Експериментальний проєкт, за яким уся необроблена деревина має продаватися лише на прозорих електронних аукціонах, діє з початку 2020 року. Продаж українського лісу у такий спосіб мав би унеможливити корупцію чи бодай звести її до мінімуму, адже у відкритому електронному доступі кожен охочий, а надто контролюючі державні органи можуть відслідкувати обсяги продажу, ціни, кінцевих покупців. Прямі ж договори, на противагу аукціонам, звісно, є таким собі котом у мішку: ціну лісгоспи чи деревообробні підприємства зазвичай беруть «зі стелі», формують на власний розсуд.

З Леонідом Бірюковим не бачився років з двадцять. Понад чверть століття тому, на початку дев’яностих, під його орудою опановував таїни менеджменту, управлінського консультування, бізнес-планування… Речей вельми цікавих, навіть захопливих, дуже схожих на стратегічні комп’ютерні ігри. Але, на відміну від електронної забави, на кону були реальні здобутки і програші.
Розмову почали зі спогадів.

Нагорі – революційна «буря і натиск», молодече і безоглядне «вперед за всяку ціну», буйних хміль близької незнайомої фортуни й адреналінова ейфорія. А внизу – сум‘яття, розгубленість, приреченість. І що нижче, до землі ближче – то частіше лунає тривожне «Що ж воно буде?»

Офіційно, за землевпорядними документами територія України – 603,7 тис. км². Але 2004 року НДІ геодезії і картографії провів дослідження, застосувавши чисельне інтегрування поточного простору, сумування дискретних доданків та чисельне інтегрування методом скінченних елементів. І виявив: площа нашої країни фактично на 2,1 тис. км² менша за офіційну – 601,6 тис. км². Для порівняння: обсяг української столиці – 847,66 км². Тобто, тільки за рахунок неправильних розрахунків ми «приростили» собі неіснуючу територію, яка дорівнює трьом Києвам.

На зустріч з  Олександром Сугоняком, політиком, заслуженим економістом України, президентом Асоціації українських банків, я, відверто кажучи, напросився. Мав колись з Олександром Анатолійовичем розмову про ринок землі, для одного шанованого журналу, і тоді його глибокі, відверті думки, висловлені часом дуже гіркими та шпетними словами, мимоволі вкарбувалися у пам’ять.

А цього разу був, як кажуть журналісти, «інформаційний привід». Навіть два.

«Розширюємо межі, відкриваємо нові можливості!», «Жителі міст, гості країни – обирайте, плануйте, бронюйте відпочинок разом з сім’єю і дітьми, друзями і колегами в колі однодумців, діліться враженнями і фото!», – закликає оновлений сайт Спілки сільського зеленого туризму України.  «Маєте що показати, запропонувати, продемонструвати, вразити, про що подискутувати, поділитися досвідом? Сільські господарі, представники влади, всі небайдужі та охочі – приєднуйтесь, ми пропонуємо відпочивати у селі!», – звертається електронний ресурс до ентузіастів розвитку сільського зеленого туризму (СЗТ) в Україні.

Маю щастя називати себе його студентом. І досі бережу та перечитую конспекти його лекцій з математики й економіки, які слухав в Інституті державного управління і самоврядування – нинішній Академії держуправління при Президентові України. Останній раз ми зустрічалися майже чверть століття тому. Тоді Валерій Геєць очолював відділ моделювання та управління економічним розвитком в Інституті економіки Академії наук України. І погодився дати інтерв’ю для одного тиражного на той час часопису.

Нарешті! На 26-му році незалежності і 27-му році аграрної реформи влада згадала про українського селянина і голосно заговорила про перспективи українського села. Про модель його розвитку. Це після того, як внаслідок багатолітніх і не завжди продуманих експериментів в аграрному секторі кількість сільського населення зменшилася на 2,5 мільйона, а з мапи України безслідно зникло 420 населених пунктів.
Тепер гучно забили тривогу. Попоїздивши по цивілізованих світах та надивившись, як там бережуть поселенську мережу та примножують її економічну потугу, заговорили і ми устами рідного чиновництва про «селоцентричність» і «розвиток територій».

Він називає себе «агентом позитивних змін у Верховній Раді». Тридцятип’ятирічний киянин Олексій Мушак, обраний за партійним списком БПП, входить до парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин і до міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти». Останнім часом його прізвище зустрічається в багатьох медійних публікаціях – передовсім там, де йдеться про перспективи земельного ринку в Україні. Олексій Мушак – гарячий і активний його прихильник. Сказати, що надбав цією позицією аж надто велику підтримку колег-депутатів, було б перебільшенням. Утім применшувати коло його сподвижників у парламенті теж неправильно: 55 народних депутатів підписали подання в Конституційний Суд про визнання неконституційним мораторій на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення. Як прокоментував на своїй фейсбук-сторінці сам ініціатор цього подання Олексій Мушак: «55 депутатів вбиваютьосиновийкіл в комуняцький декрет про Землю Ульянова-Леніна».

З Оленою Бородіною, членом-кореспондентом Національної академії наук,  завідувачем відділу економіки і політики аграрних перетворень Інституту економіки і прогнозування НАНУ, почали розмову зі ще свіжих спогадів про парламентські слухання «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі». Чув її виступ на тому зібранні – доладний, без підспівування «брендовим» чиновницьким установкам, тим паче – без істеричного популістського нагнітання і тріскотні критиканства, а з тих, де все достоту аргументовано, реалістично і, як мовиться, розкладено по поличках. Але ж на лихо виступала вона вже під самісіньку завісу, коли за великими депутатськими фракційними вождями і слід прохолов, а ті накликані гості, хто в сесійній залі нітився по чужих депутатських місцях, геть очманівши від багатогодинних гучних заяв-закликів, уже нишком гамували позіхи і нетерпляче позирали на годинники… Звичний «глас вопіющого» в пустелі наших масових парламентських заходів. Очевидно, на те його й «слуханням» звуть, щоб на ньому лише слухали, але не чули.

Міністерство фінансів та Національний банк України поширили спільну заяву такого змісту:
«Кабінет Міністрів України на засіданні 18 грудня 2016 року ухвалив рішення про входження держави до капіталу ПАТ «Приватбанк». Відповідно до цього рішення 100% акцій банку буде належати державі в особі Міністерства фінансів. Це гарантує клієнтам ПАТ «Приватбанк» захист розміщених у ньому коштів та заощаджень, допоможе уникнути системних ризиків для банківського сектору та стане запорукою збереження фінансової стабільності у країні.

Розмова з президентом Асоціації фермерів та приватних землевласників України

– Іване Федоровичу, ще один рік добігає межі. Яким він видався для українського фермера?

– Господь був милостивим до хлібороба. Врожай переважної більшості сільськогосподарських культур отримали кращий за середні показники, а щодо деяких культур – навіть добрий. Маю на увазі овочі, зернову групу, цукровий буряк. І це – набуток усього аграрного сектору, включно з особистими селянськими господарствами.

6 жовтня парламент продовжив мораторій на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення до 1 січня 2018 року. Законопроект №5321-1 в цілому підтримали 297 депутатів. Відхиливши два інші – Юлії Тимошенко й Олега Ляшка –  про п’ятирічний мораторій.

Українська органічна продукція завойовує у світі все нові ринки збуту. А на офіційному рівні органічне виробництво все гучніше називають серед пріоритетів розвитку аграрної сфери держави. З констатації такого позитиву розпочалася прес-конференція «Український органічний сектор: реалії і перспективи».

З Миколою Тарканом, директором Липковатівського аграрного коледжу, що у Нововодолазькому районі Харківщини, познайомив випадок. Виробники органічної сільськогосподарської продукції влаштували у фойє Верховної Ради імпровізовану виставку: були на тій експозиції м’ясні й молочні смаколики, соки, мед і варення, олії, крупи, борошно і ще всякого доброго харчу – на розлоге ситне застілля.

З Героєм України, головою спостережної ради ТОВ «Агрофірма «Маяк» Котелевського району Полтавської області Тетяною КОРОСТ звів щасливий випадок. Сиділи поруч у просторому конгрес-холі, слухаючи розмірковування учасників круглого столу з проблем розвитку органічного сільськогосподарського виробництва в Україні, який відбувся в рамках  XXVIII Міжнародної агропромислової виставки «АГРО-2016». Виступи були всякі, але здебільшого затяжні, схожі на академічні лекції для студентів. Тетяна Михайлівна час від часу фіксувала на планшет демонстраційні слайди з рясними цифрами статистики і не стримувалася від невеселих коментарів.

Час великих автомобільних звершень настав! Певно, саме так подумали у Запоріжжі, коли вирішили пересадити українців з іномарок на вітчизняні бюджетні автівочки. І нещодавно відбулась прем’єра – у столиці презентували новий концепт-кар – ЗАЗ «Славута NOVA». 

Багаторічні дослідження, проведені науковцями Бережанського агротехнічного інституту в лабораторії біогазових технологій, підтвердили: у наших умовах солома – чи не найенергоємніший продукт: з однієї тонни можна видобути 300 кубометрів біометану.

За Станіславським, театр починається з вішалки. А фермерський з’їзд? Власного приміщення в Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) немає, отже – і власної вішалки. Користуються тією, куди пустили. Цього разу пустили в актовий зал Київського кооперативного інституту бізнесу і права, приблизно на 280 місць. А делегатів, як оголосив президент АФЗУ Іван Томич, на 26-й з’їзд прибуло 138. Проте зал був заповнений – гостей набралося також чималенько. Проглядалися серед них і поважні.

Цього року відзначаємо знакову подію – 25 літ початку земельної реформи. Як оцінюють цей багаторічний важкий поступальний перехід, сповнений здобутків і втрат, сумнівів і розчарувань, ті, хто свого часу, наділений владними повноваженнями, ініціював, обґрунтував,  починав цю докорінну реформу, і ті, хто нині трудяться на землі, розвиваючи – часом «завдяки»,  а інколи і «всупереч»  реальному станові реформування земельних відносин  – аграрний сектор економіки? І коли нарешті скінчиться ця довга, складна, а для багатьох і досі незрозуміла «земельна епопея»? 

Однією з передумов успішного проведення реформ в Україні називають деолігархізацію. Втім, це не лише суто українська біда. Статки 85 найбагатших людей світу сягнули майже 1,7 трильйона доларів. Як зазначають експерти, лише один відсоток землян володіє 46 відсотками світового багатства. Чому так? Саме з цього питання і розпочалася розмова з Володимиром Лановим.