Випадки сексуального насилля, на жаль, не така вже й рідкість у нашому житті. Часто-густо ми б’ємо тривогу уже тоді, коли лихо сталося. А зазвичай намагаємося з показним сум’яттям уникати розмов на ці теми, особливо з рідними дітьми. Людей старших, навіть 30+, невідчіпно сковують рецидиви радянського виховання – з його провідним наративом: «В Совєтском Союзе сеєкса нєт». І підлітки довідуються «про це» з інших джерел, часто каламутних і нездорових. Тому й не дивно, що для багатьох статеве визрівання випереджає визрівання свідомості.
Щоб глибше розібратись у цій темі, я поспілкувалася з Вікторією Старовойтовою, психологинею, сексологинею, експерткою телепрограми «Говорить вся країна».

– Вікторіє, з якого віку доцільно вести розмову про статеве виховання з дітьми?

– З трьох років, коли дитина починає усвідомлювати свою стать. Є правило «трусиків», це правило безпеки, яке полягає в тому, щоб дитина нікому не показувала свої органи, окрім лікаря, до якого його привели батьки, і тільки за згодою. Старшим діткам варто розповідати про особисті кордони та простір. Підліткам розповідати про принцип згоди, менструацію, ерекцію, контрацепцію, ранню вагітність, про захворювання, які передаються статевим шляхом.

– Чия це зона відповідальності – батьків чи вчителів?

– Батьки й учителі спільно мають працювати над статевим вихованням дітей. Порушувати цю тему на батьківських зборах та слідкувати за розвитком дітей. Не закриватись від них. Тандем має підтримуватися і вдома, і в навчальних закладах. Тобто, якщо дитина розмовляла про статеве виховання вдома і пізніше в садку чи школі розповідає це одноліткам, вихователі, вчителі мають доступно пояснити дітям усе, що їх цікавить. Так само і з іншого боку: якщо дитина прийшла додому з новими знаннями та уточнює цю інформацію, батьки не повинні нервувати, уникати розмови, а тим паче соромити дитину за це. Усі питання та відповіді мають бути прозорі для дитини.

– Як батькам готуватися до такої розмови з дитиною? Варто заміняти терміни «дитячими» евфемізмами?

– Ні. Однозначно. В цьому і полягає небезпека для дитини. Речі потрібно називати своїми іменами, це важливо, щоб ніхто не зміг спекулювати на прихованих словах, бо це призводить до небезпечних наслідків. Наприклад, історія про те, як дитина в садку намагалася просити про допомогу, але вихователька не розуміла, що означає «печенюшка». Так мама називала вульву дитини, а, як виявилося пізніше, вітчим чіплявся до дитини, чіпав її статеві органи. Звісно, тоді дитина лишилася беззахисною, тому що вихователька думала, що вона просто жадібна. А насправді дівчинка потерпала від насилля.

– Які наслідки можуть бути від спотвореного уявлення про статеві відносини?

– Толерування насильницького сексуального акту «дала-не дала-взяв». Секс стає об’єктом маніпуляцій. Якщо не пояснити, що секс – це задоволення обох сторін за згодою, далі починаються проблеми. Чоловіки сексом самостверджуються, підвищують самооцінку тощо. Жінки маніпулюють, заохочують чи карають за допомогою акту. В результаті ми маємо процес, подібний на акт купівлі/продажу, щось за щось.

– Які міфи найнебезпечніші для психіки стосовно статевого акту?

– Відсутність оргазму – це фригідність, а відсутність ерекції – не завжди проблеми зі статевим органом. Ерекція не завжди показник готовності вступати у статевий акт, так само, як і вологість жінки не означає збудження. Це усе реакція організму на сукупність подразників, які не впливають на рівень збудженості. Тому часто виникає насилля.\

– Наскільки важлива мастурбація та пізнання свого тіла?

– Це невіддільна частина психосексуального розвитку. Батьки мають поважати особистий простір дитини, не вриватись у кімнату, бо тут вже явна проблема особистих кордонів. Мастурбація – це пізнання свого тіла, процес дуже важливий для формування здорової психіки та задоволення у дальшому житті.

– Що робити батькам, якщо дитина застала їх за статевим актом?

– Залежить від віку дитини, меншим варто пояснити, що це така гра. Варто уточнити, що саме дитина бачила і чи злякалася вона. Старшим потрібно пояснити, що саме відбувалось. Взагалі, батькам варто точно визначити час для двох і кохатися так, щоб діти не чули та не бачили. Це може бути дуже травматичним досвідом для дітей, вбережіть їх від цього.

– Що б порадила батькам, які соромляться про це говорити?

– Зрозуміти, що це питання не про розбещення, це розмова не про сексуальні фантазії, це питання безпеки дітей у суспільстві. Це природні процеси людей, не потрібно відривати їх від дитячого колективу, адже діти все обговорюють і від цього не варто тікати. Потрібно пояснити та розповісти все таким чином, щоб дитина мала сформоване уявлення про процеси у своєму тілі та перебувала у гармонії зі своєю природою. Інакше вони, необізнані у власній сексуальній безпеці, можуть стати жертвами насилля. Також без цих знань батьки ризикують психологічним та фізичним здоров’ям дитини, яка не знає про небезпеки, хвороби тощо.