Серед ланів Кіровоградщини урочище «Каскади» виринає несподівано. Справжнім природним скарбом. Мальовнича долина річки Буки в Новоукраїнському районі  ховає дивовижний світ ландшафтів, гранітних брил, водоспадів, що ніби постали з прадавніх легенд.

Земля мобви розколюється, на поверхню виходять давні граніти Українського щита – мовчазні свідки часу, яким понад два мільярди років.

Буки, тиха й непримітна, раптом оживає серед каміння. Вода з шумом спадає вниз, утворює каскади невеликих, але напрочуд мальовничих водоспадів – рідкісне явище для рівнинної України. Шум потоку тут особливий – не гучний, а радше заспокійливий, немов сама природа розповідає свою неквапливу історію.

Стежки ведуть поміж величезних пласких брил. Деякі з них нагадують стародавні вівтарі, і недарма є припущення, що колись це місце могло бути скіфським святилищем. Серед тутешніх каменів у це легко повірити: переконує особлива енергетика – тиша, що говорить більше за слова.

Навколишні прояви життя не одразу впадають в око. Але тут осідок рідкісних червонокнижних рослин. А небі над урочищем ширяють птахи. Відчуття, наче потрапив в облогу первозданної природи – такої, якою вона була тисячі років тому. Довкола – лише вітер, вода і камінь.

Люди приїжджають сюди з наметами, щоб залишитися на ніч – відчути, як темрява огортає долину, почути, як річка веде тиху розмову із зорями.

Тут сповільнюється час, яснішають думки. Тут людина згадує, що вона частина природи. І що саме заради таких митей варто верстати дорогу.