Поки більшість слухає радіо в дорозі чи вдома, мало хто замислюється, що відбувається по той бік ефіру. Як це – бути голосом для слухачів, ставити запитання і створювати атмосферу, яку не видно, але добре відчуваєш?

Щоб дізнатися більше про цю професію зсередини, вирішила поставити кілька запитань людині, яка знає радіо не з чуток. Тому із запитання «Що найцікавіше у твоїй роботі на радіо?» починаю розмову із Зориною Міщенею, ведучою на Radio M, авторкою програми «Інтерв’ю Time». І моєю найкращою сестрою, якою я надихаюся.

– Найцікавіше, звісно ж, –  це люди й нові знайомства. Завдяки радіо постійно відкриваєш для себе когось нового, спілкуєшся з різними гостями, дізнаєшся щось цікаве. Кожен ефір – окрема історія: ніколи не знаєш, куди заведе розмова. Це дуже надихає і не дає «вигоріти».

– Як ти потрапила на радіо?

– Все почалося досить просто: сама написала на радіо: мовляв, хочу у вас працювати. Мені запропонували надіслати відео зі своїм голосом… Так усе й закрутилося. Можна сказати, що зробила перший крок і він спрацював.

– Які навички найважливіші для роботи на радіо?

– Очевидно, сміливість та енергійність. Не боятися говорити, ставити запитання, бути відкритим до людей. Та й голос має бути поставлений, чіткий і приємний для слухачів. Бо він створює атмосферу ефіру, тримає увагу слухача. Також важливі вміння правильно подати інформацію та імпровізувати, коли це потрібно.

– Який гість тобі найбільше запам’ятався?

– Важко виділити когось одного, адже в мене було дуже багато цікавих гостей: психологи, військові, продюсер зі США, лікарі… Кожен ефір по-своєму особливий і цікавий. Згадую розмову з Олександром Дзюбаком – забудовником та блогером, справді харизматичною особистістю. З ним легко спілкувалося, тому й розмова вийшла живою, щирою й невимушеною.

Чи розмова з Героєм України Владиславом Стоцьким, Це надзвичайно сильною, вольовою  людиною. Такі гості надихають навіть після ефіру.

– А були у твоїй роботі курйозні випадки?

– Так, одного разу під час запису стався технічний збій, – запис «залагав» і ефір не записався до кінця. Перехвилювалася не на жарт.

– Що найскладніше у роботі радіожурналіста?

– Завжди залишатися на позитиві та з хорошим настроєм, навіть якщо втомився чи маєш поганий день. У прямому ефірі слухач не повинен відчувати твого хвилювання або проблем, тому потрібно вміти швидко зібратися і професійно працювати. А ще постійно бути уважним, адже ефір іде наживо, права на помилку майже немає.

– Як готуєшся до ефіру?

– Зазвичай приходжу раніше, щоб зустріти гостя. Можемо разом випити кави, поспілкуватися перед ефіром, щоб людина почувалася спокійніше. Це допомагає зробити розмову щирою, легкою, живою.

– А є момент у роботі, який можеш назвати улюбленим?

– Час після ефіру, коли фотографуємося і ділимося враженнями від розмови. Особливо приємно чути, що гостю було комфортно та цікаво. У такі моменти відчувається, що готувалися хвилюючись недаремно, а ефір справді вдався.

– Якого гостя мрієш запросити до своєї програми?

– Мені було б дуже цікаво поспілкуватися з мером Києва. Про важливі для міста та його мешканців теми. Більше довідатися про його бачення розвитку столиці.

– Які теми нині найбільше цікавлять слухачів?

– Найперше, все, що пов’язане з війною.  Слухачі хочуть отримувати не лише новини, а й підтримку, корисні поради та розуміння того, як адаптуватися до сучасних реалій, як розвиватися навіть у такі важкі часи.