Його позивний «Маяк», він ветеран 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Військову службу розпочав у 19 років. За власним бажанням. Пройшов вишкіл у Читати далі…
Повз Ріпки, чернігівського селища, розташованого неподалік українсько-білоруського кордону, везуть українців, звільнених із російського полону. Місцеві мешканці не чекають на запрошення чи Читати далі…
Навесні 1986 року кінодраматург і сценарист Леонід Мужук разом з колегами з «Укртелефільму» входив у самісіньке пекло Чорнобильської зони. Попри смертельну
У центрі Бородянки облаштували меморіальний простір, присвячений подіям російської окупації. Навесні 2022 року російські окупанти принесли у це селище на Київщині
Репозитарії, метадані, FAIR-принципи — ці терміни здаються суто теоретичними й відірваними від щоденної роботи новинного чи розслідувального відділів медіа. Але десь
Ця академічна лікарня Технічного університету Мюнхена (TUM) відома далеко за межами Німеччини. Найсучасніший опіковий центр з високотехнологічною медициною нині щороку рятує
У середмісті столиці, у «Гончаренко-центрі» займалися зоопросвітою. Захід «Зоомейт» (ZOOMATE) обʼднав молодь навколо теми допомоги тваринам, заохотити учасників до зооволонтерства, розповівши
Десятий світовий рекорд записала до своїх спортивних набутків українка Катерина Садурська, 11-разова чемпіонка світу з фрідайвінгу. На міжнародних змаганнях «AIDA Blue
Сімнадцятирічний харківський дзюдоїст Хазар Гейдаров виборов «золото» IV літньої юнацької Олімпіади у Дакарі. Перемогою у ваговій категорії до 66-ти кілограмів. Це перша
Художниця Люба ЛЕБІДЬ-КОРОВАЙ: «Безталанних не існує»
Червень 02, 2019Марія КОВАЛЬЧУК, студентка І курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Коментарів немає
Її дар занурюватися у глибочінь віків, освоювати лабіринти людських душ вражає. А стиль дивує неординарністю. Філософська естетика її картин надихає замислитися над важливим та вічним, що височіє десь там, за білими хмарами, у блакитній нескінченності.
Мистецький почерк
художниці Люби Лебідь-Коровай арт-критикиня Олена Кіс-Федорук визначає як грань
живопису і графіки, «коли підкреслена значущість лінії на площині починає
звучати опукліше і виразніше, підсилена кольором. Авторська техніка допомагає
утаємничити саму творчість, заінтригувати новими її вимірами і разом із тим
поглинути у розшифрування її споконвічних загадок-форми та укладеного в неї
змісту».
Її твори зробили
мистецьке свято у столиці, зібравши до себе в експозиційну залу Музею книги та
друкарства України знаних художників, мистецтвознавців і звісно ж численних
шанувальників творчості Люби Лебідь-Коровай. На цьому
святі ми й зустрілися, і навіть поспілкувалися.
– Пані Любо, що Вас надихає творити?
– Емоції. Те, що
відбувається довкола. Веселе і сумне, добре і не дуже… Інколи – навіть почута
фраза чи впіймане слово… Або роздуми над чимось. Потім воно формується в певні
асоціативні речі. Такі, як на цій виставці. Напевно, це і є процес життя. Буває
такий стан, коли якісь моменти, особливо чіпляють за живе. У всіх таке є. От нібито не
думав про це, а воно знічев’я
з’являється і захоплює думки. Мені здається, що натхнення звідкись з неба сходить.
– Ви людина віруюча?
– Так. Може, дещо маловірна
і інколи впадаю в депресію… Хоча внутрішньо я завжди оптимістка. Не фантастична,
а оптимістка здорового глузду. Я переживала чудеса, коли отак несподівано
збувалося те, про що мріялося, але чого точно не чекала. Принаймні на той час.
Мені здається, це все свята воля Небес. Але я не люблю про це говорити: надто
глибоко воно в душі і, можливо, мені легше висловлюватися про це своїми
роботами.
– Були моменти творчого вигорання?
– Ой, і не раз! Це зазвичай відбувається десь
у тобі, більше в думках. Я називаю це «станом пустки». Напевно, в кожного своя
пустеля, але коли вона дається взнаки, це однаково прикрий стан: тобі здається,
що геть нічого не виходить. Тут головне – не вірити у своє безсилля, не
здаватися. Є така легенда про християнина-аскета, який йшов пустелею і вже втрачав
останні сили, але раптом помітив біля себе ще один слід. І збагнув, що то йшов
Господь. Поруч з ним. Оглянувся наш мандрівничий і окинув оком увесь свій
пройдений шлях: десь на рівнині побачив сліди двох подорожніх, а на стрімчаках
і там, де долав найважчі дюни, – лише одну пару слідів. Почав наш аскет
нарікати у небо: от, мовляв, коли мені найтяжче йшлося, не було Бога поруч –
сам труднощі долав. І почув з небес: «Це була моя пара слідів. Я тоді ніс тебе
на руках».
– Ваші картин мають щасливу долю: їх знають в Україні і навіть
у Європі…
– Звісно, я задоволена, що мої твори в
європейських колекціях: раз їх туди взяли, значить, вони таки комусь
подобаються. Але особливо втішена, що вони є у фонді Міністерства культури
України, у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького, у
Національному музеї імені Андрія Шептицького, у Хмельницькому обласному
художньому музеї та інших державних музеях. Це мене особливо радує: мої картин
не десь по світах, у приватних збірках, а тут і під опікою рідної держави.
– За головною працею життя є час на інші радощі?
– Я люблю жити. Кожна
поїздка на пленери – це для мене відкриття України. Після Хортиці в Запоріжжі я
почала відчувати, глибше розуміти козацтво, у Славську збагнула велич гір… І так
щоразу щось нове, якась неповторна барва України. Волію якомога більше побачити
й отримувати від цього насолоду. Попри те, що зазвичай у творчих
відрядженнях надто мало часу на таке
щастя. Але прагну бути відкритою до всього, що мене оточує. Я люблю відчути
кожне нове місто чи містечко. По бруківці чи асфальту, по характерному запаху
його вуличок і дворів, по тій атмосфері, що не показна, не для туристів, а
справжня, рідна… Люблю базари, дослухатися, про що розмовляють люди, чим вони
живуть.
– А особливу різницю між Києвом та Львовом бачите?
– Дуже люблю Львів, але захоплена
фантастичним Києвом. Пишаюся, що моя столиця по-справжньому розкішна. Це місто таке,
яким його побачила. Давно, ще 27 років тому, мала тут персональну виставку, мешкала
в Києві цілий місяць і дуже багато виходила його вулицями, парками, скверами. І
коли минулого літа приїхала знову, дуже боялася: чи не розчаруюся?.. Не
розчарувалася. Навпаки – спалахнула нова закоханість у Київ. Щаслива просто його
відчувати. Дуже тішуся, що тут красиві люди, що багато світла… Справді, місто
зі своїм сяйвом…
– Як Ви вважаєте: талант – це набуте чи вроджене?
– А немає неталановитих
людей! Взагалі! Просто хтось зміг розкритися, а хтось ще має якийсь бар’єр і не
бачить себе зсередини. Можливо, немає змоги, способу показати свій талант чи
відчути себе, самовиразитися. Безталанних не існує, я це знаю і цілковито в
тому переконана.
– Що б Ви порадили-побажали художникам-початківцям?
– По-перше, любити життя. По-друге, вірити в себе. Якщо відчуваєте себе художником, це вже прекрасно. Не бійтеся експериментувати. Не грайте за чужим сценарієм, не підлаштовуйтеся під те, яким вас хочуть бачити. Хай вас визнають такими, яким кожен є, а не видається. Бажаю тієї іншості, саме вашої індивідуальності. Кожен в дитинстві різний, і всі о тій порі по-різному малюють. А потім ми вчимося робити це правильно.Тому бажаю юним, початкуючим митцям відваги робити це по-своєму. Немає значення коли: хтось відразу відкривається, а бувають періоди отієї пустелі… Але це момент перед з’явою нових ідей. Про це треба знати і просто йти своєю дорогою.
Індіан-Веллс, «тенісна столиця» США, традиційно приймала підсумковий турнір «WTA Finals 2026». Вісім найкращих тенісисток світу боролися за найголовніший титул сезону. Україна,
Загальноосвітня школа №1 міста Старокостянтинова, що на Хмельниччині, не перший рік підтримує дружні і плідні звʼязки з освітніми закладами польської Ченстохови.
Наймасштабніша та найочікуваніша подія осені для всієї студентської молоді Києва: «POSVYATA 2026», великий фестиваль, під відкритим небом (open-air), об’єднав першокурсників із
Медійна спільнота згадувала Георгія Ґонґадзе — журналіста, кінодокументаліста, громадського діяча. Двадцять шість років тому, 16 вересня він зник. Через 7 років
Помітною мистецькою подією літа став кількаденний літературно-музичний фестиваль «Теліга. Живий текст», присвячений 120-річчю від дня народження відомої поетеси і діячки Організації
У видавництві «Ліра-К» вийшов збірник «Андрій Мельник». Сюди ввійшли матеріали Третьої всеукраїнської науково-практичної конференції «Андрій Мельник та Українська революція 1917-1921 років»,
Ця пивниця-музей постала у самому центрі Мюнхена, навпроти відомої броварні «Hofbrauhaus». «Біркельнери» у традиційних баварських костюмах ґречні і метиковані, добре знають
Страх, який ми переживаємо у безпечних умовах, дає змогу досліджувати власні реакції, спостерігати за емоціями та вчитися справлятися з напруженням. Читати далі…
Залишити відповідь