-
ВОЄННИЙ Щоденник
-
FICTION/OPINION COLUMN
-
СПОРТ
-
Нетлінне
-
На часі
КАРЦЕР НАРОДІВ
Упродовж багатьох років про російську імперію говорили як про «тюрму народів». Згадаймо слова французького дипломата і мандрівника Астольфа де Кюстіна з його блискучої книжки-памфлету «Росія у 1839 році»: «Хоч яка величезна ця імперія, вона не що інше, як тюрма, ключ від якої зберігається в імператора». «Тюрмою народів» звав її і «борець із самодержавством» Владімір Лєнін, але, ставши її правителем, разом зі своїми поплічниками зробив із неї жахливий карцер. Сучасна агресивна росія, недовго погравшись після розпаду СРСР у демократичну амністію, повертає собі це своє родове «поганяло», причому у садистичній лєнінсько-сталінській подобі.
ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ПЕРЕЛОМ?
Мусимо констатувати: навіть у деструктивних ізоляційних кроках нової адміністрації США й особисто Трампа щодо країн-союзників можна знайти позитив. Як це не парадоксально. Хаотична, непрогнозована діяльність нинішнього господаря Білого дому, здається, потроху розбурхує європейський Старий Світ до дії. Європа нарешті починає усвідомлювати, що «американську парасольку» складено і слід невідкладно подбати про колективну оборону, істотно збільшивши на це бюджетні витрати.
СТІЙЛО ДЛЯ БІСНУВАТИХ
Пройдено часовий рубікон: ця новітня війна за протяжністю вже перевершила сакральну на болотах «Вєлікую отечественную 1941-1945 годов». «Спеціальная воєннная операція», як назвав свою манію «можем павтаріть» кремлівський упир, перетворилася із «Кієв за трі дня» на затяжну кровопролитну кампанію, яку вже й на росії визнають повномасштабною війною. Станом на 12 січня 2006 року російська вояччина втратила вбитими понад 1,2 мільйона осіб. Україну це мало тішить, бо щодня ховаємо наших оборонців, кращих синів і доньок. А ще й жертв щоденних рашистських ракетно-дроново-кабових бобмардувань мирних українських міст і сіл.
ЗАМОВЛЯННЯ «КОБРИ»
Хто така ота ручна «кобра» в контексті російсько-української війни, здогадатися неважко. А хто «факір»? Тут одним персонажем не обійдеться. Коли «кобра» після невдалого «блискавичного» вторгнення в Україну взимку-навесні 2022 року раптом сховалася в ізоляційну нору (бункер), поганьблена цивілізованим світом, – тоді вона, як кажуть в нашій Одесі, мала блідий вигляд. Здавалося, від браку «їжі, води, світла» ця гадина здохне… Так і могло би бути. Але їй дали час оговтатись. І вона знову нахабно виповзла.
Архів розділу »
З перших вуст
Сергій КОМІСАРЕНКО: «Науковий фронт – це не метафора»
– Сергію Васильовичу, якось непомітно для широкого загалу нещодавно, 6 лютого, минуло 30-річчя передачі Україні британської антарктичної станції «Фарадей».
«… Із тим вже не статися гіршому»
Ні, ми не забули Майдан. Ми взагалі нічого не забули. Просто після Небесної Сотні українська земля вже не вміщає загиблих за волю.
Жива пам’ять
Прем’єрним показом адаптованої для української аудиторії документально-публіцистичної стрічки «Жезл» Національна спілка кінематографістів України розпочала відзначення цьогорічного 85-ліття створення кіностудії «Київнаукфільм».
Євген Щербань: «Я вважаю вищим пілотажем не те, коли ми когось караємо, а те, коли людина сама кається»
Історія твориться не на папері, а діями, які ведуть до великих змін, незалежно від того, бажаємо цього чи ні. 1990-ті роки стали для України епохою різких трансформацій, надій і втрат: нова держава лише вчилася жити за власними правилами. Серед ключових фігур тогочасних суспільних і політичних процесів був Євген Олександрович Щербань – тоді один із найбагатших та найвпливовіших людей. Його трагічна загибель залишає по собі безліч запитань. І про це наша розмова з Євгеном Євгеновичем ЩЕРБАНЕМ.
Архів розділу »
Постаті
Вино півстолітньої витримки
Згадую його з’яву у моїй долі – спекотної червневої днини 1976 року. Насправді день тоді був цілком погідний, навіть бадьорий, але стан, коли твій юний організм ураз кидає з холодного поту в гарячий, мимоволі вкарбував у пам’ять аналогію шаленого палу.
Енциклопедист
Уперше з Віталієм Ханком ми перетнулися давно. Біля полтавської Білої альтанки, на «Мазепа-фесті», який тоді організовував незабутній голова полтавської «Просвіти» Микола Кульчинський.
Художниця, яка окрилила балет
Варвара Каринська, уроджена Жмудська (1886–1983), залишила виразний слід в історії світового мистецтва як видатна художниця по костюмах.
Її рідне місто – Харків. Народившись у заможній родині, вона мала всі передумови для спокійного життя. Та революція 1917 року змусила її залишити батьківщину. Спершу – еміграція до Європи, згодом – нова домівка за океаном, у Сполучених Штатах. Саме там її талант засяяв у провідних театрах та кіностудіях світу.
Cтоліття Юхновського
1 вересня 2025 р. минає 100 років від дня народження Ігоря Юхновського, доктора фізико-математичних наук, професора, академіка НАН України, народного депутата України І – IV скликань, почесного громадянина Львова. Героя України (2005), кандидата в президенти на виборах 1991 року (посів 5-те місце). А ще Ігор Рафаїлович був співзасновником та виконувачем обов’язків Голови Українського інституту національної пам’яті (2006—2010). Почесний директор Інституту фізики конденсованих систем НАН України, почесний доктор Інституту теоретичної фізики НАН України, доктор Honoris Causa Львівського національного університету імені Івана Франка.
Архів розділу »
