У Росії радість превелика: нарешті за багато років тамтешні експортери зерна доганяють Україну і, дуже можливо, навіть відтіснять нас на третє місце, ставши  першими… після США. Правда, це лише прогнози, але можна вже плескати в долоні: їхній держкомстат побачив, як рідні аграрії дихають українським хліборобам у потилицю. Російський «Коммерсант» вже й оддзвонився статтею з претензійним заголовком «Україну присипало російським зерном». З якого б це дива? Втім, добре, що хоч не «задушило газом», не «залило нафтою» чи не «накрило якутським алмазами»…

Якщо взяти та й повірити виданню, то експорт зерна з РФ хвацько зросте до 43, 9 млн. тонн. А от українські зернопоставки знизяться до 41 млн. тонн. На боці росіян – гарна погода і низькі внутрішні ціни.

За розрахунками вчених, кожній людині достатньо до півтонни зерна щороку, щоб задовольнити потреби у харчуванні. Але, щоб мати ще й м’ясо і молоко, перехідний запас на випадок неврожаю, потрібно ледве не вдвічі більше. Незважаючи на минулорічний урожайний рекорд, у Росії зібрали значно менше, ніж по тонні на душу, тоді як в Україні – по півтори.  РФ вперше дісталася свого максимуму, встановленого за Радянського Союзу ще 1978 року, – 134 млн тонн зерна. В Україні минулого літа намолотили майже 64 млн тонн збіжжя, а в 2016-му мали рекордні 66 млн. Нагадаю, що в найблагополучніші радянські часи Україна одного разу зібрала за 50 млн тонн і той рубіж «битви за урожай» ми давно залишили позаду.

Якщо від зібраного у Росії валу відняти експорт, то у путінської імперії на 2018 рік залишиться для внутрішнього прожитку фактично 90 млн тонн – стільки, як і в царській імперії зразка 1913-го.

Сьогодні Росія домінує на світовому ринку пшениці, бадьоро рапортує «Коммерсант», замість того щоб бити на сполох: насувається напівголодний рік. Але видання лише констатує, що рідна країна  відстає від США і України в експорті  кукурудзи. Щоб зрозуміти оте «відставання», зазначимо, що Сполучені Штати продають на світових ринках щонайменше 80 млн тонн зернових, більше половини яких – кукурудза. У структурі наших посівних площ  ця культура на третьому місці після соняшнику і пшениці. Чому  ж світові виробники аграрної продукції (крім США, згадаємо Китай, Бразилію, Євросоюз, Аргентину, Канаду)  віддають перевагу кукурудзі, а не пшениці? Та тому, що ці експортні товари зрівнялися у ціні, але урожайність качанистої майже вдвічі більша. Значить, виробник з одного гектара отримає додатковий прибуток, коментує академік Микола Безуглий, керівник авторського колективу розробників програми «Зерно України». За рекомендаціями вчених, наші аграрії змінили структуру посівних площ, яка домінувала за радянських часів. Динаміка зерновиробництва дає сподівання, що у близькому майбутньому Україна намолочуватиме до 100 мільйонів тонн зерна.

Минулого маркетингового року російські аграрії експортували всього-на-всього 5 млн. тонн кукурудзи, тоді як українці – понад 20 мільйонів тонн. Хизуючись своїми досягненнями в експорті пшениці, російські фахівці сором’язливо мовчать, що змушені поспіхом продавати не такий уже й щедрий урожай. Вивозиться дешеве фуражне зерно, яке могло б піти на виробництво м’яса. Але тваринництво в занепаді, а збіжжя ніде зберігати: за двадцять років супердержава не спромоглася збудувати хоча б одне потужне зерносховище. Отож і виходить, що від рясного пшеничного снопа росіянам залишається один гузир.