Літописець з епіцентру часу

Навесні 1986 року кінодраматург і сценарист Леонід Мужук разом з колегами з «Укртелефільму» входив у самісіньке пекло Чорнобильської зони. Попри смертельну загрозу радіації, крок за кроком фіксували те, що радянська система намагалася приховати за своєю одвічною цупкою завісою мовчання.

Коли бачиш нині струнку поставу Леоніда Петровича, якось не віриться, що йому вже вісімдесят. Утім, за плечима ювіляра – понад пів століття в українському кіно й на телебаченні, десятки знакових стрічок, керівні посади на «Укртелефільмі» й «Укркінохроніці», звання професора, народного артиста України, державні ордени, належність до поважної когорти ветеранів Національної спілки кінематографістів України. І Шевченкове лавреатство – саме за ту чорнобильську кіноепопею. Та чи не найважливішим для нього самого залишається той факт, що в інфернальному 1986-му він був серед перших документалістів, які фіксували правду про Чорнобиль.

Аварія на четвертому енергоблоці вимагала рішучих дій. Знімальна група «Укртелефільму» опинилася там, коли навколо зруйнованого реактора тривала найважча робота. Саме там Леонід Мужук збирав ще гарячі, палючі чорнобильські свідчення.

З цієї магми у 1986–1988 роках народжувалася знаменита кінотрилогія «Чорнобиль: два кольори часу», яка змінила мову вітчизняної документалістики. Їхній спільний задум – сценаристів Леоніда Мужука і Хема Салганика, режисера Ігоря Кобріна, оператора Юрія Бордакова – перетворив документальну хроніку на високу кінопубліцистику, яка вразила  світ.  Сам Леонід Петрович пізніше згадував, як під час фільмування у зоні народився філософський нерв картини та її символічна назва, коли в Чорнобилі перед ліквідаторами виступав квартет «Явір»:

«Метафорична назва фільму-трилогії не вигадана: легендарний квартет «Явір» у перші дні по аварії на ЧАЕС виконав для ліквідаторів пісню Олександра Білаша на слова Дмитра Павличка «Два кольори». Ця пісня не тільки зазвучала у відзнятому й змонтованому епізоді того концерту в Чорнобильському будинку культури, а й озивалася лейтмотивом у тих найемоційніших місцях стрічки, де була органічна потреба у цій мелодії. Душа пісні оживала в кульмінаційних моментах найважчих для людини чорнобильських подій, знакових для утвердження земного життя».

Автори фільму відмовилися від пафосу радянської риторики, показали сувору правду про аварію, за що творча група згодом отримала Шевченківську премію. Проте після завершення фільмування в зоні відчуження Леоніду Мужуку довелося боротися з радянською цензурою в москві.

Спеціальна комісія з двадцяти восьми заступників союзних міністрів та режимних консультантів намагалася заборонити чи бодай порізати по живому, читай – знищити стрічку. Під час перегляду фільму чиновники вигуками «Стоп!», часто зупиняли перегляд з вимогами вилучити, прибрати, приховати…

– Солдатів у Чорнобилі нема! – волав високий чин із міноборони, побачивши як ті орудують лопатами на даху реактора. – Розумієте? Нема! А у вас вони бігають по радіоактивних дахах… Та те, що вони там є, ніхто не повинен знати!

Непохитному, принциповому Леонідові Мужуку вдалося відстояти проєкт. На свій страх і ризик, проігнорувавши цензурні вимоги, підписав монтажний лист і передав касети керівництву. Документальна трилогія вийшла в ефір без купюр, в усій повноті і гіркоті історичної правди.

Розбудовуючи телевізійне кіно, Леонід Мужук незмінно тримав у фокусі українську історію, долі людей на зламі епох. В його фільмографії – глибокі роздуми про національну ідентичність, про трагедію Голодомору (серіал «Українська ніч 33-ого»), про більшовицькі репресії. Портрети видатних українців. Документальна дилогія «Спогад про УПА». Як сценарист, режисер і продюсер, він формував обличчя нашого екранного мистецтва в найскладніші часи становлення незалежної України.

Тепер, коли ведемо екзистенційну боротьбу за виживання, коли Чорнобильська зона пережила нову рашистську навалу 2022 року, творчий доробок Леоніда Мужука та його світлої пам’яті побратимів набуває особливої ваги. Ці фільми переконливо застерігають, яку ціну доводиться платити за помилки та брехню влади. Але насамперед – це закарбоване свідчення неймовірної, непереможної сили духу нашого народу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company