Вона пройшла шлях від юриспруденції до маркетингу, а згодом — і до міжнародного партнерства у сфері освітніх технологій ЕdTech. Тепер як менторка Інна Логвін допомагає людям проходити кар’єрні зміни, знаходити власний напрям і впевненіше рухатися вперед.

– Все відбулося органічно, – ділиться думками моя співрозмовниця. –  Почалося зі звичайного людського інтересу: «Як ти цього досягла?». Ділилася досвідом. Сершу з близькими і знайомими – у розмовах за кавою, а згодом усе переросло в системну роботу.

– Якими були Ваші перші професійні кроки у цій сфері?

– Я починала з різних форматів. З безкоштовного менторства у соціальних і освітніх проєктах «10:11», «Uboost», «Будь», WFTF. Працювала з підлітками, які шукали себе в кар’єрі, з юними підприємцями та жінками, які планували кар’єрний перехід.

Пізніше почала проводити менторські сесії за донати на платформах «The Ways» і «Projector Mentorship». Відгуки людей надихали. Я зрозуміла, що тепер це вже не просто «поділитися досвідом». Що це окрема навичка, мій вибір, який маю розвивати професійно. Зі своєю аудиторією та темами.  Почала системно будувати персональний бренд та воронки залучення клієнтів.

– Що для Вас означає бути ментором?

– Для мене менторство — не про готові відповіді. Це вміння допомогти людині побачити те, що вона вже знає, але боїться визнати. Дуже часто люди приходять із запитом «я не знаю, що робити», хоча насправді відповідь у них уже є. Просто інколи потрібен хтось, хто поставить правильні запитання.

Найбільше мотивує момент, коли людина переходить зі стану «я не знаю» у стан «я знаю — і я це зроблю». Це навіть зовні помітно: змінюється тон голосу, темп мовлення, постава, енергія. Одна із моїх менті написала мені за місяць після нашої роботи, що отримала офер в омріяній компанії і готується до переїзду в Київ. У такі моменти особливо відчуваю сенс моєї роботи. Не тоді, коли ти щось зробив за людину, а коли вона сама змогла це зробити — завдяки підтримці й і правильному спрямуванню.

 – Хто найчастіше звертається до Вас по допомогу?

– Найчастіше маю справу з двома типами запитів. Перший — від фахівців 25–40 років, які відчувають, що «переросли» своє поточне місце, але не розуміють, куди рухатися далі. Другий — від людей, які хочуть будувати партнерства в бізнесі, але не знають, з чого почати і як це втілюється на практиці.

– Які основні труднощі переживають Ваші клієнти?

– Найбільша їхня проблема – не у бракові навичок, а у бракові впевненості. Люди недооцінюють свій досвід і думають, що він «не підходить» для нового напряму. Також дуже поширений страх починати заново — здається, що вже «занадто пізно» або що потрібно різко змінювати все життя. Насправді майже ніколи не треба кидати все одразу.

– На Вашу думку, хороший ментор – це?..

– … Фахівець, який вміє більше слухати, ніж говорити. Не проєктувати власний шлях на іншу людину, тому що в кожного він свій. Бути чесним — навіть коли це некомфортно. І, звісно ж, відкритим для нового досвіду.

Я завжди вчуся, у своїх менті також. Ментор має спиратися на реальний практичний досвід, а не лише на теорію.

– Важко емоційно працювати з людьми та їхніми проблемами?

– Так, іноді це справді важко. Особливо коли бачиш потенціал людини, а вона сама ще не готова його побачити. Або коли історії менті емоційно відгукуються тобі особисто.

З часом я навчилася тримати межу між «бути поруч» і «брати відповідальність на себе». Ментор не може прожити життя за іншу людину чи ухвалювати рішення замість неї.

– А як підтримуєте власний емоційний стан?

–  Намагаюся не тримати все в собі. Після складних розмов часто рефлексую письмово. Також допомагають фізична активність і чесна відповідь собі на запитання: «Чи є в мене зараз ресурс на цю зустріч?» Бо якщо ресурсу немає — краще перенести сесію, ніж проводити її формально.

– Що порадили б молодим людям, які шукають себе?

– Не шукайте «єдине правильне покликання». Краще запитуйте себе: «Що мені тепер цікаво?» — і робіть маленькі кроки у цей бік. Кар’єра рідко будується за чітким планом. Частіше — через спроби, помилки та чесну рефлексію. І ще одна важлива річ: шукайте людей, які вже там, де ви хочете бути, і просто говоріть із ними. Більшість людей готові ділитися досвідом, якщо запитати щиро.