл, соковитий і цікавий: там дівчина Тусіта співає сумішшю англійської та іспанської мов. Американці називають це влучним словом spanglish – відчувши вайб, збагнувши, що це має бути танцювальний трек.

Від акордеонних нарисів до «Toosita» помітна доволі відчутна жанрова відстань. Зрештою тепер Дмитро віддав перевагу діджейському пульту, працюючи над проєктом DIRESH, розвиваючи напрямок електронної танцювальної музики. Пояснює, що це особливе поєднання живого звучання акордеону з електронною музикою. У наступних релізах акордеон буде не завжди, а в «Toosita» почув афробіти і латиноамериканський вайб, залишивши саме такий настрій.

Розвиток, професійне зростання артиста неминуче супроводжується мистецькими метаморфозами. І любов до різних жанрів не завжди може бути вірною. За словами DIRESH, в нього це викристалізувалося у процесі роботи з різними артистами, з концертною діяльністю, після подорожей усім світом: горизонти питомо розширюються, поповнюється скарбничка музичного досвіду, і цей набуток зрештою втіюєш у власних проєктах.

Цікавимося, чи відчуває Дмитро суттєву різницю, коли на сцені підтримує чужі голоси і коли сам виконує свій трек. І чуємо у відповідь: мовляв, із власним его у мене цілковитий порядок. Каже, якщо Бог дає якісь вміння, талант, людина має його дарувати іншим. Згадує з приємністю свою працю з різними зірками – і відомими,  такими як ТНМК, Tayanna, Злата Огнєвич, і не такими знаними. Нині DIRESH продюсує проєкт Luiku, а нещодавно записував партію акордеона до треку «Крила лелеки» Нікіти Кисельова. Також працює діджеєм і лайв-кріейтором у проєкті Carpetman.

Дмитро зізнався, що надає перевагу акустиці і живому вокалу, при цьому тонко чує вокал, створений штучним інтелектом. Сам завжди шукає живі голоси і вокальні семпли.

SANNA з відродженою «Чорною хмарою» і новим звучанням «Галки»

 «Коли співаєш для себе, зігріваючи собі душу, – виявляється, ти зігріваєш душі іншим».

Вона популяризує козацьку культуру. Про себе каже, що продовжує справу батька. Майже 18 років SANNA прожила в Америці й у 22 роки повернулася в Україну, щоб розпочати кар’єру. Її батько – Петро Ващик, поет, козак, був Верховним отаманом Українського Вільного Козацтва США та Канади. Співачка виростала у козацькому середовищі, співала з батьками козацьких пісень, відвідувала козацькі заходи.

На сцені дебютувала мініальбомом «З Новим роком, Милий!». У червні 2022 року записала пісню «Синочки, повертайтеся живими!» на вірші батька, присвячену захисникам. Серед інших робіт: «Іду на Січ» (разом із гуртом «СКАЙ»), «Там, де мій дім», «Не тримай». 2022 року разом зі «СКАЙ» вирушила у всеукраїнський благодійний тур для підтримки ЗСУ, зіграла близько 20 концертів.

Цього року SANNA випустила пісню й кліп «Чорна хмара» у родовому варіанті тексту, що передавався в козацьких родинах Запорожжя: у ньому співається про «славне козацтво», а не про «бідну голоту». У вересні  презентувала нове виконання пісні «Козацькому роду нема переводу», використавши записаний голос батька для символічного дуету.

Народну пісню «Галка» на слова Тараса Шевченка співачка представила у власному сучасному і легкому аранжуванні. За її словами, це дуже особиста для неї композиція, яку вона знає та співає з самого дитинства. Один із тих спогадів про дуже-дуже ніжне, затишне, родинне, яке хочеться тримати у серці якомога більше часу і повертатися у складні життєві моменти, щоб зігрітися… У процесі роботи над треком SANNA із саунд-продюсером змінили звучання на грайливий, легкий манір, адже в оригіналі пісня мінорна. Щоправда, виконання оригінальної пісні може суттєво відрізнятися залежно від регіону України. Артистка стверджує, що здебільшого не змінює пісень, притримується оригіналу, але в цьому випадку відчула потребу додати свого і себе. Ця пісня потрапила до переліку пісень «Радіо «Промінь» рекомендує».

Артистка шукає давніші версії текстів, як от пісні «Чорна хмара», записаної в родовому варіанті зі «славним козацтвом». SANNA виконує чимало козацьких, українських або повстанських пісень для TikTok та на інших майданчиках. Так популяризує цю музику, цей жанр. Зізнається, що видати всі пісні такого характеру майже нереально – їх безліч. Орієнтується на відгуки: якщо більшість слухачів вподобає пісню, створює іншу її верс.

Саме так сталося з «Чорною хмарою», яка припала до душі багатьом слухачам. Спочатку співача записала її у звичному варіанті, у тому, де звучало ідеологічно поскрибоване про «бідну голоту». Згадує, як їй зателефонували козаки із Запоріжжя: «Оксаночко, в козацьких родинах споконвіку цю пісню співають не про бідну голоту, а про славне козацтво». Співачка зізнається: почувши це, переживала суміш емоцій: ніби й клас, а ніби й не зовсім. Згадує, як відповідала: вони ж співають про пиятику, про те, що п’ють у корчмі – хіба ж варто так згадувати козацтво? Кажуть: не сприймай так буквально. Козаки могли й погуляти, з благословення отамана. Проте ніколи в житті там не було п’янства, за це дуже суворо карали.