Натрапив на допис про вигорання. У добу глобалізації, цифровізації й постійного розгону темпу ми його, підступного, зазвичай просто не помічаємо. Просто фіксуємо наслідки: вигорання на роботі, депресія – і коефіцієнт корисної дії падає до нуля.

17 червня 2025 року.
Ще одна страшна ніч для України.
Сотні постів, тисячі репостів «ненавидимо нелюдів»…

Щоразу, коли після бойового виїзду повертаюся живим туди, де нині мій названий дім (а наразі це місце під спальником і баулом), я ставлю собі просте запитання: скільки ще?

Древні вірили, що після смерті людини її душа вселяється у тварину. Залежно від того, яким був небіжчих за життя.

– Ця тема вкрай болюча, тому пишучи про війну ти ніколи не будеш архіпопулярним у соцмережах, — сказала мені нещодавно подруга-волонтерка, доставивши нам кілька необхідних пакунків. – Та й «ТікТоку» в тебе немає, і відео мало знімаєш, – продовжила, щоб наостанок припечатати: – Словом, змирися…

… Доглядаюсь –
Бодай не казати!
(Тарас Шевченко, «Три літа»)