Столичний «PinchukArtCenter» зібрав під одним дахом набутки українських та іноземних митців, які досліджують одну з найважливіших людських емоцій – радість.

Виставку  починає особлива зала: її обставлено та оздоблено побутовими речами й мистецькими деталями, виготовленими із зефіру. У цьому просторі облаштовано кілька кімнат, що відтворюють вид і атмосферу житлової квартири.

Минаючи «солодку» оселю, потрапляємо у стриманішу локацію. Тут мимоволі привабить шпарина в стіні. Таке собі око з видом на лісову галявину, просяяну  ніжністю. Цей стан радості може творити роками лише природа.

В наступній виставковій кімнаті на стіні відображено цілу історію порятунку сонця, що впало з неба. Робота присвячена військовим, котрі до війни мріяли й уявляли себе в цивільних іпостасях.

Не пройти просто так і повз цієї інсталяції: відео фонтана, з якого стікає охоплена полум’ям вода. Дві стихії: джерело життя і символ руйнування, а одночасно й гарту, сили, що колись допомогла людині заявити про свою владу над природою.

Поряд – ще одна інсталяція «Закрита система». Мисткиня перетворює підлогу кімнати на мережу вузьких стежок, що перетинаються між рядами пластикових іграшок різних форм та кольорів. Стежки ведуть до картини з назвою «До завтра!», на ній пташки вдивляються у світанки.

А самі світанки – з 1990-го до 2022 року – відтворює експозиція наступної зали.. Авторка Леся Васильченко за допомогою штучного інтелекту поєднала тисячі світлин у єдиний «машинний» спогад, який, утім, ґрунтується саме на людській пам’яті про світло, що сходило над Україною.

У завершальній кімнаті виставки кожен охочий може визначити свій рівень щастя. Поточний чи той, про який мріє, попри нерадісні моменти сьогодення.